Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №759/15165/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/15165/26

пр. № 3/759/3917/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшла справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662030 від 10.05.2026, - 10.05.2026 о 03 год. 13 хв. в м. Київ, просп. Берестейський, 134, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI Sonata д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість шкіряного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі в чергового лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку водій відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662030 міститься інформація про те, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за викликом у Святошинському районному суді міста Києва.

Заяв на відкладення судового засідання від правопорушника не надходило.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Згідно з вимогами статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому суд вирішив розглянути справу за відсутності правопорушника.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП України, зважаючи на наступне.

Згідно з статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров`я.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662030 від 10.05.2026 вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, однак від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився.

У п. 2.5 ПДР України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

За вимогами п.п. 6-8 розділу І Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у Розділі ІІ у п.п. 8, 9 вказує, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними доказами у справі та матеріалами справи, а саме:

- Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662030 від 10.05.2026 з якого вбачається, що ОСОБА_1 у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної по суті порушення» зазначив, що не вважає за потрібне їхати в нічний час на інший берег міста через те, що він так захотів;

- Карткою обліку адміністративного правопорушення;

- Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 10.05.2026 з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки сп`яніння: неприродна блідість шкіряного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук;

- та відеозаписами із бодікамери поліцейського №473413 та №473256, з яких судом встановлено наступне:

Відеозапис розпочинається із того, коли транспортний засіб HYUNDAI Sonata д.н.з. НОМЕР_2 зупинився, на місці водія перебував ОСОБА_1 , котрий у свою чергу, не заперечував, що керував автомобілем.

Фактичні обставини, відображені на відеозаписі, чітко відображають, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, що підтвердив і сам ОСОБА_1 , вказавши працівнику поліції куди він їде.

Працівником патрульної поліції повідомлено, що зупинку здійснено у зв`язку із візуальним пошкодженням транспортного засобу та непрацюючими зовнішніми світловими приладами.

У подальшому, ОСОБА_1 , крім того, було повідомлено, що щодо нього буде проведений огляд на виявлення ознак на стан наркотичного сп`яніння.

При перевірці наявності у ОСОБА_1 ознак на стан наркотичного сп`яніння, працівником поліції дотримано усіх норм законодавства, в тому числі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, детально роз`яснено процедуру проходження огляду на стан сп`яніння та її можливі наслідки.

Жодних порушень при перевірці ознак наркотичного сп`яніння при перегляді відеозапису суд не встановив.

Працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, оскільки ними виявлено ознаки перебування у такому стані: неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук та те, що зіниці мляво реагують на світло.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога чітко зафіксовано у відеозаписі із бодікамери поліцейського.

Суд, зауважує, що працівники патрульної поліції уповноважені здійснювати перевірку наявності ознак сп`яніння та здійснювати направлення особи на огляд на стан сп`яніння, зокрема, до лікаря-нарколога у разі виявлення ознак наркотичного сп`яніння.

Отже, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Працівник поліції в конкретній справі мав підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, оскільки у останнього були виявлені відповідні ознаки, що вказує на те, що ОСОБА_1 правомірно запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога.

Відповідно до п.п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Конкретний порядок проведення поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу визначається у Розділі ІІ Інструкції № 1452/735.

Таким чином суд доходить висновку, що чинним законодавством передбачено конкретний порядок проведення огляду водія на стан сп`яніння, що у свою чергу передбачає конкретний алгоритм дій працівників поліції у разі встановлення наявності у водія транспортного засобу передбачених чинним законодавством ознак сп`яніння. Вказаний алгоритм передбачає першочергове проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції за допомогою спеціального технічного засобу, а вже у разі незгоди особи на проходження такого огляду чи висловлення нею заперечень щодо результатів проведеного на місці зупинки автомобіля огляду, то огляд на стан сп`яніння проводиться у спеціальному медичному закладі, направлення та доставлення до якого водія забезпечується працівниками поліції.

У той же час чинне законодавство в залежності від виду стану сп`яніння (наркотичне, алкогольне), наявність у водія ознак якого встановлено працівниками поліції, передбачає диференційований алгоритм дій працівників поліції.

Так, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 встановлюється, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, у разі встановлення працівниками поліції наявності у водія транспортного засобу передбачених чинним законодавством ознак стану наркотичного сп`яніння, то огляд такого водія на стан наркотичного сп`яніння одразу та безпосередньо проводиться у спеціальному медичному закладі, якому надано право на проведення огляду водіїв на стан сп`яніння. Проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу чинне законодавство не передбачає.

У свою чергу конкретний порядок огляду водіїв на стан наркотичного сп`яніння визначається у Розділі ІІІ Інструкції № 1452/735.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога.

Таким чином, із наявних матеріалів справи беззаперечно встановлено, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом та керував транспортним засобом, у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а він, у свою чергу, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Досліджені під час судового засідання докази узгоджуються між собою, та беззаперечно вказують на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами: посвідчення водія українське НОМЕР_3 , на підтвердження чого до матеріалів справи доєднано витяг із системи «Армор».

Зважаючи на те, що санкція статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 251, 266 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Н.О.Горбенко