Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №489/4337/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 23 червня 2026 р.

Справа: №489/4337/26

Суддя: Костюченко Г. С.

Справа № 489/4337/26

Провадження № 2/489/2617/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Козловської А.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

встановив:

В травні 2026 позивач через свого представника адвоката – Сидоренко Т.В. звернулась до суду з позовом в якому просив суд: припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 частку у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0208 га., кадастровий номер 4810136900:02:054:0018, цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 частку у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0208 га., кадастровий номер 4810136900:02:054:0018, цільове призначення земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особою, що втратила права на користування житловим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка є власником 1/2 частини зазначеного вище нерухомого майна, відповідач та третя особа є власниками по 1/4 частини кожний на зазначене нерухоме майно.

Спільне володіння та користування вказаним житловим будинком та земельною ділянко неможливо. Відповідач участі в утриманні спірного житла не приймає. Комунальні та експлуатаційні платежі відповідач не сплачує.

Відповідно до висновку судового експерта Лесків С.А. № 125-0008/1 від 14.05.2026 року, провести виділ 1/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_3 . Ізмалкова, враховуючи планування, об`ємно-планувальні характеристики житлового будинку, інженерні комунікації, регламентованих вимогами ДБН В.2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Житлові будинки. Основні положення» - технічно не можливо, в зв`язку з тим, що площа, яка приходиться на ідеальну частку – 15,08 кв.м. не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2019.

Відповідно до висновку судового експерта Лесків С.А. № 125-0088/1 від 14.05.2026 року, ринкова вартість 1/4 частини житлового будинку з господарськими і побутовими спорудами та земельної ділянки АДРЕСА_2 , загальною площею – 15,08 кв.м., становитиме – 137 205,00 грн. (сто тридцять сім тисяч двісті п`ять гривень).

Також представником позивача зазначалося, що припинення права власності на 1/4 не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї.

Доказів наявності у власності відповідача інших об`єктів нерухомості суду не надано.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 19.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надійшла письмова заява про визнання позову та повідомлено суд, що відповідач вже отримав суму компенсації за належну йому 1/4 частину спірного майна.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

ОСОБА_2 (далі – Позивач) є власником 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_2 .

Підстава набуття права власності позивачем: на 1/4 частку житлового будинку – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.05.2012 року, видано ВК ММР. Право власності позивача на частку житлового будинку зареєстровано КП ММБТІ 29.05.2012 року, реєстраційний номер 366339379, номер запису 23862 в книзі 153.

Право власності позивача на частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року, номер запису про право власності 3241797. на 1/4 частку житлового будинку – договір дарування від 23.01.2026 року, посвідчений Хоменко О.О., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 48.

Право власності позивача на 1/4 частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2026 року, номер запису про право власності 63241549.

Позивач є також власником 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0208 га., кадастровий номер 4810136900:02:054:0018, цільове призначення земельної ділянки– будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.

Підстава набуття права власності: на 1/4 частку – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.11.2013 року, видано Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Право власності позивача на 1/4 частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року, номер запису про право власності 3219546. на 1/4 частку – договір дарування від 23.01.2026 року, посвідчений Хоменко О.О., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 48. Право власності позивача на 1/4 частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2026 року, номер запису про право власності 63241549.

ОСОБА_3 (далі – Відповідач) є власником 1/4 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_2 .

Підстава набуття права власності відповідачем – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.05.2012 року, видано ВК ММР. Право власності відповідача зареєстровано КП ММБТІ 29.05.2012 реєстраційний номер 366339379, номер запису 23862 в книзі 153. року, Право власності відповідача на 1/4 частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року, номер запису про право власності 3241797.

Відповідач є також власником 1/4 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0208 га., кадастровий номер 4810136900:02:054:0018, цільове призначення земельної ділянки– будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.

Підстава набуття права власності – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.11.2013 року, видано Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Право власності відповідача на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року, номер запису про право власності 3219546. ОСОБА_4 (далі – Третя особа) є власником 1/4 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_2 . Підстава набуття права власності – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.05.2012 року, видано ВК ММР.

Право власності третьої особи зареєстровано КП ММБТІ 29.05.2012 року, реєстраційний номер 366339379, номер запису 23862 в книзі 153.

Право власності третьої особи на 1/4 частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року, номер запису про право власності 3241797.

Третя особа є також власником 1/4 частки у праві власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 ,загальною площею 0,0208 га., кадастровий номер 4810136900:02:054:0018, цільове призначення земельної ділянки– будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою. Підстава набуття права власності – свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.11.2013 року, видано Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Право власності третьої особи на 1/4 частку земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.11.2013 року, номер запису про право власності 3219546.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2025 року у цивільній справі № 489/5408/25 співвласникам житлового будинку з господарськими і побутовими спорудами та земельної ділянки визначено ідеальні частки у справі іласності на вказане нерухоме майно як рівні по 1/4 частині кожному. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

У відповідності з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною другою цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 155 ЖК України власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно частини першої статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Положеннями частини першої статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в статті 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Верховний Суд України у постанові від 15.05.2013 по справі № 6-37цс13 зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02.07.2014 по справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

З аналізу судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

Судом встановлено, що сторони, які є співвласниками спірного житла є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а обставини про неможливість спільного володіння та користування майном судом не встановлені.

Також встановлено, що відповідач іншого власного житла не має.

З урахуванням вимог 365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду можливо виключно за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в порушення вимог частини другої статті 365 ЦК України, не внесено на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Миколаївській області грошові кошти вартості 1/4 частки спірного нерухомого майна.

Суд, вважає, що представником позивача було штучно створено позовну заяву без наявності спору щодо спірного нерухомого майна.

Так, представник позивача намагається за рахунок суду здійснити оформлення переходу права власності фактично за договором купівлі – продажу.

Будь – яких доказів неможливості звернутися до нотаріуса для укладення і посвідчення такого договору суду не надано.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України, захисту в судовому порядку підлягають лише порушені, невизнані та оспорюванні права та інтереси. В даній справі судом встановлено, що нотаріус, до функцій якого віднесено посвідчення в тому числі договору купівлі - продажу, не відмовив позивачу у такому оформленні.

Порушеного права сторін у справі в даному випадку судом не встановлено.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу нерухомого майна обов`язково укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, суд не має права підміняти нотаріуса та перебирати на себе його функції щодо посвідчення таких угод.

Вчинення нотаріальних дій — це виключна компетенція нотаріусів. Суд може лише скасувати неправомірну дію нотаріуса або визнати незаконною державну реєстрацію, але не створити новий договір замість нього.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особою, що втратила права на користування житловим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_2 також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первісних.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено 24.06.2026.

Суддя Г.С.Костюченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua