Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №946/4090/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4090/26

Провадження № 3/946/1059/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Багате Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, працюючого керівником в ТОВ «ТОПП Груп», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановив:

ОСОБА_1 , повторно протягом року, будучи позбавленим права керування транспортним засобами, 28.05.2026 о 13:25 годині по вул. Європейській біля буд. № 2 в м. Ізмаїлі Одеської області керував транспортним засобом «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 , порушивши підп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 у той же час та у тому ж місці, а саме 28.05.2026 о 13:25 годині по вул. Європейській біля буд. № 2 в м. Ізмаїлі Одеської області керував транспортним засобом «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, але від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, порушивши п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягуваний ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав частково, а саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП визнав повністю, зазначивши, що він дійсно керував транспортним засобом без посвідчення водія, будучи позбавленим права керування, а за ч. 1 ст. 130 КУпАП – не визнав, пояснивши, що він не пам`ятає, чи пропонували йому працівники поліції проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, можливо, і пропонували, але він цього точно не пам`ятає.

Окрім часткового визнання вини притягуваним ОСОБА_1 , його вина у повторному протягом року керуванні транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, а також у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Одним із заходів правового режиму воєнного стану відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є встановлення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Порядок цього особливого режиму затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, яким і передбачена можливість перевірки документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, затримання транспортних засобів, проведення їх огляду. Враховуючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» №2102-IX від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався у встановленому порядку, востаннє перед розглядуваною подією воєнний стан продовжений ще на 90 діб Указом Президента України №342/2026 від 27.04.2026, затвердженого Законом України №4857-IX від 28.04.2026, то зупинка транспортного засобу притягуваного 28.05.2026 повністю була правомірною.

Більше того, навіть за умови безпідставного затримання транспортного засобу, внаслідок чого у його водія будуть виявлені поліцейським ознаки вчинення правопорушення, такий поліцейський в силу ст.ст. 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язаний виконати завдання поліції, а саме забезпечити публічну безпеку і порядок та вжити заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень і припинити виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

На відеозаписі події правопорушення з відеотехніки службового транспортного засобу зафіксовано, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого був зупинений поліцейськими. На відеозаписі події правопорушення зафіксовано, як працівники поліції висловили вимогу надати посвідчення водія, на що притягуваний ОСОБА_1 відповів, що у нього його немає, немає взагалі, а не забув вдома. Також відеозаписі події правопорушення зафіксовано, як працівники поліції неодноразово пропонували притягуваному ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак притягуваний ОСОБА_2 в усіх випадках відмовився від цього. Отже, досліджений судом відеозапис повністю спростовує посилання притягуваного ОСОБА_1 на те, що він не пам`ятає, щоб йому поліцейські пропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Вказані обставини справи також підтверджуються даними протоколів про адміністративні правопорушення, згідно з якими ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом, та керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, але від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився. Суд визнає ці докази такими, що складені повноважною особою, а саме поліцейським, який відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП є уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст.ст. 126, 130 КУпАП.

Відповідно до довідки начальника САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 29.05.2027, згідно облікових даних ІП «ГЦС Посвідчення водія» ІТС ІПНП, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 від 12.06.2021. Крім того, постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 10.12.2024, що набрала законної сили 26.02.2025, на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

Відповідно до підп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Але із сукупності усіх досліджених судом доказів випливає, що ОСОБА_1 у порушення вимог вказаного підп. «а» п. 2.1 ПДР керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, а також будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. При цьому ці дії він вчинив, незважаючи на те, що раніше його вже притягували до адміністративної відповідальності за вчинення тотожного адміністративного правопорушення.

Та обставина, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, підтверджується копією постанови серії ЕНА № 6592470 від 31.01.2026, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення ним 31.01.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також довідкою начальника САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.

Що стосується правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то суд вважає, що надані докази на його підтвердження допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) та інших нормативно-правових актів.

Так, зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП випливає, що оглядові на стан наркотичного сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп`яніння.

А за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків; матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що до протоколу долучені матеріали відеозапису, на яких зафіксована процедура початку проведення огляду, зокрема, пропозицію поліцейського його пройти, то в даному випадку в силу наведеної ч. 2 ст. 266 КУпАП не було необхідним залучення свідків.

Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положенні» Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки наркотичного сп`яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, зокрема звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, які і були виявлені поліцейським у притягуваного ОСОБА_1 , а тому були підстави для проведення його огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм держави Україна.

Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак із сукупності усіх досліджених судом доказів випливає, що ОСОБА_1 в порушення вимог зазначеного п. 2.5 ПДР відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, аналіз сукупності усіх даних, що містяться в досліджених у суді доказах, дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в їх вчиненні.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує положення ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до яких, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Суд також враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, його майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважає, що достатнім і необхідним у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП є накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки санкцією вказаної статті передбачений більший розмір штрафу, більший і строк додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також передбачена можливість застосування додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень вказує на те, що він вчинив грубі порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_3 за вчинені ним адміністративні правопорушення, суд не вбачає.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 5 ст.126 КУпАП з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів.

Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено ще одне альтернативне додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого. У даному випадку суд не вбачає доцільності застосовувати додаткове альтернативне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

При вирішенні питання про строк додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує положення ч. 3 ст. 30 КУпАП, згідно з якими, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті (до десяти років).

Тому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , згідно з постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 10.12.2024, будучи позбавленим права керування транспортним засобом на строк три роки, до закінчення строку дії вказаного стягнення вчинив нове адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яке судом також застосовується стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то в силу наведеної ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення за ч. 5 ст.126 КУпАП слід приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ч. 2 ст. 317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Тому, з урахуванням того, що постанова Ружинського районного суду Житомирської області від 10.12.2024 набрала законної сили 26.02.2025, то станом на день винесення цієї постанови невідбута ОСОБА_1 частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за попередньою вказаною постановою складає один рік вісім місяців та три дні, які в силу ч. 3 ст. 30 КУпАП підлягають приєднанню.

Враховуючи, що на притягуваного підлягає накладенню обов`язкове додаткове адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на мінімальний строк п`ять років, а також те, що невідбута ОСОБА_1 частина такого ж стягнення складає один рік вісім місяців та три дні, то йому в силу ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 36 КУпАП слід визначити загальний строк додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тривалістю шість років вісім місяців та три дні.

В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 283 – 285 КУпАП, суд –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, та з урахуванням положень ч. 3 ст. 30, ч. 2 ст. 36 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років вісім місяців та три дні, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко