Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №456/6871/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/6871/25

Провадження № 1-кп/456/252/2026

ВИРОК

іменем України

23 червня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Дідушичі Стрийського району Львівської області, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, охоронця ТОВ «Карпати-Еко», зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч.2 ст.125 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_7 15 листопада 2025 року близько 07:40 год. перебував по АДРЕСА_2 , де у нього на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт із ОСОБА_5 , в ході якого ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, умисно наніс декілька ударів скляною пляшкою, яку тримав у правій руці по голові ОСОБА_5 .

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, саден та забійної рани волосистої частини голови, які згідно з висновком судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_7 умисно спричинив ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Стаття /частина статті/ закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Частина 2 статті 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.

Санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Твердження сторін.

Під час змагального судового процесу сторони в правових та логічних формах висунули власні версії подій, які на їх думку, мали місце та висловилися щодо юридично значущих обставин даного кримінального провадження.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 04 грудня 2025 року дізнавачем сектору дізнання Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 та затверджений прокурором Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_7 умисно спричинив потерпілій ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновку експерта, показаннях потерпілої, свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

В судових дебатах прокурор просить ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України, й призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700, 00 грн.

Правова позиція потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_5 під час надання показань повністю підтримала позицію прокурора, викладену в обвинувальному акті та підтриману в судовому засіданні, просить суд визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та покарати згідно з законом та задоволити цивільний позов в повному обсязі. Зазначила, що на даний час проходить лікування, має ускладнення зі здоров`ям. Просить суд стягнути витрати на правову допомогу.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судових дебатах вказала на те, що впродовж розгляду кримінального провадження обвинувачений надавав суперечливі показання. І хоча обвинувачений вину не визнав, проте його вина доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. Просить цивільний позов задоволити в повному обсязі, врахувати, що потерпіла двічі після вчинення відносно неї злочину, проходила лікування.

Правова позиція сторони захисту, надані обвинуваченим ОСОБА_7 покази щодо пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав, цивільний позов заперечив та показав, що 15.11.2025 о 07:40 год. він зайшов в магазин по вул. Саксаганського, де зустрівся з ОСОБА_9 . Той повідомив, що у нього зламався велосипед, і він запропонував йому скористатися його велосипедом. Коли він виходив з магазину, то побачив потерпілу ОСОБА_5 , яка очікувала на нього. Потерпіла почала на нього замахуватися руками, кулаками і він двічі скляною пляшкою горілки, яку тримав в руці, відмахнувся від неї. Він не бив потерпілу пляшкою по голові, а лише двічі відмахнувся від неї. Після слідчого експерименту, під час якого він надав аналогічні показання, він підписав протокол, не читаючи. Він від потерпілої захищався, бо вона напала на нього з кулаками. Потерпіла одразу назвала суму 40 000 грн. Тому він змушений був позичити спочатку 20 000 грн., а потім 5 000 грн. Він отримує пенсію в розмірі 3000 грн., з цих коштів погашає борг. Він віддав потерпілій кошти, щоб не було судової справи. Вони домовилися з потерпілою, що він буде сплачувати їй по 3000 грн. щомісячно. Він не бачив, що вдарив потерпілу, можливо і вдарив. Його син проходить лікування, після участі в бойових діях, тому він придбав горілку, щоб заспокоїтися. Син більше року у нього на утриманні, оскільки після поранення не отримав від держави жодних коштів. Раніше з потерпілою та ОСОБА_9 вони були хорошими друзями. Він потерпілій передав 25000 грн., готовий був заплатити ще 15000 грн. Вони мали з потерпілою примиритися. Такий конфлікт з потерпілою у нього не вперше. Він потерпілу у лікарні не навідував, телефонував. Кошти потерпілій сплачувала його дружина. Він додатково підзаробляє охоронцем, щоб повернути борги. Розкаюється у вчиненому, вважає свої дії ганебними. З приводу ударів, які йому наносила потерпіла, він до поліції не звертався. Просить вибачення у потерпілої.

Захисник ОСОБА_4 в судових дебатах наголосив на тому, що обвинувачений не визнає вину, оскільки умисно не спричиняв тілесні ушкодження потерпілій. Конфлікт розпочався у зв`язку з тим, що потерпіла підійшла до обвинуваченого та намагалася з`ясувати обставини спілкування обвинуваченого з її чоловіком. Обвинувачений пляшкою, яку тримав у руках, відмахувався від потерпілої. Вся словесна перепалка була з вини потерпілої. Потерпіла сама спровокувала конфлікт. Щодо моральної шкоди, яку потерпіла просить стягнути з обвинуваченого, вказав, що дружина обвинуваченого передала потерпілій 25 000 грн. Для відшкодування шкоди обвинувачений оформив два кредити. Жодних документів, які підтверджують факт придбання ліків потерпілою, матеріали справи не містять. Аналогічно матеріали справи не підтверджують факт погіршення стану здоров`я потерпілої. Потерпіла є інвалідом ІІІ групи, тобто і раніше мала захворювання. Просить суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки такі не підтверджено відповідними письмовими документами.

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за яким обвинувальний акт надійшов до суду не визнає, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у обвинувальному акті, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

показаннями потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні про те, що вона з цивільним чоловіком ОСОБА_9 проживає більше року. Її чоловік з обвинуваченим друзі. Обвинувачений постійно її чоловіку на неї намовляв, у зв`язку з чим у сім`ї виникали конфлікти. Того дня чоловік взяв у обвинуваченого велосипед і поїхав на роботу. Обвинувачений зайшов в магазин, а коли вийшов з магазину, накинувся на неї, після чого скляною пляшкою двічі вдарив її по голові. Їй стало погано, в очах потемніло. Вона пішла у міську лікарню, де чоловік працює кочегаром. У неї з голови текла кров. Чоловік викликав їй таксі і вона поїхала у лікарню. Обвинувачений телефонував до її чоловіка, просив, щоб вона нікуди не зверталася. В Стрийській ЦРЛ їй надали медичну допомогу, наклали на голову шви. Після цього її госпіталізували до лікарні. Обвинувачений жодного разу до неї не прийшов, приходила дружина обвинуваченого, просила його пробачити. Коли її виписали з лікарні, через деякий час вона повторно звернулася до лікарні, в неї були сильні головні болі. На лікування їй потрібні були кошти, обвинувачений казав, що у нього коштів немає. Вона обвинуваченому жодних тілесних ушкоджень не наносила. Від обвинуваченого вона жодних коштів не отримала. Її лікування оплачувала донька, чеки у неї не збереглися. При призначенні міри покарання покладається на розсуд суду. Просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду. Вона інвалід ІІІ групи через захворювання серця і хребта.

показаннями свідка ОСОБА_10 – інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про те, що 15.11.2025 вони прибули на повідомлення від чергового лікаря КНП ТМО СМОЛ, що до них потрапила жінка з тілесними ушкодженнями - травмою голови. Потерпіла пояснила, що того дня вранці по вул. Сколівській у неї виник конфлікт зі знайомим, який пляшкою горілки наніс їй удар в голову, після чого вона звернулася за медичною допомогою до лікарні. Потерпіла вказала анкетні дані чоловіка і вони поїхали за місцем його роботи в с. Дуліби. На прохідній цей чоловік відчинив двері, при спілкуванні чоловік визнав факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, вказав, що дійсно пляшкою наніс удар потерпілій в голову. Після цього вони повідомили оперативного чергового. На місце події приїхала слідчо-оперативна група, проведено огляд місця події, опитано потерпілу та підозрюваного. Розмова з підозрюваним була записана на нагрудну боді камеру. Потерпіла повідомляла, що конфлікт виник через те, що підозрюваний постійно вживав алкоголь з її чоловіком, вона не бажала, щоб вони між собою спілкувалися. Підозрюваний визнавав на місці той факт, що скляною пляшкою горілки вдарив потерпілу в голову. На момент проведення освідування, обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння. Конфлікт мав місце на перехресті вул. Сколівська-Грабовецька, неподалік магазину «Рукавчика». На момент надання пояснень, потерпілій вже була надана медична допомога, вона себе погано почувала. Вони підозрюваного не допитували, а лише опитали, щоб з`ясувати, чи має він відношення до подій, які описувала потерпіла. Вони діяли на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію»;

показаннями свідка ОСОБА_11 – поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області про те, що з лікарні надійшло повідомлення, що у них в травматології лежить жінка з тілесними ушкодженнями. Вони прийшли, опитали жінку, викликали слідчо-оперативну групу. Поїхали в с. Дуліби, де обвинувачений пояснив, що мав місце конфлікт з потерпілою, що він вдарив потерпілу пляшкою по голові. Хто саме спілкувався з потерпілою, він не пригадує. Потерпіла пояснювала, що конфлікт мав місце по вул. Саксаганського, причину конфлікту не пригадує. Коли вони приїхали, обвинувачений був на підприємстві, де працює охоронцем. Потерпіла повідомляла, що конфлікт виник через вживання обвинуваченим з її чоловіком алкоголю. Вони возили обвинуваченого на освідування, було підтверджено той факт, що обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вони опитували обвинуваченого, пояснення у нього не відбирали. Вони лише встановлювати, чи може бути обвинувачений причетним до подій, які описувала потерпіла. Вся розмова з обвинуваченим фіксувалася на боді камеру;

показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_5 . Того дня він йшов на роботу, біля магазину зустрів обвинуваченого, попросив у нього велосипед. Через 30 хв., після того, як він приїхав на роботу, до нього в міську лікарню, де він працює кочегаром, прийшла його дружина ОСОБА_5 , у неї з голови текла кров. Потерпіла повідомляла, що обвинувачений вдарив її пляшкою по голові. Конфлікт між потерпілою та обвинуваченим мав місце 15.11.2025 біля магазину «Орлан». Обвинувачений йому не телефонував, він з ним не спілкувався. Обвинувачений відносно його дружини погано не виловлювався. Жодних коштів на лікування дружини обвинувачений не передавав. Після лікування, дружина постійно приймає ліки, оскільки у неї сильні головні болі;

показаннями свідка ОСОБА_12 – дружини обвинуваченого, про те, що коли сталася ця подія, вона зателефонувала до потерпілої та прийшла до неї у лікарню. Обвинуваченого потерпіла не хотіла бачити. Потерпіла сказала, що їй слід відшкодувати 50 000 грн, потім сказала ще 40000 грн. Чоловік пішов у кредитну спілку «Вигода» і взяв кредит у розмірі 20000 грн. Вона ці кошти передала потерпілій, але та сказала, що мало. Тоді вона пішла у кредитну спілку «Благо» і оформила там кредит на 5000 грн. Ці кошти вона при зустрічі також передала потерпілій і та обіцяла забрати заяву з поліції. Зазначила, що один з їх синів з обвинуваченим поранений, двоє інших – захищають Батьківщину, на лікування сина вони витрачають значну суму коштів. Чоловік розповідав їй, що конфлікт спровокувала потерпіла, він лише відмахнувся від неї пляшкою, яку тримав в руці. Кошти вони в кредитних спілках отримали 22.11.2025, 25.11.2025 і ці кошти вона передала потерпілій;

протоколом огляду предмету від 18.11.2025, складеного дізнавачем СД Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області ОСОБА_8 , згідно з яким ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції пляшку із написом «ЛЕГКА РУКА Дружня: VODKA, Горілка «Легка Рука Дружня» об`ємом 180 мл, яка оглянута в приміщенні службового кабінету №27 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області /а.с.78-79/;

постановою дізнавача СД Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області ОСОБА_8 про визнання предмету речовим доказом та визначення місця зберігання речового доказу від 17.11.2025, згідно з якою скляну пляшку, яку упаковано в пакет Національна поліція України RIC2194776 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025142130000331 від 16.11.2025 /а.с.80-81/;

квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення у кримінальному провадженні №12025142130000331 від 16.11.2025 /а.с.82/;

протоколом проведення слідчого експерименту від 25.11.2025 з потерпілою ОСОБА_5 та фототаблицею до протоколу, згідно з яким потерпіла розповіла про обставини, які мали місце 15.11.2025, зокрема про те, що вона очікувала на автобус, побачила, як обвинувачений зайшов в магазин по вул. Саксаганського в м. Стрий, вирішила до нього підійти, щоб поговорити. Дочекавшись його на вулиці, між ними виник словесний конфлікт, який переріс у шарпанину, в ході якої ОСОБА_7 наніс їй два удари пляшкою горілки об`ємом 200 мл., після чого пішов з місця події. Вона натомість пішла до чоловіка в міську лікарню, де чоловік побачив, що в неї з голови тече кров. Після чого вона звернулася за медичною допомогою до КНП ТМО СМОЛ. В подальшому ОСОБА_5 продемонструвала, як саме обвинувачений наніс їй два удари по голові /а.с.83-89/;

висновком експерта №192 від 28.11.2025, згідно з яким згідно вивчених медичних документів у громадянки ОСОБА_5 , 1966 року народження, лікарями виявлено: струс головного мозку, садна та забійну рану волосистої частини голови. Судово-медичних даних, які б дали можливість припускати чи стверджувати утворення виявлених у громадянки ОСОБА_5 , тілесних ушкоджень «при падінні на площині з висоти власного росту, падіння з висоти власного росту з прискоренням» у наданих на вивчення матеріалах кримінального провадження - нема. Виявлені, описані у пункті 1) даних Підсумків тілесні ушкодження, утворилися від дії тупих предметів та тупих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, можливо 15 листопада 2025 року. Струс головного мозку та забійна рана, відповідно до пункту 2.3.2.а «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлац здоров`я. Садна, усі разом та кожне окремо, є легким тілесним ушкодженням, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Струс головного мозку та забійна рана - могли бути спричинені в результаті виду травматичної дії (предмета) - удар. Садна - могли бути спричинені в результаті виду травматичної дії (предмета) – тертя /а.с.90-93/;

протоколом огляду предмету від 03.12.2025, складеного дізнавачем СД Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області ОСОБА_8 , згідно з яким предметом огляду є ком пакт диск, при відкритті файлу 00125_00012520251115111408_0001А є наступне: кольорове зображення, в правому нижньому куті якого є вказівка на дату та час: 2025/11/15 11:14:06. Відео розпочинається о вказаній годині. На екрані зображено спілкування в телефонному режимі працівника поліції Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області із гр. ОСОБА_5 , яка повідомила, що вона перебуває у Стрийській ЦРЛ. Відео завершується о 11:15:15. При відкритті файлу 00125_00012520251115113543_0002А є наступне: кольорове зображення, в правому нижньому куті якого є вказівка на дату та час: 2025/11/15 11:35:41. Відео розпочинається о вказаній годині. На екрані зображено спілкування в телефонному режимі працівника поліції Стрийського РУП ГУНП у Львівській області із гр. ОСОБА_7 , який не хоче повідомляти про своє місцеперебування. Відео завершується о 11:36:31. При відкритті файлу 00125_00012520251115113842_0003А є наступне: кольорове зображення, в правому нижньому куті якого є вказівка на дату та час: 2025/11/15 11:38:41. Відео розпочинається о вказаній годині. На екрані зображено як працівник поліції Стрийського РУП намагається додзвонитись до гр. ОСОБА_7 .. Відео завершується о 11:38:53. При відкритті файлу 00125_00012520251115115830_0004А є наступне: кольорове зображення, в правому нижньому куті якого є вказівка на дату та час: 2025/11/15 11:58:29. Відео розпочинається о вказаній годині. На екрані зображено як працівники поліції Стрийського РУП перебувають у приміщенні палати Стрийської ЦРЛ де спілкуються із гр. ОСОБА_13 , яка повідомила за якою адресою мало місце їй спричинення тілесних ушкоджень, а також повідомила, що тілесні ушкодження їй спричинив знайомий на ім`я ОСОБА_14 , який проживає у с. Дуліби Стрийського району Львівської області. Відео завершується о 12:01:53. При відкритті файлу 00125_00012520251115122213_0005А є наступне: кольорове зображення, в правому нижньому куті якого є вказівка на дату та час: 2025/11/15 12:22:11. Відео розпочинається о вказаній годині. На екрані зображено спілкування працівників поліції із гр. ОСОБА_7 , який повідомив, що у нього виник конфлікт із знайомою ОСОБА_15 в ході якого він наніс удари пляшкою по голові останньої. Відео завершується о 12:27:36. При відкритті файлу 00126_00012620251115122238_0001А є наступне: кольорове зображення, в правому нижньому куті якого є вказівка на дату та час: 2025/11/15 12:22:37. Відео розпочинається о вказаній годині. На екрані зображено спілкування працівників поліції із гр. ОСОБА_7 , який повідомив, що у нього виник конфлікт із знайомою ОСОБА_15 в ході якого він наніс удари пляшкою по голові останньої. Відео завершується о 12:27:57 /а.с.94-96/;

постановою дізнавача СД Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області ОСОБА_8 про визнання предметів речовими доказами та прилучення їх до матеріалів кримінального провадження від 03.12.2025, згідно з якою визнано речовим доказом DVD-R диск із відеозаписом з нагрудного відео реєстратора та прилучено до матеріалів кримінального провадження №12025142130000331 від 16.11.2025, як речовий доказ /а.с.97/;

протоколом проведення слідчого експерименту від 04.12.2025 з підозрюваним ОСОБА_7 , згідно з яким обвинувачений розповів про події, які мали місце 15.11.2025, зокрема про те, як передав ОСОБА_9 велосипед, як зайшов в магазин, придбав пляшку горілки об`ємом 200 мл. Коли вийшов з магазину, побачив потерпілу, яка чекала його біля магазину на вулиці. Надалі між ними виник словесний конфлікт, який переріс в шарпанину, в ході якого він наніс потерпілій два удари пляшкою по голові, при цьому тримаючи пляшку у правій руці. Після чого він пішов з місця події. Далі підозрюваний ОСОБА_7 продемонстрував, як наносив удари потерпілій /а.с.98-102/.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025142130000331 від 16.11.2025, 15 листопада 2025 року внесено відомості до ЄРДР, кримінально-правова кваліфікація: ч.2 ст.125 КК України /а.с.77/.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію проступку, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Так, вищенаведеними доказами, які є належні, допустимі та достовірні, в сукупності - достатні та узгоджені, поза розумним сумнівом доведено те, що ОСОБА_7 15 листопада 2025 року близько 07:40 год. перебував по АДРЕСА_2 , де у нього на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт із ОСОБА_5 , в ході якого ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, умисно наніс декілька ударів скляною пляшкою, яку тримав у правій руці по голові ОСОБА_5 . Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, саден та забійної рани волосистої частини голови, які згідно з висновком судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Таким чином, ОСОБА_7 умисно спричинив ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Доводи обвинуваченого про те, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілій спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які суд вважає належними та допустимими. При цьому жодної іншої версії подій, за якої потерпіла могла б отримати описані у обвинувальному акті тілесні ушкодження, в судовому засіданні не встановлено, а тому показання обвинуваченого в цій частині на увагу не заслуговують і розцінюються судом як намір уникнути відповідальність за вчинене.

Суд зауважує, що обвинувачений в судовому засіданні свою провину спочатку не визнав, потім визнав частково, однак згідно обвинувачення йому постановлено в провину нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, і обставин, вказаних в обвинувальному акті, зокрема, нанесення потерпілій умисно ударів в голову пляшкою сторона захисту в судовому засіданні не спростувала.

Суд звертає увагу, що обвинувачений під час слідчого експерименту не заперечував факту нанесення потерпілій ударів пляшкою в голову, однак в ході судового розгляду вказав на те, що відмахувався пляшкою від потерпілої, яка на нього накинулася, що є менш вірогідним з показаннями потерпілої, яка чітко вказала на те, що обвинувачений умисно спричинив їй тілесні ушкодження та поясненнями обвинуваченого в якості підозрюваного під час слідчого експерименту.

Заслуговує на увагу і той факт, що обвинувачений в судовому засіданні вказав про те, що відшкодував шкоду, заподіяну потерпілій, а також попросив у потерпілої вибачення в залі суду, що свідчить про критичність оцінки обвинуваченим своїх дій та їх усвідомлення.

Усі досліджені в судовому засіданні письмові докази є належними, допустимими і достовірними, такі зібрані в порядку, встановленому КПК України, жодної підстави, передбаченої ст.87 КПК України для визнання вказаних доказів недопустимими судом не встановлено.

Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.

Загальна характеристика складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_7 .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона проступку характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст. 125 КК настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження. Заподіяння легкого тілесного ушкодження внаслідок необережної вини не є караним за ст. 125 КК.

Частина 2 статті 125 КК України передбачає відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.

Висновки суду.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу проступку, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України в судовому засіданні доведена повністю.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним:

факт умисного спричинення ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_7 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.125 КК України. Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу суд не вбачає.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, однак визнав, що поступив неправильно та осудив свою поведінку. Обвинувачений також пояснив причини конфлікту між ним та потерпілою.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що обвинувачений хоча і визнав вину частково, однак він висловив жаль з приводу цього, осудив свою поведінку, попросив в потерпілої вибачення, що свідчить про критичну оцінку вчиненого та відповідно щире каяття.

За таких обставин пом`якшуючою вину обвинуваченого ОСОБА_7 обставиною, передбаченою ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обтяжуючих вину обставин, передбачених ст.67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 пенсіонер, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягався.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення, особу обвинуваченого та стан його поведінки, обвинувачений усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому розкаявся, раніше не судимий, пом`якшуючу обставину – щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу.

Цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_5 пред`явила до суду цивільний позов до ОСОБА_7 , в якому просить стягнути моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 40 000 грн. та 6000 грн. витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позову покликається на те, що з приводу отриманих травм вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Відокремленому підрозділі «Лікарня інтенсивного лікування» КНП ТМО СМОЛ» з 15.11.2025 по 24.11.2025. Травми погіршили її звичний стан здоров`я. З 22.12.2025 по 26.12.2025 вона знову змушена була лікувалася стаціонарно з приводу посттравматичного синдрому. А з 06.01.2026 вона продовжує лікуватися так як не може оговтатися від події, проходить курс лікування на денному стаціонарі у вище зазначеній лікарні. Крім кримінальної відповідальності ОСОБА_7 повинен нести цивільно - правову відповідальність, оскільки в результаті кримінального првопорушення вчиненого ним, їй завдано моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_7 вказує на те, що цивільний позов не визнає, зважаючи на те, що потерпіла не довела факт спричинення їй моральної шкоди, лише через місяць звернулася до медичного закладу для продовження лікування, має ряд захворювань, оскільки є інвалідом ІІІ групи. Крім того, його дружиною відшкодовано потерпілій моральну шкоду в розмірі 25000 грн. Так 22.11.2025 в ТОВ «БІЕЛ Джи Мікрофанс» оформлено кредит на суму 5000 грн., 25.11.2025 – в КС «Вигода» на суму 20 000 грн. Вказані кошти були сплачені потерпілій на відшкодування моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку ОСОБА_7 ; встановлено наявність шкоди – заподіяння потерпілій умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та причиновий зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, що настали.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілим, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 передбачає, що моральна шкода – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а з ОСОБА_7 слід стягнути на користь ОСОБА_5 5000 /п`ять тисяч/ грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

При цьому суд бере до уваги письмові докази, долучені стороною захисту про оформлення кредитних правовідносин обвинуваченим та його дружиною, після вчинення кримінального правопорушення, зокрема 22.11.2025 та 25.11.2025 /а.с.51-53/ на загальну суму 25000 грн., та вважає, що вказаними письмовими доказами, а також показаннями свідка ОСОБА_12 підтверджується факт сплати обвинуваченим в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином, потерпілій грошових коштів в сумі 25 000 грн. Вирішуючи питання про розмір заподіяної моральної шкоди суд також враховує той факт, що обвинувачений є пенсіонером, має незначний розмір пенсії, троє синів обвинуваченого є військовослужбовцями, один з них поранений та перебуває на лікуванні.

Процесуальні витрати.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання цивільному позивачу правової допомоги.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 6000 гривень за участь у даній цивільній справі є співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підставі наведеного, суд вважає, що слід стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 6000 /шість тисяч/ грн. витрат на професійну /правничу/ допомогу.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України, й призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 /ста/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 1700 /одна тисяча сімсот/ грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 5000 /п`ять тисяч/ грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 6000 /шість тисяч/ грн. витрат на професійну /правничу/ допомогу.

Речові докази: скляну пляшку, яку упаковано в пакет Національна поліція України RIC2194776 – знищити; DVD-R диск із відеозаписом з нагрудного відео реєстратора – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений - подати клопотання про помилування.

Головуючий суддя ОСОБА_1