Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №454/1908/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/1908/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2026 р. Сокальський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Червоноград, Львівської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, місце проживання – АДРЕСА_1 , раніше судимого 21.10.2025р. Шептицьким міським судом Львівської області за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, за ч.3 ст. 382 КК України -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Шептицького міського суду Львівської області від 21.10.2025р. за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, судимість в установленому порядку не знята та не погашена, достовірно знаючи про позбавлення права керування транспортними засобами, будучи, належним чином, ознайомленим з постановою Шептицького міського суду Львівської області від 29.05.2025р., яка набрала законної сили 14.07.2025р., якою визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, діючи умисно, всупереч вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами, порушуючи правила дорожнього руху України. Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи те, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, будучи раніше судимим за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, 08.04.2026р. близько 12 години керував автомобілем марки "AUDI A6", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Cокальській в с. Добрячин, Шептицького району Львівської області, де був зупинений працівниками ВРПП Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, на підставі пункту 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», по вул. Сокальська, 102, в с. Добрячин, Шептицького району, Львівської області.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті обставин. Повідомив, що вироком Шептицького міського суду Львівської області від 21.10.2025р. він був засуджений за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, а саме за те, що будучи позбавленим судом права на керування транспортним засобом продовжував керувати автомобілем. Однак і в подальшому він керував автомобілем, зокрема 08.04.2026р. о 12.00год. він керував автомобілем марки "AUDI A6", по вул. Cокальській в с. Добрячин, Шептицького району Львівської області, де був зупинений працівниками поліції.

Штраф за попереднім вироком Шептицького міського суду Львівської області від 21.10.2025р. в розмірі 8500грн. ним сплачено 21.11.2025р.

У вчиненому розкаюється, просить суворо його не карати.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками розгляду, суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачений винний в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 382 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який позитивно характеризується, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття в скоєному злочині та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк, оскільки, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Водночас, враховуючи позицію прокурора, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України виходячи з переконання, що припинення протиправної поведінки та недопущення злочинів з його боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки засудженого.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся та судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі із випробовуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речові докази: два диски із відеозаписами з камер відеоспостереження та реєстратора службового автомобіля поліції; копії матеріалів кримінальної справи №459/1550/26, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:ОСОБА_1