Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №463/5704/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/5704/26

Провадження №3/463/1171/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., розглянувши об`єднані адміністративні матеріали, які надійшли з Управління Патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 06 червня 2026 року о 20:44 год. в м. Львів, вул. Пасічна, 53, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Ioniq» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху. Будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди не залишився на місці пригоди та не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, чим порушив п. 2.10.а Правил дорожнього руху.

23.06.2026 на адресу суду надійшли письмові пояснення та клопотання адвоката Задорожного І.Б., подані в інтересах ОСОБА_1 . У поясненнях зазначено, що останній визнає факт порушення Правил дорожнього руху, щиро розкаюється у вчиненому та просить застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП, звільнивши від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення.

Також захисник просить закрити провадження за ст. 122-4 КУпАП, посилаючись на те, що пошкодження транспортних засобів є незначними та свідчать про мінімальний контакт між ними, який міг залишитися непоміченим для ОСОБА_1 . Вказує, що останній не усвідомлював факту настання ДТП, не мав умислу на залишення місця події, після повідомлення працівниками поліції сприяв встановленню обставин справи та надав транспортний засіб для огляду. На думку захисника, матеріали справи не містять доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку з чим просить закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду був повідомлений належним чином, а тому розгляд справи проведено у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП.

Щодо клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

Разом з тим, вирішуючи питання про можливість застосування положень ст. 22 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, його наслідки, особу правопорушника та ступінь суспільної небезпечності його дій.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, що спричинило механічні пошкодження автомобілів та завдання матеріальної шкоди. Таким чином, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим правопорушником.

Суд враховує, що ОСОБА_1 визнав свою вину, висловив каяття та просив застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП. Водночас сам по собі факт визнання вини та розкаяння не є безумовною підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

Суд виходить з того, що порушення Правил дорожнього руху, яке призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів, посягає на безпеку дорожнього руху та створює загрозу правам і законним інтересам інших його учасників.

Із досліджених під час розгляду справи доказів вбачається, що саме необережні дії ОСОБА_1 , який під час зміни напрямку руху не переконався у безпечності виконання маневру та порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок таких дій було пошкоджено транспортні засоби учасників пригоди та завдано матеріальної шкоди їх власникам.

Незважаючи на те, що захисник посилається на незначний характер пошкоджень транспортних засобів, суд враховує, що будь-яке пошкодження майна внаслідок порушення Правил дорожнього руху потребує додаткових витрат часу та коштів для його відновлення, а також зумовлює необхідність вчинення потерпілою особою дій, пов`язаних з оформленням страхового відшкодування. За таких обставин суд не вбачає підстав вважати вчинене правопорушення малозначним у розумінні ст. 22 КУпАП.

Тому підстав для визнання вчиненого правопорушення малозначним суд не вбачає.

Разом із тим, наведені захисником обставини, а саме визнання вини, критичне ставлення до вчиненого та відсутність даних про настання більш тяжких наслідків, суд враховує при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 688994 від 10 червня 2026 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, рапортом працівника поліції, відеозаписом, письмовими поясненнями учасників.

Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначає таке.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не усвідомлював факту дорожньо-транспортної пригоди та не мав умислу на залишення місця пригоди, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у матеріалах справи містяться письмові пояснення самого ОСОБА_1 , у яких він визнає факт залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 був причетний до дорожньо-транспортної пригоди та після її вчинення залишив місце події всупереч вимогам п. 2.10 а Правил дорожнього руху України.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому клопотання захисника про закриття провадження у цій частині задоволенню не підлягає.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 688999 від 10 червня 2026 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, рапортом працівника поліції, відеозаписом, письмовими поясненнями учасників.

Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Приймаючи до уваги характер правопорушення та особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, керуючись вимогами ч.2 ст.36 КУпАП суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ст.122-4 КУпАП у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім цього, відповідно до ст.40-1 КпАП України у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з положеннями ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.33, 36, 40-1,122-4, 124, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», суддя, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4,124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з врахуванням положень ч.2 ст.36 КпАП України обрати йому покарання у виді адміністративного штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі.

Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.Б. Жовнір