Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №446/2796/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2796/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.06.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т.І.,

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/2796/25,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка-Бузька за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

в с т а н о в и в:

27.11.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ройко Т.І. через систему "Електронний суд" звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просила суд визнати за позивачкою в порядку поліду спільного майна подружжя право власності на частину житлового будинку та земельної ділянки. Також, просила суд стягнути з відповідача понесені стороною позивача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 червня 2006 року між сторонами було укладено шлюб, від якого у них народилось двоє дітей, одна з яких неповнолітня. Згідно з рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.12.2022 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний, рішення суду набрало законної сили 31.01.2023. Вказує, що в період перебування у шлюбі сторонами були придбана земельна ділянка з розташованим на ній житловим будинком та належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після розлучення позивач з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної земельної ділянки та будинку. Оскільки, майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою суду від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

10.12.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, визначено її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, однак подала заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку, в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомляв, а тому, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність останньої та ухвалити у справі заочне рішення за згодою представника позивача.

23.06.2026 постановлено ухвалу суду про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Водночас у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 03 червня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданогоЛьвівським міським управління юстиції, серії НОМЕР_1 від 03.06.2006.

Від спільного подружнього життя у сторін народились сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Згідно з рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29.12.2022 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний, рішення суду набрало законної сили 31.01.2023.

В період перебування у шлюбі сторонами були придбана земельна ділянка з розташованим на ній житловим будинком та належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі–продажу від23.11.2018, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської нотаріальної контори Стеців М.Р. та зареєстрованого в реєстрі №2-1330. (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,075 га, кадастровий номер 4622110100:01:003:0266 від 23.11.2018, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок площею 71,8 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 від 23.11.2018).

Як зазначає позивачка у справі, після розлучення строни не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної земельної ділянки та будинку. Оскільки, майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділу майна подружжя, які регулюються відповідними нормами СК України, які суд і застосовує при вирішенні цього спору між сторонами.

Так, у ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 21.07.2021 у справі № 591/692/19, тлумачення ст. 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом з тим, така презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( ч. 1 ст. 70 СК України).

Відповідно до ст. положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У своїх позовних вимогах позивач вказує про те, що спірне майно було набуте за час шлюбу, а тому таке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, і підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, тому слід провести поділ вказаного майна, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правничу допомогу суд виходив з наступних норм та мотивів.

Згідно ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відтак, вирішуючи таку вимогу позивача, суд з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, дійшов висновку, що такі підтверджені належними доказами, зокрема договором про надання правової допомоги, детальним описом виконаних робіт та Актом наданих послуг (а.с.51-55).

Суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є обґрунтованою, такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих послуг, у зв`язку з чим вказана сума підлягає відшкодуванню в повному обсязі, а відтак з відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача, що становить 5000,00 гривень.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено повністю, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2496,50 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна - задоволити повністю.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,8 кв.м;

- 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,075 га кадастровий номер: 4622110100:01:003:0266, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2496,50 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) .

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Суддя Т.І. Котормус