Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №336/4216/24 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4216/24

Провадження №: 2/336/72/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Коноваленка О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, стягнення аліментів, —

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , вказуючи, що у березні 2022 року позивач познайомилась із ОСОБА_2 та у них почались особисті стосунки. У травні 2022 року ОСОБА_2 був мобілізований та проходить військову службу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину – ОСОБА_3 , біологічним батьком якого є ОСОБА_2 . Натомість внаслідок погіршення стосунків між сторонами ще під час вагітності позивача ОСОБА_2 відмовився від реєстрації свого батьківства, а також не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

По суті вимог позивач просила встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року позовну заяву залишено без руху.

15.05.2024 року представником позивача подано уточнену позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 23.07.2024 року позовну заяву залишено без руху для уточнення даних щодо відповідача.

25.07.2024 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року провадження у справі відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із додатками відповідачу ОСОБА_2 направлено за зареєстрованим місцем проживання, отримано 26.08.2024 року батьком ОСОБА_4 , про що в матеріалах справи наявне підтвердження отримання кореспонденції.

16.09.2024 року ОСОБА_4 до суду направлено повідомлення про те, що відповідач ОСОБА_2 є його сином, перебуває на військовій службі. До заяви долучено копію паспорту ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , довідку командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.08.2024 року, згідно із якою ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 з 23.07.2022 року.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду, призначено судово-генетичну експертизу за клопотанням позивача, зобов`язано ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 особисто з`явитись до експертної установи для відбору зразків.

У зв`язку із повідомленням батька ОСОБА_2 ОСОБА_4 про перебування відповідача на військовій службі та відсутність можливості передати йому кореспонденцію, судом направлено до ВЧ НОМЕР_1 копію ухвали суду для вручення ОСОБА_2

26.11.2024 року експертом направлено до суду клопотання про забезпечення прибуття сторін разом із дитиною до експертної установи для надання біологічних зразків.

16.12.2024 року представником позивача до суду направлено копію платіжного документу на підтвердження оплати вартості експертизи.

20.12.2024 року судом сторонам направлено повідомлення про необхідність прибуття до експертної установи разом із малолітнім ОСОБА_3 .

Повідомлення відповідачеві ОСОБА_2 направлено на дві відомі поштові адреси, а також на адресу ВЧ НОМЕР_1 для вручення відповідачеві.

Також судом до ВЧ НОМЕР_1 направлено лист із пропозицією забезпечити ОСОБА_2 можливість протягом двох тижнів прибути до експертної установи для надання біологічних зразків (згідно із листом заступника командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.10.2024 року на адвокатський запит адвоката Коноваленка О.О. ОСОБА_2 проходить військову службу у даній військовій частині, а для надання зразків може написати відповідний рапорт для відпустки).

22.01.2025 року експертом повідомлено про неможливість проведення експертизи у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 до експертної установи не з`явився. Як зазначив експерт ОСОБА_1 прибула до експертної установи разом із ОСОБА_3 .

Судом 04.02.2025 року направлено до ВЧ НОМЕР_1 запит щодо надання ОСОБА_2 відпустки для відібрання біологічного матеріалу, а також повторно запропоновано забезпечити ОСОБА_2 можливість прибути до експертної установи в будь-який робочий час для надання біологічних зразків.

У зв`язку з відсутністю відповіді на запит суду, судом 21.03.2025 року повторно направлено до ВЧ НОМЕР_1 аналогічний запит.

У зв`язку з відсутністю відповіді від ВЧ НОМЕР_1 аналогічний запит судом спрямовано 22.09.2025 року до Міністерства оборони України.

23.10.2025 року судом направлено повідомлення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо ситуації, що склалась у зв`язку з ігноруванням ВЧ НОМЕР_2 та Міністерством оборони України запитів суду та неможливістю внаслідок цього розглянути цивільну справу у розумні строки.

08.12.2025 року представником позивача до суду направлено заяву про забезпечення доказів, призначення експертизи.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року призначено у справі судово-генетичну експертизу, зобов`язано сторін разом із малолітнім ОСОБА_3 прибути до експертної установи для надання біологічних зразків. Зобов`язано керівника ВЧ НОМЕР_1 в строк до 17.01.2026 року забезпечити можливість явки ОСОБА_2 до експертної установи та письмово повідомити суд щодо виконання ухвали суду в строк до 17.01.2026 року.

Копія ухвали суду отримана ОСОБА_2 особисто 26.12.2025 року, про що в матеріалах справи наявне підтвердження про вручення.

14.01.2026 року експертом направлено до суду клопотання щодо забезпечення прибуття ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 до експертної установи.

19.01.2026 року сторонам направлено повідомлення про необхідність явки до експертної установи.

19.01.2026 року судом до ВЧ НОМЕР_1 та до Міністерства оборони України направлено повідомлення щодо виконання ухвали суду від 17.12.2025 року.

11.02.2026 року командиром ВЧ НОМЕР_1 до суду направлено повідомлення, в якому вказано, що ОСОБА_2 звільнений наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.10.2024 року з військової служби у запас.

12.02.2026 року судом повторно направлено ОСОБА_2 на дві відомі адреси повідомлення щодо необхідності явки до експертної установи для надання біологічних зразків (зазначене повідомлення ОСОБА_2 отримав особисто 24.02.2026 року, про що в матеріалах справи наявне поштове підтвердження про вручення).

Ухвалою суду від 15.04.2026 року провадження у справі поновлене.

15.06.2026 року представником позивача направлене клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено ухвалою від 17.06.2026 року.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року було постановлено проводити розгляд справи в заочному порядку.

Позивачем та її представником до суду направлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився жодного разу, про місце та час розгляду справи повідомлявся шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, а також до військової частини, де проходив військову службу.

За клопотанням позивача судом досліджені письмові докази.

Згідно із свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками його вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану народження ОСОБА_3 зареєстроване 18.01.2024 року, складено актовий запис, відомості про батька дитини внесені у відповідності до положень ст. 135 ч. 1 СК України.

Позивачем надані фотографії, на яких, як стверджувала’ позивач, зображені вона разом із ОСОБА_2 .

Позивачем також надані копії платіжних документів, згідно із якими ОСОБА_2 перераховував ОСОБА_1 грошові кошти різними сумами в період часу з липня 2022 року по травень 2023 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 126, 128 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своєї позиції за позовом вказувала, що належним, допустимим та достатнім доказом того, що батьком ОСОБА_3 являється ОСОБА_2 , можуть стати результати генетично-молекулярної експертизи біологічних зразків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З метою проведення вказаного дослідження позивачем були надані докази можливості проведення такої експертизи, а саме надано документи щодо можливості ОСОБА_2 прибути до експертної установи шляхом отримання відпустки за умови звернення із рапортом до командира під час перебування на військовій службі, заявлено відповідне клопотання про призначення експертизи, яке було задоволено судом, позивачем своєчасно проведено оплату такої експертизи, а після звільнення з військової служби судом неодноразово ОСОБА_2 повідомлялось про обов`язок прибути до експертної установи для надання біологічних зразків, такі повідомлення були отримані особисто ОСОБА_2 , натомість проігноровані (докладна історія переписки та повідомлень наведена судом вище).

Позивач разом із дитиною до експертної установи для надання біологічних зразків з`являлась двічі, про що зазначив експерт у повідомленні про неможливість проведення експертизи.

Судом в ухвалах від 30.10.2024 року та від 17.12.2025 року були роз`яснені відповідачеві положення ст. 109 ЦПК України щодо наслідків ухилення від подання експертам необхідних матеріалів.

Статтею 109 ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На переконання суду, дії відповідача ОСОБА_2 свідчать про те, що він системно, послідовно та тривалий час ухилявся від явки до експертної установи з метою відібрання біологічних зразків. При цьому ОСОБА_2 не надано суду жодного пояснення невиконання відповідачем покладеного на нього судом обов?язку явки до експертної установи та не наведено жодної причини неможливості надання біологічних зразків, що свідчить про умисне ухилення відповідача від надання експертам необхідних матеріалів.

Суд підкреслює, що умисне невиконання стороною по справі своїх обов`язків, зокрема щодо явки до експертної установи для надання біологічних зразків, не повинне мати своїм результатом настання для цього учасника будь-яких позитивних наслідків.

Оскільки біологічна спорідненість або відсутність такої за зазначених обставин може бути доведена лише за допомогою відповідної генетичної експертизи, яка на цей час є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, натомість як відповідач ухилився від надання експертам біологічних зразків, тож суд вбачає підстави для визнання факту того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3 , а відтак і для задоволення позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як вказує ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 181 ч. 3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом надання заперечень з приводу підстав для стягнення та розміру аліментів, а позивачем обґрунтовані та доведені в установленому порядку підстави для стягнення аліментів, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в повному обсягу.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч.1 ст. 430 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір. Питання щодо розподілу інших судових витрат може бути вирішено судом після направлення позивачем відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення з урахуванням фактично понесених витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, стягнення аліментів задовольнити повністю.

Встановити батьківство ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести вищезазначені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зазначення батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 травня 2024 до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в особи Державної судової адміністрації України в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк

Повне судове рішення складено 24 червня 2026 року

24.06.26