Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №337/1439/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/1439/26

Номер провадження 2/337/1367/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гнатик Г.В., за участі секретаря Сьомченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковальова Д.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.

З урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просив змінити розмір аліментів, стягнутих з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 до розміру 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.10.2023 судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позивача на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.

19.03.2025 судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.

Після видачі судом першого наказу про стягнення аліментів змінився матеріальний стан позивача, крім того після винесення другого наказу загальна частка аліментів від доходу позивача становить більше 58%. При цьому позивач вважає, що неповнолітні діти, на утримання яких з нього стягнуті аліменти, не можуть бути поставлені в різні матеріальні умови, з огляду на що аліменти повинні бути розподілені між ними порівну, тобто по 1/6 частини на кожну дитину.

У зв`язку з вищевказаним, позивач був вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

23.03.2026 ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя позовну заяву було прийнято до судового розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальов Д.В. належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи до судового засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідачка ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи до суду не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду не подала.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 05.02.2013; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 19.09.2017; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.12.2025.

Судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2023 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів встановлених на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 жовтня і до досягнення першою дитиною повноліття.

Судовим наказом Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2025 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 14.03.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першої статті 192 Сімейного кодексу України, встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, крім того сукупна частка аліментів, що підлягають стягненню становить 58 % від його доходів.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи цю норму права суд приходить до висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20)

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів заробітку щомісячно.

Ані позивач, ані його представник жодним чином не обґрунтували обставини, які впливають на неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Та обставина, що з позивача кожного місяця стягується фактично більше половини його заробітку (доходу), сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача.

Посилання позивача на те, що розмір аліментів, які стягнуто з нього на підставі судового наказу №337/1294/25 від 19.03.2025 більший ніж, стягується на двох дітей за судовим наказом № № 337/5875/23 від 19.10.2023 сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача.

Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі № 459/2189/18, свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його матеріального становища як такого, наявності або відсутності у нього інших доходів, а також нерухомого або рухомого майна, що не надає суду можливості оцінити його майновий стан.

Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів та не підтверджені належними та допустимими доказами.

На переконання суду, без доведення позивачем вищевказаних обставин, зменшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини не буде обґрунтованим та суперечитиме її інтересам.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 8 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, де зазначено, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на користь якої він сплачує аліменти.

Додатково суд зауважує на необґрунтованість посилань позивача на законодавче обмеження можливості стягнення з нього аліментів на трьох дітей за різними виконавчими листами половини заробітку, оскільки згідно із ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов від 21 грудня 2021 року у справі № 492/990/20 (провадження № 61-9338св21) та від 08 жовтня 2024 року у справі № 642/6384/21 (провадження № 61-2369св24).

При цьому, суд зауважує, що відповідач не позбавлений права порушити перед судом вимогу про зменшення розміру аліментів за наявності відповідних підстав.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації за ВПО: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Гнатик