Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №307/4537/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4537/25

Провадження № 2/307/1680/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги представник мотивує тим, що позивач був знайомий з відповідачкою ОСОБА_2 з дитинства. Позивач поїхав на роботу в Ізраїль і там надовго затримався, але часто по інтернету спілкувався зі своїми земляками із селища Тересва. Якось позивач перетнувся в інтернеті з відповідачкою ОСОБА_2 і вони почали переписуватися. Відповідачка повідомила позивача, що в їх спільної знайомої помер чоловік та в неї залишилося троє дітей, яких вона віддала в дитячий будинок, але як виявилось, це була неправда. Відповідачка сказала, що вона може забрати дітей з дитячого будинку, але для цього їй потрібні гроші в сумі 2300 доларів США. Позивач ОСОБА_1 не задумуючись передав гроші відповідачці з метою, що вона передасть їх третій особі, щоб забрати дітей із дитячого будинку. Через систему грошових переказів «Money Gram» 04 червня 2017 року на ім`я ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 відправив 2300 доларів США. Крім цього, представник зазначила, що між позивачем та відповідачкою була усна домовленість про те, що вона ці гроші передасть третій особі з метою забрати дітей із дитячого будинку, однак відповідачка зобов`язання свої не виконала і гроші третій особі не передала, і таким чином не повернула їх позивачу. На даний час відповідачка безпідставно утримує належні позивачу грошові кошти і повертати їх не бажає, ні йому, ні третій особі. На час пред`явлення позову до суду долар США по курсу на гривні складав 100 доларів США за 4200 гривень. А тому заборгованість відповідачки перед позивачем становить 96600 гривень.

Просить суд продовжити строк позовної давності для подання позову до суду та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 96600 гривень.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні також пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 через мережу інтернет з ним зв`язалася сама і після того як вони домовилися, що відповідачка організує виїзд дітей до їх рідних в Україну, які є його знайомими, через платіжну систему він перерахував їй добровільно грошові кошти в сумі 2300 доларів США. Договір позики з відповідачкою він не укладав. Домовленості, що відповідачка буде зобов`язана повернути йому грошові кошти в сумі 2300 доларів США між ними не було. Їх домовленість відповідачка не виконала та грошові кошти в сумі 2300 доларів США йому не повертала. З приводу незаконних дій відповідачки ОСОБА_2 в правоохоронні органи він не звертався.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі.

В судовому засіданні встановлено, що 06 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 здійснив переказ «Money Gram» в сумі 2300 доларів США, який був виплачений по контрольному талону ОСОБА_5 , РНОКПП – НОМЕР_1 , мета переказу: «допомога родичів», що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260202/44822-БТ від 13 лютого 2026 року, заявою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на отримання переказу від 06 червня 2017 року, номер переказу: 91976659 (а.с.31-32).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00057320757 від 25 березня 2026 року вбачається, що 04 грудня 2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, актовий запис №23, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 (а.с.51).

Положеннями ст.124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що 06 червня 2017 року позивач ОСОБА_1 добровільно здійснив переказ «Money Gram» в сумі 2300 доларів США з призначенням платежу «допомога родичів», який був виплачений по контрольному талону відповідачці ОСОБА_2 , при цьому жодних договорів про повернення вказаних грошових коштів між сторонами укладено не було, що також підтвердив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , тобто між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, які б свідчили про виникнення зобов`язання відповідачки перед позивачем щодо повернення грошових коштів.

Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти позивачем були надані відповідачці 06 червня 2017 року.

Пунктом 12 Кінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України виніс постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету Міністрів України.

Відтак, на період дії зазначених постанов Кабінету Міністрів України строки позовної давності продовжувалися.

Також, пунктом 19 Кінцевих та Перехідних положень ЦК України (на момент подання позову) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який діяв і станом на момент подання позову, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідачем у справі не було заявлено про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що підстав для його поновлення відсутні.

Оцінивши в судовому засіданні досліджені докази, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів слід відмовити.

Судові витрати в частині сплаченого судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 22 червня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко