Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №212/6010/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/6010/26

2/212/4982/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Зімін М.В., за участі секретаря судового засідання Пелешенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -

встановив:

27 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2025 року по вересень 2025 року у розмірі 5632,83 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2016 року по справі № 219/2268/16-ц з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, до досягнення сином повноліття. Зазначає, що згідно із розрахунком заборгованості наданим державним виконавцем у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.03.2026 року становить 45558,58 грн. Зазначає, що відповідно до проведеного розрахунку сума пені за порушення відповідачем аліментних зобов`язань за період з липня 2025 року по вересень 2025 року включно становить 5632,83 грн.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання потворно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив до суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 . (а.с.7)

Відповідно до розрахунку головного державного виконавця Бахмутського ВДВС в Бахмутському районі Донецької області Ю. Моргуль у ВП №51353442, згідно виконавчого листа №2/219/1707/2016 виданого 01.06.2016 Артемівським міськрайонним судом Донецької області ОСОБА_2 повинен платити аліменти у розмірі 1/4 але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дитини ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , починаючи з 15.03.2016 до повноліття дитини.

Із даного розрахунку встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період за який позивач просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів становить 7871,50 грн., а саме: липень 2025 року – 2592,75 грн. (6092,75 грн. (нараховано аліменти) - 3500,00 грн. (сплачено аліменти)); серпень 2025 року – 2546,75 грн. (6046,75 грн. (нараховано аліменти) – 3500,00 грн. (сплачено аліменти)); вересень 2025 року – 2732,00 грн. (6232,00 грн. (нараховано аліменти) – 3500,00 грн. (сплачено аліменти)).

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

За положеннями ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

При розрахунку заборгованості, суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок державного виконавця.

При цьому суд враховує відсутність відомостей про оскарження вказаного розрахунку заборгованості в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні докази на спростування цього боргу.

Стаття 196 СК України передбачає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд повинен встановити факт заборгованості зі сплати аліментів і наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов`язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов`язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов`язковому виконанню.

Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами за заявлений нею період.

Згідно із ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).

Перевіривши поданий суду розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, суд частково погоджується із ним, з огляду на таке.

Позивачем невірно визначено розмір заборгованості по аліментах за кожний місяць.

Так заборгованість відповідача по сплаті аліментів складає: за липень 2025 року – 2592,75 грн, за серпень 2025 року – 2546,75 грн; за вересень 2025 року - 2732,00 грн.

Розрахунок заборгованості розраховується із формули: сума заборгованості х на кількість днів прострочення сплати заборгованості х 1%. Отже, пеня яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату аліментів складає: за липень 2025 року – 803,75 грн; за серпень 2025 року – 789,49 грн, за вересень 2025 року – 819,60 грн, загальна сума пені – 2412,84 грн.

З огляду на викладене, відповідно до положень ст. 196 СК України, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 2056,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 84 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений та підписаний 23 червня 2026 року.

Суддя: М. В. Зімін