Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №910/9652/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9652/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Цяпа І.М. (самопредставництво), Горбачов О.О. (адвокат)

відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач) - Іздебська У.І. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 (головуючий - суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.)

у справі за позовом Товариства

до Відділення АМК

про визнання недійсними та скасування пунктів рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання частково недійсним рішення, яке прийняте Відділенням АМК і відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Відділення АМК про визнання недійсними і скасування пунктів 1 і 2 рішення адміністративної колегії Відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, в частині, що стосується Товариства.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення відповідача є неправомірним.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.10.2024 у цій справі (головуюча - суддя Марченко О.В.) позовні вимоги задовольнив повністю.

2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.02.2025 у цій справі апеляційну скаргу Відділення АМК задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.

2.3. Верховний Суд постановою від 06.05.2025 у цій справі касаційну скаргу Товариства задовольнив частково, постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.4. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.09.2025 у цій справі апеляційну скаргу Відділення АМК залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, у решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

2.5. Верховний Суд постановою від 09.12.2025 у цій справі касаційну скаргу Відділення АМК задовольнив частково, постанову суду апеляційної інстанції скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2.6. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.03.2026 у цій справі, зокрема, апеляційну скаргу Відділення АМК задовольнив, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 скасував повністю та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючися на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, рішення суду першої інстанції залишити в силі та стягнути з відповідача фактично понесені позивачем судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Товариство у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права:

4.1.1. апеляційний господарський суд у постанові від 03.03.2026 не виконав обов`язкових вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09.12.2025 у справі №910/9652/24 (стаття 316 ГПК України);

4.1.2. щодо розумності строків розгляду справи - у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №910/19008/21, від 03.12.2024 у справі №916/5677/23 та від 29.02.2024 у справі №910/19061/21 зазначено, що надмірна тривалість розслідування Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет) без поважних причин є неприпустимою;

4.1.3. апеляційний суд не врахував правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2025 у справі №922/3820/24, від 07.10.2025 у справі №922/10/25 та від 15.07.2025 у справі №910/2415/24, щодо тлумачення статей 37-1, 42 Закону та необхідності дослідження конкретного впливу тривалості розгляду (3 роки 6 місяців) на права та інтереси позивача;

4.1.4. Відділення АМК порушило статтю 35 Закону та власні законні повноваження, здійснивши не збір доказів самостійно, а поклавши в основу рішення Відділення АМК від 25.07.2024 докази 2020 року, отримані поза межами провадження, розпочатого 21.01.2021 на підставі відповідного розпорядження, тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо допустимості таких доказів у подібних правовідносинах;

4.1.5. апеляційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини другої статті 6 та стаття 50 Закону) та порушив норму процесуального права (стаття 86 ГПК України), неправильно оцінивши докази у справі, чим порушив принцип оцінки доказів у сукупності, що суперечить практиці Верховного Суду (постанови від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 27.01.2022 у справі №910/16243/20, від 09.11.2023 у справі №924/1230/21, від 05.12.2023 у справі №924/1266/21);

4.1.6. апеляційний суд не дослідив питання пропорційності правових санкцій, накладених рішенням Відділення АМК (штраф і 3-річна заборона участі в закупівлях), адже Товариство було визначено як критично важливе підприємство паливно-енергетичного комплексу (наказ Міненерго від 16.11.2023 №344), яке забезпечує ремонт енергетичної інфраструктури в умовах триваючої війни, тому непропорційність цього рішення загрожує економічній безпеці держави через обмеження діяльності підприємства, що потребує касаційного перегляду через відсутність висновків Верховного Суду щодо врахування суспільного інтересу при застосуванні санкцій Комітету у подібних правовідносинах.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Суд апеляційної інстанції встановив таке:

- рішенням Відділення АМК від 25.07.2024 №60/104-р/к (далі - Рішення АМК) визнано, що Товариство та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у закупівлі "Підіймальне обладнання", які проводились Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" [далі - Підприємство] (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК). За порушення, викладене в пункті 1 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у сумі 68 000,00 грн (пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК);

- у період з 13.03.2020 до 18.05.2020 Підприємством проведено процедуру електронних торгів на закупівлю за предметом "Підіймальне обладнання", ідентифікатор закупівлі в системі "Прозорро" - UA-2020-03-13-001027-C. Очікувана вартість закупівлі становить - 283 630,00 грн без ПДВ;

- відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі у процедурі закупівлі свої тендерні пропозиції надали:

• Товариство - тендерна пропозиція подана 27.03.2020 о 13:22 год., 29.04.2020 о 15:58 год.;

- інший учасник торгів - тендерна пропозиція подана 25.03.2020 о 12:24 год.;

- інший учасник торгів (не відповідач антимонопольної справи) - тендерна пропозиція подана 31.03.2020 о 22:45 год. і 23:03 год., 01.04.2020 о 08:25 год.;

- процедура електронних торгів розпочалася 02.04.2020 о 15:56 год. та завершилася 02.04.2020 о 16:23 год.;

- за результатами проведення електронного аукціону зазначені суб`єкти господарювання запропонували такі ціни для участі у процедурі закупівлі:

• Товариство - початкова тендерна пропозиція - 283 230,00 грн без ПДВ; кінцева тендерна пропозиція - 279 980,00 грн без ПДВ; відсоток зниження ціни - 26,47%;

• інший учасник торгів - початкова тендерна пропозиція - 283 580,00 грн без ПДВ; кінцева тендерна пропозиція - 279 980,00 грн без ПДВ; відсоток зниження ціни - 28,81%;

• інший учасник торгів (не відповідач антимонопольної справи) - початкова тендерна пропозиція - 176 641,25 грн; кінцева тендерна пропозиція - 176 641,25 грн; відсоток зниження ціни - 0,00%;

- згідно з протоколом засідання тендерного комітету від 29.04.2020 тендерна пропозиція іншого учасника торгів відхилена замовником як така, що не відповідає умовам тендерної документації;

- відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій від 29.04.2020 найбільш економічно вигідною визнано тендерну пропозицію Товариства, з яким замовником укладено договір від 18.05.2020 №178(6)20УК/53-121-01-20-09362 на суму 335 520 грн з ПДВ;

- листом від 02.07.2020 №206/01/1580/03 Державне підприємство "Прозорро" повідомило Відділення АМК про те, що Товариство та інший учасник торгів для участі у процедурі закупівлі свої пропозиції подавали з одного електронного майданчика Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартгендер" (далі - ТОВ "Смартгендер") та заходили в аукціон з таких ІР-адрес: ІНФОРМАЦІЯ_1 - Товариство; 198.16.70.53 - інший учасник торгів;

- листом від 15.07.2020 №560 ТОВ "Смартгендер" повідомило Відділення АМК про те, що Товариство для участі у процедурі закупівлі свою пропозицію подавало з ІР-адреси НОМЕР_1 , а інший учасник торгів з ІР-адреси НОМЕР_2 ;

- за результатами аналізу Відділенням АМК інформації, наданої Акціонерним товариством "Таскомбанк", встановлено, що Товариство та інший учасник торгів здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-банк" у період проведення процедури закупівлі, зокрема, з однієї ІР-адреси НОМЕР_1 в одні й ті ж самі дні та у близькі проміжки часу;

- відповідно до даних з мережі Інтернет (RIPE Database), послуги з доступу до мережі Інтернет за ІР-адресою НОМЕР_1 надаються Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа Ланет" (далі - ТОВ "Мережа Ланет");

- листом від 17.07.2020 №01-1707 ТОВ "Мережа Ланет" повідомило Відділення АМК про те, що ІР-адреса НОМЕР_1 є статичною і у період проведення процедури закупівлі була виділена Товариству на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг від 01.06.2017 №170540, адреса фактичного розташування обладнання: вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ;

- листом від 11.09.2020 №14/185 інший учасник торгів повідомив Відділення АМК про те, що не зверталося до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі, у своїй господарській діяльності користувалося послугами мобільного Інтернету та здійснювало свою господарську діяльність за адресою: вул. Старонаводницька, 8-Б, літ. А, м. Київ;

- листом від 11.09.2020 №17/463 Товариство повідомило Відділення АМК про те, що не зверталось до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі. Протягом І півріччя 2020 року, тобто у період проведення процедури закупівлі, у своїй господарській діяльності використовувало ІР-адресу НОМЕР_1 . Фактичне місцезнаходження офісу Товариства протягом І півріччя 2020 року: вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ;

- з наведеного Відділення АМК дійшло висновків про те, що у період проведення процедури закупівлі Товариство та інший учасник торгів здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи "Клієнт-банк" з однієї ІР-адреси ( НОМЕР_1 ), яка надавалась у користування одному з відповідачів антимонопольної справи, а саме: Товариству;

- викладене, свідчить про спільне використання однієї IP-адреси під час здійснення відповідачами господарської діяльності, а, отже, наявності доступу до інформації про господарську діяльність один одного, а також наявності умов для обміну ними інформацією у період проведення та під час підготовки до участі в процедурі закупівлі;

- листом від 11.09.2020 №14/185 інший учасник торгів повідомив Відділення АМК про те, що під час здійснення своєї господарської діяльності використовував номер телефону НОМЕР_3 ;

- листом від 11.09.2020 №17/463 Товариство повідомило Відділення АМК про те, що під час здійснення своєї господарської діяльності використовувало номер телефону НОМЕР_4 ;

- відтак, відповідач вважає, що вказане спілкування свідчить про наявність умов для обміну інформацією один з одним під час участі у процедурі закупівлі;

- відповідно до банківських виписок, наданих Акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" Товариством та іншим учасником торгів у період проведення процедури закупівлі та у період виконання договору, існували господарські відносини щодо придбання комплектуючих товарів, що підтверджується рахунком-фактурою Товариства від 26.03.2020 №Т-00000043 на загальну суму 32 640,00 грн;

- крім того, за результатом проведеного аналізу інформації з Єдиного реєстру податкових накладних щодо предмету і сум операцій в розрізі контрагентів за І півріччя 2020 року, наданих Головним управлінням ДПС у м. Києві (лист від 15.04.2024 №10223/5/26-15-12-07-03), Відділенням АМК встановлено, що протягом І півріччя 2020 року Товариство реалізувало іншому учаснику торгів товари (роботи, послуги) на загальну суму 32 640,00 грн з ПДВ, що становить 40% від загального обсягу закуплених Товариством товарів (робіт, послуг);

- отже, Відділення АМК дійшло висновку про те, що наявність господарських відносин у Товариства та іншого учасника торгів протягом І півріччя 2020 року (в тому числі в період проведення процедури закупівлі) призводить до позиціонування цих суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, та свідчить про те, що відповідачі антимонопольної справи були обізнані стосовно господарської діяльності та фінансової спроможності один одного, що в свою чергу передбачає обмін інформацією, спільність інтересів, у тому числі щодо умов ведення господарської діяльності, отримання прибутку тощо;

- згідно з банківськими виписками, наданими Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" у період проведення процедури закупівлі Товариство надавало іншому учаснику торгів фінансову допомогу за договорами займу, а саме:

• платник - Товариство, отримувач - інший учасник торгів, дата - 25.03.2020, сума коштів - 100 000,00 грн, призначення платежу "Надання фінансової допомоги згідно з договором займа № 20 від 25.03.2020 р.";

• платник - Товариство, отримувач - інший учасник торгів, дата - 04.05.2020, сума коштів - 10 000,00 грн, призначення платежу "Надання фінансової допомоги згідно з договором займа № 22 від 04.05.2020 р.";

- Відділення АМК дійшло висновку про те, що надання фінансової допомоги свідчить про єдність економічних інтересів та сталість економічних зв`язків Товариства та іншого учасника торгів, а також про наявність можливостей узгодити свою поведінку між собою під час участі у процедурі закупівлі, замінивши ризик, який передбачений конкурентними умовами, на координацію своєї поведінки;

- додатком 1 до тендерної документації замовника було передбачено подання специфікації на закупівлю: код ДК 021:2015 42410000-3 підіймально-транспортувальне обладнання (підіймальне обладнання) для потреб ВП "ЗАЕС", в якій міститься інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі;

- на виконання зазначеної вимоги Товариство та інший учасник торгів запропонували товари одних виробників, а саме:

• найменування товару - Штабелер напівелектричний EJB115, виробник - Epower;

• найменування товару - Домкрат рейковий Tec-Union Int SJ-5, виробник - TEC-Union;

• найменування товару - Домкрат гідравлічний ДН5ГР15 в зборі; виробник - Товариство;

• найменування товару - Візок гідравлічний Niuli CBY-AC2.5T; виробник - Niuli;

• найменування товару - Ланцюг ПР-38,1-12700, виробник - СТ;

- листом від 11.09.2020 №14/185 інший учасник торгів повідомив Відділення АМК про те, що протягом І півріччя 2020 року не купував товар, що був запропонований для участі у процедурі закупівлі;

- Відділення АМК вважало, що пропонування Товариством та іншим учасником торгів товарів одних виробників було б неможливим за умов підготовки тендерних пропозицій кожним із відповідачів антимонопольної справи окремо. Крім того, пропонування іншим учасником торгів товару свого конкурента свідчить про тісну комунікацію та координацію відповідачів антимонопольної справи, як до так і під час підготовки до участі у процедурі закупівлі. Погодження поведінки при формуванні своїх конкурсних пропозицій учасниками призводить до заміни конкуренції на координацію поведінки зазначених суб`єктів господарювання з метою створення видимості конкуренції в межах торгів, що у свою чергу призводить до спотворення їх результатів;

- з огляду на зазначене Відділення АМК дійшло висновку про те, що Товариство та інший учасник торгів під час підготовки документації для участі в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, а конкурентне змагання, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах, було відсутнє;

- згідно з умовами тендерної документації процедури закупівлі замовник вимагав від учасника розмістити (завантажити) в електронній системі закупівель необхідні документи, передбачені тендерною документацією;

- проте, для участі у процедурі закупівлі іншим учасником торгів не було завантажено повного пакету документів, зокрема, не надано забезпечення тендерної пропозиції у формі банківської гарантії;

- відтак, на думку Відділення АМК, нерозміщення іншим учасником торгів у системі електронних державних закупівель "Прозорро" повного пакету документів свідчить про те, що він не мав наміру здобувати перемогу у процедурі закупівлі за конкурентними принципами, а брав участь у процедурі закупівлі для забезпечення перемоги Товариства.

6.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, задовольняючи повністю позовні вимоги Товариства у жовтні 2024 року, місцевий суд виходив з того, що відповідачем не було належним чином встановлено всю сукупність факторів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку Товариства та іншого учасника торгів під час участі у процедурі закупівлі, та підтвердити вчинення вказаними юридичними особами антиконкурентних узгоджених дій, що полягають у спотворення результатів процедури закупівлі.

6.2.1. Як свідчить зміст судового рішення саме з вказаних вище підстав суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Інші доводи позову суд першої інстанції не досліджував та не розглядав. Втім, позивач не оскаржував судове рішення суду першої інстанції в частині мотивів його прийняття.

6.3. Колегія суддів апеляційної інстанції у результаті нового розгляду не погодилася із вказаним у пункті 6.2 цієї постанови висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

6.3.1. Суд першої інстанції, всупереч правовим позиціям Верховного Суду, які зазначені судом апеляційної інстанції зазначені у постанові, спростовував кожний аргумент Відділення АМК, наведений у Рішенні АМК, окремо, а саме: використання відповідачами у антимонопольній справі однієї ІР-адреси для здійснення керування своїми банківськими рахунками у період проведення процедури закупівлі, яка надавалась у користування Товариству, як вбачається з описової частини оскаржуваного рішення, місцевий суд пояснив тим, що збіг IP-адреси для входу в систему "Клієнт-банк" між позивачем та іншим учасником торгів можна пояснити існуванням між цими компаніями господарських відносин.

6.3.2. Також місцевим судом не враховано надані відповідачем докази, а саме: лист ТОВ "Мережа Ланет" від 17.07.2020 №01-1707 про те, що ІР-адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 є статичною і у період проведення процедури закупівлі була виділена Товариству, згідно з договором про надання телекомунікаційних послуг від 01.06.2017 №170540, адреса фактичного розташування обладнання: м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1.

6.3.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що інший учасник торгів листом від 11.09.2020 №14/185 та Товариство листом від 11.09.2020 №17/463 повідомили Відділення АМК про те, що вони не зверталися до сторонніх організацій з метою отримання послуг із забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності у період проведення процедури закупівлі. Крім того, інший учасник торгів у своїй господарській діяльності користувався послугами мобільного Інтернету та здійснював свою господарську діяльність за адресою: вул. Старонаводницька, 8-Б, літ. А, м. Київ, а Товариство у своїй господарській діяльності використовувало ІР-адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактичне місцезнаходження офісу Товариства протягом І півріччя 2020 року: вул. Старосільська, 1, м. Київ.

6.3.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що три телефонні дзвінки між позивачем та іншим учасником торгів не свідчить про фактичний обмін комерційною інформацією та не доводять факту існування обміну господарською інформацією між даними суб`єктами господарювання.

6.3.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що листом від 01.02.2021 №02/КИ-Б/17 Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" повідомило Відділення АМК про те, що розмови між суб`єктами господарювання відбувалися саме перед проведенням процедури закупівлі та у період з 13.03.2020 - дата оголошення процедури закупівлі до 18.05.2020 - дата укладання договору за результатами проведення процедури.

6.3.6. Колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що, по-перше, приймаючи участь в процедурі закупівлі, такі учасники не могли за випадковим збігом обставин здійснити комунікацію саме в день оголошення останньої та в день укладання договору з замовником в такій закупівлі; по-друге, це є прямим доказом в антимонопольній справі про наявність умов для обміну інформацією, що і належить доводити у справах за такою кваліфікацією порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

6.3.7. На думку суду апеляційної інстанції, місцевий суд прийшов помилкового висновку про те, що існування господарських відносин між Товариством та іншим учасником торгів є звичайним збігом, що зумовлений специфікою ринку виробництва та реалізації гідравлічного та пневматичного устаткування та не є свідченням узгодження їх дій.

6.3.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Відділенням АМК проведено аналіз інформації з Єдиного реєстру податкових накладних щодо предмету і сум операцій в розрізі контрагентів за І півріччя 2020 року, наданих Головним управлінням Держаної податкової служби України у м. Києві листом від 15.04.2024 №10223/5/26-15-12-07-03, за результатом якого відповідачем встановлено, що протягом І півріччя 2020 року Товариство реалізувало іншому учаснику торгів товарів (робіт, послуг) на загальну суму 32 640,00 грн з ПДВ, що становить 40% від загального обсягу закуплених іншого учасника торгів товарів (робіт, послуг).

6.3.9. Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевим судом не враховано банківські виписки, які надані Акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль", Акціонерним товариством "ПУМБ", з яких вбачається, що у період проведення процедури закупівлі Товариство надавало іншому учаснику торгів фінансову допомогу згідно з договорами займу, що також може свідчить про єдність економічних інтересів та сталість економічних зв`язків між обома учасниками процедури закупівлі та про наявність можливостей узгодити свою поведінку між собою під час участі у процедурі закупівлі замінивши ризик, який передбачений конкурентними умовами, на координацію своєї поведінки.

6.3.10. На думку суду апеляційної інстанції, неподання іншим учасником торгів повного пакету документів також свідчить про те, що останній не мав наміру здобувати перемогу у процедурі закупівлі за конкурентними принципами, а приймав участь у процедурі закупівлі для забезпечення перемоги Товариства.

6.3.11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що листом від 11.03.2024 №7319/5/26-15-04-03-04 Головне управління державної податкової служби України повідомило Відділення АМК про обмежений доступ до інформації стосовно Товариства та іншого учасника торгів відповідно до фінансової звітності суб`єктів малого підприємництва за 2023 рік.

6.3.12. Суд апеляційної інстанції виснував, що накладений на позивача штраф у розмірі 68 000,00 грн належно визначений відповідно до Порядку визначення штрафу.

6.3.13. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що при прийнятті Рішення АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у його рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими, в той час як вимога позивача про визнання недійсними і скасування пунктів 1, 2 Рішення АМК, є необґрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню.

6.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду 01.09.2025 у справі №910/9652/24, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції не з`ясував чому саме розгляд антимонопольної справи тривалістю в три роки і шість місяців у цьому конкретному випадку не є розумним строком, з огляду на повномасштабне вторгнення та введення воєнного стану, порушує вказані вище принципи господарського судочинства.

6.4.1. Суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, зазначив, зокрема, таке:

- антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням Відділення АМК від 21.01.2021 №60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК України від 25.07.2024;

- позивач посилається на те, що Відділенням АМК при розгляді антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 порушені розумні строки та прийнято непропорційне рішення про притягнення позивача до відповідальності;

- Товариство вважає, що незважаючи на те, що на дату початку розгляду справи строки її розгляду не були визначені чинним законодавством, слід звернути увагу на статтю 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію законів, за винятком випадків, коли це пом`якшує чи скасовує відповідальність особи;

- таким чином, на думку позивача, стаття 37-1 Закону слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності;

- до 01.01.2024 у Законі була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і така норма (стаття 37-1) вступила в дію з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України», тобто з 01.01.2024, який у Прикінцевих та перехідних положеннях не встановлює зворотної дії в часі його норм;

- при цьому, норма статті 42 Закону не зазнавала змін з моменту прийняття цього нормативного акта, а отже як на момент початку розгляду антимонопольної справи, так і на момент ухвалення відділенням Антимонопольного комітету України оспорюваного рішення, існували визначені строки давності притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) та встановлене імперативне правило, за яким суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності поза межами визначених строків давності;

- тобто, хоча чинне до 01.01.2024 законодавство про захист економічної конкуренції не встановлювало конкретних строків розгляду антимонопольної справи, проте у частині першій статті 42 Закону визначалися строки давності притягнення до відповідальності, відповідно, розгляд антимонопольної справи мав бути здійснений в такі строки, які б не перевищували строків давності притягнення до відповідальності, недотримання яких має наслідком звільнення особи від відповідальності, отже важливим є дотримання строків давності, встановлених в статті 42 Закону, і положення частини другої цієї статті не скасовують, підміняють та/або продовжують визначені частиною першою цієї статті строків давності;

- у силу положень Закону України «Про Антимонопольний комітет України» питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення Антимонопольним комітетом України, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв`язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго;

- також, посилаючись на тривалий розгляд антимонопольної справи позивач не зазначає, яким чином тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення відповідачем вплинуло на його права та інтереси, чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених Антимонопольним комітетом України обставин (постанова Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №910/2415/24);

- крім цього, колегією суддів апеляційної інстанції враховано, що розгляд антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21, припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів Антимонопольного комітету України, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об`єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування;

- отже, відповідачем здійснено розгляд антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 в межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів Антимонопольного комітету України.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 06.04.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №910/9652/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Від Товариства 12.05.2026 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

7.3. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.05.2026 вказані вище додаткові пояснення у справі в тій частині, в якій узгоджується з підставами касаційного оскарження, з огляду на статтю 42 ГПК України долучає до матеріалів справи, при цьому, в тій частині, яка фактично стосується доповнення/зміни до касаційної скарги, з огляду на статті 298 та 300 ГПК України Суд, не буде оцінювати.

7.4. Верховний Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.05.2026 встановив строк для подання письмових пояснень до 23.05.2026.

7.5. Від Відділення АМК 25.05.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 22.05.2026) до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

7.6. Від Товариства 25.05.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 25.05.2026) до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

7.7. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2026 у зв`язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/9652/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.8. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 16.06.2026 долучив вказані вище пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.2. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.3. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.4. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

8.5. Скаржник у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України покликається на низку постанов Верховного Суду (дивись пункти 4.1.2, 4.1.3 та 4.1.5 цієї постанови), а також вказує постанову Верховного Суду від 09.12.2025 у цій справі з посиланням на приписи статті 316 ГПК України.

8.6. Предметом судового розгляду у цій справі є визнання частково недійсним рішення, яке прийняте Відділенням АМК і відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та стосується позивача.

8.6.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення відповідача є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення, Відділення АМК:

- неправильно застосувало норми матеріального права; не довело обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- неповно з`ясувало обставини, що мають значення для справи;

- порушило норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення;

- висновки відповідача у рішенні не відповідають обставинам антимонопольної справи.

8.7. Предметом розгляду справи №910/19008/21 було визнання недійсним і скасування низки пунктів резолютивної частини рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.7.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до статей 59, 60 Закону (у частині, що стосується позивача у справі) підлягає визнанню недійсним, оскільки, при прийнятті рішення не були доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки відділення АМК, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, відповідачем порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

8.8. Предметом розгляду справи №916/5677/23 було визнання недійсним і скасування низки пунктів резолютивної частини рішення територіального відділення АМК у частині, що стосується позивача.

8.8.1. Позовні вимоги обґрунтовані недоведеністю відповідачем наявності обставин, які в силу приписів законодавства про захист економічної конкуренції є обов`язковими для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та, як наслідок, застосування до останнього заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу.

8.9. Предметом розгляду справи №910/19061/21 було визнання недійсним і скасування рішення відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.9.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення відділення АМК в частині, що стосується позивача, прийнято всупереч вимог Закону, Правил, оскільки, при розгляді справи не враховано, що:

- позивач та інший учасник торгів не є пов`язаними особами в розумінні Закону України «Про здійснення державних закупівель»;

- зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть свідчити самі по собі про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції;

- учасниками запропоновано замовнику різні ціни, а останній не був позбавлений можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозицію учасників;

- подання учасниками пропозицій в один день є наслідком звичайного співпадіння;

- висновки відповідача про вірогідну узгодженість дій внаслідок використання позивачем та іншим учасником торгів однакових адрес регіональних представництв, зроблені на основі припущень та без врахування факту використання позивачем власних відокремлених приміщень.

8.10. Предметом розгляду справи №922/3820/24 було визнання недійсними і скасування рішення відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.10.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що Відділенням АМК в оскаржуваному рішенні не доведено наявність антиконкурентних узгоджених дій між учасниками торгів, рішення обґрунтовано з посиланням виключно на припущеннях, а тому позивач вважає його незаконним, необґрунтованим та безпідставним, та таким, що прийняте з порушенням строків розгляду справи та з порушенням приписів частини другої статті 50 Закону щодо розміру штрафу, який не повинен перевищувати десяти відсотків доходу суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

8.11. Предметом розгляду справи №922/10/25 було визнання недійсними і скасування рішення відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону..

8.11.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що: рішення відділення АМК є необґрунтованим та незаконним; відповідачем порушено строк розгляду антимонопольної справи.

8.12. Предметом судового розгляду у справі №910/2415/24 було визнання недійсним Рішення АМК, відповідно до якого визнано, що, зокрема, Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним і необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

8.13. Предметом розгляду справи №910/17126/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.13.1. Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що рішення АМК прийнято: за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи.

8.14. Предметом розгляду справи №910/16243/20 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, Комітет неповно з`ясував обставини справи та дійшов необґрунтованих висновків, внаслідок чого прийняв протиправне рішення.

8.15. Предметом розгляду справи №924/1230/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.15.1. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на протиправність оспорюваного рішення, з огляду на його прийняття з порушенням вимог законодавства.

8.16. Предметом розгляду справи №924/1266/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на протиправність оспорюваного рішення, з огляду на його прийняття з порушенням вимог законодавства.

8.17. З огляду на викладене вище, ця справа та справи №910/19008/21, №916/5677/23, №910/19061/21, №922/3820/24, №922/10/25, №910/2415/24, №910/17126/19, №910/16243/20, №924/1230/21, №924/1266/21 (дивись пункти 8.6 - 8.16.1 цієї постанови) є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК у частині, що стосується позивача), підстави позову (позивачі, зокрема, вказували на тривалий розгляд антимонопольної справи органом АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах.

8.18. Верховний Суд наголошує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.18.1. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.19. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

8.20. Так, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції від 09.12.2025 у цій справі, та, передаючи цю справу на новий розгляд, зазначив таке:

« 8.32. Отже, Верховний Суд висновує, що стосовно застосування статті 37-1 Закону слід виходити з сутнісного змісту поняття «розгляд справи» АМК, яке розкривається через системний аналіз статей 35, 37, 42, 49 Закону, що полягає у вчиненні органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності/відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності.

8.33. Законодавець у розділі II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 09.08.2023 №3295-IX зазначив, що справи, зокрема, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом, та не встановив, що стаття 37-1 Закону має зворотню дію, так само законодавець не вказав, що стаття 37-1 Закону діє з моменту прийняття Закону від 09.08.2023 №3295-IX.

8.34. При цьому, Верховний Суд виходить із сутнісного змісту норм Закону, а також бере до уваги статтю 58 Конституції України та рішення від 09.02.1999 №1-рп-/99, у якому Конституційний Суд України витлумачив означену статтю таким чином, що її положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

8.35. Також, у контексті дослідження розумності/нерозумності строку розгляду АМК справ слід звернутися до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.07.2025 у справі №910/2415/24, такого змісту:

«Зі змісту оскаржуваного судового рішення також вбачається, що суд апеляційної інстанції хоча і зазначив щодо врахування висновків, які викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №910/2206/24 надавши оцінку наявності/відсутності об`єктивних та поважних причин тривалістю розгляду справи органами АМК (понад 6 років), однак залишив поза увагою дослідження та оцінку тієї обставини, на яку Верховний Суд звертав увагу, а саме яким чином тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинуло на права та інтереси позивача (у тому числі майнові), чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених АМК обставин. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції не з`ясував означених питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що поза увагою суду апеляційної інстанції також залишились ті обставини, що розгляд антимонопольної справи №38/41-р-02-05-17 припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів АМК, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об`єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування.

Отже, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.02.2025 у справі №910/2206/24, від 14.05.2024 у справі №910/19008/21 суд апеляційної інстанції не врахував того, що такі висновки суду касаційної інстанції ухвалені за фактично іншої доказової бази (змісту заявлених позовних вимог, обставин справи та зібраних у ній доказів).

Не встановлення судом обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлюють перевірку Верховним Судом здійсненого судом правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки)».

8.36. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правові позиції наведені вище у цій постанові».

8.20. Слід зазначити, що касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.21. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.22. Отже, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.23. Скаржник зазначає, що Відділення АМК порушило статтю 35 Закону та власні законні повноваження, здійснивши не збір доказів самостійно, а поклавши в основу рішення Відділення АМК від 25.07.2024 докази 2020 року, отримані поза межами провадження, розпочатого 21.01.2021 на підставі відповідного розпорядження, тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо допустимості таких доказів у подібних правовідносинах.

8.24. Верховний Суд, ураховуючи доводи та покликання касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність розгляду підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, у їх взаємній і логічній послідовності.

8.25. Слід зазначити, що ця справа неодноразово передавалася на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому, Суд виходить з означеного у розділі 6 цієї постанови, зокрема, у пунктах 6.2 - 6.2.1.

8.26. За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відомому у задоволенні позову (дивись розділ 6 цієї постанови).

8.27. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на виконання вказівок Верховного Суду, які наведені у постанові від 09.12.2025 у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, таке:

- антимонопольна справа №15/60/15-рп/к.21 розпочата розпорядженням Відділення АМК від 21.01.2021 №60/15-рп/к та завершилася прийняттям Рішення АМК України від 25.07.2024;

- позивач посилається на те, що Відділенням АМК при розгляді антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 порушені розумні строки та прийнято непропорційне рішення про притягнення позивача до відповідальності;

- Товариство вважає, що незважаючи на те, що на дату початку розгляду справи строки її розгляду не були визначені чинним законодавством, слід звернути увагу на статтю 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію законів, за винятком випадків, коли це пом`якшує чи скасовує відповідальність особи;

- таким чином, на думку позивача, стаття 37-1 Закону слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності;

- до 01.01.2024 у Законі була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і така норма (стаття 37-1) вступила в дію з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України», тобто з 01.01.2024, який у Прикінцевих та перехідних положеннях не встановлює зворотної дії в часі його норм;

- при цьому, норма статті 42 Закону не зазнавала змін з моменту прийняття цього нормативного акта, а отже як на момент початку розгляду антимонопольної справи, так і на момент ухвалення відділенням Антимонопольного комітету України оспорюваного рішення, існували визначені строки давності притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) та встановлене імперативне правило, за яким суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності поза межами визначених строків давності;

- тобто, хоча чинне до 01.01.2024 законодавство про захист економічної конкуренції не встановлювало конкретних строків розгляду антимонопольної справи, проте у частині першій статті 42 Закону визначалися строки давності притягнення до відповідальності, відповідно, розгляд антимонопольної справи мав бути здійснений в такі строки, які б не перевищували строків давності притягнення до відповідальності, недотримання яких має наслідком звільнення особи від відповідальності, отже важливим є дотримання строків давності, встановлених в статті 42 Закону, і положення частини другої цієї статті не скасовують, підміняють та/або продовжують визначені частиною першою цієї статті строків давності;

- у силу положень Закону України «Про Антимонопольний комітет України» питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення Антимонопольним комітетом України, незважаючи на відсутність нормативно запроваджених у Законі строків розгляду й прийняття відповідного рішення, не дозволяє сприймати стан розв`язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго;

- також, посилаючись на тривалий розгляд антимонопольної справи позивач не зазначає, яким чином тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення відповідачем вплинуло на його права та інтереси, чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених Антимонопольним комітетом України обставин (постанова Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №910/2415/24);

- крім цього, колегією суддів апеляційної інстанції враховано, що розгляд антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21, припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів Антимонопольного комітету України, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об`єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування;

- отже, відповідачем здійснено розгляд антимонопольної справи №15/60/15-рп/к.21 в межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів Антимонопольного комітету України.

8.28. Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить, що суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду, навів мотиви/міркування/аргументи, які стали підставою для висновку стосовно відсутності порушення Відділенням АМК розумних строків розгляду антимонопольної справи. Відтак, ураховуючи приписи частин першої - третьої, п`ятої статті 269, статті 316 ГПК України, доводи скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.

8.29. У контексті покликань скаржника, означених у пунктах 4.1.2, 4.1.3, 4.1.5 цієї постанови, Верховний Суд наголошує, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

8.30. Водночас, у цій справі суд апеляційної інстанції застосував норму права, яка підлягає застосуванню для регулювання спірних правовідносин, витлумачивши її таким чином, що повністю відповідає актуальній судовій практиці.

8.31. Отже, покликання скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права не знайшли свого підтвердження.

8.32. Також, у контексті доводів позивача слід наголосити на тому, що у цьому конкретному випадку, як встановлено судом апеляційної інстанції, розгляд антимонопольної справи відповідачем тривав з 21.01.2021 (дата прийняття розпорядження про початок розгляду справи) до 25.07.2024 (дата ухвалення Рішення АМК), тобто три роки і шість місяців.

8.33. Вказана тривалість розгляду не перевищує строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначений у статті 42 Закону та не свідчить за доводами позивача, які викладені, зокрема, у позовній заяві та стали підставою для позову про недотримання Відділенням АМК в цьому випадку принципу належного врядування.

8.34. Так, Суд послідовно наголошував, що у вирішенні спору про наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону та частини другої статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.

8.35. АМК як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частина перша статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), будує свою діяльність на принципах:

- законності;

- гласності;

- захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

8.36 Господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

8.37. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

8.38. При цьому, відповідне з`ясування наявності/відсутності підстав для визнання недійсним чи скасування рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

8.39. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- зазначений у статті 79 ГПК України стандарт доказування як «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач;

- необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.40. Верховний Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Такі ж висновки щодо застосування стандарту переваги більш вагомих доказів зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.41. Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними/скасування рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

8.42. Сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

8.43. Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин на підставі наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм (доказам) властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

8.44. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

8.45. При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

8.46. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, дослідив і надав оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема, як доказам, які на думку АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства (дивись розділ 6 цієї постанови), так і оцінив і дослідив доводи позивача у контексті позовних вимог, що є предметом спору, фактичних підстав позову та встановивши, що в діях позивача відповідачем встановлено та доведено склад правопорушення передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, а також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування Рішення АМК у частині, що стосується позивача, відповідно до статті 59 Закону відсутні.

8.47. З огляду на викладене доводи касаційної скарги (дивись пункт 4.1.5 цієї постанови) стосовно порушення норми процесуального права (статті 86 ГПК України) не знайшли свого підтвердження.

8.48. Щодо покликань скаржника, які наведені у письмових поясненнях, що надані суду касаційної інстанції під час цього касаційного розгляду, то слід зазначити, що в силу приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд не перевіряє їх, оскільки такі покликання не були предметом розгляду та дослідження судами попередніх інстанцій та не заявлялися Товариством ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під розгляду справи судом апеляційної інстанції.

8.49. Стосовно підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити таке.

8.50. Відповідно до частини першої та другої статті 35 Закону розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

8.51. На думку скаржника, докази зібрані Відділенням АМК до початку розгляду антимонопольної справи, та покладені в основу Рішення АМК, свідчать про порушенням відповідачем статті 35 Закону.

8.52. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.53. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.54. Недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.

8.55. Слід зазначити, що судам у цій справі не повідомлено про те, що були встановлені порушення зі сторони Відділення АМК під час отримання даних до початку розгляду справи, перевищено свої повноваження, а позивач з цих підстав не оспорював рішення суду першої інстанції, який під час розгляду справи не встановив відповідні порушення та не визнавав докази недопустимими.

8.56. Верховний Суд наголошує, що в силу приписів статті 300 ГПК України, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, предмети апеляційного та касаційного оскарження, позбавлений права виходити за межі касаційного розгляду.

8.57. Таким чином, доводи скаржника про порушення статті 35 Закону Відділенням АМК не знайшли свого підтвердження.

8.58. Суд наголошує, що покликання скаржника фактично зводяться до непогодження з судовим рішенням суду апеляційної інстанції та спрямовані на переоцінку доказів, до якої суд касаційної інстанції вдаватися не може, з огляду на приписи статті 300 ГПК України.

8.59. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.60. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.61. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.62. Отже, підстави касаційного оскарження передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України та доводи касаційної скарги, з огляду на викладене вище не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції відсутні.

8.63. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.64. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.65. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, письмових поясненнях, в тих частинах, які узгоджуються з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.66. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.67. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофорс» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №910/9652/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова