Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №8/471-23/1(917/2049/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 8/471-23/1(917/2049/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Полтавської міської ради

на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області

від 03.02.2026

у складі судді: Білоусова С.М.,

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 07.04.2026

у складі колегії суддів: Крестьянінов О.О., - головуючий, Демідова П.В., Мартюхіна Н.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1

до Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник",

Полтавської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління майном комунальної власності міста

про зобов`язання вчинити певні дії,

в межах справи № 8/471-23/1

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммаркет М"

до Державного комунального Житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 8/471-23/1(917/2049/25) за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" (далі - ДК ЖЕП "Будівельник", відповідач 1) та Полтавської міської ради (далі - відповідач 2) про:

- зобов`язання арбітражного керуючого, що виконує повноваження ліквідатора/керуючого санацією/ розпорядника майна ДК ЖЕП "Будівельник" передати територіальній громаді міста Полтава об`єкт житлового фонду - будинок за № 60 по вулиці Залізна у місті Полтава;

- зобов`язання Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36) прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Полтава без жодних додаткових умов, будинок за АДРЕСА_1 .

2. Рішенням господарського суду від 19.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ДК ЖЕП "Будівельник" та Полтавської міської ради про зобов`язання вчинити дії задоволено у повному обсязі.

3. 23.01.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Т.Г. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 771) щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого суду

4. Додатковим рішенням від 03.02.2026 Господарський суд полтавської області Заяву про ухвалення додаткового рішення від 23.01.2026 (вх. № 771) задовольнив частково;

стягнув з ДК ЖЕП "Будівельник" (код ЄДРПОУ 012775609) на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 500,00 грн;

стягнув з Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 24388285) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 500,00 грн;

ухвалив видати накази після набрання цим додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:

- між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Тетяни Сергієнко" було укладено Договір № 25/25 від 15.10.2025 про надання правової (правничої) допомоги (далі Договір);

- відповідно 1.1. Договору у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, Клієнт доручає, а Бюро зобов`язується надати правову (правничу) допомогу Клієнту у питанні отримання нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом подання позову до Господарського суду Полтавської області про зобов`язання передати у комунальну власність будинок по АДРЕСА_1 , та вчинення інших дій в інтересах Клієнта, спрямованих на отримання квартири у власність, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити виконану Бюро роботу;

- згідно пункту 3.4 Договору загальна вартість гонорару в суді першої інстанції складає 40 тисяч гривень. В день укладення даного Договору Клієнт вносить на рахунок Бюро 50% вартості гонорару в суді першої інстанції. Решту 50% Клієнт сплачує на рахунок Бюро не пізніше дати ухвалення рішення у справі. Вартість послуг в судах апеляційної та касаційної інстанцій узгоджується сторонами додатково, шляхом укладення Додаткового договору;

- у підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником надано Договір № 25/25 від 15.10.2025 про надання правової (правничої) допомоги, акт № 01/26 приймання-передачі виконаних послуг на 40 000, 00 грн від 05.01.2026, виписки по рахунках з підтвердженням зарахування 20 000,00 грн від 16.10.2025 та 20 000,00 грн. від 24.12.2025 як оплата правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

6. Постановою (додатковою) від 07.04.2026 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Полтавської міської ради залишив без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення;

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 у справі №8/471-23/1 (917/2049/25) залишив без змін.

7. Апеляційний господарський суд мотивував постанову, зокрема, тим, що:

- на виконання умов договору позивачем надано акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.01.2026, в якому зазначено вид наданих адвокатом Сергієнко Т.Г. послуг, а саме: "представництво інтересів у справі №8/471-23/1(917/2049/25) за позовом ОСОБА_1 до ДК ЖЕП "Будівельник", Полтавської міської ради, за участю третьої особи Управління комунальним майном міста про зобов`язання вчинити певні дії", вартість вказаних послуг складає 40 000,00 грн;

- позивачем дійсно не надано окремого документу з назвою "детальний опис робіт", як про це зазначає Полтавська міська рада у своїй апеляційній скарзі. Однак, ОСОБА_1 надала інші докази, які дозволяють встановити як дійсну домовленість сторін щодо розміру адвокатського гонорару, так й факт понесення нею відповідних витрат на правничу допомогу та їх необхідність, що є визначальним при вирішенні судом питання про розподіл таких витрат;

- в наданому представником позивача акті приймання-передачі виконаних робіт наведений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, за здійснення ним представництва в суді першої інстанції;

- в цьому випадку не надання детального опису робіт, не може бути підставою для висновку про відсутність понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу, оскільки склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при розгляді відповідної заяви сторони, а з матеріалів справи вбачаються обставини фактичного надання такої правової допомоги;

- заперечення Полтавської міської ради ґрунтуються лише на формальній відсутності детального опису робіт як окремого документу, при цьому відповідачем не наводиться доводів щодо не співмірності чи необґрунтованості розміру заявлених судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції, та водночас не позбавляє можливості заперечувати щодо них шляхом подання відповідного клопотання про їх зменшення;

- при зменшенні розміру витрат позивача на правову допомогу, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано врахував, що: по-перше, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2025 справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін та без проведення судових засідань, що свідчить про її незначну складність та про те, що представниками сторін не витрачалось значної кількості часу при розгляді даної справи; по-друге, в межах саме даної справи про банкрутство №8/471-23/1, в рамках позовного провадження розглядалась інша аналогічна справа №8/471-23/1(917/1613/24), рішення в якій набрало законної сили. Тобто, при зверненні ОСОБА_1 з позовом до суду, вже існувала сформована правова позиція Верховного Суду в аналогічних правовідносинах в межах даної справи про банкрутство, на яку посилалась представник позивача в своїй позовній заяві.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

8. Полтавська міська рада 28.02.2026 засобами електронного зв`язку, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 8/471-23/1 (917/2049/25).

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 8/471-23/1 (917/2049/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 8/471-23/1(917/2049/25) за касаційною скаргою Полтавської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026;

ухвалено здійснити перегляд додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 8/471-23/1(917/2049/25) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.06.2026;

витребувано з Господарського суду Полтавської області та Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 8/471-23/1(917/2049/25) за позовом ОСОБА_1 до ДК ЖЕП "Будівельник", Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління майном комунальної власності міста про зобов`язання вчинити певні дії в межах справи № 8/471-23/1 за заявою ТОВ "Проммаркет М" до ДК ЖЕП "Будівельник" про банкрутство.

11. Справа № 8/471-23/1(917/2049/25) в кількості 4 томів надійшла на запит до Верховного Суду 01.06.2026 від Східного апеляційного господарського суду із супровідним листом від 25.05.2026 № 003381.

12. Від представника ДК ЖЕП "Будівельник" надійшов відзив на касаційну скаргу Полтавської міської ради, в якій представник Підприємства просив задовольнити касаційну скаргу; скасувати рішення та постанову у справі № 8/471-23/1(917/2049/25); постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДК ЖЕП "Будівельник", Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майном комунальної власності міста про зобов`язання вчинити певні дії. Відзив обґрунтовано тим, що суди не виконали свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, визначено у світлі конкретних обставин справи. У цій справі судами не було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

13. Від представника Управління майном комунальної власності міста надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій представник Управління зазначив про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 23.01.2026 та скасування додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 8/471-23/1 (917/2049/25). Відзив обґрунтовано тим, що адвокатом не докладалися значні зусилля для збирання доказової бази та не затрачалося багато часу. Докази щодо направлення будь - яких адвокатських запитів до позовної заяви недодано. Відповідно обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт незначний, що неспівмірно з заявленим розміром витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн та порушує вимоги частини четвертої статті 126 ГПК України.

14. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 №4857-IX), Верховний Суд розглядає справу № 8/471-23/1 (917/2049/25) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Полтавська міська рада)

15. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що в додатку № 1 від 07.09.2022 та в акті від 15.06.2023 міститься лише загальна вказівка про надання позивачу Адвокатським об`єднанням правової допомоги, а у наданих позивачем документах у підтвердження понесених судових витрат взагалі відсутній не тільки детальний, а взагалі будь-який опис конкретних наданих Адвокатським об`єднанням послуг з правової допомоги в суді першої інстанції. Тобто, передбачений частиною третьою статті 126 ГПК України детальний опис робіт адвоката, подання якого є обов`язковою умовою для вирішення судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, відсутній як такий, що унеможливлює визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

16. Скаржник також зазначив, що Пунктом 3.4 Договору передбачено, що загальна вартість гонорару в суді першої інстанції складає 40 000 грн. Так само і в акті приймання-передачі виконаних робіт № 01/26 від 05.01.2026 міститься лише загальне посилання на такий вид послуг - представництво інтересів у справі № 8/471/23/1 (917/2048/25) за позовом ОСОБА_1 до ДК ЖЕП "Будівельник", Полтавської міської ради, за участю третьої особи - Управління комунальним майном міста. Тобто, в наданих документах відсутній не тільки детальний, а взагалі будь-який опис конкретних наданих Адвокатським бюро "Тетяни Сергієнко" послуг з правової допомоги (видів адвокатської діяльності) в суді першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів, зазначених в пунктах 15 - 16 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

22. Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення витрат на правову допомогу за результатами розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ДК ЖЕП "Будівельник" та Полтавської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

23. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішення апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.

24. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

25. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

26. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

27. Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

28. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

29. Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

30. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

31. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

32. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

33. У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

34. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

35. Крім того, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

37. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

38. Разом із тим, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

39. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

40. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (див. постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

41. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2023 у справі №500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

42. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Тетяни Сергієнко" було укладено Договір № 25/25 від 15.10.2025 про надання правової (правничої) допомоги.

43. Також з матеріалів справи вбачається, що у підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником надано Договір № 25/25 від 15.10.2025 про надання правової (правничої) допомоги, акт № 01/26 приймання-передачі виконаних послуг на 40 000, 00 грн від 05.01.2026, виписки по рахунках з підтвердженням зарахування 20 000,00 грн від 16.10.2025 та 20 000,00 грн від 24.12.2025 як оплата правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

44. Скаржник, обґрунтовуючи наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, зокрема звернув увагу на відсутність в матеріалах справи опису виконаних адвокатом робіт.

45. Разом з тим, Суд дійшов висновку про те, що такі доводи не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, зокрема, огляду на таке.

46. Матеріалами справи підтверджується та скаржником у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76 - 77 ГПК України не спростовано наявність поданого адвокатом позову та пояснень на подані відповідачами відзиви.

47. Відтак, в зазначеній частині послуги є реальним, дійсними та такими, що відповідають фактично наданим послугам.

48. Водночас Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, за змістом яких Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

49. Тобто, при фіксованому гонорарі для виплати не вираховується фактично витрачений час, тому детальне звітування втрачає сенс. Водночас суд має дослідити та оцінити докази, які підтверджують факт надання послуг і їх оплати. Це може бути договір, акт приймання-передачі послуг (або ордер із квитанцією).

50. Отже, ненадання позивачем розрахунку витрат на правничу допомогу (детального опису робіт (наданих послуг) не може свідчити про відсутність факту надання та документального підтвердження витрат на правничу допомогу, відповідно й не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу, про що помилково стверджує скаржник (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/10602/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції у цій справі).

51. Водночас за змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не лише врахували наявні заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, яку позивач просила стягнути з відповідачів, але й складність справи, обставини її розгляду у спрощеному провадженні тощо, внаслідок чого суди зменшили суму, які підлягає розподілу з загальної 40 000 грн до 7 500 грн з кожного із відповідачів.

52. Відтак, всупереч положенням статті 300 ГПК України, доводи скаржника фактично зводяться до необхідності здійснення оцінки та переоцінки доказів, яким уже була надана відповідна оцінка судами попередніх інстанцій, і такі доводи не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях

53. З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення ухвалені з урахуванням положень статей 124, 126, 129, 86, 236, 238 ГПК України, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а зазначені судові рішення не підлягають скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

55. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Полтавської міської ради та залишення оскаржуваних додаткового рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду без змін.

Судові витрати

57. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 8/471-23/1(917/2049/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік