Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №910/10196/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/10196/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджітех" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді касаційної скарги Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026

та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.01.2026

у справі № 910/10196/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджітех"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 910/10196/25 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (далі - АТ "Гарантований покупець"; відповідач) залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, якою змінено додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.01.2026 та викладено його резолютивну частину в такій редакції: "стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджітех" (далі - ТОВ "Енерджітех"; позивач) 49 542,76 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу" - без змін.

Як убачається із матеріалів цієї справи, ТОВ "Енерджітех" у відзиві на касаційну скаргу повідомило суд касаційної інстанції про те, що очікує понести в ході касаційного перегляду цієї справи судові витрати в сумі 30 000,00 грн. Товариство також підтвердило, що докази понесення цих витрат будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

28.05.2026 ТОВ "Енерджітех" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. До цієї заяви долучило відповідні докази понесення цих судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2026 призначено до розгляду відповідну заяву ТОВ "Енерджітех", вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

АТ "Гарантований покупець" не надало заперечення щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши відповідну заяву ТОВ "Енерджітех", колегія суддів дійшла таких висновків.

Законодавець у п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Гл. 8 розд. I ГПК України регулює інститут судових витрат.

За загальним правилом, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. також п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Згідно з ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до норм цього Закону:

- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 цього Закону);

- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що: "гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у п. 164 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України (див. також постанову Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 910/7099/21).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні в справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 15.12.2025 у справі № 922/82/20 вказав на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновували таке:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див., зокрема, п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);

- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (див. постанову Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 676/4395/20);

- під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами (див. постанову Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 41/1-10);

- у наданому відповідачем-1 акті надання послуг від 28.09.2022 зазначено окремо такі види робіт: аналіз наданих документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту в касаційній інстанції, підготовка та подача відзиву на касаційну скаргу у справі № 910/17228/19. На переконання колегії суддів вказані види послуг, які зазначені відповідачем-1 окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються таким видом як "підготовка відзиву на касаційні скарги" (див. постанову Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/17228/19).

Як уже зазначалась і вбачається із матеріалів справи, позивач у відзиві на касаційну скаргу вказував про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу та наводився розрахунок цих витрат у сумі 30 000,00 грн, а 28.05.2026 ним до Верховного Суду була подана відповідна заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у Верховному Суді, до якої долучено відповідні документи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції позивач надав такі документи:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 № 02/06/Е, укладений між адвокатом Марковою Т. Л. (адвокат) і ТОВ "Енерджітех" (клієнт), предметом якого є надання правової допомоги клієнту щодо консультування з правових питань, підготовки, подання процесуальних та інших документів та представництва її інтересів у господарських судах всіх інстанцій за позовом ТОВ "Енерджітех" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором від 30.08.2019 № 594/01. За п. 2.1 цього договору послуги надаються шляхом: консультування з правових питань; представництво інтересів клієнтів у господарських судах всіх інстанцій; підготовка проєктів процесуальних та інших документів з питань, які стосуються предмета договору; подання до суду всіх інстанцій від імені та в інтересах клієнта позову, відповіді на відзив, апеляційної, касаційної скарг, відзивів, а також пояснень, заперечень, заяв, клопотань та інших процесуальних документів. У п. 4.2 договору сторони досягли згоди, що вартість послуг (гонорар) є фіксованою і становить 2 % від суми позову, але не менше 343 869, 46 грн;

- акт приймання - передачі правової допомоги від 28.05.2026, в якому деталізовано перелік наданих послуг ТОВ "Енерджітех" під час розгляду справи № 910/10196/25 у Верховному Суді за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (наразі - АТ) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.01.2026, а саме: ознайомлення з касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" (наразі АТ), проведений правовий аналіз судової практики та консультація щодо судових спорів з ДП "Гарантований покупець" (наразі АТ); складання та подання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та учасникам процесу відзиву на касаційну скаргу від 28.04.2026; участь у судовому засіданні 26.05.2026. В акті зазначено, що вартість правових послуг (гонорару) складає 30 000,00 грн;

- ордер на надання правничої допомоги від 28.04.2026 серія АI № 2188095, виданий ТОВ "Енерджітех" адвокату Марковій Т. Л. для представлення нею інтересів позивача у Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 № 02/06/Е;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.01.2011 № 4444/10 Марковою Т. Л.

Проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що ними підтверджується надання адвокатом Марковою Т. Л. позивачу послуг з професійної правничої допомоги у Верховному Суді при перегляді цієї справи (касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026, якою змінено додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.01.2026). Розглянувши наведені позивачем обґрунтування заявлених витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням змісту договору про надання правничої допомоги, інших поданих заявником доказів на підтвердження понесення зазначених вище витрат у суді касаційної інстанції, Верховний Суд зауважує, що фактичним результатом наданої адвокатом Марковою Т. Л. правничої допомоги позивачу у цьому разі є підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу відповідача і участь її у судовому засіданні 26.05.2026 у Верховному Суді.

Отже, зважаючи на характер наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи (зокрема, те, що предметом оскарження було судове рішення, яким здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції; результат перегляду справи у Верховному Суді), керуючись нормами матеріального і процесуального права, які регулюють інститут таких судових витрат як витрати на професійну правничу допомогу, Верховний Суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача і стягнути з АТ "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Енерджітех" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім у Верховному Суді. На думку колегії суддів, витрати у такій сумі є обґрунтованими і співмірними з наданими позивачу послугами у Верховному Суді.

При цьому колегія суддів зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджітех" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджітех" (код ЄДРПОУ 41943728) 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.