Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №922/551/26 — Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/551/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.

за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.

та представників:

позивача - Плескач І.С.,

відповідача - Лелюка Б.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (79018, м. Львів, вул. Степанівни О., 45)

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199)

простягнення 12943011,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (позивач) через підсистему “Електронний суд” надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач), в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укренергомашини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" 12943011,93 грн, з яких: 6882978,67 грн - сума основної заборгованості за договором №238-12/177-ВК від 05.07.2018; 396302,66 грн - процентів річних; 5663730,60 грн - інфляційних втрат, а також судовий збір у сумі 194145,18 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018 щодо оплати поставленої продукції.

Ухвалою від 02.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу 5-ти денний строк з дня вручення йому ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

06.03.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про виконання ухвали суду.

Ухвалою від 11.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №922/551/26 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 01.04.2026 о 14-30 год, про що повідомив учасників справи.

Цією ж ухвалою суд встановив позивачу п`ятиденний строк для подання: доказів відправки відповідачу заяви про усунення недоліків; обґрунтованого розрахунку суми позову, підписаного уповноваженою особою; письмового уточнення змісту позовних вимог щодо правової природи "основної заборгованості" та періоду нарахування заборгованості, процентів річних, інфляційних втрат, а також суми судових витрат.

16.03.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду заяву про виконання ухвали, до якої долучив докази відправки відповідачу заяви про усунення недоліків; розрахунок суми позову та письмові уточнення змісту позовних вимог щодо правової природу "основної заборгованості" та періоду нарахування заборгованості, процентів річних, інфляційних втрат.

30.03.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати наявність воєнного стану та повідомляє, що з моменту виникнення зобов`язань у відповідача перед позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів. Оскільки до відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ "Завод "Електроважмаш" на суму більше 2 млрд грн більше ніж 260 кредиторів, цей строк був занадто малим, щоб вирішити будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед позивачем. При цьому у період 01.12.2021-23.02.2022 лише тривав процес передання документів від АТ "Завод "Електроважмаш" до відповідача, а тому вирішення питань виплати боргів кредиторам не було можливим. Відповідач зазначає, що повномасштабне вторгнення звело нанівець вирішення даного питання, оскільки через економічні негаразди, масштабні руйнування стоїть питання про сам факт збереження відповідача як суб`єкта господарювання. Територія, майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" складає 577,8 млн грн. Також, посилається на неточності допущені позивачем у розрахунках 1% річних та інфляційних втрат.

Протокольною ухвалою від 01.04.2026 суд залишив без розгляду письмові уточнення змісту позовних вимог та оголосив перерву в судовому засіданні до 15.04.2026 о 14:30 год.

02.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду відповідь на відзив, в якій наголошує на тому, що відповідачем не надано до суду сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин за договором поставки №238-12/177-ВК від 05.07.2018, а лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації.

07.04.2026 відповідач надав через підсистему "Електронний суд" до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що оскільки позивач не надав уточнень у розрахунках річних, відповідач надає власні контррозрахунки, виходячи з даних, наведених позивачем у позові та додатках до нього на підставі наданих копій документів, як доказів на підтвердження позовних вимог. Водночас до розрахунків інфляційних втрат відповідач не має зауважень.

13.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду заяву про уточнення змісту позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укренергомашини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" 12928241,13 грн, з яких: 6882978,67 грн - заборгованість за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018; 398708,85 грн - 1% річних за період з 12.11.2019 по 31.01.2026; 5646553,61 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2026 року та судовий збір у сумі 193923,62 грн.

Протокольною ухвалою від 15.04.2026 суд прийняв до розгляду відповідь на відзив, заперечення на відзив, залишив без розгляду заяву про уточнення змісту позовних вимог та оголосив перерву в судовому засіданні до 29.04.2026 о 14:30 год.

23.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду додаткові пояснення щодо строку позовної давності, а також заяву про уточнення змісту позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укренергомашини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" 12943011,93 грн, з яких: 6882978,67 грн - заборгованість за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018; 396302,66 грн - 1% річних за період з 09.11.2019 по 31.01.2026; 5663730,60 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2026 року, а також судовий збір у сумі 194145,18 грн.

24.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укренергомашини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" 12925834,94 грн, з яких: 6882978,67 грн - заборгованість за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018; 396302,66 грн - 1% річних за період з 12.11.2019 по 31.01.2026; 5646553,61 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2026 року, а також судовий збір у сумі 193887,52 грн.

27.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду заяву про доповнення заяви про зменшення позовних вимог, в якій зазначив реквізити рахунку позивача в банку та надав документ, що підтверджує наявність такого рахунку у позивача.

28.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укренергомашини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" 12 928241,13 грн, з яких: 6882978,67 грн - заборгованість за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018; 398708,85 грн - 1% річних за період з 12.11.2019 по 31.01.2026; 5646553,61 грн - інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2026 року, а також судовий збір у сумі 193923,62 грн.

29.04.2026 у судовому засіданні представник позивача надав заяву про відкликання заяви про зменшення позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог, а також надав заяву про продовження строку для надання заяви про уточнення змісту позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 29.04.2026 суд: задовольнив заяву про відкликання заяви про зменшення позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог; задовольнив заяву позивача про продовження строку для надання заяви про уточнення змісту позовних вимог та прийняв до розгляду заяву про уточнення змісту позовних вимог, а також оголосив перерву в судовому засіданні до 06.05.2026 о 16:30 год.

05.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних (компенсаційних) санкцій, в якому просить суд зменшити розмір річних та інфляційних втрат на 99%.

06.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав до суду заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних (компенсаційних) санкцій.

Протокольною ухвалою від 06.05.2026 суд: прийняв до розгляду клопотання про зменшення розміру штрафних (компенсаційних) санкцій та заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних (компенсаційних) санкцій, а також постановив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.05.2026 о 15:00 год.

19.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 20.05.2026 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи на 01.06.2026 о 15:30 год.

У судовому засіданні 01.06.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 01.06.2026 не з`явився.

У судовому засіданні 01.06.2025 оголошувалася перерва до 15.06.2026 о 15:00 год.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2026 не з`явився.

У судовому засіданні 15.06.2026 також оголошувалася перерва до 22.06.2026 о 16:00 год.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (постачальник) та Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (замовник), був укладений договір поставки продукції №238-12/177-ВК (надалі - договір), за яким постачальник зобов`язався поставити продукцію у власність замовнику, а замовник зобов`язувався прийняти продукцію і оплатити її в порядку, передбаченому цим договором. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 “Державний класифікатор продукції та послуг”, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010 та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник”, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749, зазначаються у Специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Специфікацією №1, яка є додатком до договору, сторонами визначено наступну продукцію:

1. Електрод зграфітований ЕГ 150х1500хS88C3 з ніпелем 88C3NR ДСТУ 4494:2005 у кількості 7000 кг загальною вартістю 1379000,00 грн без ПДВ;

2. Електрод зграфітований ЕГ 300х1500хS177Т4 з ніпелем 177Т4NР ДСТУ 4494:2005 та електрод зграфітований ЕГ 300х1800хS177Т4 з ніпелем 177Т4NР ДСТУ 4494:2005 у загальній кількості 100000 кг загальною вартістю 19700000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість договору складає 25294800,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 4215800,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника (п. 2.4 договору).

В п. 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 (шістдесят) календарних днів від дня поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Пунктом 5.1 договору закріплено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції, на умовах договору.

Відповідно до п. 5.4 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим договором, відповідно до чинного законодавства України (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (п. 14.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 05.12.2018 сторонами внесені зміни до Специфікації №1 на суму 25636398,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 4272733,00 грн.

Відповідно до Специфікації №1, з урахуванням внесених змін, сторонами визначено наступну продукцію:

1. Електрод зграфітований ЕГ 150х1500хS88C3 з ніпелем 88C3NR ДСТУ 4494:2005 у кількості 7000 кг загальною вартістю 1585850,00 грн без ПДВ;

2. Електрод зграфітований ЕГ 300х1500хS177Т4 з ніпелем 177Т4NР ДСТУ 4494:2005 та електрод зграфітований ЕГ 300х1800хS177Т4 з ніпелем 177Т4NР ДСТУ 4494:2005 у загальній кількості 100000 кг. загальною вартістю 19 777815,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою №3 від 26.12.2019 строк дії договору було продовжено до 31.12.2020.

Додатковою угодою №4 від 18.12.2020 строк дії договору було продовжено до 31.12.2021.

27.08.2021 відповідно до Угоди про заміну сторони правонаступником до договору №238-12/177-ВК від 05.07.2018 Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" було замінено на Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

Додатковою угодою від 01.12.2021 без номеру було передано Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" всі права та обов`язки Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за договором.

Додатковою угодою №5 від 18.12.2021 строк дії договору було продовжено до 31.12.2022.

До позовної заяви позивачем додано низку видаткових накладних, довіреностей та товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення поставок за договором, а саме:

1. Видаткова накладна №РН-091011 від 10.09.2019 на суму 799567,45 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №1413 від 10.09.2019, а також ТТН №РН-091011 від 10.09.2019.

2. Видаткова накладна №РН-100704 від 07.10.2019 на суму 752 508,48 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №1572 від 07.10.2019, а також ТТН №РН-100704 від 07.10.2019.

3. Видаткова накладна №РН-102913 від 29.10.2019 на суму 581508,54 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №1696 від 29.10.2019, а також ТТН №РН-102913 від 29.10.2019.

4. Видаткова накладна №РН-012003 від 20.01.2020 на суму 454181,76 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №29 від 20.01.2020, а також ТТН №РН-012003 від 20.01.2020.

5. Видаткова накладна №РН-020308 від 03.02.2020 на суму 771266,82 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №52 від 03.02.2020, а також ТТН №РН-020308 від 03.02.2020.

6. Видаткова накладна №РН-030515 від 05.03.2020 на суму 777791,46 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №155 від 04.03.2020, а також ТТН №РН-030515 від 05.03.2020;

7. Видаткова накладна №РН-040803 від 12.04.2021 на суму 601898,04 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №317 від 06.04.2020, а також ТТН №РН-040803 від 08.04.2020;

8. Видаткова накладна №РН-051909 від 19.05.20 на суму 816395,58 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за Договором довіреністю №481 від 18.05.2020, а також ТТН №РН-051909 від 19.05.2020.

9. Видаткова накладна №РН-090707 від 07.09.2020 на суму 582052,26 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №901 від 07.09.2020, а також ТТН №РН-090707 від 07.09.2020.

10. Видаткова накладна №РН-042009 від 20.04.2021 на суму 1007785,02 грн, підписана представниками позивача та замовника, уповноваженого на отримання цінностей за договором довіреністю №129 від 19.04.2021, а також ТТН №РН-042009 від 20.04.2021.

Матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за договором за період 01.12.2019 - 07.10.2021, підписаний представниками та скріплений печатками позивача та Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", відповідно до якого сальдо на 08.10.2021 складає 7465030,93 грн.

23.12.2021 відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції у сумі 582052,26 грн.

Пунктом 13.2 договору встановлений обов`язковий претензійний порядок.

Позивач направив відповідачу претензію №16-01/2026 від 16.01.2026, проте, як зазначає позивач, відповіді на претензію не отримав.

Як зазначає у позовній заяві позивач, загальна вартість неоплаченої в строк продукції, з урахуванням часткової оплати, становить 6882978,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Положеннями статей 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначалося вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" та ДП "Завод "Електроважмаш" укладено договір поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018.

Разом з тим, відповідачем у справі визначено Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

На підставі Угоди про заміну сторони правонаступником до договору №238-12/177-ВК від 05.07.2018 ДП "Завод "Електроважмаш" було замінено на Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

При цьому на підставі додаткової угоди без номеру від 01.12.2021 всі права та обов`язки Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за договором у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 передавального акту було передано Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини".

Відтак, правонаступником прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018 є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" з 01.12.2021.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору та поставивши відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №РН-091011 від 10.09.2019 на суму 799567,45 грн, №РН-100704 від 07.10.2019 на суму 752508,48 грн, №РН-102913 від 29.10.2019 на суму 581508,54 грн, №РН-012003 від 20.01.2020 на суму 454181,76 грн, №РН-020308 від 03.02.2020 на суму 771266,82 грн, №РН-030515 від 05.03.2020 на суму 777791,46 грн, №РН-040803 від 08.04.2020 на суму 601898,04 грн, №РН-051909 від 19.05.2020 на суму 816395,58 грн, товарно-транспортними накладними №РН-112102 від 21.11.2019, №РН-012007 від 20.01.2020, №РН-102913 від 29.10.2019, №РН-012003 від 20.01.2020, №РН-020308 від 03.02.2020, №РН-030515 від 05.03.2020, №РН-040803 від 08.04.2020, №РН-051909 від 19.05.2020, №РН-090707 від 07.09.2020 на суму 582052,26 грн, №РН-042009 від 20.04.2021 на суму 1007785,02 грн, а також підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за договором за період з 01.12.2019 по 07.10.2021, відповідно до якого сальдо на 08.10.2021 складає 7648860,35 грн.

Відповідач поставку товару у розмірі, вказаному позивачем у позовній заяві, не спростував, здійснив лише часткову оплату у сумі 582052,26 грн, доказів відсутності заборгованості за договором матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 6882978,67 грн.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за партію продукції здійснюються замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Відтак, з урахуванням п. 4.1 договору, прострочення оплати за отриманий товар починається:

1. За видатковою накладною №РН-091011 від 10.09.2019 з 12.11.2019;

2. За видатковою накладною №РН-100704 від 07.10.2019 з 07.12.2019;

3. За видатковою накладною №РН-102913 від 29.10.2019 з 31.12.2019;

4. За видатковою накладною №РН-012003 від 20.01.2020 з 21.03.2020;

5. За видатковою накладною №РН-020308 від 03.02.2020 з 04.04.2020;

6. За видатковою накладною №РН-030515 від 05.03.2020 з 05.05.2020;

7. За видатковою накладною №РН-040803 від 08.04.2020 з 10.06.2020;

8. За видатковою накладною №РН-051909 від 19.05.2020 з 21.07.2020;

9. За видатковою накладною №РН-090707 від 07.09.2020 з 07.11.2020;

10. За видатковою накладною №РН-042009 від 20.04.2021 з 22.06.2021.

Пунктом 10.5 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

У постанові від 15.10.2023 у справі №914/235/19 Верховний Суд вказав, що статтею 625 ЦК України передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою.

Таким чином, сторонами при укладенні договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі, та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що нарахування позивачем у цій справі відсотків річних на існуючу заборгованість має здійснюватися з урахуванням встановленого сторонами у договорі 1% річних.

На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу 1% річних за період з 09.11.2019 по 31.01.2026 у сумі 396302,66 грн та інфляційні втрати за період з листопада 2019 року по січень 2026 року у сумі 5663730,60 грн.

Суд перевірив розрахунок 1% річних і встановив, що зважаючи на встановлені судом дати початку прострочення оплати за поставлений товар, за підрахунком суду сума 1% річних за період з 12.11.2019 по 31.01.2026 складає 398708,85 грн.

Однак, позивач просить стягнути меншу суму 1% річних, а саме 396302,66 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості, стягненню підлягають 1% річних за період з 12.11.2019 по 31.01.2026 у сумі 396302,66 грн, оскільки суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, та інфляційні втрати за період з листопада 2019 року по січень 2026 року у сумі 5663730,60 грн.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на необхідність врахування наявності воєнного стану в Україні та листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

У постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі №910/6234/22, від 13.12.2023 у справі №922/193/23 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже, відповідач мав довести належними доказами, що у нього настали форс-мажорні обставини та що саме у зв`язку з їх настанням відповідач не міг виконати свої зобов`язання належним чином.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами наявність вказаних обставин.

Клопотання відповідача про зменшення процентів річних та інфляційних втрат на 99% суд вважає за необхідне відхилити, оскільки зменшення таких нарахувань не передбачене чинним законодавством.

У постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд у визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом). Отже, розмір процентів річних, який визначений законом (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат. Висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі №902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №712/4975/22.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 194145,18 грн.

Керуючись ст. 11, 14, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625 - 627, 630, 638, 639, 655, 712 ЦК України, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199. Код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Люкс" (79018, м. Львів, вул. Степанівни О., 45. Код ЄДРПОУ 37050701) заборгованість за договором поставки продукції №238-12/177-ВК від 05.07.2018 у сумі 6882978,67 грн, 1% річних за період з 12.11.2019 по 31.01.2026 у сумі 396302,66 грн, інфляційні втрати за період з листопада 2019 року по січень 2026 року у сумі 5663730,60 грн та судовий збір у сумі 194145,18 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "23" червня 2026 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко