Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №916/5325/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Справа № 916/5325/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676),

до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д" (65122, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59Д; код ЄДРПОУ 20992104),

про стягнення 364452,79 грн.

За участю представників сторін:

від позивача – адвокат Єфременко О.О., довіреність №143 від 30.12.2025;

від відповідача – керівник Варічева Р.В., адвокат Донін С.В., ордер серія ВН № 1599490.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д", в якій просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 245689,22 грн, суму пені у розмірі 90092,60 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 19250,02 грн та сума 3% річних у розмірі 9420,95 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № № 9189-ОСББ(24)-14 від 22.10.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 справу № 916/5325/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5325/25. Справу № 916/5325/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.02.2026 о 12:00 год.

21 січня 2026 року до суду від ОСББ "Вільямса 59Д" надійшла заява, в якій відповідач просив суд оголосити перерву у підготовчому засіданні.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

11 лютого 2026 року до суду від ОСББ "Вільямса 59Д" надійшла заява, в якій відповідач просив суд оголосити перерву у підготовчому засіданні.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 12.02.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 11:20 год. 17.03.2026.

Ухвалою суду від 12.02.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/5325/25 на 30 днів. Повідомлено ОСББ "Вільямса 59Д", що наступне підготовче засідання у справі № 916/5325/25 призначено на 17.03.2026 об 11:20 год.

16 березня 2026 року до суду від ОСББ "Вільямса 59Д" надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

17 березня 2026 року підготовче засідання не відбулось, оскільки не працювала підсистема "Відеокнференцзв`язок" (ВКЗ).

Ухвалою суду від 17.03.2026 призначено підготовче засідання у справі на 02.04.2026 о 12:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.04.2026 о 12:00 год.

23 березня 2026 року до суду від ОСББ "Вільямса 59Д" надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 02.04.2026 суд оголосив перерву в засіданні суду до 12:40 год. 16.04.2026.

Ухвалою суду від 02.04.2026 закрито провадження у справі № 916/5325/25 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 245689,22 грн.

15 квітня 2026 року до суд від ОСББ "Вільямса 59Д" надійшли додаткові письмові пояснення.

Вказані додаткові письмові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.04.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 10:50 год. 19.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/5325/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2026 о 15:20 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 16.06.2026 о 15:20 год.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 16.06.2026 надав пояснення, в яких у задоволенні позовних в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат просив відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 22 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі – постачальник або позивач) і Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д" (надалі – споживач або відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 9189-ОСББ(24)-14 (надалі – Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

У п. 1.4. Договору визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до умов підпункту 3.5.1. Договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг ІІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3 та 3.5.2 Договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 Договору) та вартість.

Відповідно до умов підпункту 3.5.4 Договору постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів, підписаних уповноваженим представником постачальника, або надає обґрунтовану відмову від підписання акту. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.

Звірка фактично використаного обсягу газу за Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. Договору).

Відповідно до умов п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м. газу без ПДВ – 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ – 7420,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн, крім того ПДВ – 20% – 27,315 грн, всього з ПДВ – 163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 7583,89 грн.

Відповідно до умов 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому соживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

З 01 січня 2025 року Постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 встановлено тарифи для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 852686,22 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: у жовтні 2024 на загальну суму 3898,12 грн, у листопаді 2024 на загальну суму 149607,34 грн, у грудні 2024 на загальну суму 176689,40 грн, у січні 2025 на загальну суму 178350,58 грн, у лютому 2025 на загальну суму 201006,08 грн, у березні 2025 на загальну суму 143134,70 грн.

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, внаслідок чого не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. Договору.

Станом на день звернення позивача з цим позовом до суду сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 245689,22 грн.

Також у зв`язку з простроченням оплати за поставлений природний газ, позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 90092,60 грн, суму 3% річних у розмірі 9420,95 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 19250,02 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами ЦК України, а також Законом України “Про ринок природного газу” та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” встановлено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу № 9189-ОСББ(24)-14 від 22.10.2024 є належно підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Судом встановлено, що на підтвердження факту виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором № 9189-ОСББ(24)-14 від 22.10.2024 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було надано суду акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2024 року по березень 2025 року включно, які з боку відповідача були підписані без будь-яких претензій або зауважень.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу I Кодексу газосховищ алокація - підтвердження фактичного обсягу (об`єму) природного газу за певний розрахунковий період, поданого замовником послуг зберігання до газосховищ в точці виходу з газотранспортної системи або відібраного з газосховищ в точці входу до газотранспортної системи.

З викладених обставин, суд доходить висновку про доведеність ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" факту постачання відповідачу природного газу у спірний період на загальну суму 852686,22 грн. Разом з тим, вартість спожитого природного газу була оплачена відповідачем лише частково, на загальну суму 606997,00 грн.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України відповідач повних оплат по вищевказаним актам не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість у розмірі 245689,22 грн.

Водночас під час розгляду справи № 916/5325/25, відповідачем була сплачена сума основного боргу у розмірі 245689,22 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2026 закрито провадження у справі № 916/5325/25 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 245689,22 грн, тобто у зв`язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Щодо вимог позивача про стягнення суми пені у розмірі 90092,60 грн, суми 3 % річних у розмірі 9420,95 грн та суми інфляційні втрати у розмірі 19250,02 грн, суд дійшов до таких висновків.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (в редакції на час укладення договору), Положення покладає спеціальні обов`язки на ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” - щодо забезпечення реалізації природного газу за договорами з постачальниками природного газу побутовим споживачам на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

З матеріалів справи слідує, що громадяни, власники квартир багатоквартирного будинку № 59 Д по вул. Академіка Вільямса у місті Одеса створили неприбуткову обслуговуючу організацію - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д".

Суд враховує, що природний газ використовується відповідачем для власних потреб, тобто для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. ОСББ "Вільямса 59Д" фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, суд враховує, що надання послуг ОСББ "Вільямса 59Д" використовується виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Отже, предметом договору є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку (населення) по вул. Академіка Вільямса у місті Одеса, а тому суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Тому відповідач у справі виступає у спірних відносинах саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення і сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк.

Разом з тим, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який триває станом на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1405 від 29.12.2023 № 641 від 04.06.2025) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

Суд враховує, що місцезнаходження відповідача – 65122, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59Д, та відноситься до Одеської міської територіальної громади.

Відповідно до чинного Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Одеська міська територіальна громада з 26.05.2025 є територією можливих бойових дій.

Отже, на відповідача розповсюджуються положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану” з 26.05.2025.

Відтак, встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д", як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Із розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції, який додано позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач провів ці нарахування в період з 17.12.2024 по 03.12.2025, тобто в період, коли вже діяла для відповідача заборона нарахувань пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 17.12.2024 по 25.05.2025.

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Заборгованість за жовтень 2024 року - розмір пені за період з 17.12.2024 по 29.03.2025 складає 315,68 грн;

Заборгованість за листопад 2024 року - розмір пені за період з 16.01.2025 по 16.04.2025 складає 9640,28 грн;

Заборгованість за грудень 2024 року - розмір пені за період з 18.02.2025 по 25.05.2025 складає 11593,92 грн;

Заборгованість за січень 2025 року - розмір пені за період з 18.03.2025 по 25.05.2025 складає 10451,82 грн;

Заборгованість за лютий 2025 року - розмір пені за період з 16.04.2025 по 25.05.2025 складає 6828,70 грн;

Заборгованість за березень 2025 року - розмір пені за період з 16.05.2025 по 25.05.2025 складає 1215,66 грн;

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума пені за період з 17.12.2024 по 25.05.2025 становить 40046,06 грн.

Розрахунок інфляційних втрат має наступні дані:

Заборгованість за жовтень 2024 року - розмір інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 28.02.2025 складає 78,34 грн;

Заборгованість за листопад 2024 року - розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2025 по 31.03.2025 складає 2752,41 грн;

Заборгованість за грудень 2024 року - розмір інфляційних втрат за період з 01.03.2025 по 25.05.2025 складає 3777,85 грн;

Заборгованість за січень 2025 року - розмір інфляційних втрат за період з 01.04.2025 по 25.05.2025 складає 3583,24 грн;

Заборгованість за лютий 2025 року - розмір інфляційних втрат за період з 01.05.2025 по 25.05.2025 складає 2613,08 грн;

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 25.05.2025 становить 12804,92 грн.

Розрахунок 3 % річних має наступні дані:

Заборгованість за жовтень 2024 року - розмір 3 % річних за період з 17.12.2024 по 29.03.2025 складає 32,99 грн;

Заборгованість за листопад 2024 року - розмір 3 % річних за період з 16.01.2025 по 16.04.2025 складає 978,94 грн;

Заборгованість за грудень 2024 року - розмір 3 % річних за період з 18.02.2025 по 25.05.2025 складає 1137,92 грн;

Заборгованість за січень 2025 року - розмір 3 % річних за період з 18.03.2025 по 25.05.2025 складає 1011,47 грн;

Заборгованість за лютий 2025 року - розмір 3 % річних за період з 16.04.2025 по 25.05.2025 складає 660,84 грн;

Заборгованість за березень 2025 року - розмір 3 % річних за період з 16.05.2025 по 25.05.2025 складає 117,64 грн;

Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума 3 % річних за період з 17.12.2024 по 25.05.2025 становить 3939,80 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня лише у розмірі 40046,06 грн, інфляційні втрати лише у розмірі 12804,92 грн та 3% річних лише у розмірі 3939,80 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи № 916/5325/25 повністю погасив заборгованість за поставлений газ на суму 245689,22 грн.

Крім того, суд враховує, що природний газ використовується відповідачем для власних потреб, тобто для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. ОСББ "Вільямса 59Д" фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом позивача та не може впливати на його господарську діяльність.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що прохаючи суд повністю відмовити у стягненні пені, відповідач таким чином фактично хоче звільнити себе від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відмовляючи у стягненні пені, суд фактично нівелює мету її існування як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50 % від суми пені, яка була визнана судом обґрунтованою.

При цьому, суд вважає, що ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг у розмірі 20023,03 грн (40046,06х50%=20023,03 грн).

Водночас суд зазначає, що присуджені до стягнення штрафні санкції є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений товар.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д" (65122, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 59Д; код ЄДРПОУ 20992104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) суму інфляційних втрат у розмірі 12804,92 грн, суму 3 % річних у розмірі 3939,80 грн, суму пені у розмірі 20023,03 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1158,35 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.2026.

Суддя Нікітенко С.В.