Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №914/3415/25 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 Справа № 914/3415/25

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.Берестейський, 14; ідент.код 38727770), від імені якого діє Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (65026, м.Одеса, площа Митна, 1),

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» (79057, м.Львів, вул.Сельських, 10; ідент.код 31893739),

Третя особа-1 (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (65082, м.Одеса, пл.Митна, 1; ідент.код 01125666),

Третя особа-2 (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум» (65026, м.Одеса, пл.Митна, 1/1; ідент.код 44999993), -

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 19449,83грн.

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Жовток Х.І.

Представники:

Позивача: Рогов М.О. – Виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ;

Відповідача: не прибув;

Третьої особи-1: не прибув;

Третьої особи-2: не прибув.

Процесуальні дії вчинено Cудом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Виходячи з обставин, зазначених у частині третій ст. 238 ГПК України, -

Суд встановив:

Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», від імені якого діє Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», подано Позовну заяву з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» грошових коштів у загальній сумі 19449,83грн, а саме:

-боргу в сумі 14121,72грн, що виник у зв`язку з порушенням Відповідачем грошового зобов`язання (з оплати вартості наданих, упродовж березня місяця 2024 року – серпня місяця 2025 року, послуг з диспетчеризації), передбаченого умовами Договору №КД-1920 від 01.04.2008 та Додаткових угод до Договору;

-пені в сумі 3716,14грн;

-трьох процентів річних (від прострочених платежів) у сумі 380,77грн та інфляційних втрат у сумі 1231,20грн.

Також Позивачем подано Відповідь на відзив.

Відповідачем подано Відзив з обґрунтуванням безпідставності позову та Додаткові пояснення (від 05.01.2026) із обґрунтуванням безпідставності частини позовних вимог.

Відповідачем заперечення стосовно позову обґрунтовано, зокрема, такими обставинами:

-Позивач надавав послуги з диспетчеризації оперативного реагування при отриманні сигналу про спрацювання автоматичної пожежної сигналізації на об`єктах нерухомості державної власності, розташованих на території Одеського морського торговельного порту, які було надано Товариству «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» в оренду на підставі Договору від 09.10.2006, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області (Орендодавець);

-з 04.03.2024 діяльність Відповідача у порту припинена внаслідок відмови Орендодавця (в односторонньому порядку) від Договору оренди;

-незважаючи на заперечення Відповідача стосовно припинення дії Договору оренди, 04.03.2021 Комісія, створена Наказом ДП «Одеський порт» (балансоутримувача), здійснила заходи щодо повернення майна з оренди;

-тому, з 04.03.2024 Відповідач втратив доступ до об`єктів, що унеможливлювало їх використання у господарській діяльності;

-ДП «Одеський порт», Листом від 28.05.2024, повідомило про передання частини об`єктів у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум» за Договором оренди;

-Верховним Судом, Постановою від 11.03.2025 у справі №914/808/24, визнано недійсним односторонній правочин Орендодавця щодо відмови від Договору оренди, укладеного з Відповідачем, проте, Відповідач і надалі позбавлений можливості користуватись об`єктами нерухомості у порту у зв`язку з вчиненням йому перешкод третіми особами: ТзОВ «Одеський портовий оператор» та ТзОВ «Аттолло Гранум»;

-відтак, Позивач не надавав і не міг надавати Відповідачу послуги за Договором з диспетчеризації, так як послуги надаються у «розрізі об`єктів», тому фактично послуги надавались користувачам об`єктів нерухомості;

-тому, нарахування Позивачем (Відповідачу) вартості послуг суперечить нормі ст.903 ЦК України.

Третіми особами жодних заяв (клопотань) – не подано, участі представників у судових засіданнях – не забезпечено.

У судовому засіданні представник Позивача надав пояснення стосовно обставин спору.

Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У ході дослідження обставин справи та поданих доказів, - Суд встановив:

01.04.2008 Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» (Замовник) укладено Договір №КД-1920, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язався здійснювати контроль за протипожежним станом приміщень Відповідача за допомогою виведених сигналів про пожежу.

Сторонами укладалась низка Додаткових угод до Договору стосовно зміни і доповнення умов Договору.

У зв`язку з переходом частини повноважень ДП «Одеський морський торговий порт» до ДП «Адміністрація морських портів України», з 19.06.2013 Додаткові угоди до Договору укладались Позивачем як Виконавцем послуг.

Згідно з умовами п.3.1 Договору (у редакції Додаткової угоди від 17.12.2014), Відповідач (Замовник) зобов`язався здійснювати оплату послуг Виконавця щомісяця, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додатковою угодою від 01.03.2016 Сторони внесли зміни до Договору та визначили:

-Замовник надає послуги (функції) диспетчеризації, оперативного реагування при отриманні сигналу про спрацювання автоматичної пожежної сигналізації на об`єктах Замовника, розташованих на території порту;

-вартість послуг може бути переглянута у разі зміни централізованих цін та тарифів;

-Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про зміну вартості, а Замовник – оплатити послуги відповідно до нових тарифів.

Акти Виконавця стосовно приймання-передавання послуг з диспетчеризації на визначених об`єктах (на території порту), що надавались упродовж березня місяця 2024 року – серпня місяця 2025 року, надсилались Замовнику (Відповідачу) засобом поштового зв`язку.

Проте, Відповідач не підписав надісланих (Позивачем) Актів та не надав мотивованої відмови від їх підписання.

Крім цього, Відповідач не повідомив Позивача про фактичне припинення з 04.03.2024 господарської діяльності на об`єктах (розташованих на території порту) у зв`язку з односторонньою відмовою Регіональним відділенням ФДМ України від Договору оренди об`єктів нерухомості (що перебували у користуванні Відповідача) і не заявив про необхідність припинення договірних відносин із Позивачем (про розірвання Договору від 01.04.2008).

Враховуючи надання Позивачем послуг (на об`єктах нерухомості), які є безперервними у часі, тому відсутність повідомлення Відповідача про фактичне припинення господарської діяльності на об`єктах зумовлювала:

-тривання договірних відносин Сторін та надання Позивачем послуг з диспетчеризації на об`єктах, визначених Договором;

-неможливість укладення Позивачем договорів (з диспетчеризації) з іншими суб`єктами (які користувались об`єктами нерухомості після односторонньої відмови Орендодавця від Договору оренди, укладеного з Відповідачем), що унеможливило отримання від таких осіб плати за послуги з диспетчеризації (через відсутність правових підстав: правочинів).

Отже, саме з вини Відповідача, що не повідомив Позивача про фактичне припинення господарської діяльності на об`єктах (розташованих на території порту), укладений Сторонами Договір діяв упродовж усього спірного періоду, що зумовлювало наявність у Позивача обов`язку з надання Відповідачу обумовлених послуг та наявність у Відповідача обов`язку з їх оплати.

Згідно з нормами статей 509, 526, 530, 629 ЦК України, зобов`язання Сторін, які виникли на підставі Договору від 01.04.2008, були обов`язковими до виконання, і правові підстави для звільнення Відповідача від виконання грошового зобов`язання – відсутні.

Враховуючи зазначене, вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості послуг, наданих упродовж березня місяця 2024 року – серпня місяця 2025 року, повністю обґрунтована, що зумовлює наявність підстав для її задоволення.

При цьому важливо, що спір стосовно вартості послуг – відсутній, що додатково підтверджується фактом оплати Відповідачем послуг, отриманих у січні та лютому місяцях 2024 року.

Оскільки Відповідачем допущено порушення грошового зобов`язання (з оплати вартості наданих послуг), Позивачем нараховано:

-пеню в сумі 3716,14грн, що складає подвійну облікову ставку Національного банку України (від сум боргу) за кожен день прострочення , - згідно з умовами п.4.3 Договору та нормами статей 546-551, 611 ЦК України;

-три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 380,77грн та інфляційні втрати в сумі 1231,20грн, - згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України.

Нарахування Позивачем вказаних додаткових сум здійснено до 07.10.2025.

При цьому, Позивачем здійснено нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат також і на суми боргу Відповідача за послуги, надані у січні та лютому місяцях 2024 року, які виникли у зв`язку з простроченням оплати, яка здійснена лише 27.06.2025, що підтверджується Платіжною інструкцією Відповідача від 27.06.2025.

Позивач, при нарахуванні додаткових сум, не врахував вимог ч.5 ст.254 ЦК України та помилково визначив у всіх випадках першим днем прострочення платежу 21 число наступного місяця, хоча 20.04.2024, 20.07.2024, 20.10.2024, 20.04.2025, 20.07.2025 та 20.09.2025 були неробочими днями.

Тому, у таких випадках днем закінчення строку платежу є перший робочий день.

Зазначене зумовило надмірне нарахування Позивачем пені в сумі 18,66грн та трьох процентів річних у сумі 2,50грн, що зумовлює безпідставність вимог про їх стягнення.

Оскільки Відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 629, 901, 903 ЦК України, допущено порушення грошового зобов`язання (з оплати вартості наданих послуг), тому вимоги Позивача про стягнення суми боргу (14121,72грн), належно розрахованих сум пені (3697,48грн) та трьох процентів річних (378,27грн), а також – суми інфляційних втрат (1231,20грн) – повністю обґрунтовані, відповідають зазначеним нормам та нормам статей 546-551, 611, 625 ЦК України, що зумовлює наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з нормами ч.1 (п.2), 9 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Відповідача у повному обсязі витрат Позивача на судовий збір, так як спір виник внаслідок неправильних дій Товариства «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ».

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 3, 12-14, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-239 Господарського процесуального кодексу України,-

Суд вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» (79057, м.Львів, вул.Сельських, 10; ідент.код 31893739) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м.Київ, пр.Берестейський, 14; ідент.код 38727770), від імені якого діє Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (65026, м.Одеса, площа Митна, 1; ідент.код 38728457): борг у сумі 14121,72грн, пеню в сумі 3710,00грн, три проценти річних у сумі 377,00грн та інфляційні втрати в сумі 1231,20грн, а також – витрати на судовий збір у сумі 2422,40грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження у 20-денний строк – після закінчення вказаного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування – після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2026.

Суддя Стороженко О.Ф.