Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №910/2225/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026Справа № 910/2225/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБС ПЛЮС"

про стягнення 48 507, 03 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБС ПЛЮС" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з порушенням умов договору від 13.06.2025 №317-25 у розмірі 48 507, 03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху. Встановлено позивачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

11.03.2026 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пр. Берестейський, буд. 16, м. Київ, 01135, проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 16.03.2026.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.03.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ

13.06.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДБС ПЛЮС" (далі - постачальник) укладено договір № 317-25 купівлі-продажу, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність замовнику картоплю продовольчу (картопля рання, не мита, першого класу) ДСТУ 9221:2023 (ДК 021:2015 03210000-6 «Зернові культури та картопля») (далі - товар) у кількості, в асортименті і за цінами згідно із специфікацією (Додаток №1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - зобов`язується прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник повинен передати у власність замовнику товари, передбачені цим договором, якість яких відповідає технічним вимогам (додаток № 2) та підтверджується відповідними товаросупровідними документами на кожну партію товару (експертний висновок та/або протокол дослідження (випробування); декларація виробника тощо). Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні.

Ціни на товар зазначаються в специфікації (додаток № 1) з урахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.2. договору, загальна сума договору становить: 653 100, 00 грн- без ПДВ.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника впродовж 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару та відповідних документів, що є підставою для оплати.

За умовами п. 5.1. договору, поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до заявки протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту її надсилання постачальнику та згідно орієнтовного графіку постачання (додаток 3) замовника. Заявка надсилається щотижня шляхом надіслання електронного листа з електронної адреси Замовника ozapichenko@dpsu.gov.ua на електронну адресу Постачальника rudana@ukr.net, dbstender@ukr.net. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження про отримання заявки від Постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка Замовника вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки Замовника вважати підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену - @dpsu.gov.ua. Строк поставки товару до 31 серпня 2025 року.

Датою прийняття та передачі у власність товару, вважати дату вказану замовником та представником постачальника при отриманні товару у видатковій накладній (п. 5.7. договору).

Відповідно до п. 5.9. договору, замовник не здійснює приймання товару, у разі, зокрема, порушено умови договору щодо якості товару, його маркування та пакування.

Згідно п. 5.10. договору, повернення товару постачальнику здійснюється у випадках:

5.10.1. виявлення неналежної якості товару та прихованих недоліків, що неможливо було виявити під час приймання товару, протягом терміну придатності товару;

5.10.2. виявлення неналежної якості товару за результатами проведеного лабораторного дослідження відібраних зразків товару, який знаходиться на тимчасовому зберіганні.

За умовами п. 5.12 договору, повернення товару оформлюється актом із залученням представника постачальника.

У випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, замовник спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред`являє претензію постачальнику (п. 5.13. договору).

Відповідно до п. 5.14 договору, постачальник зобов`язаний у строк не більше 2 робочих днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки.

Згідно п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний, зокрема забезпечити передачу товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити передачу товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

За умовами п. 7.2. договору, за порушення постачальником строків виконання зобов`язань з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з постачальника у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31.08.2025 року, а в частині невиконання зобов`язань за цим договором - до повного виконання договору сторонами (п. 11.2. договору).

У специфікації, що є додатком № 1 до договору № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025 сторони погодили найменування товару - картопля столова рання (молода), клас перший, ДСТУ 9221, код ДК 021:2015 - 03210000-6, кількість - 30 000, 00 кг, ціна за одиницю - 21, 77 грн, сума без ПДВ - 653 100, 00 грн.

У додатку № 2 до договору № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025 сторони погодили технічні вимоги до картоплі продовольчої (картопля рання, не мита, першого класу) ДСТУ 9221:2023.

У додатку № 3 до договору № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025 сторони визначили орієнтовний графік постачання, а саме картоплі продовольчої (картопля рання, не мита, першого класу) ДСТУ 9221:2023, загальна кількість - 30 000 кг, червень - 15000, липень - 15000.

Як зазначає позивач, на виконання пункту 5.1 договору № 317-25 від 13.06.2025, ним замовлено продукцію (картоплі ранньої) в кількості 10 560 кілограмів.

Так, 25.07.2025 постачальником (відповідачем) було здійснено поставку товару, а саме: картопля столова рання (молода), клас перший, ДСТУ 9221 у кількості 10 560 кг на загальну суму 229 891, 20 грн., на підтвердження чого додано до позовної заяви видатку накладну б/д № РН-23/07, яка підписана та скріплена печаткою відповідача, товарно-транспортну накладку № 23/07.

Проте, як вказує позивач під час приймання передавання товару було здійснено огляд, за результатами якого комісія позивача, встановлено факт неналежної якості та безпечності товару, про що позивачем було складено акт №6 про повернення картоплі ранньої від 25.07.2025 №06.1.1/55197/25-Ви, в якому встановлено факти порушення вимог до якості та безпечності, а також зазначено, що вказана партія картоплі ранньої в кількості 10 560 кг не може бути прийнята, оскільки продукція не відповідає встановленим вимогам якості та безпечності, умов договору від 13.06.2025 №317-25, таким чином не придатна до подальшого зберігання чи реалізації, у зв`язку з чим комісія позивача прийняла рішення повернути постачальнику партію картоплі ранньої, в кількості 10 560 кілограмів в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями № 06.1.2/14204-25-Вих від 26.07.2025 та № 06.1.2/760-26-Вих від 09.01.2026, в яких позивач просив відповідача здійснити поставку повернутого товару на протязі 2-х днів та дотримуватись умов Договору від 13.06.2025 №317-25 та перерахувати на користь позивача суму штрафних санкцій, що виникла у зв`язку з порушенням умов Договору від 13.06.2025 №317-25 у розмірі 48 507, 03 грн.

Відповідач на вищезазначені претензії відповіді не надав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем здійснено поставку товару неналежної якості та, відповідно порушено визначені договором строки поставки, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 48 507, 03 грн., з яких: 45 978, 24 грн - штрафу (20 % вартості неякісного товару) та 2 528, 79 грн - пеня за період з 29.07.2025 по 08.08.2025.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 317-25 від 13.06.2025. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами п. 5.1. договору, поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до заявки протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту її надсилання постачальнику та згідно орієнтовного графіку постачання (додаток 3) замовника. Заявка надсилається щотижня шляхом надіслання електронного листа з електронної адреси Замовника ozapichenko@dpsu.gov.ua на електронну адресу Постачальника rudana@ukr.net, dbstender@ukr.net. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження про отримання заявки від Постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка Замовника вважається прийнятою Постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання Постачальником Заявки Замовника вважати підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену - @dpsu.gov.ua. Строк поставки товару до 31 серпня 2025 року.

Датою прийняття та передачі у власність товару, вважати дату вказану замовником та представником постачальника при отриманні товару у видатковій накладній (п. 5.7. договору).

У специфікації, що є додатком № 1 до договору № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025 сторони погодили найменування товару - картопля столова рання (молода), клас перший, ДСТУ 9221, код ДК 021:2015 - 03210000-6, кількість - 30 000, 00 кг, ціна за одиницю - 21, 77 грн, сума без ПДВ - 653 100, 00 грн.

У додатку № 1 до договору № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025 сторони погодили технічні вимоги до картоплі продовольчої (картопля рання, не мита, першого класу) ДСТУ 9221:2023.

Тож, відповідно до умов договору, поставка товару здійснюється на підставі заявки позивача протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту її надсилання постачальнику та згідно орієнтовного графіку постачання (додаток 3) замовника.

У додатку № 3 до договору № 317-25 купівлі-продажу від 13.06.2025 сторони визначили орієнтовний графік постачання, а саме картоплі продовольчої (картопля рання, не мита, першого класу) ДСТУ 9221:2023, загальна кількість - 30 000 кг, червень - 15000, липень - 15000.

В той же час, у п. 5.1. договору сторони погодили, що строк поставки товару до 31 серпня 2025 року, тобто товар може бути поставлений відповідачем достроково партіями на підставі заявки позивача, але в будь-якому випадку товар у повному обсязі має бути поставлений відповідачем до 31.08.2025.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач зазначає, що ним на виконання пункту 5.1 договору № 317-25 від 13.06.2025, було замовлено продукцію (картоплі ранньої) в кількості 10 560 кг.

Проте, в матеріалах справи відсутня відповідна заявка позивача на поставку товару в кількості 10 560 кг, як підставу для відрахування 5-ти денного строку на поставку вказаної партії товару.

Позивач також вказує, що в подальшому 25.07.2025 постачальником (відповідачем) було здійснено поставку товару, а саме: картопля столова рання (молода), клас перший, ДСТУ 9221 у кількості 10 560 кг на загальну суму 229 891, 20 грн., на підтвердження чого додано до позовної заяви видаткову накладну б/д № РН-23/07, яка підписана та скріплена печаткою відповідача, товарно-транспортну накладку № 23/07.

У позовній заяві позивач також зазначає, що під час приймання передавання вказаного товару ним було здійснено огляд, за результатами якого комісія позивача встановмла факт неналежної якості та безпечності товару, про що позивачем було складено акт №6 про повернення картоплі ранньої від 25.07.2025 №06.1.1/55197/25-Ви, в якому встановлено факти порушення вимог до якості та безпечності, а також зазначено, що вказана партія картоплі ранньої в кількості 10 560 кг не може бути прийнята, оскільки продукція не відповідає встановленим вимогам якості та безпечності, умовам договору від 13.06.2025 №317-25, таким чином не придатна до подальшого зберігання чи реалізації, у зв`язку з чим комісія позивача прийняла рішення повернути постачальнику партію картоплі ранньої, в кількості 10 560 кілограмів в повному обсязі.

Так, у п. 5.3. договору сторони погодили, що до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки-фактури (один примірник замовнику), завірені уповноваженою особою (особами) постачальника, а також надає декларації виробника, документи, що підтверджують якість товару відповідно до п. 2.1. розділу ІІ цього договору.

Замовник не здійснює приймання-передавання товару, у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник повинен передати у власність замовнику товари, передбачені цим договором, якість яких відповідає технічним вимогам (додаток № 2) та підтверджується відповідними товаросупровідними документами на кожну партію товару (експертний висновок та/або протокол дослідження (випробування); декларація виробника тощо). Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні.

Згідно п. 5.5. договору, присутність представника постачальника під час приймання товару замовником є обов`язковою. Представник постачальника повинен мати підтверджуючий документ (доручення), який уповноважує його на участь в прийманні товару.

Тож, за умовами договору, разом з видатковою накладною відповідач зобов`язаний надати позивачу документи, які підтверджують якість товару відповідно до п. 2.1. розділу ІІ цього договору, при цьому приймання товару здійснюється позивача за обов`язкової участі представника відповідача.

При цьому, відповідно до п. 5.9. договору, замовник не здійснює приймання товару, у разі, зокрема, якщо порушено умови договору щодо якості товару, його маркування та пакування.

Згідно п. 5.10. договору, повернення товару постачальнику здійснюється у випадках:

5.10.1. виявлення неналежної якості товару та прихованих недоліків, що неможливо було виявити під час приймання товару, протягом терміну придатності товару;

5.10.2. виявлення неналежної якості товару за результатами проведеного лабораторного дослідження відібраних зразків товару, який знаходиться на тимчасовому зберіганні.

За умовами п. 5.12 договору, повернення товару оформлюється актом із залученням представника постачальника.

У випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, замовник спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред`являє претензію постачальнику (п. 5.13. договору).

Відповідно до п. 5.14 договору, постачальник зобов`язаний у строк не більше 2 робочих днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки.

Відтак, сторонами в договорі чітко визначено порядок дій під час приймання товару, а саме приймання товару здійснюється за обов`язкової участі представника відповідача (постачальника) та у разі встановлення під час приймання товару його невідповідності якості та комплектності, сторони складають відповідний акт, який в подальшому є підставою для пред`явлення позивачем претензії відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що разом з видатковою накладною б/д № РН-23/07 відповідачем було надано позивачу рахунок-фактуру б/д №СФ-23/07, товарно-транспортну накладку б/д № 23/07, а також протокол випробовувань № 0673 ПР від 14.05.2025, складений на замовлення відповідача Державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», в якому за результатами випробувань - Картоплі за показниками: пестициди, фізико-хімічні та вміст радіонуклідів Сs-137; Sr-90 встановлено її відповідність. Також, відповідачем було надано позивачу якісне посвідчення № 23/07 від 23.07.2025, складене виробником картоплі (Приватне сільськогосподарське підприємство «Амарант Агро») на підставі протоколу виробувань № 0673 ПР від 14.05.2025, у вказаному посвідченні встановлено відповідність медичним критеріям товару - Картопля столова рання, врожай 2025, ДСТУ 9221:2023.

В свою чергу, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження невідповідності товару вимогам якості та безпечності, як він вказує у позові та в акті № 6.

При цьому, суд зазначає, що за умовами договору, присутність представника постачальника під час приймання товару замовником є обов`язковою, тобто позивач не міг приймати товар за відсутності представника відповідача та, відповідно, складати акт про повернення картоплі ранньої за відсутності представника відповідача, оскільки за умовами договору повернення товару оформлюється актом із залученням представника постачальника. Тобто, у разі встановлення під час приймання товару порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, замовник спільно з представником постачальника складає акт.

Однак, такий акт був складений комісією позивача в односторонньому порядку, за відсутності представника відповідача, при цьому в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з відповідним листом щодо забезпечення участі його представника під час приймання товару та складання відповідного акту.

Відповідно до ч 1 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки (ч. 3 ст. 687 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування «вірогідності доказів».

За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Верховний Суд неодноразово зазначав, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Таким чином, враховуючи що за умовами договору відповідач має право поставити товар партіями на підставі заявки позивача, а факт передачі постачальником та приймання замовником Товару підтверджується видатковою накладною та таке приймання товару здійснюється за обов`язкової участі представника відповідача, і саме під час приймання товару, у разі встановлення його невідповідності якості сторони складають акт повернення товару, в свою чергу в матеріалах справи відсутні докази як направлення позивачем відповідачу заявки на поставку товару, так і докази участі представника відповідача під час приймання товару та, відповідно складання акту, як і його направлення відповідачу, відтак суд приходить до висновку що позивачем не доведено належними та достовірними доказами поставку йому партії товару не належної якості та порушення відповідачем строків поставки вказаної партії товару.

За умовами п. 7.2. договору, за порушення постачальником строків виконання зобов`язань з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з постачальника у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проте, як вже встановлено судом вище, позивачем не надано суду доказів ані поставки товару неналежної якості, ані поставки партії товару з порушенням строків, як підставу для застосування до відповідача відповідальності за договором у вигляді нарахування та стягнення штрафних санкцій, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 978, 24 грн - штрафу (20 % вартості неякісного товару) та 2 528, 79 грн - пені за період з 29.07.2025 по 08.08.2025 не підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Щербаков