Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №904/2099/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2099/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ Інвестстрой" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення збитків

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ Інвестстрой" про стягнення збитків в розмірі 93181,92грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на довідку зустрічної звірки Держаудитслужби в якій зазначено, що внаслідок невірного застосування ресурсних елементних кошторисних норм та безпідставного включення обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів, в актах приймання виконаних будівельних робіт завищено обсяг та вартість виконаних робіт відповідача по об`єкту Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Олександра Химиченка, буд.2 на загальну суму 152153,73грн. Внаслідок виявлених порушень позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 152153,73грн. Додатково зазначає, що у зв`язку із наведеним порушенням, відповідачем частково відшкодовано збитки в сумі 58971,81грн і залишок непогашених збитків склав заявлену до стягнення суму.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що усі роботи були прийняті замовником без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. Жодних претензій щодо обсягів, якості чи вартості виконаних робіт на момент їх прийняття замовником не заявлялося. На думку відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у діях відповідача складу правопорушення, а заявлені вимоги ґрунтуються виключно на висновках акту перевірки та фактично зводяться до перекладення на підрядника відповідальності за проектно-кошторисні рішення, затверджені самим позивачем.

20.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що заявлена відповідачем сума правничої допомоги в розмірі 20000,00грн, завищена і не відповідає ані розумності її розміру, ані складності даної господарської справи.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2023 між Комунальним підприємством "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" (далі – замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ Інвестстрой" (далі – підрядник, відповідач) був укладений договір підряду №29/06 (далі – договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується виконати для замовника роботи: "Капітальний ремонт частини приміщень на 1 поверсі головного корпусу комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради за адресою: Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги буд. 2", згідно ДК 021:2015 код 45453000-7 - "Капітальний ремонт і реставрація», ідентифікатор закупівлі № UA-2023-06-14-011371-a, зазначені в договірній ціні (Додаток №1), виконаною українською мовою згідно проектно-кошторисної документації, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна цього договору складається із загальної вартості робіт, є твердою і становить: 4143919 грн. 20 коп. (Чотири мільйони сто сорок три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 20 коп.) в т.ч. ПДВ 690653грн. 20 коп. (Шістсот дев`яносто тисяч шістсот п`ятдесят три грн. 20 коп.) (ціна договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України, визначається в національній валюті згідно договірної ціни, що надається до цього договору. В ціну включаються всі витрати, передбачені на виконання предмету договору.

За приписами пункту 4.1 договору сторони встановили, що строки виконання робіт за цим договором визначаються Календарним графіком виконання робіт (далі – "Графік"), який оформлюється у вигляді додатку (Додаток № 2) і є невід`ємною частиною цього договору. Термін виконання робіт за цим договором починає обчислюватися з дня виконання замовником зобов`язань щодо:

- передачі проектно-кошторисної документації;

- передачі/надання будівельного майданчика та/або фронту робіт, та з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору термін виконання робіт – до 10.12.2023 року. Підрядник має право достроково виконати роботи за умови письмового погодження з замовником.

Місце виконання робіт: 50056, м. Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги, 2 (пункт 4.3 договору).

Пунктом 6.2.26 договору встановлено, що у разі, якщо при перевірці контролюючими органами об`єму виконаних робіт, вартості матеріалів, буде обґрунтовано виявлено завищення вартості робіт, матеріалів, підрядник протягом 3 календарних днів зобов`язаний оформити акти на зменшення вартості робіт або ціни на матеріали, та повернути протягом 15 календарних днів надмірно сплачені кошти на розрахунковий рахунок замовника.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що розрахунки по даному договору проводяться в межах та за рахунок коштів замовника шляхом: поетапної оплати замовником виконаних робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі рахунків на оплату виконаних робіт після підписання сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, в межах ціни цього договору. Оплата здійснюється після надходження грошових коштів для фінансування на рахунок замовника. Оплата за виконані роботи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника. У разі ненадання перелічених у цьому пункті необхідних документів замовник не здійснює оплату виконаних робіт.

Факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписанням сторонами актами приймання виконаних робіт (пункт 12.1 договору).

Відповідно до пункту 12.10 договору якщо при прийманні робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (в т.ч. в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів), замовником може оформлюватися дефектний акт. Дефектний акт складається замовником, який вказує перелік недоліків у виконаній роботі та терміни їх усунення. Підрядник зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з моменту отримання дефектного акту підписати його і направити замовнику. Сторони визначили, що не підписання, не направлення або несвоєчасне надання підрядником дефектного акту прирівнюється до безумовної згоди підрядника із змістом дефектного акту, складеного замовником. замовник не підписує акти КБ-2в, не здійснює оплату неякісно виконаних робіт підряднику до усунення дефектів. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться підрядником за свій рахунок, у строки та на умовах обумовлених сторонами в дефектному акті.

Приписами пункту 20.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності 29.06.2023 і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть використовувати свої права та виконувати свої обов`язки у відповідності з договором

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Сторонами підписано Додаток №1 (договірна ціна), Додаток №2 (календарний графік виконання робіт) (а.с. 45-49 том 1).

Додатковою угодою №1 від 08.12.2023 сторони подовжили термін виконання робіт та виклали пункт 4.2 договору в наступній редакції: "4.2 Термін виконання робіт - до 26.12.2023 підрядник має право достроково виконати роботи за умови письмового погодження з замовником".

Додатковою угодою №2 від 25.12.2023 у зв`язку зі зменшенням фактичних обсягів робіт замовник і підрядник зменшили суму договору №29/06 на 103443,60грн, в т.ч. ПДВ - 17240,60 грн. Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: "3.1 Ціна цього договору складається із загальної вартості робіт, є твердою і становить 4040475,60грн., в т.ч. ПДВ - 673412,60грн" (ціна договору визначається з урахуванням податкового кодексу України, визначається в національній валюті згідно договірної ціни, що надається до цього договору. В ціну включаються всі витрати, передбачені на виконання предмету договору.

На виконання умов договору відповідачем виконано капітальний ремонт частини приміщень на 1 поверсі головного корпусу комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради за адресою: Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги буд. 2, про що між сторонами складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт:

- №1 від 25.07.2023 на суму 223626,00грн (в т.ч. ПДВ 37271,00грн);

- №2 від 15.08.2023 на суму 161810,40грн (в т.ч. ПДВ 26968,40грн);

- №3 від 20.09.2023 на суму 372319,20грн (в т.ч. ПДВ 62053,20грн);

- №4 від 09.10.2023 на суму 382843,20грн (в т.ч. ПДВ 63807,20грн);

- №5 від 28.11.2023 на суму 1933533,60грн (в т.ч. ПДВ 322255,60грн);

- №6 від 15.12.2023 на суму 901654,80грн (в т.ч. ПДВ 150275,80грн);

- №7 від 22.12.2023 на суму 64688,40грн (в т.ч. ПДВ 10781,40грн).

Відповідно до наведених актів, вартість виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт з поточного ремонту становить 4040475,60грн (а.с. 72-79, 91-99, 114-127, 146-154, 170-193, 228-252 том 1, 47-53 том 2).

Позивач зазначає, що 02.09.2025 отримав від Східного офісу Держаудитслужби повідомлення №040404-15/5014-2025 від 26.08.2025 про проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" за період з 01.01.2022 по 31.08.2025 відповідно до пункту 1.2.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на III квартал 2025 року.

Так, зустрічною звіркою встановлено включення до актів виконаних робіт обсягів виконаних робіт, виконання яких документально не підтверджено, а саме відсутня необхідна фіксація у виконавчій документації (зокрема, загальний журнал робіт, акти па закриття прихованих робіт, тощо), невірне застосування ресурсних елементних кошторисних норм та безпідставне включення обсягів викопаних робіт і використаних матеріалів, визначених за КПУ РЕКН, в актах приймання викопаних будівельних робіт (ф. №КБ-2в) від 25.07.2023 №1, від 15.08.2023 №2, від 20.09.2023 №3, від 09.10.2023 №4, від 28.11.2023 №5, від 15.1 2.2023 №6, від 22.12.2023 №7, що призвело до відхилення обсягу та вартості виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛ Інвестстрой" по об`єктам КП "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Олександра Химиченка, буд.2 на загальну суму 152153,73грн (в тому числі ПДВ - 25358,96грн), що є недотриманням норм частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, пунктів 4.8, 8.4.3.4, 8.4.3.6 ДБ.Н А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва", пунктів 6.1, 6.2 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві", п. 6.2.2 Договору від 29.06.2023 №29/06, що підтверджується довідкою Східного офісу Держаудитслужби №040404-20/26з від 16.10.2025 (а.с. 51-64 том 1).

Позивач вважає, що внаслідок виявлених порушень установі завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 152153,73грн.

Позивач стверджує, що за результатами акту планової ревізії №040404-20/8 від 11.12.2025 загальна сума збитків становить 152153,73грн (в. т.ч. ПДВ 25358,96грн), з яких відповідачем повернуто 58971,81грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- №4164 від 16.10.2025 на суму 8351,64грн;

- №4165 від 16.10.2025 на суму 45826,96грн;

- №4166 від 16.10.2025 на суму 4793,21грн (а.с. 93-95 том 2).

Як зазначає позивач з метою досудового врегулювання спору ним надіслано на адресу відповідача претензію №678 від 20.02.2026 щодо відшкодування завданої шкоди у сумі 93181,92грн (а.с. 62-71 том 1). Однак, відповідач кошти у сумі 93181,92грн не повернув.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 93181,92грн.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, строк дії договору, наявність/відсутність порушення зобов`язань за договором, наявність підстав для стягнення збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За статтею 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.

Крім того, відповідно до частини першої статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Таким чином, закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно наведеного виду договору, а тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами у відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків у загальній сумі 93181,92грн, позивач посилається на довідку зустрічної звірки Держаудитслужби в якій зазначено, що внаслідок невірного застосування ресурсних елементних кошторисних норм та безпідставного включення обсягів виконаних робіт, використаних матеріалів в актах приймання виконаних будівельних робіт завищено обсяги та вартість виконаних робіт відповідача по об`єкту Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Олександра Химиченка, буд.2 на загальну суму 152153,73грн. Внаслідок виявлених порушень позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 152153,73грн.

У зв`язку саме з цим, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 93181,92грн (різницю між встановленою сумою перевіркою та добровільним погашенням відповідачем збитків) на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що за умовами договору підряду №29/06 від 29.06.2023 договірна ціна є твердою і становить 4040475,60грн (у редакції додаткової угоди №2).

При цьому, між сторонами на виконання умов договору підписані акти приймання виконаних будівельних робіт:

- №1 від 25.07.2023 на суму 223626,00грн (в т.ч. ПДВ 37271,00грн);

- №2 від 15.08.2023 на суму 161810,40грн (в т.ч. ПДВ 26968,40грн);

- №3 від 20.09.2023 на суму 372319,20грн (в т.ч. ПДВ 62053,20грн);

- №4 від 09.10.2023 на суму 382843,20грн (в т.ч. ПДВ 63807,20грн);

- №5 від 28.11.2023 на суму 1933533,60грн (в т.ч. ПДВ 322255,60грн);

- №6 від 15.12.2023 на суму 901654,80грн (в т.ч. ПДВ 150275,80грн);

- №7 від 22.12.2023 на суму 64688,40грн (в т.ч. ПДВ 10781,40грн).

Відповідно до наведених актів загальна вартість виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт з поточного ремонту становить 4040475,60грн (а.с. 72-79, 91-99, 114-127, 146-154, 170-193, 228-252 том 1, 47-53 том 2).

Отже, сума вартості підрядних робіт за договором була погоджена між його сторонами, а матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що роботи, виконані відповідачем, прийняті замовником (позивачем) без заперечень та зауважень.

Жодних доказів того, що загальна вартість виконаних робіт перевищує договірну ціну, погоджену сторонами в зазначеному договорі, під час розгляду справи позивачем до суду надано не було.

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для стягнення коштів завищеної вартості робіт, позивач посилався на пункт 6.2.26 договору, відповідно до якого, якщо при перевірці контролюючими органами об`єму виконаних робіт, вартості матеріалів, буде обґрунтовано виявлено завищення вартості робіт, матеріалів, підрядник протягом 3 календарних днів зобов`язаний оформити акти на зменшення вартості робіт або ціни на матеріали, та повернути протягом 15 календарних днів надмірно сплачені кошти на розрахунковий рахунок замовника.

Суд зазначає, що оскільки акт перевірки є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, та не є підставою для зміни ціни договору, відтак, такий акт не може бути покладено в основу виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, одержані відповідно до умов договору. При цьому до матеріалів справи позивачем надано лише довідку зустрічної перевірки, а самого акту не надано.

Суд зауважує, що для констатації факту завищення вартості виконаних робіт контролюючий орган мав встановити, що вартість загальної суми виконаних підрядником робіт перевищує договірну ціну, визначену сторонами в укладеному між ними договорі та зазначену у відповідній кошторисній документації до вказаного договору. Саме у випадку встановлення завищеної вартості робіт, яка відмінна від погодженої сторонами договору, можливо стверджувати про порушення зобов`язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України та його неналежне виконання всупереч вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як суд вже зазначав вище, обґрунтовуючи завдання збитків на загальну суму 93181,92грн, позивач посилається на висновки, викладені в довідці зустрічної звірки Держаудитслужби №040404-20/26з від 16.10.2025.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16 пункту 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 20 пункту 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23 пункту 6 Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення).

Згадані норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", якою визначено права органу державного фінансового контролю.

Зокрема, в пункті 7 цієї статті Закону передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби, як міжрегіональний територіальний орган державного фінансового контролю, у відповідності до покладних на нього повноважень згідно з положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" зобов`язаний здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред`явити об`єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу положень частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2810/21, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Судом також прийнято до уваги правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.

У пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Як зазначає позивач, що в складеному акті ревізії Східного офісу Держаудитслужби №040404-20/8 від 11.12.2025 фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради, зазначено відповідну інформацію про виявлені контролюючим органом порушення.

Водночас стала правова позиція у судовій практиці підтверджує, що акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.

Тому посилання позивача виключно на акт ревізії Східного офісу Держаудитслужби №040404-20/8 від 11.12.2025 фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради як на доказ завдання збитків відповідачем за договором підряду №29/06 від 29.06.2023 на загальну суму 152153,73грн є недостатнім.

Тобто, акт ревізії №040404-20/8 від 11.12.2025 та довідка зустрічної перевірки, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним та обґрунтованим підтвердженням завдання збитків відповідачем за договором підряду №29/06 від 29.06.2023.

Належно оформленого двостороннього акту за підписом позивача та відповідача як учасників договірних відносин чи іншого документа, який би свідчив про виявлені замовником відступи від умов договору або інших недоліків, в тому числі пов`язаних із завищенням вартості послуг, у матеріалах справи не міститься.

В матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані зауваження та заперечення щодо якості та кількості виконаних робіт при підписанні позивачем актів виконаних робіт за формою № КБ-2в, як передбачено договором підряду №29/06 від 29.06.2023.

Водночас факт виконання умов договору підряду №29/06 від 29.06.2023 та здійснення відповідних розрахунків між замовником та підрядником у розмірі, який узгоджено умовами договору, сторонами не оспорюється.

Позивачем не доведено сукупністю належних та допустимих доказів те, що виконана відповідачем робота, яка була прийнята без зауважень та оплачена не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та є неякісною.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно зі статтею 853 Цивільного кодексу України якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто положення чинного цивільного законодавства України зобов`язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Суду не надано доказів неналежного виконання робіт, та як наслідок, завдання збитків відповідачем, на що вказує позивач. Замовник зобов`язаний був перевірити відомості, що зазначені в акті та кошторисі.

Як вже зазначено, під час прийняття робіт у позивача, як замовника, не виникло будь-яких претензій щодо обсягу, вартості та якості виконаних робіт, що могло б бути підставою для відмови від підписання акту. При цьому позивач оглянув та прийняв роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, порушення зобов`язання, збитки, причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками, вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною третьою статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, при зверненні до суду з позовом про відшкодування збитків позивачем повинно бути доведено факт нанесення саме неправомірною діяльністю відповідача певної матеріальної шкоди позивачу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діяльністю відповідача. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 наведеного Кодексу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, оцінюючи всі вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено як наявність збитків, так і наявність повного складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог і відмову в їх задоволенні.

Судом були досліджені всі документи, які є у справі, та надана правова оцінка обставинам справи. Решта доводів та заперечень не спростовують наведених вище висновків.

Стосовно інших доводів суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77– 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ Інвестстрой" про стягнення збитків в розмірі 93181,92грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 22.06.2026.

Суддя В.О. Татарчук