Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №902/400/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2026 р. Cправа № 902/400/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

за участю представників

прокурора - Іжаківська Вікторія Олегівна, посвідчення №072233 від 01.03.2023 (в залі суду)

позивач та відповідачі - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Національна, буд. 6-а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд. 224, м. Шаргород, Жмеринський район, Вінницька область, 23500)

до: Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 9, м. Шаргород, Жмеринський район, Вінницька область, 23500)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про: визнання додаткової угоди до договору про закупівлю недійсною та повернення безпідставно сплачених коштів

В С Т А Н О В И В :

Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області та до ОСОБА_1 про :

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 18.04.2023 до договору №160 від 17.03.2023 про публічну закупівлю, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області та ОСОБА_1 ;

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Шаргородської міської ради безпідставно надмірно сплачених коштів в сумі 169 790,74 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження у справі №902/400/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.04.2026.

20.04.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 19.04.2026), в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Шаргородської міської ради.

В судовому засіданні 21.04.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 21.04.2026 повідомлено позивача та відповідачів про відкладення підготовчого судового засідання на 19.05.2026.

В судовому засіданні 19.05.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 повідомлено позивача та відповідачів про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2026.

В судовому засіданні 10.06.2026 прийняли участь прокурор. Представник позивача та відповідачі правом участі в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Щодо обізнаності про судове засідання відповідача суд зазначає наступне.

Примірник ухвали суду від 19.05.2026 направлено позивачу та відповідачу 1 до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

При цьому, в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Згідно довідки про доставку електронного листа, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області, ухвалу суду від 19.05.2026 надіслано Шаргородській міській раді Жмеринського району Вінницької області та Комунальному некомерційному підприємству "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області та доставлено до їх електронних кабінетів.

В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Також примірник ухвали суду від 19.05.2026, направлено на адресу відповідача 2: вул. Дейча, буд. 9, кв. 1, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, засобами поштового зв`язку.

Як вбачається з трекінгу поштових відправлень з сайту АТ "Укрпошта" надіслана ухвала суду значиться "невдала спроба вручення інші причини" 05.06.2026.

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. №404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідачів на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідачі не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

При вивченні питання дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" Жмеринською окружною прокуратурою встановлено, на веб-сайті "Prozorro" (посилання: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-02-24-004706-a) КНП "Шаргородська міська лікарня" 24.02.2023 оприлюднено оголошення про проведення закупівлі у формі відкритих торгів з особливостями за кодом ДК CPV 021:2015:03410000- 7: Деревина ("Єдиний закупівельний словник"). Очікувана вартість закупівлі 1 140 000,00 грн. Запланований обсяг поставки деревини складав 570 метрів кубічних.

За результатом проведеної закупівлі переможцем визначено постачальника ФОП Васіліогло М.П. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з ціновою пропозицією 995 790,00 грн з ПДВ як такого, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, та відносно якого відсутні підстави для відмови, передбачені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

08.03.2023 КНП "Шаргородська міська лікарня" опубліковано повідомлення про намір укласти договір з ФОП Васіліогло М.П.

17.03.2023 між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Васіліогло М.П. (Постачальник) укладено договір № 160.

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується надати Замовнику товар - Дровяна деревина код ДК 021:2015: 03410000-7- Деревина (Товар) відповідно до специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника (п. 1.2 Договору).

Поставка товару проводиться невеликими партіями за потребою, не пізніше 3-го робочого дня з дня отримання заявки від Замовника (п. 1.3 Договору).

Строк поставки товару: до 01.08.2023 (п. 1.4 Договору).

Згідно п. 3.1 загальна ціна цього Договору становить 995 790,00 грн, без ПДВ.

Замовник оплачує отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання видаткової накладної що засвідчує отримання товару Покупцем та/або акту приймання-передачі товару при наявності коштів на розрахунковому рахунку, призначених для здійснення даної закупівлі, проводить оплату товару у розмірі 100 % суми (п. 4.1 Договору).

Строк поставки товару: з моменту підписання договору до 01.08.2023 (п. 5.4 Договору).

Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність Покупця (П. 5.5 Договору).

Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до супровідних документів на товар, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно з розділом ІІ Договору. Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною Постачальника, яка підписується матеріально-відповідальними особами Постачальника та Покупця. В накладній відповідно до специфікації вказується назва товару, кількість, Ціна за одиницю, загальна вартість поставки, номер і дата Договору (п. 5.6 Договору).

За змістом п. 10.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в фінансових зобов`язаннях - до повного виконання обов`язків сторонами.

Згідно п. 11.4 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей, зокрема:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання на не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмет закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Також до укладеного договору між сторонами підписано Додаток №1 Специфікація, за змістом якої сторонами погоджено поставку товару, а саме: дровяна деревина в об`ємі - 570 м.куб, вартість 1 м.куб. деревини - 1747,00 грн без ПДВ, загальна сума договору - 995 790,00 грн без ПДВ.

Таким чином, на момент укладення Договору №160 від 17.03.2023 вартість 1 куб.м. деревини становила 1 747,00 грн без ПДВ, а замовлений обсяг - 570 куб.м.

18.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору про закупівлю товарів №160 від 17.03.2023, за умовами якої збільшено ціну за одиницю товару за Договором про закупівлю товарів № 160 від 17.03.2023 на 366,87 грн без ПДВ, що не перевищує відсоток коливання зміни ціни товару, та не призводить до збільшення суми, визначеної Договором, та зменшити загальну кількість товару, у зв`язку з чим внести зміни до Додатку № 1 Договору.

Підставою для збільшення вартості деревини став Експертний висновок № В-93 від 10.04.2023, виданий Вінницькою торгово-промисловою палатою, відповідно до якого: "Аналізуючи стан цін на території Вінницької області встановлено, що рівень оптово-ринкових цін, з урахуванням ПДВ, (інформаційно), на деревину дров`яну промислового використання (твердих порід) за 1 м куб. для організацій, установ, закладів освіти з урахуванням доставки в межах 60 км станом на 07.04.2023 становить: 1900 грн./куб.м. - 2300 грн./куб.м."

Відповідно до видаткових накладних №1 від 17.04.2023, №2 від 23.05.2023 та №3 від 09.06.2023 ФОП Васіліогло М.П. поставлено КНП "Шаргородська міська лікарня" деревину загальним об`ємом 472,809 м.куб.

Відповідачем 1 сплачено 825 997,32 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №39 від 29.05.2023, №38 від 29.05.2023 та №56 від 28.06.2023.

Прокурор вказує, що Додаткова угода №1 від 18.04.2023укладена з порушенням вимог п. 19 Особливостей, в цілому указують на необґрунтоване підняття постачальником ціни, що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, а тому підлягають визнанню недійсними.

За поставлену протягом періоду дії договору №160 від 17.03.2023 деревину (472,809 м.куб.) КНП "Шаргородська міська лікарня" фактично сплатило 995 788,06 грн, але мало сплатити кошти в сумі 825 997,32 грн (із розрахунку 472,809 м.куб. х 1747 грн/м.куб.) тобто різниця становить 169 790,74 грн (995 788,06 грн - 825 997,32 грн).

З урахуванням зазначених обставин, прокурор звернувся із відповідних позовом до суду про визнання таких Додаткової угоди №1 від 18.04.2023 недійсною, а також про повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 169 790,74 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір №160 від 17.03.2023, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами статті 180 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до умов договору загальна вартість цього Договору становить 995 790,00 грн без ПДВ.

Ціну розраховано з урахуванням строку та обсягу надання Товарів за цим Договором, усіх супутніх послуг та усіх обов`язкових податків, зборів і платежів (п. 3.2. Договору ).

Відповідно до специфікації (Додаток № 1) кількість поставленої деревини визначено в об`ємі - 570 м.куб., вартість 1 м.куб. деревини - 1 747,00 грн без ПДВ, загальна сума договору - 995 790,00 грн без ПДВ.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.

За приписами частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За приписами частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

З огляду на зазначене, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну за одиницю товару не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Суд зазначає, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Водночас метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).

Відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення спірних додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Норми укладеного між відповідачами Договору щодо погодження зміни ціни узгоджуються з вищенаведеними приписами Особливостей.

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Звертаючись до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Визначаючись щодо правомірності підстав укладення додаткової угоди №1 від 18.04.2024, суд враховує, що такою угодою було збільшено базову ціну товару тобто, за 1 м.куб. - 2 113,87 грн без ПДВ (збільшено на 366,87 грн без ПДВ) та зменшено кількість товару до 462,809 м.куб.

Поряд з цим Експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-93 від 10.04.2023 не підтверджує коливання ціни за одиницю товару в сторону збільшення, а лише зазначає, що аналізуючи стан цін на території Вінницької області встановлено, що рівень оптово-ринкових цін, з урахуванням ПДВ, (інформаційно), на деревину дров`яну промислового використання (твердих порід) за 1 м.куб. для організацій, установ, закладів освіти з урахуванням доставки в межах 60 км станом на 07.04.2023 становить: 1 900,00 грн/м.куб. - 2 300,00 грн/м.куб.

Суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).

Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткової угоди до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.

Отже, затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 п`ятої статті 41, оскільки:

1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;

2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.

Відтак, укладаючи спірну Додаткову угоду №1 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони спірного Договору, укладаючи Додаткову угоду №1 від 18.04.2023 до Договору безпідставно завищили ціну за товар 1 747,00 грн до 2 113,87 (на 366,87 грн), що становить 22,1% порівняно з ціною за 1 м.куб., що встановлена в Договорі, відтак не дотримались приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Аналогічної позиції притримується ВС КГС у постанові від 02.02.2026 у справі №922/2121/25.

Як уже суд зазначав вище, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи те, що Додаткова угода №1 від 18.04.2023 до Договору №160 від 17.03.2023 укладена без належного документального обґрунтування в порушенням вимог п. 19 Особливостей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаної додаткової угоди недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та про задоволення позову в цій частині.

Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 безпідставно сплачених коштів внаслідок збільшення ціни за Додатковою угодою №1 від 18.04.2023 на загальну суму 169 790,74 грн, суд враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача 2 всього, що було отримано за Додатковою угодою №1 від 18.04.2023, яку було визнано судом недійсною, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.

Судом встановлено, що розрахунок надмірно сплачених коштів здійснювався прокурором на підставі ціни, що була погоджена сторонами в основному Договорі та відповідно до кількості товару.

Отже, позов в цій частині є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 169 790,74 грн.

Висновку про наявність підстав для визнання додаткової угоди недійсної в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд приходить до висновку задоволення позову у повному обсязі з вищенаведених мотивів.

Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору в сумі 6 656,00 грн покладаються на відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 18.04.2023 до Договору №160 від 17.03.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області та Фізичною особою-підприємцем Вісіліогло Марією Петрівною.

Стягнути з Васіліогло Марії Петрівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницьої області (вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, код - 04326253) 169 790,74 грн - безпідставно сплачених коштів.

Стягнути з Васіліогло Марії Петрівни ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 23600, код - 02909909, рахунок НОМЕР_2 , МФО 820172) 6 656,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", відповідачу 2 – рекомендованим листом.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 22 червня 2026 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук.прим.:

1 – до справи

2 - відповідачу 2 ( АДРЕСА_1 )