Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №912/3259/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 м.Дніпро Справа № 912/3259/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

прокурора: Камлера А.В.,

представника відповідача (апелянта): Глазкова А.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 (головуючий в першій інстанції Кузьміна Б.М.)

у справі за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)

до відповідача: Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року керівник Новоукраїнської окружної прокуратури (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (надалі – Рівнянська сільська рада) про стягнення матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», загальною площею 18 га, розташованого в адміністративно - територіальних межах Рівнянської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, у розмірі 2159626,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу 21.03.2024 проведено обстеження території ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», загальною площею 18 га, розташованого в адміністративно-територіальних межах Рівнянської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області. В результаті проведених заходів виявлено 26 пнів видалених сироростучих дерев. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції Придніпровського округу проведено обстеження та перевірку, за результатами якої встановлено розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев, в сумі 2159626,33 грн. Прокурор вважає, що заподіяну шкоду відповідач має відшкодувати відповідно до положень ч.2 ст.107 Лісового кодексу України (надалі – ЛК України), оскільки винна у порубці дерев особа встановлена не була.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі № 912/3259/25 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) матеріальну шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», загальною площею 18 га, який розташованого в адміністративно-територіальних межах Рівнянської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, в сумі 2159626,33 грн, яку вирішено зарахувати на спеціальний рахунок місцевого бюджету для сплати збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Цим же рішенням стягнуто з Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 32394,39 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив факт незаконної порубки 26 дерев у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», який перебуває під охороною відповідача - Рівнянської сільської ради. Оскільки винних осіб, які безпосередньо здійснили рубку, встановлено не було, суд, керуючись ч.2 ст.107 ЛК України, поклав обов`язок відшкодувати шкоду на орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться ліс, а саме: відповідача. При цьому суд першої інстанції врахував, що розмір шкоди підтверджено Актом перевірки та розрахунком Державної екологічної інспекції, виконаним згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», що становить 2159626,33 грн. Також суд визнав обґрунтованим представництво прокурором інтересів держави через бездіяльність уповноваженого органу – Державної екологічної інспекції Придніпровського округу.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі – Рівнянська сільська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі № 912/3259/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити повністю, здійснивши новий розподіл судових витрат.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправомірно застосував ч.2 ст.107 ЛК України, оскільки досудове розслідування кримінального провадження № 12024121080000148, розпочатого за фактом незаконної порубки дерев, досі триває, а отже особи, винні у заподіянні шкоди, ще можуть бути встановлені до 2029 року, з урахуванням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.246 КК України. Крім того, апелянт зазначає, що межі ландшафтного заказника «Косюрівський» не винесені в натуру, відсутні в Державному земельному кадастрі, а такі докази, як географічні координати, чорно-білі знімки, є неналежними та недопустимими, за їх допомогою неможливо підтвердити, що дерева знаходились саме в межах заповідної території, а не на суміжних землях, у зв`язку з чим апелянт вважає сумнівним застосування коефіцієнта 10 при розрахунку розміру заподіяної матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, наголошував на тому, що кримінальне провадження наразі судом не закривалось, строки притягнення осіб до кримінальної відповідальності не спливли, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що відповідальність за незаконну порубку дерев слід покласти на відповідача, є передчасним та таким, що порушує принцип юридичної визначеності. Крім того, представник апелянта звертав увагу на те, що місце заподіяння шкоди та його належність до земель природно-заповідного фонду належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджене, що ставить під сумнів її розрахунок із застосуванням спеціального коефіцієнту.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що ч.2 ст.107 ЛК України є прямою нормою, яка покладає обов`язок відшкодувати шкоду на орган місцевого самоврядування у разі невстановлення винних осіб, такий обов`язок не ставиться в залежність від результатів досудового розслідування кримінального провадження, яке триває, проте не перешкоджає цивільному позову. Прокурор наголошує, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення належної охорони лісу від незаконних рубок є протиправною, а факт розташування місця порубки саме в межах заказника підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, у тому числі Актом обстеження, підписаним заступником сільського голови без зауважень. Крім того, прокурор зазначає, що в разі подальшого встановлення винних осіб відповідач матиме право регресу до них, що унеможливлює подвійне стягнення збитків та порушення у такому випадку прав відповідача.

В судовому засіданні прокурор підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт наполягає на неможливості застосування ч.2 ст.107 ЛК України до моменту офіційного закриття кримінального провадження № 12024121080000148 в порядку, визначеному КПК України, оскільки саме кримінальний процес є єдиним законним порядком для констатації факту невстановлення винних осіб, зокрема, за п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, після спливу строків давності притягнення осіб до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.246 КК України у 2029 році. Апелянт зазначає, що прокуратура, здійснюючи процесуальне керівництво у цьому ж кримінальному провадженні, не може одночасно стверджувати, що особа вже «не встановлена», оскільки досудове розслідування триває. Представник апелянта наголошував, що дострокове стягнення 2159626,33 грн з бюджету громади фактично перекладає відповідальність за неефективність правоохоронних органів на територіальну громаду, порушує принцип індивідуалізації відповідальності та створює ризик подвійного стягнення, при цьому фізично забезпечити охорону усіх лісів на площі 21500 га сільська рада об`єктивно неспроможна.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі № 912/3259/25 за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція Придніпровського округу до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Господарського суду Кіровоградської області матеріали вказаної справи.

13.04.2026 матеріали справи № 912/3259/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

20.04.2026 від керівника Новоукраїнської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2026 призначено дану скаргу до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2026 о 14:30 год.

27.04.2026 від Рівнянської сільської ради надійшла відповідь на відзив. Також 27.04.2026 від Рівнянської сільської ради надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвало суду від 27.04.2026 задоволена.

У судовому засіданні 26.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до п.1 Розділу 1 та п.1 Розділу 2 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Косюрівський», затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації 29.05.2023 № 569-р (надалі - Положення), ландшафтний заказник місцевого значення «Косюрівський» оголошений (створений) рішенням Кіровоградської обласної ради від 19.08.2011 № 183 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» з метою збереження різноманітності ландшафту, генофонду тваринного і рослинного світу. Заказник, загальною площею 18 га, розташований на околиці села Комишувате та перебуває у користуванні Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (землекористувач) і передається їй під охорону з оформленням охоронного зобов`язання (п.3 Розділу 1 Положення).

Згідно з охоронним зобов`язанням Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації від 23.06.2023 № МЗланд 68-564, Рівнянській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області передано під охорону та дотримання встановленого режиму території ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», загальною площею 18 га, в адміністративних межах Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

11.03.2024 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) у присутності заступника голови Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області проведено обстеження території ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», про що складено Акт від 11.03.2024 щодо виявленого факту незаконної вирубки дерев в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський». У Акті зафіксовано, що перевіркою виявлено 26 пнів від видалених дерев в сироростучому стані, проведено заміри діаметрів пнів у корі біля шийки кореня, їх розміри та кількість занесені до матеріалів обстеження від 11.03.2024, заміри здійснено повіреною вимірювальною рулеткою. До Акту від 11.03.2024 додані Польова перелікова відомість пнів від 11.03.2024 № 1, фотоматеріали, план-схема. Вказаний Акт від 11.03.2024 та Польова перелікова відомість пнів від 11.03.2024 № 1 підписані державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Придніпровського округу С.Стецюренком та заступником сільського голови Рівнянської сільської ради В.Кравченком.

Державним інспектором розраховано розмір шкоди на підставі такс, вказаних у додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022. Розмір розрахованої шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев, становить 2159626,33 грн.

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення № 5.1/15-КП від 20.03.2024 з метою встановлення у ході досудового розслідування винних (відповідальних) осіб, зазначивши, що кримінальне правопорушення було виявлено на території ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», загальною площею 18 га, розташованого в адміністративно - територіальних межах Рівнянської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області.

21.03.2024 Новоукраїнським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області зареєстроване кримінальне провадження № 12024121080000148 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев на території природно-заповідного фонду.

Як вбачається з листа Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 1113/113-2025 від 12.11.2025, за результатами досудового розслідування зазначеного кримінального провадження осіб, які вчинили указане кримінальне правопорушення, не встановлено.

Як зазначено в листі Рівнянської сільської ради від 22.10.2025 № 1251/02-6, земельна ділянка, на якій розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Косюрівський», відноситься до земель комунальної власності Рівнянської територіальної громади. Дана земельна ділянка в оренду не передавалась.

28.03.2024 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) Рівнянській сільській раді за результатами перевірки направлено претензію № 5.1/59-ПР про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порушення режиму охорони території ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський», на суму 2159626,33 грн.

За доводами прокурора, шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 2159626,33 грн, не відшкодована.

Згідно зі ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди іншій особі.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Згідно зі ст.1 ЛК України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про екологічну мережу України», території та об`єкти природно-заповідного фонду, землі лісового фонду є складовими структурними елементами екомережі.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про екологічну мережу України», екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЛК України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України (ст.2 ЛК України).

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відносини щодо володіння, користування та розпоряджання лісами, а також відносини, що спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

Згідно зі ст.4 ЛК України, до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Відповідно до ст.16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтями 17-18 ЛК України встановлено, що у постійне та тимчасове користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства надаються на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 2 ст.19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п.5 ч.1 ст.64 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч.1 ст.86 ЛК України).

Відповідно до ст.100 ЛК України, порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (ст.105 ЛК України).

Згідно з ч.2 ст.107 ЛК України, шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Статтею 69 цього ж Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст.64 Закону України «Про природно-заповідний фонд», порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у порушенні режимів територій та об`єктів природно-заповідного фонду; порушення вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст.1166 ЦК України, а саме: будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Водночас, Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт та зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства; якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю); на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізаціїпродукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

У частині 1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

За змістом пункту «ї» ч.1 ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами проводиться згідно з Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою: Ні = (Нп х І / 100) х 10, де Ні - розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», гривень; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків; 10 - коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представника апелянта та прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський».

Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправомірно застосував ч.2 ст.107 ЛК України, оскільки кримінальне провадження № 12024121080000148 за фактом незаконної порубки дерев на території природно-заповідного фонду досі триває, отже, особи, винні у заподіянні шкоди, ще можуть бути встановлені до 2029 року, з урахуванням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.246 КК України. Крім того, апелянт зазначає, що межі ландшафтного заказника «Косюрівський» не винесені в натурі, відсутні в Державному земельному кадастрі, а надані докази, зокрема, географічні координати, чорно-білі знімки - є неналежними та недопустимими, тому неможливо підтвердити, що дерева знаходились саме в межах території природно-заповідного фонду, а не на суміжних землях. З огляду на недоведеність такого факту, апелянт вважає неправомірним застосування коефіцієнта 10, який застосовується у разі порушення стосовно особливої природоохоронної цінності при розрахунку шкоди через недоведеність факту рубки саме в межах природно-заповідного фонду.

Прокурор зазначає, що ч.2 ст.107 ЛК України є прямою нормою, яка покладає обов`язок відшкодувати шкоду на орган місцевого самоврядування у разі невстановлення винних осіб, причому ця норма не ставиться в залежність від результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке триває, що не перешкоджає цивільному позову. Прокурор наголошує, що бездіяльність відповідача щодо охорони лісу від незаконних рубок є протиправною, а факт розташування місця порубки саме в межах заказника підтверджується охоронним зобов`язанням, Актом обстеження, підписаним заступником сільського голови без зауважень, а також офіційними даними Державного земельного кадастру і листом Держгеокадастру, що спростовує доводи апелянта про недоведеність меж. Прокурор зазначає, що у разі встановлення за результатами досудового розслідування кримінального провадження винних осіб, відповідач матиме право регресної вимоги до них, що унеможливить подвійне стягнення коштів у відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю незаконною порубкою дерев.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє як помилкові доводи апелянта про те, що прокурор може звернутися з позовом про відшкодування шкоди до органу місцевого самоврядування лише після закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України. Колегія суддів зазначає, що законодавець у ч.2 ст.107 ЛК України сформулював норму таким чином, що «шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода». Наведена норма не містить жодних застережень щодо необхідності формального процесуального підтвердження факту невстановлення винних осіб саме судовим рішенням у кримінальному провадженні.

Кримінальне та господарське провадження є самостійними видами судочинства, що мають різні завдання, визначені у ст.2 КПК України та ст.2 ГПК України. Завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері господарських правовідносин. Тривалість досудового розслідування сама по собі не є перешкодою для вирішення питання про відшкодування шкоди в порядку господарського судочинства, оскільки предметом доказування у цій справі є не вина конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, а наявність шкоди, заподіяної лісу, та обов`язок органу місцевого самоврядування, на території якого знаходиться ліс, відшкодувати таку шкоду за умови, що особи, винні у її заподіянні, не встановлені. Факт невстановлення винних осіб на момент розгляду справи судом підтверджується офіційним листом органу досудового розслідування - Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області № 1113/113-2025 від 12.11.2025, згідно з яким досудове розслідування триває, а особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23, у якій зазначено, що Лісовим кодексом України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди. Тому у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, оскільки така особа відсутня.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що суд першої інстанції правильно застосував ч.2 ст.107 ЛК України, не ставлячи у залежність настання відповідальності органу місцевого самоврядування від моменту закриття кримінального провадження.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про недоведеність того факту незаконної порубки дерев саме в межах природно-заповідного фонду. Як вбачається з Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Косюрівський», затвердженого розпорядженням голови Кіровоградсьткої обласної державної адміністрації № 569-р від 29.05.2023, ландшафтний заказник місцевого значення «Косюрівський» створений (оголошений) рішенням Кіровоградської обласної ради від 19.08.2011 № 183 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення».

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 сформулював правовий висновок, згідно з яким неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду. Відсутність проєкту землеустрою, межових знаків не скасовує правового статусу заказника та не звільняє власника або користувача земельної ділянки від обов`язку забезпечувати його охорону.

Крім того, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області від 23.09.2025, земельна ділянка, на якій розташований заказник, входить до інформаційно-довідкового шару «Природно-заповідний фонд» Державного земельного кадастру. Відомості цього шару є офіційними даними, які формуються на підставі документів Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду. У постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі № 912/808/25 колегія суддів Касаційного господарського суду прямо зазначила, що інформаційно-довідковий шар «Природно-заповідний фонд» не носить виключно інформативного характеру, а є офіційним джерелом даних про віднесення земельної ділянки до територій природно-заповідного фонду.

Колегія суддів враховує, що Акт обстеження від 11.03.2024 та Польова перелікова відомість пнів № 1 від 11.03.2024 підписані уповноваженою особою Рівнянської сільської ради без жодних зауважень. Підписуючи ці документи, заступник сільського голови підтвердив, що обстеження проводилось саме в межах ландшафтного заказника «Косюрівський». Якщо б відповідач мав сумніви щодо місця проведення обстеження, він мав право відмовитись від підписання Акту або підписати його із зауваженнями, як це передбачено ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Однак відповідач цього не зробив, що свідчить про його згоду з фактами, викладеними у вищезазначених документах.

Доводи апелянта про недопустимість як доказів чорно-білих знімків Google Maps та координат 48.192735, 31.599990 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці докази не були єдиними або визначальними. Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції встановив факт знаходження місця порубки в межах заказника на підставі сукупності доказів, зокрема, охоронного зобов`язання, акта обстеження, підписаного представником відповідача, даних Державного земельного кадастру, листа Держгеокадастру. На переконання колегії суддів, зазначені координати використовувались лише для ідентифікації місця розташування, а не для доведення меж заказника.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що факт незаконної порубки дерев саме в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Косюрівський» є доведеним належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про неправильне застосування коефіцієнта 10 при розрахунку шкоди. Постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 затверджено спеціальні такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд. Пунктом 1 Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, затвердженого цією постановою, передбачено, що розмір шкоди обчислюється за формулою Ні = (Нп х І / 100) х 10, де коефіцієнт 10 застосовується для визначення особливої природоохоронної цінності територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Оскільки місце незаконної порубки знаходиться в межах ландшафтного заказника «Косюрівський», який є об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, застосування коефіцієнта 10 є цілком правомірним. Апелянт не надав контррозрахунку шкоди, не навів жодних аргументів щодо неправильності визначення діаметрів пнів або кількості дерев. Навпаки, представник відповідача брав участь у проведенні обстеження, підписав польову перелікову відомість, в якій зазначено діаметри 26 пнів, і не висловив жодних заперечень ні під час проведення замірів, ні при підписанні документів.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленого у ст.61 Конституції України. Даний принцип означає, що юридична відповідальність особи має бути наслідком вчиненого нею правопорушення, тобто не допускається притягнення до відповідальності за дії іншої особи.

Проте у даному випадку відповідальність Рівнянської сільської ради настає не за дії невстановлених осіб, що здійснили незаконну порубку дерев, а у зв`язку з бездіяльністю, яка полягає у невиконанні обов`язків щодо забезпечення охорони лісу від незаконних рубок. Сільська рада як орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться заказник, якому заказник переданий під відповідну охорону, була зобов`язана вживати заходів для запобігання незаконним рубкам, однак у повному обсязі такі обов`язки не виконала. Саме ця бездіяльність перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із заподіянням шкоди довкіллю.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23, у якій зазначено, що у такому випадку протиправна поведінка органу місцевого самоврядування полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Він, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Неправомірність такої бездіяльності відповідачем не спростовано.

Щодо ризику подвійного стягнення шкоди, колегія суддів зазначає, що наразі винні у незаконній порубці дерев на території ландшафтного заказника місцевого значення особи не встановлені, тому питання про їх відповідальність є гіпотетичним. Однак, законодавство передбачає механізм, який запобігає подвійному стягненню шкоди, а саме: у разі встановлення винних осіб відповідач матиме право зворотної вимоги (регресу) до цих осіб відповідно до ст.1191 ЦК України. Задоволення позову не позбавляє відповідача права на регрес в майбутньому, а навпаки, створює правову підставу для такого регресу.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме Рівнянська сільська рада на даний час є належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Крім того, відповідно до п.«ї» ч.1 ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території. До того ж, згідно з охоронним зобов`язанням від 23.06.2023 № МЗланд 68-564, саме Рівнянській сільській раді передано під охорону територію ландшафтного заказника «Косюрівський». Отже, відповідач є особою, на яку покладено обов`язок забезпечувати охорону заказника та дотримання встановленого режиму.

З урахуванням викладеного, доводи апелянта є безпідставними та такими, що не спростовують доводів прокурора та висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі № 912/3259/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2026 у справі № 912/3259/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 18 червня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів