Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №908/3383/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/3383/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Кучеренко О. І., Кошлі А. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 (додаткове рішення оформлене і підписане 25.03.2026, суддя Дроздова С. С., м. Запоріжжя) у справі № 908/3383/25

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (вул. Берегова, 13, м. Південне, Одеська область, 65481, ідентифікаційний код юридичної особи 04704790)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" (вул. Перемоги, б. 109, кв. 75, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 41973071)

про стягнення 3 557 грн 34 коп.,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" (ДП "МТП "Південний") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" (ТОВ "ЕТЦПБ") про стягнення 3 557,34 грн, у тому числі пені та штрафу, у зв`язку з порушенням Відповідачем строку виконання зобов`язання за договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2026 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ЕТЦПБ" на користь ДП "МТП "Південний" пеню в сумі 2 125,17 грн, штраф в сумі 1 385,00 грн, судовий збір в сумі 2 988,67 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2026 виправлено описку в резолютивній частині рішення щодо суми штрафу та викладено абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином: стягнути з ТОВ "ЕТЦПБ" на користь ДП "МТП "Південний" пеню в сумі 2 125,17 грн, штраф в сумі 1 385,97 грн, судовий збір в сумі 2 988,67 грн.

05.03.2026 Відповідачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Позивача на користь Відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 146,30 грн, тобто пропорційно відсотку відмови у задоволенні позову (1,33%).

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 відмовлено ТОВ "ЕТЦПБ" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3383/25.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до мотивувальної частини рішення від 23.02.2026 саме судом було встановлено вірний період, за який повинна стягуватися пеня, що спричинило її перерахування судом, а не внаслідок заперечень відповідача. Суд першої інстанції зазначив, що рішенням суду стягнуто пеню в сумі 2 125,17 грн, а в частині пені в розмірі 46,20 грн відмовлено, що у відсотковому розмірі складає: задоволено 98,67% пені, відмовлено 1,33% пені, що не є співмірним розміром. Суд дійшов висновку, що часткове задоволення позову не завжди призводить до стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача. Суд також послався на критерії реальності та розумності адвокатських витрат, встановлені практикою Великої Палати Верховного Суду та ЄСПЛ, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20 та рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 у справі № 908/3383/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 по справі № 908/3383/25 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "ЕТЦПБ" від 06.02.2026 про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ДП "МТП "Південний" на користь ТОВ "ЕТЦПБ" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 146,30 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, відповідно до якої законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Адвокат може видати клієнту складений у довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який підтверджуватиме факт отримання коштів від клієнта. Таким чином, довідки про отримання адвокатом грошових коштів разом із договорами про надання правничої допомоги та актами прийому-передачі виконаних робіт є належними доказами для підтвердження понесених витрат.

Апелянт зазначає, що вимогу про стягнення судових витрат з позивача було заявлено у відповідності до норм ГПК України при поданні відзиву на позовну заяву та під час судових дебатів. Фактична сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складає 9 000 грн (з урахуванням того, що адвокат Вишняков Д. О. не брав участь у судовому засіданні 23.02.2026, тому 3 000 грн за надання даної послуги відповідач у розрахунок не бере). Однак, виходячи з того, що позовні вимоги задоволено частково - позов задоволено на 98,67% від ціни позову, - відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу лише у розмірі 1,33%, а саме: 11 000 х 1,33% = 146,30 грн.

Апелянт наголошує, що йому не потрібні зайві відшкодування, а в даній принциповій для нього справі потрібне отримання хоча б мінімальної сатисфакції, оскільки відповідач не вважає себе винним у перенесенні виконання робіт за договором.

Щодо підстав відмови суду першої інстанції, апелянт зазначає, що суд мотивував відмову неспівмірністю відсотка часткового задоволення позову до відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача як таких. Апелянт вважає, що в діючому законодавстві України не визначений рівень співмірності адвокатських послуг, а відмова у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу як таких суперечить нормам ГПК України. Апелянт вважає, що під поняття "неспівмірність" у даній справі можна віднести: відкриття судом загального судового провадження у справі із ціною позову 3 557,34 грн; визнання явки сторін обов`язковою; проведення трьох судових засідань. Сам факт присутності адвоката у судових засіданнях, тим більше у господарському процесі, повинен оплачуватися клієнтом, а суд спочатку визнав явку сторін обов`язковою, а потім визнав послуги адвоката неспівмірними.

Окремо апелянт зазначає, що додаткове рішення, на його думку, є процесуально неспроможним документом, оскільки суд ухвалив додаткове рішення й одночасно відмовив в ухваленні додаткового рішення, що є юридичним абсурдом. Відповідно до п. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Таким чином, при відмові в ухваленні додаткового рішення суд повинен був постановити ухвалу, а не додаткове рішення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "ЕТЦПБ" та вважає її необґрунтованою, просить залишити без задоволення.

Позивач зазначає, що предметом справи було порушення Відповідачем строку виконання зобов`язання відповідно до умов Договору. За результатами розгляду справи рішенням суду від 23.02.2026 позовні вимоги задоволено частково, але різниця між заявленою та стягнутою сумою є незначною та мінімальною - складає всього лише 47,17 грн. Таке незначне уточнення розміру пені не вплинуло на вирішення спору по суті та не свідчить про зміну результату розгляду справи. Фактичні вимоги ДП "МТП "Південний" задоволено практично повністю (98,67% від ціни позову), а зменшення розміру стягнення має виключно технічний характер і не є наслідком доведеності заперечень представника Відповідача чи результатом ефективного захисту з його боку.

Позивач посилається на ст. 126 ГПК України та зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Позивач наголошує, що сплата заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу по справі не підтверджується жодним платіжним документом.

Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, згідно якої підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом; на постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, якою визначено, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені; на постанову Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої суд повинен оцінювати витрати з урахуванням критеріїв реальності та розумності їхнього розміру.

Позивач також посилається на рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України" та рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії", відповідно до яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, позивач зазначає, що в апеляційній скарзі представник апелянта повідомляє про участь у 3 судових засіданнях, що не відповідає дійсності, адже відповідно до відомостей Електронного суду адвокат Вишняков Д. О. був присутнім лише на 2-х судових засіданнях - 07.01.2026 та 02.02.2026, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.

Позивач вважає, що відсутні підстави вважати, що апелянт досягнув позитивного результату у справі, а формальне зменшення суми пені не може розцінюватися як результат процесуального захисту представника апелянта та не створює підстав для покладання на позивача витрат на правничу допомогу.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Кошля А. О., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 у справі № 908/3383/25.

Витребувано матеріали справи №908/3383/25 у Господарського суду Запорізької області.

08.04.2026 справа № 908/3383/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2026 у даній справі позов ДП "МТП "Південний" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ" на користь ДП "МТП "Південний" пеню у розмірі 2 125,17 грн, штраф у розмірі 1 385,00 грн та судовий збір у розмірі 2 988,67 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2026 по справі, у зв`язку з виявленою судом опискою щодо суми штрафу присудженого до стягнення з Відповідача ухвалено стягнути з ТОВ "ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ" на користь ДП "МТП "Південний" пеню у розмірі 2 125,17 грн, штраф у розмірі 1 385,97 грн та судовий збір у розмірі 2 988,67 грн.

05.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" в підсистемі "Електронний суд" сформована заява (зареєстрована 06.03.2026 за № 5058/08-08/26) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить суд стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 146 грн 30 коп.

В обґрунтування прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає, що ним було заявлено наступний попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу: складання відзиву на позовну заяву - 5 000 грн; складання заперечень на відповідь на позовну заяву - 3 000 грн, всього 8 000 грн. Зазначає, що фактична сума витрат на професійну правничу допомогу відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) складає 14 000 грн. Повідомляє, що адвокат Вишняков Д. О. не брав участь у судовому засіданні 23.02.2026р., тому 3 000 грн за надання даної послуги відповідач теж в розрахунок не бере, отже сума витрат на професійну правничу допомогу остаточно складає 9 000 грн. Зазначає, що виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме позов задоволено на 98,67% від ціни позову, то й відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1,33%, а саме: 11 000 х 1,33% = 146,30 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 у справі № 908/3383/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3383/25.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Предметом апеляційного перегляду є додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026, яким відмовлено ТОВ "Експертно-технічний центр промислової безпеки" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ДП "МТП "Південний" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 146,30 грн.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його заяви, оскільки ним належними доказами підтверджено факт надання адвокатом правничої допомоги та понесення відповідних витрат, а часткове задоволення позову є підставою для пропорційного розподілу судових витрат. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 244 ГПК України щодо форми процесуального документа.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи з таких підстав.

За змістом статей 123, 126 та 129 ГПК України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є автоматичним наслідком часткового задоволення позову. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен враховувати не лише факт їх понесення, а й результати розгляду справи, обґрунтованість, необхідність та співмірність таких витрат.

Колегія суддів констатує , що предметом спору було стягнення штрафних санкцій у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання договірних зобов`язань. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2026 позовні вимоги задоволено практично повністю. Із заявленої до стягнення суми пені суд відмовив у стягненні лише 46,20 грн, що становить 1,33 % відповідної частини позовних вимог, тоді як 98,67 % заявленої суми пені було стягнуто.

При цьому часткове задоволення позову було зумовлене не доведеністю заперечень відповідача або результативністю здійсненого ним процесуального захисту, а самостійним перерахунком судом періоду нарахування пені. Таким чином, зменшення розміру стягнення мало виключно технічний характер та не вплинуло на загальний результат вирішення спору по суті.

За таких обставин відсутній причинно-наслідковий зв`язок між процесуальними діями представника відповідача та тією незначною частиною позовних вимог, у задоволенні якої було відмовлено. Матеріали справи не містять доказів того, що саме завдяки діям представника відповідача суд дійшов висновку про необхідність коригування розрахунку пені.

Посилання апелянта на те, що до відшкодування заявлено лише 146,30 грн, не спростовує правильності висновків місцевого господарського суду. Вирішальним у даному випадку є не розмір заявленої суми, а наявність правових підстав для її покладення на іншу сторону спору. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує відшкодування судових витрат із необхідністю надання стороні певної "сатисфакції" чи підтвердження її суб`єктивної оцінки результатів спору.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності законодавчо визначених критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, оскільки такі критерії прямо передбачені частиною четвертою статті 126 ГПК України та підлягають застосуванню у кожній конкретній справі з урахуванням її обставин.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що відкриття загального позовного провадження, проведення судових засідань та визнання явки сторін обов`язковою автоматично свідчать про необхідність компенсації витрат на правничу допомогу. Зазначені процесуальні дії є реалізацією судом своїх повноважень щодо організації розгляду справи та не впливають на встановлені законом критерії розподілу судових витрат.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду щодо належності доказів понесення витрат також не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки навіть за умови підтвердження факту понесення таких витрат суд зобов`язаний оцінити наявність підстав для їх компенсації за рахунок іншої сторони спору відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Щодо доводів про неправильну форму процесуального документа колегія суддів зазначає, що незалежно від найменування судового акта місцевий господарський суд по суті розглянув подану заяву та вирішив питання про відмову у її задоволенні. Апелянт не був позбавлений права на оскарження такого судового акта та реалізував це право шляхом подання апеляційної скарги. Відтак зазначені доводи не свідчать про порушення процесуальних прав апелянта та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд правильно застосував норми процесуального права, належним чином оцінив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Експертно-технічний центр промислової безпеки" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр промислової безпеки" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 у справі № 908/3383/25 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2026 у справі № 908/3383/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО

Суддя А. О. КОШЛЯ