Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №908/1901/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1901/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Савченко І.Г.

від відповідача: Швець Д.І.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс”

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р.

( суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 28.10.2025 р. )

у справі

за позовом

Запорізької міської ради,

м. Запоріжжя

до відповідача

Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс”,

м. Запоріжжя,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача

Головне управління ДПС у Запорізькій області,

м. Запоріжжя

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

м. Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс”, про стягнення з доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р., включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р. ( включно ) користувався земельною ділянкою комунальної форми власності площею 2,3240 га, кадастровий номер 2310100000:07:064:0036, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі № 231010004000025, при цьому у зв`язку з відсутністю договору оренди земельної ділянки безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які у випадку укладання договору оренди земельної ділянки були б перераховані Позивачеві у вигляді орендної плати за землю, у розмірі 670 357,63 грн, які в порядку ч. 1 ст. 1212, ст. 1214 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р. у справі № 908/1901/25 позов задоволено. Стягнуто з Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р., включно, в розмірі 670 357 грн. 63 коп. та витрати на сплату судового збору, в розмірі 9 255 грн. 49 коп..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне мале підприємство “Фірма Техно-Поліс”, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025р. у справі № 908/1901/25 скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р., включно, в розмірі 383 482 грн. 12 коп., а в задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з Відповідача безпідставно збережених грошових коштів, які у випадку укладання договору оренди земельної ділянки були б перераховані Позивачеві у вигляді орендної плати за землю, за період березень 2022 року — грудень 2022 року.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що висновки Господарського суду Запорізької області, викладені в рішенні по справі № 908/1901/25, в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів за період березень 2022 року — грудень 2022 року не відповідають обставинам справи, саме рішення суду в цій частині є незаконним, винесеним через неповне з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню в силу ст. ст. 275, 277 ГПК України.

При цьому Скаржник зазначає, що не оскаржує рішення суду в частині стягнення безпідставно збережених грошових коштів за період 2021 рік, 2023 рік та 2024 рік, проте категорично заперечує щодо стягнення безпідставно збережених коштів за 2022 рік в розмірі 114 048,87 грн як недоотриманої орендної плати. Відповідач зазначає, що у 2022 році ним було сплачено орендну плату на користь Позивача в розмірі 367 060,37 грн, тоді як відповідно до розрахунку Позивача, визнаного судом вірним, розмір орендної плати за землю у випадку укладання договору за рік повинен був скласти 481 109,24 грн, тобто 40 092,43 грн на місяць.

Скаржник наголошує на тому, що предметом спору по даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів, які у випадку укладання договору оренди земельної ділянки були б перераховані Позивачеві у вигляді орендної плати за землю. Відповідно до пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України та з урахуванням того, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р., у випадку укладання договору оренди землі за період з березня по грудень 2022 року орендна плата за землю Відповідачем на користь Позивача не сплачувалась би. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 25.02.2025 р. по справі № 908/929/24, в якій зазначено, що з огляду на правове регулювання та положення пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, товариство мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, розташованими в місті Запоріжжі.

Апелянт вказує на суперечливість позиції суду першої інстанції: з одного боку, суд визнає обов`язок Відповідача доплатити Позивачеві орендну плату в розмірі, в якому б така оплата була отримана у випадку укладання договору оренди землі, з іншого — суд визнає, що відповідно до положень пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України у випадку укладання договору оренди землі за період з березня по грудень 2022 року орендна плата не сплачувалась би, проте відмовляє у застосуванні зазначеної пільги через відсутність договору оренди землі. На думку Апелянта, замість розгляду позовних вимог по суті — стягнення безпідставно збережених грошових коштів — суд аналізує підстави виникнення податкових пільг за ПК України, не надаючи оцінки тому факту, що кошти за березень — грудень 2022 року Відповідачем Позивачу у випадку укладання договору оренди землі не сплачувались би, а отже немає підстав для їх стягнення за зазначений період.

Скаржник вважає, що враховуючи сплату у 2022 році орендної плати в розмірі 367 060,37 грн, тоді як за січень - лютий 2022 року повинно було бути сплачено лише 80 184,86 грн ( 40 092,43 Ч 2 ), Відповідачем переплачено суму 286 875,51 грн за вказаний період. Позивач отримав вказану суму від Відповідача протягом 2022 року, разом з тим він би не отримав вказаної суми від Відповідача у випадку укладення договору оренди земельної ділянки, отже сума позовних вимог визначена невірно, оскільки включає суму сплати за березень - грудень 2022 року в розмірі 286 875,51 грн, яка не підлягала оплаті Позивачеві. За таких умов з Відповідача повинна була бути стягнута сума безпідставно збережених грошових коштів в розмірі 383 482,12 грн ( 670 357,63 грн ? 286 875,51 грн ).

Скаржник зазначає, що постановою від 08.07.2025 р. у справі № 908/1196/24, на яку послався суд першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 р. у справі № 908/1196/24 в оскаржуваній частині скасовано, справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Станом на дату прийняття рішення по даній справі вказана справа Центральним апеляційним господарським судом не розглянута, тобто Верховним Судом не прийнято остаточного рішення у справі № 908/1196/24 та не сформовано правовий висновок у подібних правовідносинах щодо правомірності стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.07.2022 р. по 31.12.2022 р., коли законодавцем на період дії воєнного стану у м. Запоріжжі фактично введено мораторій на стягнення плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться ( велися ) бойові дії. Апелянт наполягає, що суд при розгляді вказаних справ повинен встановлювати, яку ж суму мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов за оспорюваний період 2022 року, і що за звичайних умов за період з березня по грудень 2022 року у випадку укладання договору оренди землі орендна плата відповідачем на користь позивача не сплачувалась би, а відповідач не зберігав безпідставно грошові кошти позивача у цей період, навпаки — зайво сплачував орендні платежі.

Відтак, на думку Скаржника, при винесенні оскаржуваного рішення, Господарський суд Запорізької області не з`ясував обставини, що мають значення для справи стосовно відносин між сторонами за березень - грудень 2022 року, не врахував переплату з боку Відповідача коштів за вказаний період у розмірі 286 875,51 грн, дійшов висновків, які не відповідають вимогам закону та обставинам справи, і стягнув з Відповідача зайві кошти в даному розмірі, що є підставою для часткового скасування рішення відповідно до ст. ст. 275, 277 ГПК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Запорізька міська рада подала пояснення у справі, згідно яких заперечує проти апеляційної скарги Приватного малого підприємства "Фірма Техно-Поліс" та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р. по справі № 908/1901/25 — без змін, посилаючись на те, що положення ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України визначають позадоговірний спосіб захисту права власності — кондикцію, та посилається на усталену практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, Позивач вказує, що за змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 910/17324/19, від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20; постанова Верховного Суду від 23.04.2025 р. у справі № 629/4628/16-ц; постанова Верховного Суду від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20 ).

Позивач також посилається на те, що для вирішення спору щодо стягнення безпідставно збережених коштів необхідно з`ясувати: фактичного користувача земельної ділянки; площу земельної ділянки; суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від нормативно-грошової оцінки ділянки; період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави ( постанова Верховного Суду від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20 ). Використання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку безпідставно збережених коштів може використовуватись за попередні роки ( постанова Верховного Суду від 28.02.2020 р. у справі № 913/169/18 ).

Позивач зазначає, що Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду розглянув справу № 908/1196/24 щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою комунальної власності за пільговий період 2022 року відповідно до пп. 69.14 ПК України, та що Центральний апеляційний господарський суд по цій справі ( після повернення на повторний розгляд ) стягнув дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою комунальної власності у м. Запоріжжі за пільговий період 2022 року.

Головне управління ДПС у Запорізькій області не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1901/25.

Матеріали справи № 908/1901/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2025 р. апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р. у справі № 908/1901/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.03.2026 р.

Від представників Запорізької міської ради та Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” до суду надійшли заяви про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

02.03.2026 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 04.03.2026 р. не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 р. розгляд апеляційної скарги Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р. у справі № 908/1901/25 призначено в судове засідання на 17.06.2026 р. вирішено провести судове засідання з представниками Запорізької міської ради та Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Треті особи -1, -2 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Третіх осіб -1, -2.

У судовому засіданні 17.06.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

06.05.2011 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та Приватним малим підприємством “Фірма Техно-Поліс” ( Орендар ) було укладено договір оренди землі № 231010004000025, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 18.05.2011 р., відповідно до якого, Запорізькою міською радою передано, а ПМП “Фірма Техно-Поліс” прийнято у користування земельну ділянку загальною площею 2,3240 га з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036 ( Договір № 231010004000025 ).

За умовами п. 1 Договору № 231010004000025 Орендодавець відповідно до рішення сьомої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 59/1 від 28.02. 2011 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничо-складської бази, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому_передачі земельної ділянки за договором оренди землі №231010004000025.

Земельна ділянка кадастровий номер: 2310100000:07:064:0036 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Згідно із п. 8 Договору № 231010004000025, договір укладено на десять років, тобто до 18.05.2021 р.

Пунктом 30 Договору № 231010004000025 встановлено обов`язки орендаря, зокрема після закінчення строку договору оренди землі, договір поновити або повернути земельну ділянку Орендодавцеві за його вимогою в належному стані в порядку встановленому Договором.

Згідно із п. 33 Договору оренди землі, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

28.08.2024 р. між Запорізькою міською радою ( Орендодавець ) та ПМП “Фірма Техно-Поліс” ( Орендар ) було укладено договір оренди землі № 202407000100109 відповідно до якого, Запорізькою міською радою передано, а ПМП “ФІРМА “ТЕХНО-ПОЛІС” прийнято земельну ділянку загальною площею 2,3240 га з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036 ( Договір №202407000100109 ).

Наведене вище свідчить про безоплатне ( частково сплачене ) та безпідставне використання ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” земельної ділянки комунальної форми власності, площею 2,3240 га, кадастровий номер 2310100000:07:064:0036, з цільовим призначенням: для розташування виробничо-складської бази, без правовстановлюючих документів, за період часу з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об`єкти нерухомого майна розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190 зареєстровано за ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС”.

Згідно інформації департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” (лист від 22.10.2024 №06.1-14/2066) (також підтверджується листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 11.12.2024 №13644/5/08-01- 04-08) за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р. як платник орендної плати за землю сплатило до місцевого бюджету: 336 238,48 грн. у 2021 році; 367 060,37 грн. у 2022 році; 243 492,71 грн. у 2023 році; 275 891,51 грн. з 01.01.2024 по 30.11.2024 (11 міс.).

28.11.2018 р. Запорізька міська рада прийняла рішення №26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю”р. ( повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564 ).

Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення ( повний текст додатку до рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/upload/content/o_1ctv8454o1jog1o5810p7g8qq2tm6.pdf ) річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій становить 6 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.09.2024 р. № 6-28-0.222-600/2-24 повідомила значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ( далі НГО ) № НВ-2300088082024 від 28.06.2024 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036, загальною площею 2,3240 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190, становить 19 383 089,60 грн., у цінах 2024 року.

Запорізькою міською радою було подано позовну заяву до Господарського суду Запорізької області щодо стягнення з ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” заборгованість за Договором оренди землі № 231010004000025, за період 01.01.2019 р. по 18.05.2021 р. включно в розмірі 316 503,61 грн. За поясненнями Позивача, у рішенні від 09.04.2025 р. по справі № 908/203/25 судом надано оцінку розрахунку суми несплаченої суми орендної плати за 2021 р. ( з 01.01.2021 р. по 18.05.2021 р. включно ): “Отже, розмір несплаченої суми орендної плати за 2021 р. (з 01.01.2021 р. по 18.05.2021 р.) дорівнює: 36 447,67 грн. х 4 міс. ( з січня по квітень 2021 р.) + 21 163,16 грн ( розмір орендної плати з 01.05.2021 р. по 18.05.2021 р. ( включно )) = 166 953,84 грн – 128 349,08 грн ( сплачена орендна плата за 2021 рік в рамках дії договору - за відповідний період з 01.01.2021 р. по 18.05.2021 р. ) = 38 604,76 грн.”, тобто, задовольняючи позов в частині стягнення з ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” заборгованості за Договором оренди землі № 231010004000025, за період 01.01.2021 р. по 18.05.2021 р. судом враховано сплату у розмірі 44 289,53 грн. Період стягнення з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. у справі № 908/203/25 не був предметом спору і судом не досліджувався.

У зв`язку з наведеним, Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р., включно, в розмірі 670 357,63 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що судом перевірено розрахунок Позивача щодо суми недоотриманої орендної плати за спірний період. Загальна сума недоотриманої орендної плати ( з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р. включно ) складає 670 357,63 грн і розраховується наступним чином: 62 528,82 грн ( недоотримані доходи з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. ) + 114 048,87 грн ( недоотримана орендна плата за 2022 рік) + 309 782,92 грн ( недоотримана орендна плата за 2023 рік ) + 183 997,02 грн ( недоотримана орендна плата з 01.01.2024 р. по 27.08.2024 р.) = 670 357,63 грн. Вказаний розрахунок судом перевірено та визнано правильним. Суд врахував, що Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.06.2024 р. № НВ-2300088082024 на день розгляду справи не скасований, дії, пов`язані з його формуванням, не визнані в судовому порядку протиправними. Суд зазначив, що Відповідач помилково намагається порівняти розмір нормативної грошової оцінки згідно витягу 2024 року та витягу 2011 року шляхом застосування коефіцієнту індексації у зворотному напрямку в період 2011– 2015, оскільки в той час була чинною інша документація — технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя 2007 року. У 2021 р., 2022 р., 2023 р. витяги з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036 не формувались. Отримання значення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки можливе шляхом ділення на відповідне значення коефіцієнта індексації, іншого механізму розрахунку не існує. Щодо доводів Відповідача про застосування податкової пільги за період березень–грудень 2022 року суд зазначив, що Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду розглянув справу № 908/1196/24 щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою комунальної власності за пільговий період 2022 року відповідно до пп. 69.14 ПК України, та ухвалюючи постанову від 08.07.2025 р. по справі № 908/1196/24 КГС ВС дійшов висновку, що Відповідач по даній справі не може бути суб`єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 01.07.2022 р. по 31.12.2022 р., передбачених пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Запорізької міської ради про стягнення з Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” 670 357,63 грн безпідставно набутих (збережених) коштів у виді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності протягом періоду часу з з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р. з посланням, зокрема, на положення статей 1212, 1214 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р. у справі № 908/1901/25 стягнуто з Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 670 357 грн. 63 коп. за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р., який розрахований наступним чином: 62 528,82 грн ( недоотримані доходи з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. ) + 114 048,87 грн ( недоотримана орендна плата за 2022 рік) + 309 782,92 грн ( недоотримана орендна плата за 2023 рік ) + 183 997,02 грн ( недоотримана орендна плата з 01.01.2024 р. по 27.08.2024 р.).

Зважаючи на те, що Приватне мале підприємство “Фірма Техно-Поліс” оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення безпідставно збережених грошових коштів, у вигляді орендної плати за землю за період березень 2022 року - грудень 2022 року в розмірі 286 875,51 грн., колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, стосовно відносин між сторонами за березень - грудень 2022 року, не врахував переплату з боку Відповідача коштів за вказаний період, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та вимогам закону, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема не врахував положення пп. 69.14 п. 69 підроз. 10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України щодо звільнення від сплати орендної плати за землю на територіях активних бойових дій.

Як зазначалося раніше, Приватне мале підприємство “Фірма Техно-Поліс” є фактичним користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036 на якій знаходиться виробничо-складська база, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190.

Матеріали справи не містять доказів про належне оформлення Відповідачем, права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди із Радою за період березень 2022 року - грудень 2022 року ( зазначений в апеляційній скарзі ).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин першої, другої ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді плати за землекористування є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 17.01.2024 р. у справі № 906/1141/22.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг ( заощадив ) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому у Відповідача виник як обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою ( укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку ), так і обов`язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Як власник земельної ділянки, Рада має право вимагати усунення порушених прав на неї, зокрема шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю, що правильно взяв до уваги суд першої інстанції.

Плата за землю відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1. ст. 14 ПК України - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 від 09.11.2021 р. у справі № 635/4233/19).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України).

Отже, законодавець визначив можливість розрахунку річного платежу орендної плати за певними алгоритмом, передбаченим пунктом 288.5 ст. 288 ПК України, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Таким чином, для стягнення коштів, які рада як власник земельної ділянки мала б отримати як орендну плату у спірних правовідносинах, судом першої інстанції було встановлено у відповідності до положень статей 74-79 ГПК України фактичні обставини справи, що є складовими елементами розрахунку стягуваної суми, а саме: площу займаної земельної ділянки, часовий період (строк), протягом якого використовується земельна ділянка, її нормативно-грошову оцінку та відсоток, що підлягав застосуванню.

Як вбачається з матеріалів справи - Запорізькою міською радою складено наступний розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” земельною ділянкою площею 2,3240 га, з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 190, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р. наступним чином:

1) Сума недоотриманих доходів за 2024 рік ( з 01.01.2024 р. по 27.08.2024 р., до початку дії Договору № 202407000100109): 19 383 089,60 грн ( НГО в цінах 2024 року) * 3% = 581 492,69 грн (річна орендна плата в цінах 2024 року); 581 492,69 грн / 12 міс. = 48 457,72 грн (орендна плата за 1 міс. 2024 року); 48 457,72 грн / 31 день * 27 днів = 42 205,11 грн (орендна плата за 27 днів серпня 2024 року).

Нарахований розмір недоотриманих доходів з 01.01.2024 р. по 27.08.2024 р. дорівнює: 48 457,72 грн. * 7 міс. + 42 205,11 грн. = 381 409,15 грн.

Сума сплати ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036 з 01.01.2024 р. по 27.08.2024 р. склала:

275 891,51 грн. (сплата з 01.01.2024 по 30.11.2024) / 11 міс. = 25 081,05 грн/міс.

У серпні 31 календарний день, сума сплати з 01.08.2024 по 27.08.2024 включно дорівнює:

25 081,05 грн / 31д. * 27д. = 21 844,78 грн 25 081,05 грн. * 7міс. + 21 844,78 грн = 197 412,13 грн (сплата з 01.08.2024 по 27.08.2024).

381 409,15 грн - 197 412,13 грн = 183 997,02 грн (сума недоотриманих доходів з 01.01.2024 по 27.08.2024).

2) Сума недоотриманих доходів за 2023 рік:

19 383 089,60 грн (НГО в цінах 2024 року) / 1,051 (коефіцієнт індексації НГО за 2023 рік) = 18 442 521,03 грн (НГО в цінах 2023 року) * 3% = 553 275,63 грн – 243 492,71 грн (сплата за 2023 рік) = 309 782,92 грн.

3) Сума недоотриманих доходів за 2022 рік: 18 442 521,03 грн (НГО в цінах 2023 року) / 1,15 (коефіцієнт індексації НГО за 2022 рік) = 16 036 974,81 грн. (НГО в цінах 2022 року) * 3% = 481 109,24 грн. – 367 060,37 грн. (сплата за 2022 рік) = 114 048,87 грн.

4) Сума недоотриманих доходів за 2021 рік (з 19.05.2021 по 31.12.2021 включно):

16 036 974,81 грн (НГО в цінах 2022 року) / 1,1 (коефіцієнт індексації НГО за 2021 рік) = 14 579 068,01 грн (НГО в цінах 2021 року) * 3% = 437 372,04 грн (річна орендна плата в цінах 2024 року).

437 372,04 грн. / 12 міс. = 36 447,67 грн (орендна плата за 1 міс. 2021 року).

36 447,67 грн. / 31 день * 13 днів = 15 284,49 грн (орендна плата за 13 днів травня 2024 року).

Нарахований розмір недоотриманих доходів з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. включно дорівнює: 36 447,67 грн * 7 міс. + 15 284,49 грн. = 270 418,18 грн.

Сума сплати ПМПФ “ТЕХНО-ПОЛІС” за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:064:0036 з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. склала: 336 238,48 грн. (сплата за 2021 рік) / 12 міс. = 28 019,87 грн./міс.

У травні 31 календарний день, сума сплати з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. включно дорівнює:

28 019,87 грн. / 31д. * 13д. = 11 750,27 грн.

28 019,87 грн. * 7міс. + 11 750,27 грн. = 207 889,36 грн. (сплата з 01.08.2024 по 27.08.2024).

270 418,18 грн. - 207 889,36 грн. = 62 528,82 грн. (сума недоотриманих доходів з 19.05.2021 по 31.12.2021).

Загальна сума недоотриманої орендної плати ( з 19.05.2021 р. по 27.08.2024 р. включно ) складає 670 357,63 грн. і розраховується наступним чином: 62 528,82 грн. ( недоотриманих доходів з 19.05.2021 р. по 31.12.2021 р. ) + 114 048,87 грн. ( недоотримана орендна плата за 2022 рік) + 309 782,92 грн. ( недоотримана орендна плата за 2023 рік ) + 183 997,02 грн. ( недоотримана орендна плата з 01.01.2024 р. по 27.08.2024 р. ) = 670 357,63 грн.

Вказаний розрахунок був перевірений судом першої інстанції та визнаний правильним.

Доводи Скаржника пов`язані із застосуваннмя до Відповідача за період березень 2022 року - грудень 2022 року податкової пільги, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, виходячи з такого.

Законом України від 11.04.2023 р. № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023 р., внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: "За період з 01.01.2022 р. до 31.12.2022 р. не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 25.02.2025 р. у справі № 908/929/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум-Еліт" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за 2023 рік за укладеними між сторонами договорами, на яку посилався скаржник, зазначено таке: "Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23) Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23)".

У справі № 908/929/24 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р., Товариство мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, які розташована в місті Запоріжжя (пункт 51 постанови).

Водночас у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 р. № 922/2378/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначено таке: " З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 Податкового кодексу України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд п п. 4.13 постанови від 01.07.2025 р. у справі № 908/1301/24 - Законом України від 11.04.2023 р. № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" чітко передбачено, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, за період з 01.03.2022 р. до 31.12.2022 р. - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, зазначені положення Закону підлягають застосуванню у разі наявності правових підстав для володіння чи користування земельними ділянками, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2025 р. у справі № 908/929/24.

Натомість у справі, яка розглядається, суд попередньої інстанції виходив із встановлених обставин стосовно того, що Відповідач не сплачуючи в належному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, фактично збільшило свої доходи, а Запорізька міська рада втратила грошові кошти у виді орендної плати, а тому безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на Відповідача не поширюються положення Податкового кодексу України щодо звільнення від орендної плати у період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р., оскільки він не є орендарем вказаної земельної ділянки, відповідно позовні вимоги Позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові в оскаржуваній частині судового ріщення було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваної частини процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “Фірма Техно-Поліс” - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.10.2025 р. у справі № 908/1901/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.06.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін