Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №910/14315/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Справа № 910/14315/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Середа В.В.;

відповідача - Шатарська Т.Н.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 (повне рішення складене 03.04.2026)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026

у справі №910/14315/25 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 557200674,05 грн, з яких: 548898907,85 грн - основний борг, 4839069,17 грн - інфляційні втрати та 3462697,03 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах виконання зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку №0421-41013 від 27.05.2019 Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» впродовж періоду травень - жовтень 2025 року здійснило продаж Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» балансуючої електричної енергії загальною вартістю 548898907,85 грн, проте відповідач не сплатив позивачу в установлені строки усю вартість отриманої балансуючої електричної енергії, в результаті чого утворилася спірна заборгованість, на яку позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано 3% річних та інфляційні втрати за загальний період з 11.06.2025 до 07.11.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 відкрито провадження у справі №910/14315/25, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

17.02.2026 відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі в частині основної заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку зі сплатою боргу в сумі 6194213,29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 (повне рішення складене 03.04.2026) закрито провадження у справі №910/14315/25 в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 6194213,29 грн, в іншій частині позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» основну заборгованість у розмірі 542704694,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 4839069,17 грн та 3% річних у розмірі 3462697,03 грн.

Після ухвалення рішення Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 100200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14315/25 заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь позивача 100200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, наявні невідповідні висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Ключові аргументи відповідача зводяться до наступного:

- Правила ринку передбачають обов`язок відповідача щодо перерахування коштів позивачу виключно за місячним звітом - відповідно до акта купівлі-продажу, який оформлюється раз на місяць з урахуванням даних місячного звіту;

- з урахуванням змін, внесених до Правил ринку з 01.07.2024, відповідач може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку. Тому, позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, який не відповідає ст. 16 ЦК України, ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку, оскільки позивач мав би просити суд стягнути кошти з рахунку зі спеціальним режимом використання;

- з огляду на положення п. 7.7.4. Правил ринку строк оплати протягом 4 робочих днів з дати направлення рахунка/направлення (виставлення, формування) декадного та/або місячного звіту змінює нарахування та не враховує індекс інфляції за неповний місяць, зменшує кількість днів прострочення, а тому позивачем неправильно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/14315/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/14315/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

08.05.2026 у встановлений процесуальний строк скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14315/25, призначено її до розгляду на 16.06.2026, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

09.06.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення - без змін.

В судове засідання 16.06.2026 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги, після чого судом досліджено докази та заслухано виступи в судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, регулятор).

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим законом та Правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному Правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується регулятором.

27.05.2019 між Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» (постачальник послуг з балансування, ППБ) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) укладений договір про участь у балансуючому ринку №0421-41013 шляхом направлення позивачем заяви про приєднання до вказаного договору та акцептування заяви відповідачем.

Відповідно до п. 1.2 договору ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018.

Згідно з п. 2.1 договору його загальна вартість складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до умов цього договору. За підсумками місяця визначаються індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн/МВт·год з точністю до дев`яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження відповідно.

Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 3.2 договору обсяг електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку, визначається на підставі алгоритмів, передбачених Правилами ринку.

Згідно з п. 4.1 договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.

Відповідно до п. 4.3 договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з підп. 1 п. 5.4 договору ОСП зобов`язується здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.

Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. п. 9.1 та 9.2 договору).

На виконання умов договору позивач у період з травня по жовтень 2025 року здійснив продаж відповідачу балансуючої електричної енергії загальною вартістю 548898907,85 грн, що підтверджується автоматично сформованими (виставленими) в СУР відповідними подекадними рахунками на оплату вартості балансуючої електроенергії.

Крім того, підписані КЕП подекадні та місячні звіти за балансуючу електроенергію за період з травня по жовтень 2025 року включно позивач додатково направляв на офіційні електроні адреси відповідача (settlement@ua.energy, nec-kanc@ua.energy), на підтвердження чого надані скриншоти електронної пошти позивача про направлення відповідних звітів на вказані вище адреси електронної пошти відповідача.

Також між сторонами шляхом накладення КЕП були оформлені та підписані помісячні акти купівлі-продажу балансуючої електроенергії №ППБ_02_2025_05_0421 від 31.05.2025 (за травень 2025 року), №ППБ_02_2025_06_0421 від 30.06.2025 (за червень 2025 року), №ППБ_02_2025_07_0421 від 31.07.2025 (за липень 2025 року), №ППБ_02_2025_08_0421 від 31.08.2025 (за серпень 2025 року), №ППБ_02_2025_09_0421 від 30.09.2025 (за вересень 2025 року) та №ППБ_02_2025_10_0421 від 31.10.2025 (за жовтень 2025 року).

Проте, відповідач свої зобов`язання зі сплати позивачу вартості наданих за договором послуг належним чином та в установлені строки не виконував, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» виникла заборгованість у загальному розмірі 548898907,85 грн.

Вказані обставини у їх сукупності слугували підставою для звернення Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» з даним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 548898907,85 грн основного боргу, а також нарахованих на вказану суму 4839069,17 грн інфляційних втрат та 3462697,03 грн 3% річних за загальний період з 11.06.2025 до 07.11.2025.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував на наступне:

- Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між ОСП та ППБ, який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ і такі розрахунки здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування;

- незаконною є позовна вимога про стягнення коштів з будь-яких рахунків відповідача (без зазначення рахунків зі спеціальним режимом використання). До того ж, на інших рахунках відповідача акумулюються кошти, отримані не на балансуючому ринку, а з інших джерел (за надання послуг користувачам). Такі кошти мають цільове призначення і їх можливе стягнення на користь позивача є протиправним і порушить права та законні інтереси учасників ринку електричної енергії, які мають право отримувати ці кошти згідно з їх цільовим призначенням;

- позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти з рахунків відповідача зі спеціальним режимом використання, проте не врахував цього у своєму позові. Отже, позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, який не відповідає ст. 16 ЦК України, ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку;

- у п. 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Водночас, з 01.07.2024 рахунки не виставляються, а замість них фактично формуються (виставляються) у системі управління ринком подекадні та місячні звіти, у яких фіксується відповідний розмір грошових зобов`язань, які має сплатити відповідач. Враховуючи, що п. 7.7.4 Правил ринку залишається діючим, оплата має здійснюватися протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка, а з 01.07.2024 - з дати направлення (виставлення, формування) декадного та/або місячного звіту. Отже, окремої уваги потребує питання визначення моменту виникнення прострочення, оскільки умовами договору передбачено обов`язок оплати протягом 4 робочих днів, а не у календарну дату формування звіту. За таких умов, для правильного визначення початку перебігу прострочення необхідно враховувати конкретні дати отримання відповідних звітів/рахунків, а також виключення вихідних і святкових днів;

- наданий позивачем розрахунок санкцій виходить із припущення про настання прострочення з фіксованої дати (11 число відповідного місяця/ дати формування звіту), однак не містить обґрунтування з урахуванням договірної та визначеної Правилами ринку умови про оплату протягом 4 робочих днів;

- на даний час існує судова практика щодо правильності обрахунку санкцій саме за виставленими декадними рахунками, а не місячними. Проте, позивач продовжує здійснювати розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за спірний період з дня підписання між сторонами актів та неправильно визначає базу нарахування сум зобов`язання.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги, дійшов наступних висновків:

- з умов договору та Правил ринку слідує, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. Відтак, строк для розрахунків обчислюється з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком;

- відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними. Тобто, надання доказів щодо неможливості ознайомлення з виставленими рахунками має здійснювати саме відповідач;

- матеріалами справи підтверджено факт наявності та розмір основної заборгованості відповідача в сумі 542704694,56 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі на час ухвалення рішення суду не надано, а відтак позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню;

- відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22, обов`язок у відповідача з оплати платіжного документа здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Таким чином, відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати заборгованості за балансуючу електричну енергію за період з травня по жовтень 2025 року;

- перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено їх обґрунтованість.

Окрім цього, судом першої інстанції також встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач на підставі платіжних інструкцій №000007488 від 27.11.2025 та №000008117 від 02.01.2026 сплатив заборгованість за надані послуги в сумі 6194213,29 грн. Наведені обставини слугували підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 6194213,29 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Після ухвалення рішення від Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 100200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції у додатковому рішенні, задовольняючи заяву позивача в повному обсязі, встановив, що надання Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпроенерго» правничої допомоги на суму 100200,00 грн підтверджується матеріалами справи. Зокрема, суд встановив, що наданий позивачем звіт наданих послуг №1703 від 17.03.2026 містить вичерпну інформацію про зміст, обсяг, вартість наданих адвокатом послуг за договором та прийняття цих послуг позивачем, тож він є належним доказом, який підтверджує надання таких послуг та їх вартість і порядок оплати. Враховуючи фактичні обставини даної справи, її складність, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважав розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 100200,00 грн обґрунтованим, доведеним, співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а покладення на відповідача таких витрат відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову, а також щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо розгляду спору по суті та доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026.

Відповідно до п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 2 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

За умовами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правила ринку, затверджені постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Відповідно до п. 1.1.2 гл. 1.1 розд. І Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку; система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.

Пунктом 1.8.1 гл. 1.8 розд. І Правил ринку визначено, що АР реєструє учасників ринку, СВБ, ПДП і ППБ, отримує від ОСП, реєструє та зберігає дані щодо резервів, остаточні повідомлення фізичного відпуску та остаточні повідомлення фізичного відбору учасників ринку і позиції СВБ, забезпечує дотримання учасниками ринку вимог щодо надання фінансових гарантій за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, отримує від АКО сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки/формує документи та необхідні для розрахунків звіти, стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.

Згідно з п. 1.9.1 гл. 1.9 розд. І Правил ринку ОСП, зокрема, несе відповідальність за функціонування системи передачі і фізичне балансування системи передачі відповідно до умов Кодексу системи передачі. ОСП перевіряє можливість врегулювання системних обмежень і здійснює купівлю/продаж балансуючої енергії на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії, забезпечує роботу ринку ДП та придбаває ДП з метою дотримання операційної безпеки ОЕС України та виконує покладені на нього спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. ОСП отримує від учасників ринку плату за послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

За умовами п. п. 1.11.1, 1.11.8 Правил ринку за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).

Відповідно до п. 7.1.1 гл. 7.1 розд. VІІ Правил ринку АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів, необхідних для розрахунків звітів, і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді.

Згідно з п. 4.1 договору формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.

Пунктом 7.2.1 гл. 7.2 розд. VІІ Правил ринку визначено, що АР через CУР на четвертий робочий день після завершення декади формує декадний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування декадного звіту ППБ. ППБ зобов`язаний упродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування декадного звіту ППБ забезпечити на рахунку ескроу ППБ наявність коштів, вільних від інших зобов`язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до цього звіту.

Абзацами 1-3 п. 7.2.2 розд. VІІ Правил ринку встановлено, що для формування місячного звіту ППБ, АКО на дев`ятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, надає АР сертифіковані дані комерційного обліку за розрахунковий місяць. АР через СУР на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування місячного звіту ППБ. ППБ зобов`язаний упродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування місячного звіту ППБ забезпечити на рахунку ескроу ППБ наявність коштів, вільних від інших зобов`язань з оплати поточної заборгованості ППБ та погашення простроченої заборгованості ППБ, в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до місячного звіту ППБ.

Абзацами 5 та 6 п. 7.2.2 розд. VІІ Правил ринку передбачено, що АР о 08:00 на третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ перераховує з рахунку ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП кошти в обсязі, достатньому для оплати ППБ балансуючої електричної енергії відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. Якщо за результатами місячного звіту ППБ має відбутись списання для АР (нарахування для ППБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту ППБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок ППБ відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

Натомість, відповідно до п. 7.7.1 розд. VІІ Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку, АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (п. 7.7.4 розд. VІІ Правил ринку).

Верховний Суд у постанові від 21.10.2025 у справі №910/10946/24 у подібних правовідносинах зазначив, що до 01.07.2024 п. 7.7.1 Правил ринку визначав, що платіжні документи для декади надаються відповідним учасникам ринку не пізніше четвертого робочого дня після останнього дня цієї декади, а після 01.07.2024 - для забезпечення розрахунків з учасниками ринку АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем. Тобто, до 01.07.2024 передбачався платіжний документ, а після - декадний звіт.

За змістом п. 7.7.4 глави 7.7 «Терміни формування звітів та рахунків» розділу VІІ «Порядок розрахунків та здійснення платежів» Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Тобто, після 01.07.2024 стосується дати оплати платіжного документа, яким є декадний звіт, що, як і рахунок, підтверджує суму поточного зобов`язання.

З огляду на встановлений п. 7.7.4 глави 7.7 «Терміни формування звітів та рахунків» розділу VІІ «Порядок розрахунків та здійснення платежів» Правил ринку строк оплати виставлених відповідачу рахунків, а починаючи з 01.07.2024 строк сформованих (виставлених) декадних звітів, як платіжних документів, суд першої інстанції правильно визначив початок прострочення в оплаті вартості балансуючої електричної енергії окремо за кожним виставленим рахунком, а починаючи з 01.07.2024 за кожним сформованим декадним звітом.

Правомірність оплати саме на підставі декадних, а не місячних звітів підтверджена Верховним Судом, зокрема, у справах №№910/10878/24 та 910/6071/25.

Так, 24.06.2025 Верховний Суд залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі №910/10878/24, де апеляційний суд дійшов наступних висновків:

«Також відповідно до п. 7.7.1 Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку, АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця».

«Враховуючи, що п. п. 7.2.1 та 7.7.1 Правил ринку регулюють питання формування декадних звітів та забезпечення суми коштів відповідно до декадних звітів, колегія суддів відхиляє твердження скаржника стосовно відсутності зобов`язання здійснювати оплату декадних звітів та помилковості здійснення позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат щодо декадних звітів».

Таким чином, касаційний суд, залишаючи без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі №910/10878/24, погодився з тим, що відповідно до Правил ринку оплаті підлягають саме декадні звіти, а не місячні.

У постанові від 09.04.2026 у справі №910/6071/25 Верховним Судом зазначено, що п. п. 7.2.1 та 7.2.2 гл. 7.2 розд. VІІ Правил ринку регламентують забезпечення на рахунку ескроу ППБ наявність коштів для оплати послуг АР і встановлюють перерахування коштів з рахунку ППБ на рахунок ОСП, а не порядок оплати ОСП послуг, наданих ППБ. Тобто, п. п. 7.2.1 та 7.2.2 гл. 7.2 розд. VІІ Правил ринку регламентують оплату заборгованості ППБ перед адміністратором розрахунків АР на підставі декадних та місячних звітів.

Як наслідок, апеляційний суд вказує на те, що твердження Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про те, що Правила ринку передбачають обов`язок відповідача щодо перерахування коштів позивачу виключно за місячним звітом - відповідно до акта купівлі-продажу, який оформлюється раз на місяць «з урахуванням даних місячного звіту» (абз. 4 п. 7.2.2 Правил ринку), є помилковим та спростовується практикою правозастосування Верховного Суду.

Іще одним аргументом скаржника є те, що з урахуванням змін, внесених до Правил ринку з 01.07.2024, відповідач може сплачувати позивачу вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку. Тому, позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, який не відповідає ст. 16 ЦК України, ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку, оскільки позивач мав би просити суд стягнути кошти з рахунку зі спеціальним режимом використання.

Статтею 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» унормовано напрямки перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, але вона не забороняє для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Дана стаття не забороняє здійснити розрахунки на погашення заборгованості з будь-яких інших рахунків.

Тлумачення зазначеної норми, яке надає відповідач, нівелює ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору, ст. 525 ЦК України щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов`язання та ст. 525 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Приписи ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містять імперативної вказівки щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №910/21124/20, 17.01.2024 у справі №910/18308/21, 14.12.2023 у справі №910/3263/23, 25.05.2023 у справі №910/1382/22, 09.03.2023 у справі №910/18613/21 та 08.06.2022 у справі №910/6636/21.

Також, у постанові від 21.10.2025 у справі №910/10946/24 касаційний господарський суд вказав, що п. п. 7.2.1 та 7.2.2 глави 7.2 «Розрахунки за балансуючу енергію та ДП» розділу VІІ «Порядок розрахунків та здійснення платежів» Правил ринку унормовують оплату заборгованості постачальника послуг балансування ППБ перед адміністратором розрахунків АР, а абзац 6 підпункту 7.2.2 - підсумковий розрахунок між сторонами за результатами місячного звіту відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. Порядок поточної оплати АР на користь ППБ визначений у п. п. 7.7.1 та 7.7.4 глави 7.7 «Терміни формування звітів та рахунків» розділу VІІ «Порядок розрахунків та здійснення платежів» Правил ринку, відповідно до яких оплаті підлягають декадні звіти, а не місячні звіти на підставі акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

Тобто, оплата боргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» перед Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» регламентована п. п. 7.7.1 та 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку, а не п. 7.2.2 Правил ринку, як помилково вважає відповідач. Відповідно, посилання ПрАТ «НЕК Укренерго» на те, що абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку передбачає перерахування коштів виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання, є помилковим, оскільки зазначений пункт не регламентує порядок поточної оплати АР на користь ППБ, а регламентує підсумковий розрахунок між сторонами за результатами місячного звіту відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. Позиція Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про оплату заборгованості виключно з рахунку із спеціальним режимом використання є необґрунтованою та спростовується практикою Верховного Суду при вирішенні спорів між позивачем та відповідачем по договору №0421-41013, невиконання якого є підставою позовних вимог у даній справі.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №910/11976/23 (стягнення за договором №0421-41013) касаційний суд зробив наступні висновки: «При цьому Верховний Суд виснував, що наявність рахунку зі спеціальним режимом використання не виключає застосування до боржника, зокрема, відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, тому твердження ОСП, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, суд касаційної інстанції відхилив (п. 5.37 постанови у справі №910/6635/21, п. 86 постанови у справі №910/6639/21)».

«При цьому положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та, відповідно, умов про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку».

«Підсумовуючи висновки у розрізі зазначеного, об`єднана палата Касаційного господарського суду відхилила твердження ОСП про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, вказавши що ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права».

У постанові Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9798/24 зазначено наступне:

«Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». Судом касаційної інстанції було зазначено, що зміст ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Отже, суд вважає безпідставними зазначені вище аргументи скаржника, оскільки, зміст ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором».

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що зміст наведених постанов Верховного Суду свідчить про безпідставність тверджень відповідача про те, що відповідно до абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку та ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» кошти лише з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до Правил ринку, зокрема, на поточні рахунки постачальників послуг з балансування, а відповідач незаконно заявив вимогу про стягнення коштів з будь-яких рахунків відповідача (без зазначення рахунків зі спеціальним режимом використання).

Насамкінець, відповідач в апеляційній скарзі також посилається на те, що з огляду на положення п. 7.7.4. Правил ринку строк оплати протягом 4 робочих днів з дати направлення рахунка/направлення (виставлення, формування) декадного та/або місячного звіту змінює нарахування та не враховує індекс інфляції за неповний місяць, зменшує кількість днів прострочення, а тому позивачем неправильно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

В цій частині колегія суддів зазначає, що, як встановлено вище, доказами наявності заборгованості відповідача та моменту її виникнення є декадні звіти за період з травня по жовтень 2025 року. Зазначені звіти сформовані в системі управління ринком не позивачем, а самим відповідачем як адміністратором розрахунків, і вони підтверджують необхідність розрахунків за поставлену електричну енергію для балансування у відповідності до строків, передбачених п. 7.7.4 Правил ринку, тобто протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (звіту).

Верховний Суд у постанові від 14.05.2026 у справі №910/6076/25 виснував наступне:

«Тобто, до знесення змін постановою НКРЕКП №1882 від 10.10.2023 п. 7.7.1 Правил ринку передбачався «платіжний документ», а після змін - «декадний звіт». Зазначеними пунктами передбачено оплату АР платіжних документів, якими є декадні звіти, що формуються АР - відповідачем.

«Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі №910/6071/25 зазначив наступне: «АТ «НЕК «Укренерго» не формує у системі управління ринком рахунки для оплати послуг ППБ, а формує декадні звіти, які є документами для здійснення розрахунків. Тому помилковими є твердження відповідача про те, що Правила ринку передбачають його обов`язок перераховувати кошти позивачу виключно за місячним звітом - відповідно до акта купівлі-продажу, який оформлюється раз на місяць «з урахуванням даних місячного звіту».

Таким чином, декадні звіти є документами, для здійснення розрахунків за якими у відповідача виникають грошові зобов`язання щодо перерахування коштів позивачу.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що розрахунок індексу інфляції і 3% річних повинен здійснюватися від дати прострочення оплати місячного звіту.

Водночас, оскільки зобов`язання зі сплати боргу було порушеним з дат декадних звітів (+ 4 робочі дні - граничний термін оплати за кожним звітом), відповідач безпідставно вважає, що зобов`язання з оплати боргу мало виникнути лише з дати виставлення відповідного місячного звіту, а порушення зобов`язання зі сплати боргу від дат місячних звітів (+ 4 робочі дні).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не за кожним декадним звітом окремо, а сукупно на суму боргу за трьома декадними звітами, починаючи з моменту невиконання зобов`язання щодо оплати останнього в місяці декадного звіту, а не з моменту формування місячного звіту, як помилково вважає відповідач.

У випадку ж обрахунку позивачем індексу інфляції та 3% річних окремо за кожним декадним звітом, розмір таких нарахувань був би більшим, оскільки збільшився б період нарахування.

При цьому, позивач не обмежений нормами чинного законодавства у праві здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період менший, ніж той, за який таке нарахування є можливим, оскільки об`єктивно таке нарахування могло здійснюватися, починаючи з дат декадних звітів, з урахуванням граничного строку оплати.

Таким чином, фактичне порушення грошового зобов`язання мало місце внаслідок прострочення оплати декадних звітів. Водночас, відповідач безпідставно виходить із того, що саме зобов`язання зі сплати боргу виникає лише з моменту формування місячного звіту, а відповідно, і порушення такого зобов`язання, - лише після спливу, на його думку, строку оплати за місячними звітами. Така позиція, фактично, суперечить наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду та ґрунтується на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.

Відповідно, апеляційний суд вважає, що розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, є правомірним, обґрунтованим та арифметично вірним, а тому протилежні доводи скаржника відхиляються.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь позивача основної заборгованості у розмірі 542704694,56 грн, інфляційних втрат у розмірі 4839069,17 грн та 3% річних у розмірі 3462697,03 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу та доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2019 між Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» укладений договір №1350-ДЭ про надання правової допомоги. Додатковими угодами №2 від 27.12.2019, №5 від 30.12.2020, від 30.12.2021, від 28.12.2022, №10 від 29.12.2023, №11 від 01.01.2025 та №12 від 17.11.2025 щороку дія договору продовжувалася, зокрема, на строк до 31.12.2026.

На виконання умов договору між сторонами було укладено додаткову угоду №10-3/09 від 05.09.2024, відповідно до п. 1.1 якої виконавець зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта у справах за позовом клієнта до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за договором про участь у балансуючому ринку №0421-41013 від 27.05.2019, з подальшим представництвом (захистом) прав та інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди №10-3/09 від 05.09.2024 вартість послуг адвоката за участь судовому засіданні становить 10000,00 грн за кожне судове засідання, незалежно від тривалості відповідного судового засідання. За інші вчинені юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката, що становить 10000,00 грн за годину, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг.

У п. 3.2 додаткової угоди №10-3/09 від 05.09.2024 зазначено про те, що представництво інтересів клієнта у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» здійснюється адвокатами Адвокатського об`єднання «Перший радник», в тому числі Кострецем Євгенієм і Середою Віталієм.

08.10.2024 сторонами укладено додаткову угоду №10-8/10/3, відповідно до якої, зокрема:

- викладено п. 4.1 договору в наступній редакції: «Виконавець звітує за результатом надання послуг, надаючи на погодження клієнту звіт наданих послуг (надалі - Звіт)»;

- викладено п. 4.2 договору в наступній редакції: «Звіт складається та підписується виконавцем за результатом надання послуг протягом трьох днів з дати прийняття судом першої або апеляційної або касаційної інстанції судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку настання інших обставин, що зумовлюють припинення або зміну умов надання правової допомоги за договором, але не пізніше першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було прийняте рішення. Звіт має містити детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару). Такий звіт невідкладно (в день його складання) направляється виконавцем клієнту»;

- викладено п. 2.4 додаткової угоди №10-3/09 від 05.09.2024 в наступній редакції: «Оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у межах суми, стягнутої на користь виконавця, на підставі погоджених та підписаних сторонами звітів».

Також, 01.03.2025 сторонами укладено додаткову угоду №3-1/10, відповідно до якої, зокрема:

- викладено п. 1.7 додаткової угоди №10-8/10/3 від 08.10.2024 в такій редакції: «Викласти пункт 2.4. Додаткової угоди №10-3/09 від 05.09.2024 в наступній редакції: «Оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили»;

- викладено п. 2.1 додаткової угоди №10-3/09 від 05.09.2024 в такій редакції: «Вартість послуг за участь одного адвоката в судовому засіданні - 10020 грн в тому числі ПДВ 20% - 1670 грн за кожне судове засідання незалежно від його тривалості або/та за інші роботи (надані послуги), виконані адвокатом за одну годину роботи».

На виконання умов договору та додаткових угод до нього 17.03.2026 між Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» погоджено звіт наданих послуг №1703, відповідно до якого загальний розмір винагороди виконавця за надані послуги становить 100200,00 грн та складається з вартості наступних послуг:

- підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних та інфляційних втрат - 3 години вартістю 30060,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив - 1 година вартістю 10020,00 грн;

- підготовка заперечення на клопотання про повторне подання документів в належному форматі, на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та клопотання про продовження підготовчого засідання - 1 година вартістю 10020,00 грн;

- участь у 5-ти судових засіданнях 06.01.2026, 27.01.2026, 17.02.2026, 10.03.2026 та 17.03.2026 - 1 засідання вартістю 10020,00 грн, що разом складає 50100,00 грн.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаними доказами та наявними матеріалами справи підтверджується надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги у погодженому сторонами розмірі, що становить 100200,00 грн.

Відповідач в суді першої інстанції просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн, зважаючи на недотримання позивачем вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, виходячи з принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, а також час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Апеляційний суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з правомірними висновками місцевого господарського суду, враховуючи фактичні обставини даної справи, її складність, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, розмір витрат Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на правову допомогу в сумі 100200,00 грн є обґрунтованим, доведеним, співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом фактично наданих послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а покладення на відповідача таких витрат відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.

При цьому, відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції, які були підставою для ухвалення рішення про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки оскаржуючи додаткове рішення, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» не наводить жодних конкретних аргументів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судових витрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14315/25 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 у справі №910/14315/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.06.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко