Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №910/13214/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Справа№ 910/13214/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: Лівочка М. О.

від відповідача: Гордієць С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2026 (повний текст складено та підписано 27.03.2026)

у справі № 910/13214/25 (суддя Князьков В. В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холд Груп"

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холд Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Холд Груп") про стягнення 2 907 866,05 грн, з яких: основний борг в сумі 2 277 749,19 грн, інфляційні втрати в сумі 237 997,55 грн, пеня в сумі 342 308,71 грн та 3% річних в розмірі 49 810,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 3050164 від 22.12.2023 на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині розрахунків за поставлену теплову енергію.

В подальшому, позивачем було подано до суду першої інстанції заяву, в якій вказано про донарахування добору за листопад 2023 року, грудень 2023 року та січень 2024 року, яке було зроблено позивачем, у зв`язку зі здійсненням відповідачем самовільного підключення систем теплопостачання без дозволу енергопостачальної організації, про що було складено відповідні акти про порушення.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 215 919,27 грн та стягнути з відповідача основний борг в сумі 2 061 829,92 грн, що складається з вартості добору, яка нарахована енергопостачальної організацією за період з листопада 2023 року по січень 2024 року, інфляційні втрати в сумі 237 997,55 грн, пеню в розмірі 342 308,71 грн та 3% річних в сумі 49 810,60 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/13214/25:

- закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 22 025,94 грн;

- задоволено частково позовні вимоги та стягнуто з ТОВ "Холд Груп" на користь КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" пеню в сумі 69 582,27 грн, 3% річних в сумі 12 032,31 грн, інфляційних втрат в розмірі 58 576,14 грн та судовий збір в сумі 2 102,86 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 22 025,94 грн, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем на рахунок позивача після відкриття провадження у справі.

Водночас місцевим господарським судом встановлено, сума 193 893,33 грн була сплачена відповідачем згідно платіжної інструкції № 941 від 23.07.2025, тобто, до моменту відкриття провадження у даній справі.

За висновками суду першої інстанції, сума основного боргу, яка складається з добору, який було здійснено енергопостачальної організацією за період з листопада 2023 року по січень 2024 року в розмірі 2 061 829,92 грн не підлягає задоволенню, так як матеріали справи не містять доказів самовільного підключення відповідача до теплової мережі до моменту укладення договору із позивачем. Враховуючи не доведення позивачем обставин наявності у відповідача заборгованості на суму 2 061 829,92 грн, нарахування позивачем розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму є необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, який був здійснений позивачем на суму боргу до моменту його фактичного погашення відповідачем із прострочення строків оплати.

Короткий зміст апеляційної скарги та заперечень на неї.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/13214/25, КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні основного боргу в сумі 2 061 829,92 грн, пені - 272 726,44 грн, 3 % річних - 37 778,29 грн та інфляційних втрат - 179 421,41 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про недоведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 061 829,92 грн, оскільки на думку позивача, матеріалами справи підтверджується факт самовільного підключення відповідачем об`єктів до системи теплопостачання без дозволу теплопостачальної організації, що стало підставою для здійснення відповідних донарахувань.

При цьому, позивач вказує, що обсяг спожитої відповідачем теплової енергії та розмір заборгованості перед позивачем підтверджується актами споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору від 22.01.2024 № 2333, № 2334, № 2332, рішенням комісії позивача з розгляду актів порушень споживачами ПКТЕ (оформлене у вигляді протоколів №№: 01, 02, 03 від 25.04.2024), які долучені до апеляційної скарги, а також обліковими картками та розрахунками.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на суперечливість і необґрунтованість доводів позивача.

Розгляд клопотання позивача.

У апеляційній скарзі позивач просить долучити до матеріалів справи документи, а саме акти про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору від 22.01.2024 № 2333, № 2334, № 2332, рішення комісії позивача з розгляду актів порушень споживачами ПКТЕ (оформлене у вигляді протоколів №№: 01, 02, 03 від 25.04.2024), якими у квітні 2024 ухвалено рішення щодо здійснення нарахування (добору) ТОВ "Холд Груп" за теплову енергію та інші документи.

Розглянувши вказане клопотання позивача щодо прийняття доказів, які не були подані в суді першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, необхідна наявність таких критеріїв, як: "винятковість випадку", "причини, що об`єктивно не залежать від особи" та "наявність доказів неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Близькою за змістом є правова позиція, викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Суд касаційної інстанції також вказував, що відповідно до висновку щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасність вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Колегія суддів констатує, що позивач у своїй апеляційній скарзі не навів жодних об`єктивних причин, які перешкоджали поданню зазначених доказів до суду першої інстанції.

За наведеного, судова колегія не приймає до уваги долучені позивачем до апеляційної скарги докази.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2026, розгляд справи № 910/13214/25 призначено в судовому засіданні на 03.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 17.06.2026.

Присутній у судовому засіданні 17.06.2026 представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Присутній у судовому засіданні 17.06.2026 представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Між КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (енергопостачальна організація, позивач) та ТОВ "Холд Груп" (споживач, відповідач) було укладено договір № 3050164 від 22.12.2023 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), відповідно до якого енергопостачальна організація зобов`язалася виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 22.02.2024 року. Припинення дії цього договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Згідно з укладеної додаткової угоди до договору сторони домовились, викласти пунктом 8.1 наступного змісту: "Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2024".

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язалась постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Об`єкт теплопостачання (4 будівельних майданчика), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Метрологічна, 62-А, площа 3 458, 1 кв.м.; м. Київ, вул. Метрологічна, 58-Б, площа 6051,3 кв.м.; м. Київ, вул. Метрологічна, 52-Б, площа 3720, 9 кв.м.; м. Київ, вул. Метрологічна, 58-Б, площа 142, 4 кв.м (додаток 8 до договору).

Відповідно до умов додатку 4 до договору, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів встановлених на межі балансової належності.

У разі відсутності у споживача приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальноїх організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Різниця між заявленою та фактично спожитою відповідачем тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Споживач відповідно до умов договору зобов`язався щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК, оформлену позивачем облікову картку фактичного споживання та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник позивачу, акт виконаних робіт.

За умовами договору споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової, енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатках 3, 4.

Відповідно до п. 1 додатку 3 до договору розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) 3 793, 09 грн без урахування ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, об`єкти теплопостачання було підключено до теплопостачання згідно корінців нарядів: № 3725 від 24.01.2024, № 932 від 26.01.2024, № 951 від 30.01.2024. У вказаних корінцях нарядів визначено дату включення, а саме, у № 3725 від 24.01.2024 - 24.01.2024, у № 932 від 26.01.2024 - 27.01.2024 та у № 951 від 30.01.2024 - 30.01.2024.

За розрахунком позивача, станом на момент звернення з позов до суду заборгованість відповідача з оплати спожитої теплової енергії становила 2 277 749,19 грн, що включала в себе заборгованість за лютий 2024, березень 2024 та суму добору, який було здійснено енергопостачальної організацією у квітні 2024 за період з листопада 2023 року по січень 2024 року.

Споживання теплової енергії 30.01.2024 по 21.02.2024, з 22.02.2024 по 21.03.2024, з 22.03.2024 по 29.03.2024 підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями обліку.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що період постачання позивачем та відповідно споживання відповідачем теплової енергії є 30.01.2024 року - 29.03.2024 року.

Також відповідачем було зазначено, що ним повністю проведено оплату вищевказаних сум, що підтверджується актом звіряння розрахунків між позивачем і відповідачем, а тому у останнього відсутня заборгованість перед позивачем за теплову енергію отриману та спожиту відповідно до умов укладеного договору за вказаний період.

З долученої до позову облікової картки за квітень 2024 вбачається, що вищевказана сума складається з нарахувань за добор теплової енергії за період з листопада 2023 року по січень 2024 року.

Проте, договір укладено з 22.12.2023 року до 15.04.2024 року, період постачання та споживання теплової енергії відповідно до нарядів та відомостей обліку теплової енергії згідно показів вузлів обліку теплової енергії є 30.01.2024 - 29.03.2024.

Як було вище зазначено, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано до заяву, про стягнення заборгованості в розмірі 2 061 829, 92 грн складається з нарахувань добору теплової енергії за період з листопада 2023 року по січень 2024 року. Також відповідно до заяви позивач просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 215 919,27 грн та стягнути на свою користь з відповідача основний борг в сумі 2 061 829,92 грн, інфляційні втрати в сумі 237 997,55 грн, пеню в розмірі 342 308,71 грн та 3% річних в сумі 49 810,60 грн.

Вказана заява позивача, була розцінена судом першої інстанції як заява про зменшення суми позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні основного боргу в сумі 2 061 829,92 грн, пені - 272 726,44 грн, 3% річних - 37 778,29 грн та інфляційних втрат - 179 421,41 грн. Відтак, оскаржуване судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається відповідно до вимог ст. 269 ГПК України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді укладено з 22.12.2023 до 15.04.2024, період постачання та споживання теплової енергії відповідно до нарядів та відомостей обліку теплової енергії згідно показів вузлів обліку теплової енергії є 30.01.2024 - 29.03.2024. У вказаному договорі відсутні посилання, що його умови застосовуються до відносин, як виникли до його укладення.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Проте, всупереч принципу змагальності, жодного доказу на підтвердження самовільного підключення відповідача до теплової мережі за період, за який позивачем здійснено розрахунок добору, КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до місцевого господарського суду не було подано.

До того ж, у заяві, яка була розцінена судом першої інстанції, як заява про зменшення розміру позовних вимог, позивачем вказано про складення енергопостачальником актів про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією, проте, таких актів на підтвердження позовних вимог також не було подано до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на доказах, які не були предметом дослідження суду першої інстанції та не можуть бути прийнятті судом апеляційної інстанції, з підстав наведених у цій постанові.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин самовільного підключення відповідача до системи теплопостачання у період, за який позивачем здійснено донарахування вартості теплової енергії в сумі 2 061 829,92 грн. Саме на позивача покладався обов`язок доведення зазначених обставин, однак відповідних доказів до суду першої інстанції подано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 061 829, 92 грн. Також враховуючи, що позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані на вказану вище суму боргу, є похідними від вимог про стягнення основного боргу, підстав для їх задоволення теж не вбачається.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 269 ГПК України, колегія суддів не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з наданою судом оцінкою встановлених обставин, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

В свою чергу, вказані відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи про те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення суми в розмірі 2 061 829,92 грн, нарахованої за добор теплової енергії у період, який не охоплений дією договору та початком і закінченням споживання теплової енергії є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі №910/13214/25 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 22.06.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова