Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №922/3080/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Справа№ 922/3080/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: Ващенко Т. Д. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Коломієць Ю. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2025 (повне рішення складено 19.12.2025)

у справі № 922/3080/25 (суддя Курдельчук І. Д.)

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект"

про стягнення збитків

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" про стягнення збитків у розмірі 1 255 975,55 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2025 справу передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2025 справу №922/3080/25 прийнято до свого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, всупереч умовам договору про надання послуг № 69081605 від 16.08.2022 та вимогам податкового законодавства, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, що, на його думку, спричинило збитки у розмірі 1 255 975,55 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним порушень, які б стали підставою для відшкодування заявлених позивачем збитків. При цьому відповідач зазначав, що ним було вжито всіх передбачених законодавством заходів для реєстрації податкових накладних та подано необхідні документи до контролюючого органу.

Крім того, відповідач вказував, що встановлення обставин вчинення платником податків податкового правопорушення належить до компетенції контролюючого органу, а обов`язок доведення вини платника податків покладається саме на такий орган у порядку, визначеному податковим законодавством.

Також відповідач зазначав, що задоволення позовних вимог призведе до фактичного подвійного стягнення суми податку на додану вартість, оскільки відповідні суми вже були сплачені ним до бюджету та не були повернуті.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 922/3080/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 1 255 975,55 грн збитків.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки факт відмови у реєстрації податкових накладних відповідача підтверджується рішеннями контролюючого органу, правомірність яких не є предметом розгляду у цій справі та які не були оскаржені відповідачем.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність у його діях протиправної поведінки та зазначив, що прийняття контролюючим органом рішень про відмову у реєстрації податкових накладних свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо їх реєстрації, що, у свою чергу, позбавило позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту. Відтак суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та збитками позивача, а також усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку з їх відшкодування.

Також місцевий господарський суд зазначив, що відповідач помилково вважає, що його притягнуто до подвійної відповідальності, оскільки відшкодування збитків та сплата податку на додану вартість є різними за своєю правовою природою правовідносинами, а тому не свідчать про подвійне притягнення до відповідальності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" 07.01.2026 (через систему "Електронний суд") звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2025 року у справі №922/3080/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача збитків, які, за твердженням позивача, виникли внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних та позбавлення позивача можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

На думку апелянта, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, необхідним є доведення факту порушення правил складання та реєстрації податкових накладних належними та допустимими доказами, зокрема актом (довідкою) перевірки чи рішенням контролюючого органу, прийнятим за її результатами. При цьому апелянт зазначав, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для належної реєстрації податкових накладних та у повному обсязі сплачено суму ПДВ, а тому лише контролюючий орган уповноважений встановлювати наявність податкового правопорушення та вину платника податків.

Крім того, апелянт вважав, що позивач не довів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків, зокрема протиправності його поведінки, яка, на його думку, може бути підтверджена виключно матеріалами податкової перевірки або відповідними рішеннями контролюючого органу.

Також апелянт зазначав, що задоволення позовних вимог фактично призведе до подвійного стягнення суми ПДВ, оскільки відповідні кошти були ним перераховані на електронний рахунок ПДВ та не були повернуті податковим органом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 апеляційну скаргу у справі № 922/3080/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.02.2026.

28.01.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін. Позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що лише контролюючий орган уповноважений встановлювати обставини, які підтверджують вчинення платником податків правопорушення, не відповідають актуальній правовій позиції Верховного Суду, а наведені апелянтом постанови Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.

При цьому позивач послався на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, якими уточнено раніше висловлені правові позиції, зокрема, щодо того, що обставини, пов`язані з реєстрацією податкових накладних, можуть підтверджуватися не лише матеріалами перевірки контролюючого органу, а й іншими доказами, а господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) відповідача при виконанні ним податкових обов`язків, якщо така оцінка є необхідною для вирішення спору.

29.01.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/654/26 від 19.02.2026 у справі № 922/3080/25, у зв`язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2026 справу № 922/3080/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено їх розгляд на 12.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкладено розгляд справи до 09.04.2026.

17.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про надання можливості щодо його участі у справі № 922/3080/25 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 задоволено відповідні клопотання представника позивача та повідомлено учасників справи, що судові засідання у даній справі відбудуться в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" та відкладено її розгляд на 19.05.2026.

14.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав клопотання про долучення додаткових доказів, а саме копії позовної заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у місті Києві про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати такі податкові накладні, щодо яких у даній справі позивач заявляє про завдання йому збитків у зв`язку з неможливістю включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 320/18534/26 між суддями.

Відповідач зазначив, що вказані докази свідчать про відсутність його вини у завданні позивачу збитків, а у разі задоволення адміністративним судом позовних вимог щодо скасування рішень податкового органу та реєстрації податкових накладних Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", на думку відповідача, не зазнає збитків.

15.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" подав заперечення на клопотання відповідача про долучення додаткових доказів. Позивач зазначив, що подання такого клопотання свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку відповідача, оскільки предметом розгляду суду першої інстанції вже було клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв`язку з розглядом адміністративної справи № 320/57977/25. При цьому ухвалою від 25.03.2026 вказаний адміністративний позов було залишено без розгляду за заявою самого позивача у тій справі.

На думку Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", повторне звернення відповідача до адміністративного суду з позовом щодо тих самих податкових накладних має на меті затягування розгляду даної господарської справи, тоді як наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення обставин справи та прийняття судового рішення.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1441/26 від 15.05.2026 у справі № 922/3080/25, у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці 19.05.2026, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 у справі № 922/3080/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено їх розгляд на 03.06.2026.

У судовому засіданні 03.06.2026 оголошено перерву до 10.06.2026.

У судове засідання 10.06.2026 представники сторін з`явилися.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, а представник позивача - відмовити у її задоволенні.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.08.2022 між КП "Харківські теплові мережі" (замовник) та ТОВ "Тепрін-Проект" (виконавець) укладено Договір №69081605 про надання послуг (далі Договір), за умовами п.1.1 виконавець зобов`язується з використанням матеріалів замовника надати за кодом по ДК 021-2015:98390000-3 інші послуги (Послуги з виготовлення частин котельного барабанного пилогазового агрегату ст. №6 інв. №4021. Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та сплатити виконавцю їх вартість у строки визначенні умовами цього Договору.

Відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 7 645 178,73 грн (в тому числі 1 274 196,46 грн ПДВ) відповідно до актів наданих послуг за Договором.

Позивачем для виконання умов Договору здійснено перерахування на користь відповідача 7 645 178,69 грн.

Пунктом 6.3.3 Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний нести всі ризики та витрати, пов`язані з наданням послуг, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідачем для звітності щодо господарських операцій, здійснених в межах Договору, направлено до податкового органу податкові накладні на загальну суму 7 535 853,29 грн (1 255 975,55 грн ПДВ):

- №2 від 16.12.2022 на суму 1 105 054,66 грн (184 175,78 грн ПДВ);

- №3 від 16.12.2022 на суму 1 105 054,66 грн (184 175,78 грн ПДВ);

- №4 від 16.12.2022 на суму 1 918 125,00 грн (319 687,50 грн ПДВ);

- №5 від 16.12.2022 на суму 1 992 187,50 грн (332 031,25 грн);

- №6 від 16.12.2022 на суму 375 155,96 грн (62 525,99 грн ПДВ);

- №7 від 16.12.2022 на суму 322 995,24 грн (53 832,54 грн ПДВ);

- №8 від 16.12.2022 на суму 375 155,96 грн (62 525,99 грн ПДВ);

- №9 від 16.12.2022 на суму 171 062,16 грн (28 510,36 грн ПДВ);

- №11 від 16.12.2022 на суму 171 062,15 грн (28 510,36 грн ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що статус податкових накладних №2 від 16.12.2022, №3 від 16.12.2022, №4 від 16.12.2022, №5 від 16.12.2022, №6 від 16.12.2022, №7 від 16.12.2022, №8 від 16.12.2022, №9 від 16.12.2022, №11 від 16.12.2022 Комісією прийнято рішення "Скаргу не задоволено".

Відповідач у суді першої інстанції підтверджував обставину зупинки 12.01.2023 податковим органом реєстрації вказаних податкових накладних та прийняття 13.02.2023 рішення ГУ ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації вищевказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення збитків у розмірі 1 255 975,55 грн, оскільки внаслідок нереєстрації відповідачем податкових накладних позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт вважає, що у його діях відсутня вина у завданні позивачу збитків, оскільки ним було вжито всіх залежних від нього заходів для належної реєстрації податкових накладних та у повному обсязі сплачено суму ПДВ. На думку апелянта, лише контролюючий орган уповноважений встановлювати факти податкового правопорушення, а тому висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неналежних доказах. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не довів усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, а задоволення позову призведе до подвійного стягнення суми ПДВ, яка ним не поверталася.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Господарські операції, зокрема щодо надання послуг, є об`єктом оподаткування за податком на додану вартість.

За результатом вчинення суб`єктами господарської операції подається податкова звітність, зокрема платником податку на додану вартість, який виступає продавцем/надавачем послуг, подається податкова накладна, а саме: відповідно до статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Подання та реєстрація надавачем послуг податкових накладних є підставою для включення у свою податкову звітність отримувачем послуг інформації щодо вчинення господарської операції з визначенням податкового кредиту.

Згідно з пунктом 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V (податок на додану вартість) цього Кодексу.

Отже, як вбачається з Податкового кодексу України, не реєстрація або відмова у реєстрації податкових накладних надавача послуг, позбавляє отримувача послуг включити до своєї податкової звітності податковий кредити, що у свою чергу порушує законний майновий інтерес та позбавляє отримувача послуг на очікуваний дохід у формі права на зменшення суми податкового зобов`язання або бюджетного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 звертала увагу, на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду. Тим більше не може бути обов`язковою така оцінка, надана контролюючим органом.

Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.

А відтак, у контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Об`єднана палата у постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, в цілому погоджуючись з зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання, вважала за необхідне частково відступити від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягало в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принципу змагальності в господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 916/2403/18), і саме цей стандарт, як правило, має застосовуватись при розгляді господарських спорів (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17 від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17).

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

А відтак доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях/бездіяльності відповідача протиправної поведінки, а також встановлення такої протиправної поведінки лише податковими органами та судами відповідної юрисдикції є необґрунтованими, оскільки податковим органом була зупинена реєстрація податкових накладних, а у подальшому прийнято рішення про відмову у реєстрації та рішення про відмову у скасуванні рішення про відмову у реєстрації, а тому вказані рішення податкової свідчать про недотримання відповідачем податкового законодавства в частині виконання обов`язку реєстрації податкових накладних.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у його діях протиправної поведінки, оскільки обов`язок відповідача не зводиться виключно до подання податкових накладних на реєстрацію, а полягає у забезпеченні їх належної реєстрації відповідно до вимог податкового законодавства. Тому сам по собі факт вчинення відповідачем дій, спрямованих на реєстрацію податкових накладних, не свідчить про належне виконання такого обов`язку та не спростовує висновку про наявність підстав для відшкодування завданих позивачу збитків.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, що підтверджується рішеннями контролюючого органу про відмову в їх реєстрації, та позбавленням позивача можливості включити суму ПДВ у розмірі 1 255 975,55 грн до складу податкового кредиту і скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про подвійне стягнення суми ПДВ, оскільки сплата податку до бюджету та відшкодування збитків позивачу мають різну правову природу та виникають з різних правовідносин. Тому задоволення позовних вимог не свідчить про подвійне притягнення відповідача до відповідальності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепрін-Проект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №922/3080/25 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 22.06.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова