Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №910/6995/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2026 р. Справа№ 910/6995/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025

у справі № 910/6995/25 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Департаменту патрульної поліції

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

30.05.2025 Департамент патрульної поліції звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 72 043,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29.10.2023 в м. Одеса, по вул. Рішельєвській/Успенській відбулась ДТП за участі транспортних засобів "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Позивач зазначає, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 у справі №522/22063/23, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також, позивач зазначає, що постановою Одеського апеляційного суду у справі №522/22062/23 від 13.03.2024 постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасовано, провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Позивач вказує на те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не встановлено. Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" згідно полісу №АТ/4275944, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в частині різниці грошових сум визначених висновками експертного дослідження №ЕД-19/116-24/24601-АВ, №ЕД-19/116-24/20636-АВ та виплачених відповідачем, а саме у розмірі 72 043,36 грн.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статтю 162 Господарського процесуального кодексу України , статті 19 та 62 Конституції України , статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , статті 7, 24, 38, 124, 247, 280 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення , статтю 36 Закону України стосовно страхування , статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , а також статтю 78 Кодексу адміністративного судочинства України

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказавши, що така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Також, відповідач зазначив, що суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія. Відповідач вказує на те, що дорожньо-транспортна подія, яка відбулася 29.10.2023 сталася з вини обох водіїв та послався на п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Крім того, відповідач зазначив, що згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-24/24601-АВ від 28.11.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Skoda Rapid", номерний знак НОМЕР_2 , визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження та становить 362 253,61 грн, оскільки відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним. Так, відповідач вказує на те, що належаною суму страхового відшкодування, яка підлягала виплаті позивачу є 84 547,85 грн із розрахунку 362252,61 грн (вартість транспортного засобу до ДТП) - 190 656,91 грн (вартість транспортного засобу після ДТП) - 2500 грн (франшиза) = 169 095,70/2 (оскільки обопільна вина). При цьому, відповідач зазначає, що ним 22.04.2024 було сплачено позивачу 99 552,34 грн, що підтверджується платіжною інструкціє №22665.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6995/25 у позові відмовлено.

У цьому рішенні Господарський суд міста Києва дійшов висновку про повну необґрунтованість позовних вимог Департаменту патрульної поліції та відмовив у задоволенні позову про стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» 72 043,36 грн страхового відшкодування. Суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок обопільної вини обидвох водіїв, оскільки водій патрульного авто ОСОБА_2 , хоч і рухався з увімкненими спецсигналами на червоне світло, не дотримався вимог ПДР щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. З огляду на це та з урахуванням того, що провадження щодо поліцейського було закрите Приморським районним судом м. Одеси за закінченням строків притягнення до адмінвідповідальності (що не є реабілітуючою підставою і не свідчить про його невинуватість), суд визнав законними дії страхової компанії, яка правомірно виплатила лише 50% від суми завданих збитків відповідно до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішення мотивоване з посиланням на статті 13, 74, 76, 86 та 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 1166, 1187 і 1188 Цивільного кодексу України, статті 38, 124 та 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також статті 30 і 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

А саме апелянт посилається на те, що:

- вина водія автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_1 у вчиненні ДТП за ст. 124 КУпАП підтверджена постановою Приморського районного суду м. Одеси та залишена в силі апеляційним судом, отже, вона доведена повною мірою;

- провадження щодо водія патрульного автомобіля ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито через закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7 ч. 1 ст. 247, ст. 38 КУпАП);

- відповідно до презумпції невинуватості та практики ЄСПЛ (зокрема, справи «Грабчук проти України»), закриття провадження у справі не вирішує питання про доведеність вини особи. Отже, вина осіб не встановлюється у справах, які закриваються;

- встановлений апеляційним судом факт відсутності вини ОСОБА_2 має преюдиціальне значення і є обов`язковим для врахування під час розгляду цієї господарської справи;

- оскільки вину поліцейського не доведено, обопільна вина у скоєнні ДТП відсутня. Через це страхова компанія ПАТ НАСК «ОРАНТА» безпідставно виплатила лише 50% страхового відшкодування, розділивши відповідальність на двох водіїв, і тому має здійснити доплату.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач вважає рішення Господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні позову повністю законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене без порушень норм права.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- у цивільному законодавстві діє презумпція вини завдавача шкоди. Відсутність адміністративної постанови не є безумовною підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності, адже господарський суд має право самостійно встановлювати наявність чи відсутність вини на основі інших доказів;

- провадження щодо водія патрульного автомобіля ОСОБА_2 було закрито за п. 7 ст. 247 КУпАП (через закінчення строків притягнення). Застосування цієї норми можливе лише за наявності вини у вчиненні правопорушення; якби вини не було, справу мали б закрити за відсутністю складу правопорушення (п. 1 ст. 247 КУпАП). Отже, вина поліцейського не спростована.;

- дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв. Поліцейський не переконався у безпечності свого маневру під час проїзду на заборонний сигнал світлофора та не забезпечив безпеку дорожнього руху, зокрема, не повторив звуковий сигнал безпосередньо на перехресті;

- оскільки встановлено обопільну вину (відповідальними за шкоду є декілька осіб), відповідно до п. 36.3 Закону України про обов`язкове страхування, страхова виплата правомірно визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість винних осіб;

- оскільки відновлювальний ремонт автомобіля «Skoda Rapid» є економічно недоцільним (вартість ремонту перевищує його ринкову вартість), згідно зі ст. 30.2 профільного Закону відшкодуванню підлягає лише різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи 910/6995/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

29.12.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/6995/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 13.02.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 13.02.2026 (включно).

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, встановив такі обставини правовідносин сторін.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 у справі №522/22063/23 (провадження №3/522/13024/23) встановлено, що 29.10.2023 о 12 год. 47 хв., громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Рішельєвській/вул. Успенській, наближаючись до вказаного перехрестя, був неуважним, створив перешкоду для руху, не надав дорогу, не забезпечив безперешкодний проїзд транспортному засобу "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався до вказаного перехрестя по вул. Успенській та рухався з увімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольору з увімкненим звуковим сигналом, в результаті чого скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.2 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У вказаній постанові, суд також зазначив, що в даному випадку в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення вимог пункту 3.2 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 у справі №522/22063/23 (провадження №3/522/13024/23), яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд вказав, що вищезазначеною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 у справі №522/22063/23 (провадження №3/522/13024/23), яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 та набрала законної сили, встановлено наявність вини ОСОБА_1 у скоєному 29.10.2023 ДТП, а тому доведення вини останнього не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 у справі №522/22062/23 (провадження №3/522/13023/23), встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.10.2023 серії ААД № 648322, 29.10.2023 о 12:47 в м. Одеса, перехрестя вул. Рішельєвська та вул. Успенська, на регульованому перехресті, водій ОСОБА_2 керуючи т/з Skoda Rapid, н.з. НОМЕР_3 , виконуючи невідкладне службове завдання при ввімкнених спеціальних звукових сигналах: проблисковими маячками синього та червоного кольорів, відступаючи від вимог пп. е) п. 8.7.3. Правил дорожнього руху на регульованому перехресті не забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з т/з Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 3.1 Правил дорожнього руху.

Вказаною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 у справі №522/22062/23 (провадження №3/522/13023/23) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.03.2024 у справі №522/22062/23 постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасовано. Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Суд зазначив, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

При цьому, суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія.

В постанові Одеського апеляційного суду від 13.03.2024 у справі №522/22062/23, судом було встановлено та зазначено, зокрема: "Відповідно до п. 2.3. б ПДР України передбачено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно пункту 1.10 ПДР України перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Перехрестя вулиць Рішельєвська, Успенська є регульованим перехрестям.

Згідно п.п. 16.1 ПДР України, перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.

Однак, відповідно до п. 3.1 ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та п. 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений. Право відступати від вимог ПДР України надається водіям оперативних транспортних засобів за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3.1 ПДР України під безпекою дорожнього руху необхідно розуміти такий рівень безпеки, який дозволяє водіям інших транспортних засобів виконати вимоги п. 3.2 ПДР України, щодо надання дороги і забезпечення безперешкодного проїзду зазначеного транспортного засобу.

Так, з відеозапису вбачається, що водій транспортного засобу "Skoda Rapid" наближаючись до перехрестя вул. Рішельєвської кут вул. Успенської, розуміючи що їде на заборонений сигнал світлофору для забезпечення безпеки дорожнього руху, надав декілька разів переривчастий спеціальний звуковий сигнал, однак не врахував того, що вулиця яку він має перетнути (Рішельєвська) має чотири полоси для руху автомобілів. Дві полоси на яких рухалися транспортні засоби змогли побачити та почути, що їде патрульний автомобіль, оскільки на той час їм тільки загорілося дозволене зелене світло світлофору.

Однак, для того, щоб маневр ОСОБА_2 був безпечним, звуковий сигнал потрібно було повторити і на середині проїзної частини, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 тільки під`їжджав до перехрестя на свій дозволений зелений сигнал світлофору, та не чув спец сигналу, який працівники поліції надавали, коли тільки до даного перехрестя наближались.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що їх патрульний автомобіль не обладнаний спеціальним звуковим сигналом типу "сирена", тому задля забезпечення безпеки дорожнього руху користувалися спеціальним переривчастим звуковим сигналом.

Водій ОСОБА_2 , як водій оперативного транспортного засобу, який виконував невідкладне службове завдання, мав право відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та п. 28.1 Правил дорожнього руху за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Однак, в порушення вказаного, ОСОБА_2 не в повній мірі було забезпечено безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 3.2 ПДР у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Спеціальні світлові сигнальні пристрої на оперативних транспортних засобах вмикаються у разі виконання водіями таких транспортних засобів невідкладних службових завдань, у результаті яких можуть виникнути ситуації, що вимагають відхилення від вимог розмітки, знаків або правил проїзду перехресть, у таких ситуаціях водії оперативних транспортних засобів зобов`язані переконатися в безпечності виконуваного ними маневру.

ОСОБА_2 не в повній мірі переконався, що його маневр буде безпечним для всіх учасників дорожнього руху, не вжив заходів, щодо надання додаткових переривчастих спеціальних звукових сигналів.".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідачем до матеріалів справи додано відповідь від Національної поліції України №3023303554096977, згідно якої правопорушниками (винуватцями ДТП) визначено водія автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 (1-й винуватець ДТП) та водія автомобіля "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 (2-й винуватець ДТП). Власником автомобіля "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 є Департамент патрульної поліції.

Як встановлено судами у справі №522/22062/23, ОСОБА_2 є працівником Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Отже, з огляду на встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ДТП, яка відбулась 29.10.2023 сталася також з вини водія "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні) ОСОБА_2 , так само як і з вини водія "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-24/24601-АВ від 28.11.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження та становить 362 252,61 грн, оскільки відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним.

Згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-24/20636-АВ від 24.10.2024 вартість автомобіля "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень отриманих у ДТП від 29.10.2023 становить 190 656,91 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу №АТ/4275944 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи становить 2 500 грн.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

За результатами перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права у цій справі встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на такі норми.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинні на момент ДТП) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.36.3 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відповідно до пункту 12.1. статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки в розумінні ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні) вважається фізично знищеним, враховуючи встановлену судами вину водія "Skoda Rapid" д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні) ОСОБА_2 та водія "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 у ДТП 29.10.2023, а тому дійшов до висновку, що вірною та належною сумою страхового відшкодування на користь позивача є 83297,85 грн із розрахунку:

- 362 252,61 грн (вартість транспортного засобу до ДТП) - 190 656,91 грн (вартість транспортного засобу після ДТП) = 171 595,70 грн;

- 171 595,70 / 2 грн (п.36.3 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") = 85 797,85;

- 85 797,85 грн - 2 500 грн (франшизи) = 83 297,85 грн.

Суд вказав, що згідно матеріалів справи, відповідачем 22.04.2024 на користь позивача було сплачено страхове відшкодування на суму 99 552,34 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №22665 від 22.04.2024.

Вказана оплата не заперечується й самим позивачем.

Відтак, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується доданими доказами, 29.10.2023 року в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda Rapid» (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням працівника поліції ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП службовий автомобіль позивача «Skoda Rapid» зазнав значних механічних пошкоджень. Згідно з висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № ЕД-19/116-24/24601-АВ від 28.11.2024 року, відновлювальний ремонт автомобіля є економічно недоцільним, оскільки вартість ремонту перевищує його ринкову вартість, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» кваліфікує транспортний засіб як фізично знищений («тотал»).

Щодо розподілу вини учасників пригоди та правомірності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року у справі №522/22063/23 водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим, цією ж постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 року зазначене рішення залишено без змін.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про його повну невинуватість у цивільно-правовому аспекті, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7) не належить до реабілітуючих підстав (на відміну від п. 1 цієї статті - відсутність події або складу правопорушення). Суд загальної юрисдикції припиняє провадження за строками лише за наявності в діях особи складу правопорушення, оскільки в іншому випадку справа підлягала б закриттю за п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для господарського суду лише в питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Проте відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не позбавляє господарський суд права самостійно, на підставі наявних у справі доказів, встановити наявність або відсутність вини особи у завданні шкоди в межах розгляду господарського спору.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, регулюється ст. 1188 ЦК України. За змістом ч. 1 цієї статті, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин і ступеня вини кожної особи. На відміну від кримінального та адміністративного процесу, у цивільних та господарських відносинах діє законодавча презумпція вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Оцінюючи обставини ДТП, суд першої інстанції правильно проаналізував дії водія ОСОБА_2 на предмет дотримання вимог розділу 3 ПДР України. Згідно з пунктом 3.1 ПДР України, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог, зокрема, сигналів світлофора, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Матеріалами справи, схемою ДТП та поясненнями сторін підтверджується, що водій патрульного автомобіля «Skoda Rapid» здійснював перетин перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора. Наявність увімкненого звукового сигналу та проблискових маячків давала йому перевагу в русі, однак не звільняла від обов`язку переконатися, що інші учасники дорожнього руху помітили службовий автомобіль і мають фізичну можливість зупинитися та уступити дорогу. Оскільки водій ОСОБА_2 виїхав на перехрестя без належної обачності, що призвело до зіткнення, в його діях наявний склад цивільного правопорушення (необережність) та порушення п. 3.1 ПДР України. Водій ОСОБА_1 , у свою чергу, порушив п. 3.2 ПДР, не надавши перевагу службовому авто, що рухалося з увімкненими спецсигналами. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок спільних неправомірних дій обох водіїв, тобто має місце обопільна вина.

Посилання апелянта на практику ЄСПЛ (зокрема, справу «Грабчук проти України») колегією суддів відхиляються як нерелевантні для цього спору. У зазначеному рішенні ЄСПЛ наголошував на недопустимості порушення принципу презумпції невинуватості у кримінальному аспекті, коли в судовому рішенні про закриття справи робляться прямі висновки про кримінальну вину особи за відсутності вироку. Натомість установлення господарським судом наявності цивільної вини учасників ДТП для цілей визначення обсягу майнового відшкодування збитків здійснюється в межах дискреції господарського суду на основі ст. 86, 1166, 1188 ЦК України та не є тотожним притягненню особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відповідальними за заподіяння збитків внаслідок однієї ДТП є декілька осіб, розмір страхової виплати (застереженого майнового відшкодування) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

З огляду на наявність вини обох водіїв у вчиненні ДТП, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» правомірно розрахувало розмір майнової виплати виходячи з 50% від встановленого розміру шкоди, нанесеної знищенням майна.

З урахуванням статей 13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, позивач не спростував презумпцію вини свого водія у цивільному делікті та не надав суду належних доказів, які б свідчили про виключну вину водія ОСОБА_1 .

Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Департаменту патрульної поліції до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення додаткових 72 043,36 грн.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються вищенаведеними нормами закону та матеріалами справи, у зв`язку з чим підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Стосовно порушення презумпції невинуватості та посилання на практику ЄСПЛ (справа «Грабчук проти України»). Колегія суддів відхиляє посилання Департаменту на ст. 6 Конвенції та справу «Грабчук проти України». Презумпція невинуватості, закріплена вказаними нормами, застосовується у кримінальному провадженні (або в провадженнях, які прирівнюються до них за суворістю санкцій, як-от КУпАП), щоб захистити особу від публічного звинувачення з боку держави без вироку суду.

Натомість, у господарському та цивільному судочинстві діє протилежний принцип - презумпція вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), згідно з яким особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У межах цього господарського спору розглядається деліктне зобов`язання між двома юридичними особами (ДПП та страховиком), де суд оцінює цивільну вину (необережність) водіїв як підставу для виплати коштів. Установлення господарським судом факту порушення водієм ПДР для цілей розподілу часток відшкодування збитків за ст. 1188 ЦК України не є притягненням особи до кримінального чи адміністративного покарання, а тому не порушує ст. 6 Конвенції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/6995/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова