Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №916/121/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/121/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни

про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повне рішення складено 22.07.2025)

у справі №916/121/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни

до відповідачів:

1. Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник”

про визнання дій неправомірними, відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 позов Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни до Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник” про визнання дій неправомірними, відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі” відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни, шляхом проведення зняття (коригування, скасування, заміни) обсягів (сертифікованих даних) комерційного обліку щодо обсягів розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №026400-4 від 20.11.2018 в обсязі 207942 кВт/год., нарахованих за період 02.04.2024 по 01.10.2024, з комерційного обліку електричної енергії на електронній платформі “Marketmanagementsystem” (MMS) в реєстрі споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник”. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник” вчинити дії щодо перерахунку розміру плати за спожиту електричну енергію за період з 02.04.2024 по 01.10.2024 на підставі оновлених сертифікованих даних комерційного обліку від Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” по точці комерційного обліку Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни (ЕІС код: 62Z2996969094086, за адресою: АДРЕСА_1 ). У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” на користь Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/121/25 скасовано в частині задоволення позовних вимог. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати за подання позовної заяви покладено на позивача. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни на користь Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” 7267,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2026 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 916/121/25 скасовано. Справу №916/121/25 передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/121/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/121/25 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/121/25 - залишено без змін.

05.06.2026 до суду апеляційної інстанції від представника Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни надійшла заява про ухвалення додатково рішення, в якій заявник просить стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник” на користь Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни судові витрати, пов`язані із розглядом справи, в тому числі і на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн.

У запереченнях проти ухвалення додатково судового рішення АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» просило відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення або, у разі її задоволення, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн, посилаючись на їх необґрунтованість, неспівмірність зі складністю справи та надмірність заявленої суми.

Скаржник зазначав, що позивач не подав до суду апеляційної інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору – відзивом на апеляційну скаргу, а також не довів належного дотримання вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо заявлення вимоги про їх стягнення до закінчення судових дебатів, що, на його думку, є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

Крім того, АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» вказувало на завищеність заявлених витрат, зокрема щодо оплати ознайомлення з апеляційною скаргою та участі у судових засіданнях, явка в які не визнавалась обов`язковою, а також звертало увагу на відсутність у матеріалах справи відзиву на апеляційну скаргу. На думку відповідача, справа не є складною чи суспільно резонансною, а заявлена сума 36 000,00 грн не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, враховуючи характер спору, обсяг виконаної роботи та статус відповідача як суб`єкта критичної інфраструктури.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник” у запереченнях проти заяви про ухвалення додатково рішення зазначило, що предметом спору у справі №916/121/25 були безпосередньо дії/ бездіяльність Відповідача 1. Відповідач 2 здійснює відповідні розрахунки, оплати та нарахування згідно даних ДТЕК та не має можливості впливати а ні на умови обслуговування (забезпечення працездатності) обладнання, а ні на відповідні дані, що вносяться ДТЕК у систему обліку. Враховуючи це, суд першої інстанції поклав компенсацію судового збору тільки на «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (Відповідача 1). У зв`язку з наведеним вважає, що покладення частини судових витрат на ТОВ «Енергопостачальник» (Відповідач 2) буде не обгрунтованим.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 08.06.2026 прийнято до розгляду заяву до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/121/25; розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи та вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги від 18.11.2024р. Додаткова угода до договору про надання правової допомоги №1 від 15.01.2026р. Акт виконаних робіт від 02.06.2026р.

Так, згідно п.1.1. Договору про надання правової допомоги від 18.11.2024 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання представляти та захищати права та охоронювані законом інтереси Клієнта перед будь-якими третіми особами, а також надавати допомогу та консультації з будь-яких питань застосування законодавства України в порядку та на умовах, що визначені цим Договором, правового супроводу діяльності КЛІЄНТА, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення в усіх підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, та в тому числі, але не виключно, користуватися правами, передбаченими ЦПК України, КАС України, ГПК та КПК України.

Пунктами 2.1.-2.2. Договору передбачено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт компенсує Адвокату грошові кошти в розмірі, що дорівнює витратам на проведення юридичних дій по вказаному договору (якщо такі мали місце), а також гонорару, що оформлюється окремим додатком до цього Договору. Клієнт бере на себе зобов`язання особисто своєчасно оплачувати Адвокату вартість його послуг по виконанню цього Договору про надання правових (юридичних) послуг у відповідності з Додатковою угодою до Договору.

Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 15.01.2026 р. Адвокат Притула Анастасія Сергіївна, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 004171 від 20.05.2020 р., з однієї сторони та ФОП Друзенко Ірина Борисівна, з іншої сторони, разом іменовані як «Сторони», а кожна окремо – «Сторона», уклали цю додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги про наступне:

1.Гонорар Адвоката за представництво інтересів Клієнта перед АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», в Південно-західному апеляційному господарському суді, Господарському суді Одеської області встановлюється із розрахунку 1 година роботи – 4 000,00 грн. підлягає сплаті наступним чином: - 36 000,00 (тридцять шість тисяч) грн. протягом 10 (десяти) днів з дня ухвалення рішення (постанови) у справі №916/121/25. - у разі наявності залишку гонорару – протягом 20 (двадцяти) днів з моменту набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

2. Представництво інтересів Клієнта в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі №916/121/25 включає в себе: підготовку та подання процесуальних документів для захисту інтересів Клієнта, участь у судових засіданнях.

Згідно з Актом виконаних робіт від 02.06.2026, підписаним між адвокатом Притулою Анастасією Сергіївною та ФОП Друзенко Іриною Борисівною, адвокатом було надано правничу допомогу у межах розгляду справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 36 000,00 грн., а саме:

-ознайомлення з апеляційною скаргою, її оцінка, проведення правового аналізу та надання попередніх консультацій – 2 години, вартістю 8 000,00 грн.;

-підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу – 3 години, вартістю 12 000,00 грн.;

-участь у судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 07.04.2026, з урахуванням часу очікування та витрат часу на дорогу – 2 години, вартістю 8 000,00 грн.;

-участь у судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 02.06.2026, з урахуванням часу очікування та витрат часу на дорогу – 2 години, вартістю 8 000,00 грн.

Загальна тривалість наданої правничої допомоги становила 9 годин, а її загальна вартість – 36 000,00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи наявність договору, додаткової угоди, акту виконаних робіт та їх зміст, права та обов`язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру витрат, у контексті статті 86 ГПК України, з точки зору статей 73, 75-77 ГПК України, які підтверджують факт представлення інтересів позивача адвокатом на стадії апеляційного оскарження рішення, судова колегія вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи, отже, позивачем доведено факт понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Судова колегія зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та у ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

Так у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Судом враховано, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів відповідача у даній справі заявлені витрати в повній мірі відповідають критеріям реальності та розумності.

Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивачем подано належні та допустимі докази, а саме: договір про надання правової допомоги від 18.11.2024, додаткову угоду №1 від 15.01.2026 та акт виконаних робіт від 02.06.2026, які містять відомості про обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на їх виконання, а також порядок визначення та розмір гонорару; відображена у них інформація щодо характеру, обсягу та вартості фактично виконаних адвокатом робіт узгоджується з матеріалами справи та підтверджує здійснення представництва інтересів позивача саме на стадії апеляційного перегляду справи.

Відтак, позивачем належними доказами доведено як факт надання професійної правничої допомоги, так і її вартість.

Судом враховано характер спірних правовідносин, зміст та обсяг підготовленого відзиву на апеляційну скаргу, необхідність проведення правового аналізу доводів апеляційної скарги, участь адвоката у двох судових засіданнях, а також загальний обсяг виконаних процесуальних дій у суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи не вбачається, щоб представник позивача звертався із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції або в суді касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 36 000,00 грн є реальним, необхідним, обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності й співмірності, встановленим частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про неподання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат колегія суддів відхиляє, оскільки виходячи зі змісту положень частини 2 статті 124 ГПК України, в разі неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат у суду виникає право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 725/42/21-ц).

Так само не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо завищеності заявленої суми витрат. Наведені заперечення фактично зводяться до суб`єктивної незгоди з їх розміром та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, які б свідчили про неспівмірність, необґрунтованість чи нереальність заявлених до відшкодування витрат. Водночас відповідачем не подано жодних розрахунків, відомостей про середню вартість аналогічних правничих послуг або інших доказів, які б спростовували реальність понесених позивачем витрат чи свідчили про їх невідповідність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Окремо колегія суддів зазначає, що витрати на участь адвоката у судових засіданнях є обґрунтованими та виправданими, оскільки участь у судовому засіданні не обмежується лише безпосередньою присутністю у ньому, а передбачає необхідність попередньої підготовки, витрати часу на дорогу до суду та у зворотному напрямку, а також час очікування початку судового засідання. Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом відповідача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження судових витрат, а також беручи до уваги предмет спору, характер спірних правовідносин у даній справі, те, зміст відзиву до апеляційної скарги, розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі ступенем складності справи, значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги.

Разом із тим, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу у даній справі було подано виключно АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (відповідачем-1), а тому саме його процесуальні дії зумовили необхідність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн підлягають стягненню лише з відповідача-1, тоді як у задоволенні заяви в частині покладення таких витрат на відповідача-2 слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без задоволення, залишено без змін, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги позивачу в сумі 36000 грн, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 169, 221, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/121/25 - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі” (65031, м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, буд 28 «Б», код ЄДРПОУ: 00121713) на користь Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська