Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №926/3441/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/3441/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. - головуючий, Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л.

секретар судового засідання Залуцький Данило

за участю представників сторін:

від позивача – Березка Р.М.

від відповідача 1 – не з`явився

від відповідача 2 – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Асфальт» (вх. №01-05/1420/26 від 08.05.2026)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 (повний текст рішення складено 17.04.2026, суддя Ніколаєв М.І.) у справі № 926/3441/25

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Коростенський Щебзавод»

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Асфальт»

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ»

про: визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Чернівецької області був поданий позов ТДВ «Коростенський Щебзавод» до ТОВ «Буковина Асфальт» та ТОВ «Синергія ОІЛ» про визнання недійсним укладеного між Відповідачами Договору купівлі-продажу від 31.01.2025 щодо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі складу (77% готовності), що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,4025га, кадастровий номер 7323083600:06:028:0042, а також застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання ТОВ «Синергія ОІЛ» повернути ТОВ «Буковина Асфальт» вказане нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Договір є фраудаторним, укладений на шкоду Позивачу як кредитору ТОВ «Буковина Асфальт», з метою уникнення виконання останнім своїх грошових зобов`язань та звернення стягнення на його майно.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 позов задоволено: визнано недійсним укладений між Відповідачами Договір купівлі-продажу від 31.01.2025 та зобов`язано ТОВ «Синергія ОІЛ» повернути ТОВ «Буковина Асфальт» відчужене за Договором нерухоме майно; також стягнуто з Відповідачів на користь Позивача по 3 447,60 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів:

- укладенню між Відповідачами Договору 31.01.2025 передувало виникнення у ТОВ «Буковина Асфальт» перед Позивачем значної заборгованості у сумі 35 351 560,95 грн та її стягнення рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2024 у справі №926/2257/24, яке набрало законної сили 28.01.2025;

- у ТОВ «Буковина Асфальт» відсутні грошові кошти, транспортні засоби та інше нерухоме майно, за рахунок котрих можливо було б забезпечити виконання судового рішення у справі №926/2257/24, що підтверджується листом приватного виконавця та не спростовано Відповідачем 1, як і не наведено ним поважних причин, які перешкоджають виконанню грошових зобов`язань перед Позивачем;

- відповідачі є пов`язаними та афілійованими особами, оскільки єдиний засновник та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Синергія ОІЛ» з часткою 100% - ОСОБА_1 є також засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Буковина Асфальт» з часткою 55%.

За висновком суду, сукупність наведених обставин доводить, що укладаючи оспорюваний Договір, ТОВ «Буковина Асфальт» діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду кредитору - ТДВ «Коростенський Щебзавод» та з метою уникнення звернення стягнення на майно, а тому наявні підстави для кваліфікації Договору як фраудаторного. Вказане є достатньою та самостійною підставою для визнання Договору недійсним та застосування наслідків його недійсності шляхом зобов`язання ТОВ «Синергія ОІЛ» повернути ТОВ «Буковина Асфальт» набуте за Договором нерухоме майно з метою захисту та поновлення порушених майнових прав та інтересів Позивача.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Буковина Асфальт» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

1.3. Процесуальні дії Суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 11.05.2026 Західний апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Буковина Асфальт» з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору.

Оскільки скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, Ухвалою від 22.05.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за скаргою ТОВ «Буковина Асфальт» та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2026.

Ухвалою від 01.06.2026 Суд задоволив клопотання представника Позивача про участь у судовому засіданні 16.06.2026 та подальших засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання з`явився представник Позивача (у режимі відеоконференції).

Відповідачі не забезпечили участі уповноважених представників в судовому засіданні, причин неявки Суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, положення ч.ч. 11-13 ст. 270 ГПК України та те, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а в матеріалах справи наявний достатній обсяг відомостей для перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Відповідачів, належно повідомлених про розгляд справи.

У судовому засіданні 16.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи скаржника

ТОВ «Буковина Асфальт» вважає, що оскаржене рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що:

1) суд першої інстанції неправильно застосував критерії фраудаторності, не здійснив комплексної оцінки обставин справи, оскільки:

- Договір не суперечить вимогам чинного законодавства, не має ознак фіктивності та його сторони не оспорюють дійсної волі на укладення такого;

- Договір оплатний і реальний (покупцем сплачено кошти та зареєстровано право власності на нерухоме майно), а визначена його сторонами вартість об`єкта нерухомості не є нижчою балансової вартості;

- майно було відчужене до відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази існування на дату укладення Договору заборони ТОВ «Буковина Асфальт» розпоряджатися на власний розсуд спірним нерухомим майном;

- наявність грошового зобов`язання не призводить до виникнення у кредитора прав щодо будь-якого нерухомого майна боржника, а також обов`язку останнього утримуватись від здійснення своєї господарської діяльності;

- відсутність у боржника інших активів не доведена належним чином. ТОВ «Буковина Асфальт» є діючим суб`єктом господарювання, не перебуває в процесі банкрутства, підтверджує свою платоспроможність та подальше виконання власних зобов`язань;

- пов`язаність сторін через спільного бенефіціара ОСОБА_1 не може вважатися автоматичною підставою для визнання правочину недійсним. Більше того, у ТОВ «Буковина Асфальт» є і інший кінцевий бенефіціарний власник, який не пов`язаний з ТОВ «Синергія ОІЛ» - ОСОБА_2 ;

2) судом не досліджено питання ефективності та пропорційності способу захисту, порушення внаслідок задоволення позову права ТОВ «Синергія ОІЛ», яке сплатило кошти за майно та набуло прав оренди земельної ділянки, а також порушення прав Позивача внаслідок укладення Договору;

3) суд порушив норми процесуального права, оскільки:

- незаконно відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Буковина Асфальт» про витребування оригіналів доказів, щодо яких існували сумніви (витягів з ЄДР щодо пов`язаності осіб);

- формально відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Буковина Асфальт» про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №910/6654/24, однак неодноразово без об`єктивних причин відкладав слухання, чим порушив право сторін на розгляд справи у розумні строки.

2.2. Позиція Позивача

ТДВ «Коростенський Щебзавод» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зазначає:

1) встановлені судом обставини в сукупності підтверджують наявність підстав для кваліфікації оспорюваного Договору як фраудаторного, такого, що укладений внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам Позивача, з метою уникнення звернення стягнення на майно Відповідача 1, оскільки:

- Договір укладено в короткий проміжок часу після набрання законної сили рішенням суду про стягнення з ТОВ «Буковина Асфальт» на користь ТДВ «Коростенський Щебзавод» значної суми заборгованості;

- Відповідачі є пов`язаними компаніями в розумінні ст. 14.1.159. Податкового кодексу України в силу наявності спільного кінцевого бенефіціарного власника та учасника з часткою у розмірі більше 25%, а наявність інших учасників товариств цього не спростовує;

- сплачені покупцем грошові кошти за Договором не були спрямовані на погашення заборгованості перед ТДВ «Коростенський Щебзавод»;

- після укладення Договору у ТОВ «Буковина асфальт» не залишилось майна, на яке можна звернути стягнення, а господарська діяльність Товариства припинилась, що підтверджується відсутністю на його рахунках (із моменту відкриття виконавчого провадження 14.02.2025 по теперішній час) грошових коштів;

2) застосування реституції є наслідком визнання Договору недійсним, а відповідна вимога може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою стороною;

3) посилання апелянта на порушення прав ТОВ «Синергія ОІЛ» документально не підтверджені та спростовуються відомостями з Державного земельного кадастру України про оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташоване відчужене майно, за ТОВ «ОСВ ЛЮКС» з 01.10.2025.

2.3. Позиція інших учасників справи

Відповідач 2 правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2024 у справі №926/2257/24 стягнуто з ТОВ «Буковина Асфальт» на користь ТДВ «Коростенський Щебзавод» заборгованість в сумі 35 351 560,95 грн та судовий збір в сумі 424 218,73 грн. Вказане рішення набрало законної сили 28.01.2025.

14.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Кондрюком К.О. відкрито виконавче провадження №77211531 із примусового виконання судового наказу №926/2257/24, виданого 03.02.2025 Господарським судом Чернівецької області про стягнення із ТОВ «Буковина Асфальт» на користь ТДВ «Коростенський Щебзавод» 35 351 560,95 грн заборгованості та 424 218,73 грн судового збору.

18.09.2025 адвокат Березка Р.М., діючи в інтересах ТДВ «Коростенський Щебзавод», звернувся до Приватного виконавця з адвокатським запитом щодо надання інформації про хід примусового виконання Наказу та про наявність у боржника рухомого або нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, грошових коштів на рахунках та перспектив стягнення вищевказаної суми.

У відповідь на адвокатський запит листом № 69315 від 09.10.2025 Приватний виконавець повідомив, що 14.02.2025 ним винесено постанову про арешт коштів боржника, однак у останнього відсутні грошові кошти на відкритих рахунках у банківських установах та транспортні засоби на праві власності.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Приватним виконавцем встановлено, що боржнику на праві власності належав об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н., с. Прут, вул. Комунальників, 6-А, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7323083600:06:028:0042. Проте вказаний об`єкт відчужено боржником 31.01.2025 на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до інформаційної довідки від 09.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ТОВ «Синергія ОІЛ» 31.01.2025 зареєстровано право власності на незавершену будівництвом будівлю складу, що становить 77% готовності та знаходиться за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Прут, вул. Комунальників, 6-А на земельній ділянці з кадастровим номером 7323083600:06:028:0042.

У матеріалах справи наявний Договір купівлі-продажу від 31.01.2025, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гриценко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №294, за умовами якого ТОВ «Буковина Асфальт» продало ТОВ «Синергія ОІЛ» вказане вище незавершене будівництво.

Відповідно до п.4 Договору продаж будівлі за домовленістю сторін вчиняється за ціною 271 800,00 грн в тому числі ПДВ, які покупець зобов`язується сплатити продавцю після підписання цього Договору, не пізніше 31.12.2025. При цьому факт повного розрахунку підтверджуватиметься відповідною довідкою продавця. Зазначена ціна, за твердженням сторін, відповідає їх волевиявленню, є остаточною, прийнятною, вигідною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

З наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2025 вбачається, що єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Синергія ОІЛ» з часткою 100% станом з 30.09.2021 є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який також є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Буковина Асфальт» з часткою 55%.

Покликаючись на те, що ТОВ «Буковина Асфальт» відчужило своє майно пов`язаній особі з метою уникнення виконання підтверджених судовим рішенням грошових зобов`язань перед ТДВ «Коростенський Щебзавод» та унеможливлення звернення стягнення на єдине майно, за рахунок якого можливо було виконати таке зобов`язання, ТДВ «Коростенський Щебзавод» звернулось до суду з позовом про визнання Договору недійсним з підстав його фраудаторності та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання ТОВ «Синергія ОІЛ» повернути ТОВ «Буковина Асфальт» вказане нерухоме майно.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Щодо наявності підстав для кваліфікації Договору як фраудаторного та визнання у зв`язку з цим його недійсним

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів. При цьому за усталеною позицією Верховного Суду оспорювати правочин може не лише його сторона/сторони, але будь-якою заінтересованою особою, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 виснувала, що стягувач самостійно як заінтересована особа, яка заперечує дійсність договору на підставах, встановлених законом, має право на звернення з позовом про визнання такого правочину недійсним, як передбачено ч.3 ст.215 ЦК України. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст.13 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використала / використали право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

У Постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору - це фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав.

У силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Отже, остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі, виходячи із встановлених обставин (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23).

За висновком Верховного Суду будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (див. постанови Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі № 370/3154/14, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значущих дій ( див. постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18).

У постановах від 18.02.2025 у справі №916/5751/23, від 03.12.2024 у справі №487/6342/18 Верховний Суд зазначив, що критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

У цій справі Судом встановлено:

a) відчуження нерухомого майна за спірним Договором здійснено Відповідачем 1 за наявності значної непогашеної заборгованості перед Позивачем в сумі 35 351 560,95 грн, яка стягнута рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.12.2024 у справі №926/2257/24. Вказане рішення набрало законної сили 28.01.2025, а Договір між відповідачами укладено 31.01.2025, тобто через 3 дні, що вочевидь є підозрілим у контексті вірогідності взаємозв`язку цих подій. При цьому, зі змісту Рішення вбачається обізнаність Відповідача 1 про розгляд справи №926/2257/24, що ним не заперечується та не спростовується;

b) майно за Договором відчужене Відповідачем 1 на користь пов`язаної особи, оскільки наявними у матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2025 підтверджується, що єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Синергія ОІЛ» з часткою 100% є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який також є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Буковина Асфальт» з часткою 55%;

c) наявність у ТОВ «Буковина Асфальт» ще одного кінцевого бенефіціарного власника, про що зазначає апелянт, вказаної обставини не спростовує, оскільки за змістом п. 14.1.159. Податкового кодексу України володіння однією фізичною особою безпосередньо та/або опосередковано корпоративними правами кількох юридичних осіб у розмірі 25 і більше відсотків, а також наявність у однієї особи статусу кінцевого бенефіціарного власника (контролера) таких юридичних осіб, безумовно підтверджує їх пов`язаність;

d)після відчуження нерухомого майна за Договором у Відповідача 1 не залишилось іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредиторами, в тому числі Позивачем, а також грошових коштів. Вказане підтверджується листом приватного виконавця та Відповідачем 1 не спростовано. Апелянт хоч і зазначає у скарзі про свою платоспроможність та виконання зобов`язань, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини та вчинення дій, спрямованих на погашення заборгованості перед Позивачем, Суду не подав. Натомість представник Позивача в судовому засіданні повідомив, що Відповідачем 1 не було вчинено жодних дій щодо погашення заборгованості і її розмір на цей час є незмінним.

Сукупність вказаних обставин Суд вважає достатньою для кваліфікації Договору як фраудаторного, тобто такого, що вчинений Відповідачем 1 всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.ст. 3, 13 ЦК України) на шкоду Позивачу як кредитору.

Покликання апелянта на укладення Договору до відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості на користь Позивача та відсутність станом на 31.01.2025 заборони Відповідачу 1 розпоряджатися своїм нерухомим майном достоту не спростовує встановлених вище обставин, які вказують на те, що Договір укладено Відповідачем 1 саме з метою уникнення звернення стягнення на його майно та виконання зобов`язання перед Позивачем.

При цьому Суд відхиляє доводи скаржника про оплатність та реальність Договору, а також відсутність ознак його фіктивності, оскільки вчинення фраудаторного правочину не свідчить про те, що він має бути фіктивним чи удаваним. Для кваліфікації фраудаторного правочину як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.ст. 3, 13 ЦК України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як фіктивного (ст.234 ЦК України) і такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.ст. 3, 13 ЦК України), не допускається (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24).

Отже, Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним Договору на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

4.2. Щодо обраного Позивачем способу захисту - застосування наслідків недійсності правочину та порушення прав ТОВ «Синергія ОІЛ»

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину.

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20).

У постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює прав позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

За наведених обставин, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для захисту порушеного права та інтересу Позивача шляхом зобов`язання Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 нерухоме майно, набуте за Договором, що визнано недійсним.

Оскільки повернення одержаного за правочином є обов`язковим наслідком його недійсності, покликання апелянта на порушення прав ТОВ «Синергія ОІЛ» внаслідок задоволення позову у цій справі Судом відхиляється.

При цьому, Суд зауважує, що ТОВ «Синергія ОІЛ» є Відповідачем 2 у цій справі, було належним чином повідомлене про розгляд справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, однак жодним чином не заперечило щодо позовних вимог та не обґрунтовувало порушення своїх прав за наслідком їх задоволення. Між тим, за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має насамперед звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються.

4.3. Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права

У ч. 3 ст. 277 ГПК України визначено виключний перелік процесуальних порушень, які є обов`язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, жодне з яких апелянтом не наведене та Судом не встановлено.

Інші ж порушення норм процесуального права, за змістом ч.2 ст. 277 ГПК України, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення лише у випадку, якщо призвели до неправильного вирішення справи.

Стверджувані апелянтом процесуальні порушення – тривале слухання судом справи та відмова у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів доказів, – не призвели до неправильного вирішення справи та не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскарженого рішення.

4.4. Висновок Суду

Ураховуючи наведені вище обставини в сукупності Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано дійшов висновку про укладення між відповідачами Договору усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст.ст. 3, 13 ЦК України), що є самостійною та достатньою підставою для визнання Договору недійсним з застосуванням наслідків його недійсності – зобов`язання Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 набуте за Договором майно.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Наведені скаржником твердження не переконали Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Асфальт», а Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2026 у справі № 926/3441/25 – без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22 червня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.