Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №914/48/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/48/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (вх. ЗАГС №01-05/1023/26 від 06.04.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області (суддя Яворський Б.І.) від 09.03.2026

у справі №914/48/26

за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області,

до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця»

про стягнення 44 488,73 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення 44 488,73 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження за №12022181040000162 від 17.05.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки 12 дерев породи клен у кварталі 136, виділі 360 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Верба - Здолбунів, перегін Озеряни - Здолбунів по прив`язці ліва сторона колії 131 км 7 пікет загальним об`ємом деревини 2,024 куб.м.; відповідач як постійний лісокористувач порушив вимоги лісового законодавства, допустивши протиправну бездіяльність, а саме не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень та допустив незаконну рубку дерев у захисній смузі, а тому повинен нести відповідальність; 08.04.2025 спеціалістом Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено огляд кварталу 136, виділ 360 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Верба - Здолбунів, перегін Озеряни - Здолбунів по прив`язці ліва сторона колії 131 км 7 пікет Бродівської виробничої дільниці регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та виявлено факт незаконної рубки 12 дерев породи клен, з них діаметрами в корі біля шийки кореня 16 см - 1 шт., 22 см - 1 шт., 23 см - 4 шт., 24 см - 2 шт., 25 см - 1 шт., 28 см - 1 шт., 32 см - 1 шт., 34 см - 1 шт.

За результатами виявленої незаконно зрубаної деревини органом державного контролю здійснено нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки, яка з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу становить 44 488,73 грн.

Крім того, розрахунок шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу в результаті незаконної порубки дерев, підтверджено висновком судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022181040000162 від 17.05.2022. На даний час досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено; шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою. Кримінальне провадження №12022186040000076 від 17.02.2022 стосується таємного викрадення деревини породи клен, яка вже була зрубана невідомими особами на момент її викрадення ОСОБА_1 , а тому це не впливає на факт неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень.

Варковицька сільська рада Дубенського району Рівненської області підтримала позовні вимоги прокуратури. Додатково зазначила, що незаконна порубка лісу в межах земельних ділянок, які передані в постійне користування відповідачеві, та невідшкодування завданих збитків внаслідок такої порубки завдає істотної шкоди місцевому бюджету.

Господарський суд Львівської області рішенням від 09.03.2026 позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на користь Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області шкоду в сумі 44 488,73 грн, завдану навколишньому природному середовищу та 2422,40 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що АТ «Українська залізниця» є постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій було незаконно зрубано 12 дерев, та не забезпечило належної охорони і захисту лісових насаджень, чим допустило протиправну бездіяльність. Відповідач не довів відсутності своєї вини та не надав доказів вжиття необхідних заходів із запобігання незаконним рубкам, а тому зобов`язаний відшкодувати шкоду, розмір якої у сумі 44 488,73 грн підтверджений розрахунком Державної екологічної інспекції та висновком судової інженерно-екологічної експертизи.

06.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 у справі №914/48/26.

Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О. ухвалою від 10.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 у справі №914/48/26 залишив без руху; визначив, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими доказами надсилання копії скарги позивачу – Варковицькій сільській раді Дубенського району Рівненської області; встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

17.04.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить скасувати рішення господарського суду Львівської області у справі №914/48/26 від 09.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; провести розподіл судових витрат. Покликається на такі обставини: суд першої інстанції не встановив наявність всіх елементів, необхідних для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України; саме по собі формулювання «здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок» носить загальний характер, як і відсутність конкретизації обов`язку охорони у статтях 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України; факт виявлення незаконної рубки лісу на земельній ділянці, наданій відповідачеві у постійне користування, не свідчить про наявність вини відповідача щодо належної охорони лісу, так як саме працівники відповідача фактично виявили незаконну діяльність, що свідчить про вчинення працівниками дій на припинення незаконного вирубування лісових насаджень; місцевий господарський суд не конкретизував які саме заходи із захисту лісонасаджень не здійснювалися відповідачем, які саме правила порушив відповідач, в чому конкретно полягала бездіяльність відповідача; вартість по охороні майна в будь-якому випадку має бути співмірною із цінністю об`єкту охорони, комплекс таких заходів має бути реальним та виконуваним; (відповідач) самостійно виявив порубку та повідомив про неї до правоохоронного органу; - слідчими поліції здійснюється розслідування в межах кримінального провадження за зверненням відповідача; - незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці, а захист і відновлення таких захисних лісів здійснює саме лісокористувач з метою безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті; до адміністративної відповідальності у сфері порушення природоохоронного законодавства органами Державного лісового агентства чи Державної екологічної інспекції працівників виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» притягнуто не було, зазначене свідчить про те, що шкоди природоохоронним відносинам залізницею не завдано.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.04.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 у справі №914/48/26; повідомив сторін, що апеляційна скарга буде розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи.

05.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» представник Державної екологічної інспекції Поліського округу Медведовський Є. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. У відзиві посилається на такі обставини: відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати охорону лісу від незаконних рубок, а тому несе відповідальність за неналежне виконання цього обов`язку; незаконна порубка дерев стала наслідком неналежної охорони лісу, що свідчить про причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками; факт того, що незаконну рубку здійснили невстановлені особи, не звільняє відповідача від відповідальності, оскільки судова практика Верховного Суду покладає таку відповідальність і на постійних лісокористувачів за незабезпечення належної охорони лісу; доводи апелянта про відсутність вини та про виявлення порубки його працівниками є безпідставними, оскільки виявлення правопорушення після його вчинення не спростовує факту неналежного виконання обов`язків щодо запобігання незаконним рубкам.

06.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» представник Дубенської окружної прокуратури Лисюк О. Ф. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що АТ «Укрзалізниця», будучи постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій виявлено незаконну порубку дерев, не забезпечило належної охорони та захисту лісових насаджень, чим допустило протиправну бездіяльність. Суд першої інстанції правильно встановив наявність усіх елементів цивільного правопорушення - протиправної поведінки, шкоди у розмірі 44 488,73 грн, причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою, а також його вини. Відповідно до вимог Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та усталеної практики Верховного Суду, відповідальність за шкоду, заподіяну незаконною вирубкою лісу на підконтрольній території, несе постійний лісокористувач незалежно від того, чи встановлено безпосередніх виконавців порубки. При цьому відповідач не надав доказів відсутності своєї вини, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з висновками суду та переоцінки доказів, не спростовуючи законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи зазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення в сумі 44 488, 73грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.07.2025 за ПАТ «Українська залізниця» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ№9273394 від 15.07.2009 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 124,3523 га, розташованою на території Озерянської сільської ради (на даний час Варковицької сільської ради) Дубенського району Рівненської області.

17.02.2022 до Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява ОСОБА_2 про те, що невідомі особи поблизу залізничної колії здійснили незаконну порубку дерев породи клен.

Факт вчинення незаконної рубки лісонасаджень підтверджується заявою ВСП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» №ПЧЛ-1/160 від 18.02.2022 з актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №17 від 17.02.2022.

У провадженні Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження за №12022181040000162 від 17.05.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки 12 дерев породи клен у кварталі 136, виділі 360 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Верба - Здолбунів, перегін Озеряни - Здолбунів по прив`язці ліва сторона колії 131 км 7 пікет загальним об`ємом деревини 2,024 куб.м., що перебуває у постійному користуванні АТ «Українська залізниця».

08.04.2025 спеціалістами Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено огляд кварталу 136, виділ 360 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Верба - Здолбунів, перегін Озеряни - Здолбунів по прив`язці ліва сторона колії 131 км 7 пікет Бродівської виробничої дільниці регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та виявлено факт незаконної рубки 12 дерев породи клен, з них діаметрами в корі біля шийки кореня 16 см – 1 шт., 22 см – 1 шт., 23 см – 4 шт., 24 см – 2 шт., 25 см – 1 шт., 28 см – 1 шт., 32 см – 1 шт., 34 см – 1 шт. За результатами виявленої незаконно зрубаної деревини органом державного контролю здійснено нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки, яка з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу становить 44 488,73 грн.

Крім того, розрахунок шкоди, спричиненої навколишньому природному середовищу в результаті незаконної порубки дерев, підтверджено висновкам судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022181040000162 від 17.05.2022.

За результатами досудового розслідування кримінального провадження №12022186040000076, 17.05.2022 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України було скеровано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області. Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.05.2022 (справа № 559/1078/22) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт, деревину породи клен, 0,5 кубометра та 1,3 кубометра, повернуто AT «Укрзалізниця». Зокрема у вироку суду зазначено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) деревину породи «клен», 0,5 кубометра та 1,3 кубометра, що повернуто представнику власника - АТ «Укрзлізниці».

Особи, які вчинили незаконну порубку не встановлені.

Прокурор стверджує, що згідно п. 2 постанови КМУ №733 від 16.05.2007 «Про затвердження порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок» дані захисні насадження відносяться до третьої категорії - захисні ліси. Факт наявності чи відсутності вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення осіб за незаконну рубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності згідно ст.1166 ЦК України. АТ «Укрзалізниця», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку на підпорядкованій їй території, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобігло порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжило відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11.02.2026 у справі №907/278/25 зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відносини щодо володіння, користування та розпорядження лісами, спрямовані на забезпечення охорони, відтворення і сталого використання лісових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства в екологічній, економічній, соціальній та інших сферах, регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Згідно з статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з ч.5 статті 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Статтею 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Місцевий господарський суд встановив, що незаконна порубка була вчинена на земельній ділянці площею 124,3523 га, право постійного користування якою зареєстровано за АТ «Українська залізниця» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №927394 від 15.07.2009. Відтак саме відповідач є особою, на яку законом покладено обов`язок із забезпечення охорони, захисту та збереження лісових насаджень на зазначеній території.

Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.(постанова Верховного суду від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).

Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2022 працівниками виробничого підрозділу відповідача було виявлено факт незаконної рубки дерев породи клен та складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №17 від 17.02.2022. Водночас сам факт виявлення вже зрубаних дерев свідчить про те, що незаконна рубка не була своєчасно попереджена або припинена.

При цьому рубка стосувалася 12 дерев породи клен різних діаметрів, а саме: 16 см – 1 дерево, 22 см – 1 дерево, 23 см – 4 дерева, 24 см – 2 дерева, 25 см – 1 дерево, 28 см – 1 дерево, 32 см – 1 дерево та 34 см – 1 дерево. З огляду на кількість зрубаних дерев та їх розміри такі дії не можуть розцінюватися як одиничне пошкодження лісових насаджень, що виникло раптово та не залишило можливості для його виявлення. Навпаки, наведені обставини свідчать про проведення третіми особами комплексу дій з незаконної заготівлі деревини на території, яка перебувала під охороною відповідача.

Матеріалами справи також підтверджено, що особи, які здійснили незаконну порубку, станом на час розгляду спору не встановлені, а досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022181040000162 триває. Разом з тим відсутність встановлених виконавців незаконної рубки не спростовує факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та не усуває обов`язку постійного лісокористувача забезпечити належну охорону лісового фонду.

Колегія суддів враховує, що відповідач не подав до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження здійснення на спірній ділянці конкретних заходів охорони лісу до моменту виявлення незаконної рубки. Зокрема, відсутні докази проведення регулярних обходів лісових насаджень, графіки патрулювань, журнали обліку обходів, документи щодо організації лісової охорони на відповідній дільниці, накази про закріплення відповідальних осіб, акти перевірок стану охорони насаджень, відомості про встановлення попереджувальних знаків або вжиття інших профілактичних заходів.

Натомість на підтвердження своєї позиції відповідач посилається виключно на факт повідомлення правоохоронних органів після виявлення порубки. Однак такі дії були вчинені вже після заподіяння шкоди та не свідчать про належне виконання обов`язків із запобігання незаконним рубкам.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження №12022186040000076 встановлено, що предметом розгляду у ньому було таємне викрадення деревини породи клен, яка вже була незаконно зрубана невстановленими особами. Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.05.2022 у справі №559/1078/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні крадіжки цієї деревини. Отже, зазначений вирок підтверджує лише факт подальшого викрадення зрубаної деревини та не спростовує встановленого у даній справі факту незаконної порубки 12 дерев на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень створило умови для незаконної порубки дерев невстановленими особами, що перебуває у причинному зв`язку із заподіяною навколишньому природному середовищу шкодою.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та шкодою, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Причинний зв`язок у даному випадку полягає в тому, що шкода навколишньому природному середовищу виникла саме на території лісового фонду, охорона якої покладена на відповідача законом. Незаконне вирубування дерев стало можливим внаслідок неналежної реалізації відповідачем покладених на нього функцій щодо охорони та захисту лісу. При цьому для встановлення причинного зв`язку не вимагається доведення того, що відповідач особисто здійснював незаконну порубку або сприяв її вчиненню. Достатнім є встановлення того, що шкода стала наслідком невиконання або неналежного виконання ним визначених законом обов`язків щодо охорони лісових насаджень.

Невжиття відповідачем достатніх заходів охорони лісу, відсутність ефективного патрулювання та контролю за лісовими ділянками перебувають у прямому причинному зв`язку із заподіянням шкоди державі, оскільки саме така бездіяльність уможливила незаконне вирубування дерев невстановленими особами.

За умови належного виконання відповідачем покладених законом обов`язків незаконна рубка могла бути своєчасно виявлена, припинена або попереджена.

З огляду на це апелянтом не спростовано правомірність висновків суду першої інстанції в частині встановлення неправомірності його поведінки та наявності вини, що виявилася у неналежному виконанні обов`язку з охорони лісів від незаконних рубок.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову – «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання визначення розміру шкоди, дослідив та надав оцінку, зокрема, таким доказам: інформації з Державного реєстру речових прав та державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, заяві ВСП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» і акту огляду місця вчинення правопорушення від 17.02.2022, матеріалам кримінального провадження №12022181040000162, акту огляду місця незаконної рубки від 08.04.2025, розрахунку шкоди, здійсненому Державною екологічною інспекцією Поліського округу, висновку судової інженерно-екологічної експертизи, а також вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.05.2022 у справі №559/1078/22.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності відповідно до стандарту доказування «вірогідності доказів», передбаченого статтею 79 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що докази, подані позивачем, є більш переконливими та вірогідними, ніж доводи і докази відповідача на їх спростування.

Також колегія суддів враховує, що розмір шкоди у сумі 44 488,73 грн визначений Державною екологічною інспекцією Поліського округу за результатами огляду місця незаконної рубки від 08.04.2025 та підтверджений висновком судової інженерно-екологічної експертизи, виконаної у межах кримінального провадження №12022181040000162. Відповідачем не подано контррозрахунку, не заявлено клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи та не надано жодних доказів неправильності здійсненого розрахунку.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт незаконної рубки дерев, наявність шкоди, причинного зв`язку та неналежного виконання постійним лісокористувачем обов`язків щодо охорони лісу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни рішення не встановлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.03.2026 у справі №914/48/26 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття - 22.06.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді С.В. Іванчук

Р.В. Міліціанов