Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №907/74/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/74/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від 04.05.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/1341/26 від 04.05.2026)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 (повний текст рішення складено та підписано 15.04.2026, суддя - П.Д. Пригуза)

у справі № 907/74/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"), м. Київ

до відповідача Тернівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (надалі - Тернівський ОЗ ЗСО І-ІІІ ступенів), Закарпатська область, Тячівський р-н, село Терново

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Тернівського ОЗ ЗСО І-ІІІ ступенів про стягнення боргу в загальній сумі 58 249,08 грн в тому числі, 44668,93 грн основний борг, 11726,86 грн пені, 1226,19 грн три проценти річних та 627,10 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено договір постачання природного газу №06-7149/24-БО-Т від 16.10.2024, на виконання умов якого у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 584 594,61 грн, в підтвердження чого позивач посилається на акти приймання-передачі природного газу. Позивач стверджує, що споживач (відповідач) не виконав свого зобов`язання щодо підписання та повернення постачальнику примірників актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2024 - квітень 2025 року, а також, не надав у встановлений строк письмової вмотивованої відмови від їх підписання, відповідно до умов договору, обсяги спожитого природного газу вважаються узгодженими згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС. Оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив лише частково - у розмірі 539 925,68 грн відтак заборгованість становить 44 668,93 грн, яка в добровільному порядку не сплачена. Враховуючи положення п.7.2. договору та ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 11 726,86 грн пені, 3% річних від основного боргу в сумі 1226,19 грн та інфляційні в сумі 627,10 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/74/26 (суддя - Пригуза П.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Тернівського ОЗ ЗСО І-ІІІ ступенів на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» суму заборгованості в загальному розмірі 51 522,22 грн з яких: основний борг у сумі 44 668,93 грн, пеня у сумі 5000,00 грн, три проценти річних у сумі 1226,19 грн та інфляційні втрати у сумі 627,10 грн. Стягнуто з Тернівського ОЗ ЗСО І-ІІІ ступенів на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 2662,40 грн сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухвалені рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи, підтверджується, що відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати вартості природного газу у визначений п.5.1. договору строк не виконав, не здійснивши оплату у повному обсязі суми 44 668,93 грн і дана сума заборгованості не спростована відповідачем. Взявши до уваги п.7.2. договору, здійснивши перерахунок пені в сумі 11726,86 грн, суд вказав що такий є арифметично вірним, однак зауважив, що сума штрафних санкцій у даній справі є надмірно великою порівняно з сумою основного боргу врахувавши економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збережені платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені з 11 726,86 грн до 5000,00 грн, що визнано адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань. Щодо 3% річних в сумі 1226,19 грн та інфляційних судом 627,10 грн, то такі визнано обґрунтованими в повній мірі.

Не погоджуючись частково із вказаним судовим рішенням, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6726,86 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Скаржник вважає оскаржуване рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, внаслідок порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи щодо зменшення пені, а саме скаржник вказує, що матеріали справи взагалі не містять жодного доказу на підтвердження майнового стану відповідача наявності/відсутності коштів на рахунках тощо. Також не взято поряд з цим і не досліджено майнового стану позивача у даній справі, а саме вказує, що відповідно до звіту позивача про фінансовий стан та фінансові результати станом на 31.12.2024 загальний розмір його зобов`язань становить 117 375 762 тис грн, в тому числі заборгованість перед бюджетом 766 тис грн. Крім того, просить врахувати те, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Таким чином вважає, що суд неправомірно та безпідставно зменшив заявлену до стягнення пеню чим порушив принципи та підходи Верховного Суду викладених у постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постановах ВС від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 у застосуванні ч.1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву передбаченого ст. 263 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18 травня 2026 року (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді – Матущак О.І., Скрипчук О.С.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 04.05.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/74/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано в Господарського суду Закарпатської області матеріали справи №907/74/26.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №907/74/26 в порядку письмового провадження ухвалою суду від 18.05.2026 шляхом надіслання ухвали до електронних кабінетів таких і ухвала отримана ними 20.05.2026, докази чого наявні в матеріалах справи.

Згідно із статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом оскарження є рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/74/26 в частині відмови в стягненні пені в розмірі 6726,86 грн.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

16.10.2024 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник), ЕІС-код 56Х930000010610Х та Тернівського ОЗ ЗСО І-ІІІ ступенів (споживач), ЕІС-код 56ХS0000PCKB5005 укладено договір №06-7149/24-БО-Т постачання природного газу (а.с.15-20, підписано уповноваженим представниками кваліфікованим електронним підписом (а.с.21)), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 40.00000 тис. куб. метрів, в тому числі з розбивкою по місяцях.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до положень п. 4.1. договору - всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить - 16 553.89 грн.

Загальна вартість цього договору разом з ПДВ складає - 662 155.60 грн (п. 4.3. договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природного газу здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1. договору).

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. договору, такий договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 30 квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

19.03.2025 сторонами укладена додаткова угода №1 (а.с.22, підписана кваліфікованими електронними підписами (а.с.23,24), згідно з змістом якої сторони виклали пункт 2.1. договору в новій редакції, а саме постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 39.21104 тис. куб. метрів.

Сторони внесли зміни також і в п. 4.1. договору, зазначивши, що всього в розрахункових періодах жовтень - грудень 2024 ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553.89 грн.

Всього в розрахунковому періоді січень - квітень 2025 ціна природного газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052.60 грн.

Загальна вартість цього договору становить - 662 147,03 грн з ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, позивач у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 584 594.61 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, зокрема: актом приймання - передачі природного газу за жовтень 2024 року на суму 584.86 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за листопад 2024 на суму 98 260.73 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за грудень 2024 року на суму 117 015.46 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за січень 2025 року на суму 131 376.26 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за лютий 2025 року на суму 117 993.05 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за березень 2025 року на суму 74 695.32 грн з ПДВ; актом приймання - передачі природного газу за квітень 2025 року на суму 44 668.93 грн з ПДВ (а.с.25-31).

Дані акти були направлені позивачем відповідачу на його електронну адресу (а.с.32-38).

Об`єм (обсяг) спожитий споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений споживачу, з жовтня 2024 року по квітень 2025 року з ресурсу позивача (а.с.45-51).

На запит позивача Оператором ГТС України - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" листом від 24.12.2025 (а.с.39-43,44) надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС - кодом 56XS0000PCKB5005, який зазначений у договорі між сторонами, вбачається, що у жовтні 2024 року відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 35.33 куб.м., в листопаді 2024 року в обсязі 5935.81 куб.м., в грудні 2024 року в обсязі 7068.76 куб.м., в січні 2025 року в обсязі 7704.18 куб.м., в лютому 2025 року в обсязі 6919.36 куб.м., в березні 2025 року 4380.29 куб.м., в квітні 2025 року в обсязі 2 619.48 куб.м., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання - передачі природного газу за жовтень 2024 - квітень 2025 року.

Як встановлено, з обставин справи, оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив лише частково - у розмірі 539 925.68 грн, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача (а.с.52-54).

Відтак, розмір основної заборгованості за поставлений природний газ становить 44 668,93 грн, що підтверджується розрахунком (а.с.10).

З врахуванням п.7.2. договору та ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 11 726,86 грн пені, 3% річних від основного боргу в сумі 1226,19 грн та інфляційні в сумі 627,10 грн, згідно розрахунку (а.с.11-13).

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до вимог частини 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як встановлено з обставин справи між сторонами діями договірні відносини, які виникли на підставі договору №06-7149/24-БО-Т постачання природного газу від 16.10.2024 з врахуванням додаткової угоди від 19.03.2025.

Позивачем за даним договором поставлено відповідачу природній газ за який останній не розрахувався в повній мірі заборгувавши 44 668,96 грн. Дана сума рішення стягнута в примусовому порядку, що сторонами не оспорюється.

Згідно із ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У відповідності до положень ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1. та/або строків оплати за п.8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який нараховується пеня розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, позивачем нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті за поставлений газ пеню в сумі 11 726,86 грн, 3% річних в сумі 1 226,19 грн та інфляційні втрати в сумі 627,10 грн. Щодо сум 3% річних та інфляційних, які стягнуті в примусовому порядку рішенням суду, сторонами не оспорюється.

Суд апеляційної інстанції вказує, що судом першої інстанції зменшено розмір пені з 11 726,86 грн до 5000,00 грн, з чим не погодився позивач, подавши апеляційну скаргу, що відповідно підлягає дослідженню на стадії апеляційного провадження.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відмотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 ЦК України).

Згідно вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі № 914/3203/21, від 22 травня 2024 року у справі № 911/95/20, від 18 грудня 2024 у справі № 921/320/24). При цьому розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах: від 05 вересня 2023 року у справі № 907/583/22, від 28 листопада 2023 року у справі № 916/1504/22, від 03 грудня 2024 року у справі № 904/872/24, від 03 грудня 2024 року у справі № 909/321/24.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22, висновки якої є останньою правовою позицією Верховного Суду, яка має застосуватися судами у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки судом у межах дискреційних повноважень, зазначила, що розмір, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити..

Застосоване у статі 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 916/2259/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 917/686/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 922/1608/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 922/1607/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 922/3436/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 910/15705/21, від 01 лютого 2023 у справі № 914/3203/21).

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Як встановлено з обставин справи предметом спору є стягнення коштів в сумі 58249,08 грн, відтак спір в даній справі судом першої інстанції визначено малозначним та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.60).

Слід відмітити, що ухвалою суду від 30.01.2026 встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України (а.с.60).

Як встановлено з обставин справи відповідач (боржник) в суді першої інстанції відзиву на позов не подавав, позовні вимоги не заперечував, так само як і в суді апеляційної інстанції вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції досліджено, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження майнового стану відповідача, наявності/відсутності коштів на рахунках тощо.

У зв`язку з чим, обґрунтованим є твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не міг дослідити майновий стан відповідача та об`єктивно вирішувати питання про зменшення пені.

Разом з тим, судом не досліджено і майновий стан позивача в даній справі, лише констатовано те, що позивач у своїй заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Зазначає, що відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціальні та економічні негативні наслідки для всієї України. В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації кількість споживачів позивача суттєво зросла у зв`язку з неможливістю постачання природного газу їхніми попередніми приватними постачальниками.

В своє обґрунтування скаржник посилається звіт про фінансовий стан та фінансові результати станом на 31.12.2024, загальний розмір його зобов`язань становить 117 375 762 тис грн (в тому числі заборгованість перед бюджетом – 766 тис грн ).

Відтак, суд апеляційної інстанції констатує, те, що суд першої інстанції без наявності доказів у справі поданих учасниками справи прийшов до неправомірного висновку про зменшення пені, а саме не досліджено причин порушення зобов`язань з оплати послуг за надання газу зі сторони відповідача (боржника) та не враховано майнові інтереси позивача. Заперечень, щодо позовних вимог зі сторони відповідача не надходило.

Отже, з врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/74/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 04.05.2026 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2026 у справі №907/74/26 скасувати в частині відмови в позові та в цій частині прийняти нове рішення.

3. Стягнути з Тернівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (90545, Закарпатська область, Тячівський район, с. Терново, вул. Центральна, буд. 95; код ЄДРПОУ 25452401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1; код ЄДРПОУ 42399676) - 6726,86 грн пені.

4. Стягнути з Тернівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (90545, Закарпатська область, Тячівський район, с. Терново, вул.Центральна, буд. 95; код ЄДРПОУ 25452401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1; код ЄДРПОУ 42399676) – 3993,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак О.С. Скрипчук