Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №522/6585/24 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6585/24

Провадження № 2/522/2557/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Гільтай А. В.,

представника позивача – адвоката Жекала І. С.,

представника відповідача – адвоката Кукало О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

Позов мотивований тим, що з 23.08.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2023. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що ураховуючи вік дитини, його потреби, які складаються із необхідних витрат на здобуття освіти, відвідування додаткових секцій та занять, придбання одягу, ліків, витрати на утримання дитини на місяць складають 40 000,00 грн, тому зважаючи на рівний обов`язок батьків по утриманню дитини вважає, що з відповідача на її користь підлягають стягненню аліменти на дитину у розмірі 20 000 грн щомісячно з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позову відмовити, посилався на необґрунтованість позовних вимог, відсутність розрахунку витрат на дитину, будь-яких доказів відвідування дитиною занять чи секцій, несення витрат на придбання одягу чи лікування. Натомість указує, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано квитанції за період з червня по вересень 2023 року, з яких слідує, що витрати на дитину на місяць складають 4 991, 50 грн, частка з яких становить 2 495, 75 грн. Також вважає, що інші платіжні документи, надані позивачем, не є належними доказами на підтвердження позовних вимог. Зазначає, що він добровільно протягом 2023 року сплачував аліменти на дитину в розмірі 3 700 грн щомісячно, а з 2024 року - по 4 000,00 грн. При цьому він не працює, на його утриманні знаходиться його мати, яка є пенсіонером та страждає на ряд захворювань, тому будь-яка інша сума аліментів на дитину поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

У відповіді на відзив позивач вважала безпідставними твердження відповідача про відсутність розрахунку витрат на дитину, указувала на наявність доказів на підтвердження позовних вимог. Щодо доводів відповідача про його непрацевлаштованість, перебування на його утриманні непрацездатної матері указувала, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває ряд цивільних справ за позовами відповідача та його матері, в яких їхнє представництво здійснюють адвокати, що свідчить про фінансову спроможність відповідача сплачувати послуги адвокатів, тому твердження відповідача про те, що стягнення з нього аліментів на дитину поставить його у скрутне майнове становище вважає необґрунтованими. Також зазначає, що у межах цивільних справ відповідач сам указував на те, що проживає за межами України, що в свою чергу потребує оренди житла, коштів на проживання, а також надавав пояснення про наявність стабільного доходу, який надає йому можливість забезпечувати свої потреби.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Кукало О. М. у судовому засіданні посилалася на усвідомлення відповідачем свого обов`язку з утримання дитини та його згоду сплачувати аліменти у розмірі 4 000 грн щомісячно. Зазначила, що після розірвання шлюбу відповідач бере активну участь у житті дитини, цікавиться станом її здоров`я, сплачує аліменти на утримання сина, кошти на медичні послуги, оплату школи, форми, придбання спортивного інвентаря, несе інші витрати, про які повідомляє йому матір дитини. Крім того, після розірвання шлюбу позивач разом з членами сім`ї безкоштовно проживають у квартирі, що належить відповідачу. Також відповідачем забезпечується відпочинок дитини та у 2025 році син під час шкільних канікул перебував на відпочинку у м. Барселона, Королівство Іспанія. При цьому наразі відповідач не працевлаштований, перебуває на обліку у службі зайнятості, а також матір відповідача є непрацездатною та потребує допомоги від нього.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З 23.08.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2023.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 14.03.2017.

Син проживає з матір`ю, що не заперечується відповідачем.

Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання малолітньої дитини.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Частиною 3 вказаною статті передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У відповідності до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі 20 000 грн щомісячно, з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Разом із цим, суд вважає необґрунтованим визначений позивачем розмір аліментів, які остання просить стягнути з відповідача.

Зокрема, позивачем не наведено підстав стягнення з відповідача аліментів на дитину саме в розмірі 20 000 гривень щомісячно. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів несення нею щомісячних необхідних витрат на дитину у розмірі 20 000 гривень, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини та розміру аліментів, зазначеного в позовних вимогах. При цьому позивачем не надано належних доказів на підтвердження необхідності саме вказаної суми для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини.

Водночас є беззаперечним, що дитина має щоденну потребу в харчуванні, одязі, тощо, яку батьки мають обов`язок забезпечити.

При цьому посилання позивача в обґрунтування розміру аліментів на несення нею витрат на оплату навчання сина у приватному закладі освіти, що відповідно до договору становить 13 500 грн на місяць, та відвідування секцій, не є підставою для стягнення з відповідача аліментів у заявленому нею розмірі, оскільки матеріали справи не містять доказів, що влаштування дитини на навчання зокрема у приватний заклад освіти відбувалося за спільною згодою обох батьків та вартість такого навчання була погодженою між ними.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд ураховує,що за наданою на виконання ухвали суду інформацією з АТ «Укрсиббанк» та АТ КБ «Приватбанк» вбачаються активні операції по рахунках відповідача, а саме надходження коштів з різних джерел і активне їх витрачання.

Крім того, відповідач проживає за кордоном, та як стверджує сам відповідач, він окрім фінансової допомоги, несе витрати на оздоровлення дитини та відпочинок, зокрема у м. Барселона (Королівство Іспанія), що свідчить про його фінансову спроможність, незважаючи на його непрацевлаштованість.

При цьому відповідач є особою працездатного віку, у матеріалах справи відсутні докази стану здоров`я, який би перешкоджав відповідачу виконувати свій обов`язок по утриманню дитини, також відсутні докази щодо наявності у нього аліментних зобов`язань та інших утриманців.

Посилання відповідача на перебування на його утриманні непрацездатної матері не підтверджено будь-якими доказами, як і не підтверджено потребу ОСОБА_4 в утриманні від відповідача.

З урахуванням наведеного, надаючи доказам у справі оцінку в сукупності, виходячи із забезпечення якнайкращих інтересів дитини та її потреби, враховуючи, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, має можливість працювати та отримувати дохід, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на малолітнього сина у розмірі 7 000 гривень щомісячно, оскільки такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини та обов`язку обох батьків її утримувати, буде необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

За змістом ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, оскільки позивач звернулася до суду з даним позовом 26 квітня 2024 року, тому у відповідності до положень ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти підлягають стягненню з цієї дати.

Крім того, оскільки позивач при пред`явленні позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 26 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

У решті позову - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 23.06.2026.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА