Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №495/2260/21 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2260/21

№ провадження 2/495/457/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

23 червня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/2260/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Українська Залізниця" про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», у якому просить стягнути з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 - 300 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу платформи «Тира» в м. Білгород-Дністровський пасажирський поїзд сполученням «Київ-Ізмаїл» здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

За фактом настання цієї події внесено відомості до ЄРДР № 12017160240000335 та розпочато досудове розслідування.

Згідно інформації отриманої з повідомлення від 21.08.2020 № 42/84-57, матеріали кримінального провадження знаходяться в провадженні СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.

Власником потяга є АТ «Укрзалізниця», що підтверджується листом від 02.09.2020 вих. № Ц-4-80/2799-20.

Також згідно довідки від 01.09.2020 № ТЧ-01-15/437 машиніст даного потяга є працівником АТ «Укрзалізниця».

Під час визначення розміру моральної шкоди Позивач виходить з наступного.

Позивач втратила рідного сина, близьку людину, який був її опорою та підтримкою. Його загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до теперішнього часу.

Смерть сина не лише позбавила позивача підтримки, а й незворотньо позбавила можливості отримувати таку підтримку майбутньому. Позивач змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивача і загиблого об`єднував спільний побут, спільні традиції. Позивач із сином разом святкували різні події, свята. Попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки втрата сина є непоправною втратою.

Внаслідок смерті сина, Позивача переслідує відчуття самотності, тривожності, відсутність бажання до подальшого життя.

Втрата сина є однозначно передчасною, оскільки на момент смерті йому було лише 29 років і будь-яких передумов до його смерті не було.

Враховуючи викладене, Позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 300 000 грн, оскільки саме такий розмір є розумним і справедливим.

Представник відповідача із вимогами позовної заяви не погодився, надав до суду відзив, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача зазначає, що наказом від 10.02.2017 № ПЧ-4-01/63 виробничого підрозділу служби колії Білгород-Дністровська дистанція колії регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» створено комісію з розслідування нещасного випадку невиробничого травматизму, що стався ІНФОРМАЦІЯ_3 на 79 км пк 1 перегону Шабо - Білгород-Дністровський.

Комісією складено Акт від 17.02.2017 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на регіональній філії "Одеська залізниця" (надалі - Акт розслідування).

Згідно матеріалів службового розслідування встановлено, що тіло ОСОБА_2 дійсно виявлено машиністом поїзда № 146, проте згідно пояснення машиніста електровоза ОСОБА_3 від 10.02.2017 "...следуя по перегону Белгород- Днестровский - Шабо примерно на 78 км ПК 10 увидели какой-то неопознанный предмет похож или на животное или на человека, а с левой стороны по ходу движения неопознанный предмет похож на голову животного или человека.... По ст. Одесса-Главная работниками полиции был осмотрен локомотив и составлен протокол осмотра тепловоза и взяты пояснения, при этом никаких вмятин, следов крови, свежих обнаружено не было...". Тобто, твердження, що смерть ОСОБА_2 сталася саме внаслідок наїзду пасажирського поїзду № 146 є необґрунтованим та недоведеним.

Крім того, матеріалами службового розслідування встановлено, що по зазначеній дільниці прослідували два вантажних поїзди (№ 3063, № 4854) та один пасажирський (146/145 сполученням Київ - Ізмаїл).

На жодному з електровозів (локомотивів) зазначених поїздів під час огляду працівниками поліції не виявлено слідів наїзду на людину.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем не доведено, що смерть ОСОБА_2 сталася саме внаслідок вини відповідача.

Відсутність вини робітників залізничного транспорту підтверджується матеріалами службового розслідування, та додатково може бути підтверджена матеріалами досудового розслідування Білгород-Дністровського ВП ГУНП України в Одеській області, оскільки саме в матеріалах досудового розслідування містяться акти обстеження електровозів (локомотивів) поїздів залізниці, які прослідували в період часу, коли було виявлено тіло загиблого ОСОБА_2 .

Представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що повідомленням від 21.018.2020 № 42/84-57, копія якого додана до позовної заяви, органи поліції, повідомили, що станом на 21.08.2020 по зазначеному кримінальному провадженню не прийнято рішення про його закриття, після винесення постанови про закриття кримінального провадження її копію буде направлено позивачу.

Оскільки на момент звернення до суду позивачем таку постанову не отримано, доцільно вважати, що станом на теперішній час кримінальне провадження не закрите, причини загибелі ОСОБА_2 та винну особу у визначеному законодавством порядку не встановлено.

Крім того, представник відповідача вважає не обґрунтованим та не доведеним розмір моральної шкоди, який визначила позивач у позові.

У відповіді на відзив представник позивача акцентує увагу суду, що у матеріалах службового розслідування зазначено: «ОСОБА_4 на 79 км пк 1 перегону Білгород-Дністровський - Шабо при швидкості 40 км/год о 22 годині 10 хвилин застосував екстренне гальмування для запобігання наїзду на сторонній предмет. Наїзд попередити не вдалось. Машиніст ОСОБА_4 , після зупинки, оглянув місце події та виявив сторонню людину без голови, що лежала в середині колії, між двома рейками, що спростовує твердження представника відповідача про відсутність вини.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

05 квітня 2021 ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. по справі відкрито спрощене позовне провадження та витребувано докази по справі.

12 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

28 липня 2021 року від представник позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

15 вересня 2021 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Боярський О.О., витребувано докази по справі.

20 лютого 2024 року розпорядженням керівника апарату № 212 по справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_5 .

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 справа надійшла до провадження судді Анісімової Н.Д.

22 лютого 2024 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. по справі відкрито спрощене позовне провадження.

26 листопада 2025 року розпорядженням в.о. керівника апарату № 2038 по справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_6 .

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 справа надійшла до провадження судді Прийомової О.Ю.

01 грудня 2025 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа прийнята до провадження судді Прийомової О.Ю. з призначенням підготовчого судового засідання.

27 лютого 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання надав до суду заяву про розгляд справи без участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

У провадженні СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про що внесено до ЄРДР за № 12017160240000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, що підтверджується копією повідомлення від 21.08.2020 № 42/84-57. /а.с. 5/

Електровоз ВЛ40у № 1028-2 перебуває на балансі виробничого підрозділу локомотивне депо «Подільськ» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». /а.с. 13/

ОСОБА_3 працює машиністом електровоза 1-го класу кваліфікації в ВП «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» ФР «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» з 09.09.1996 наказ № 514 від 09.09.1996 по теперішній час. /а.с. 14/

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 29 років, про що 11 лютого 2017 року складено відповідний актовий запис № 207, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2017 року, виданого Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. /а.с. 15/

Відповідно до копії довідки про причину смерті, причина смерті ОСОБА_2 : пішохід травмований при зіткненні з поїздом. /а.с. 16/

Згідно копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ./а.с. 17/

Згідно листа Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 20.04.2021 досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено в ЄРДР за № 12017160240000335 від 10.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, триває, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення./а.с. 30/

Про кримінальне провадження № 12017160240000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, 10.02.2017 внесено відомості до ЄРДР./а.с. 31/

Відповідно до акта № 1 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на регіональній філії «Одеська залізниця» виробничому підрозділу Служби колії Білгород-Дністровській дистанції колії складеного 17 лютого 2017 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час слідування потягу № 4854 при тепловозі ЧМЕЗ № 2048 під керуванням машиніста зворотного депо Арциз Василашко С.М. на 79 км пк 1 перегону Білгород-Дністровський - Шабо при швидкості 40 км/год о 22 годині 10 хвилин застосував екстренне гальмування для запобігання наїзду на сторонній предмет. Наїзд попередити не вдалось. Машиніст ОСОБА_4 , після зупинки, оглянув місце події та виявив сторонню людину без голови, що лежала в середині колії, між двома рейками.

Машиніст повідомив про випадок ДСП Безкупському ст. Білгород-Дністровський, який в свою чергу викликав «Швидку допомогу», поліцію.

Потяг № 4854 о 22 годині 15 хв. рушив далі.

Потерпілий ОСОБА_2 , 1987р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На місце події виїзджали працівники відділу поліції Білгород- Дністровського ВП ГУНП в Одеській обл., м.Білгород-Дністровський під керівництвом майора Доброван, які завезли тіло потерпілого в морг м. Білгород-Дністровський.

0.02.2017 року по ст. Білгород-Дністровський був складений акт огляду тепловозу ЧМЕЗ «204718. При відправлені потягом № 4854 зі ст. Білгород-Дністровський машиніст Василашко не отримував інформацію від ДСП Безкупського щодо слідування по перегону з особливою пильністю та наявності сторонніх предметів на колії.

При проведені оперативної наради, при в.о, начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна», ІНФОРМАЦІЯ_5 року було встановлено, що по даній дільниці прослідували два вантажних поїзди (№3063, 4854) та один Пасажирський (№ 146/145 сполученням Київ-Ізмаїл).

Машиніст ОСОБА_8 поїзда № 3063, після прибуття та маневрових пересувань та причеплень о 21 год 40 хв. на запит про інформацію про зауваження виявлені під час слідування доповів ДСП Безкупському, що під час слідування по перегону Шабо - Білгород-Дністровський ІНФОРМАЦІЯ_4. локомотивна бригада бачила щось незрозуміле, яке було схоже на великий пакет, або колеса, так як біля колії знаходиться звалище.

Після прибуття працівників поліції електровоз був оглянутий зі складанням відповідного протоколу. Зауважень щодо слідів наїзду людей (крові тощо) не виявлено.

Помічник машиніста, під час слідування поїзда №146 під керуванням машиніста ОСОБА_3 на 79 км по перегону Білгород-Дністровський - Шабо помітив незрозумілий нерухомий предмет чорного кольору, який знаходився між рейками, про що доповів машиністу.

Машиніст про це доповів ДСП Безскупському приблизно о 21 год 15 хв. ДСП відповів, що на перегоні працюють працівники дистанції колії з причини вживання екстреного гальмування машиністом електропоїзду для попередження наїзду на сторонній предмет.

Після прибуття на станцію Одеса - Головна о 22 год 28 хв., потяг було оглянуто працівниками поліції зі складанням відповідного протоколу.

Зауважень щодо слідів наїзду на людей (крові, тощо) не виявлено. При проведені оперативної наради ІНФОРМАЦІЯ_5 року, при в.о. начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» ОСОБА_10, вини локомотивних бригад у наїзді на людину не виявлено./а.. 46-48/

За результатами оперативної наради при в.о. начальника виробничого підрозділу «локомотивне депо Одеса-Сортувальна» від 10.02.2017 нарада ухвалила: вини локомотивних бригад виробничого підрозділу «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» у випадку наїзду на сторонню людину на 79 км пк1 перегону Білгород-Дністровський - Шабо не вбачати./а.с. 64/

Згідно листа Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 04.02.2022 № 63/2162, кримінальне провадження № 12017160240000335 від 10.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України - закрито. Згідно постанови про закриття кримінального провадження: досудовим розслідуванням встановлено, що в результаті порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюючи перехід залізничних колій у невстановленому місці, перед тим, як увійти в небезпечну зону не впевнився у відсутності поїзда, не стеживши за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, нехтуючи власною безпекою, здійснив вихід на залізничні колії, в результатів порушення правил отримав тілесні ушкодження внаслідок наїзду на нього поїздом та загинув на місці пригоди./а.с. 96-100/

Нормативне обґрунтування.

Завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно з ч. 1 ст.23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року по справі № 272/579/22 зазначено: «Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо)».

З матеріалів справи встановлено, що син позивачки ОСОБА_9 в результаті порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, здійснюючи перехід залізничних колій у невстановленому місці, перед тим, як увійти в небезпечну зону не впевнився у відсутності поїзда, не стеживши за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, нехтуючи власною безпекою, здійснив вихід на залізничні колії, в результатів порушення правил отримав тілесні ушкодження внаслідок наїзду на нього поїздом та загинув на місці пригоди.

Власником потяга є АТ «Укрзалізниця», що підтверджується листом від 02.09.2020 вих. № Ц-4-80/2799-20.

Також згідно довідки від 01.09.2020 № ТЧ-01-15/437 машиніст даного потяга є працівником АТ «Укрзалізниця».

Доказів на підтвердження наявності непереборної сили, умислу потерпілого відповідачем не надано.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд погоджується із доводами представника позивача про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки така завдана джерелом підвищеної небезпеки - потягом, а також з урахуванням того, що за змістом вищезазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд враховує сталі висновки Європейського суду з прав людини, згідно з якими порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Також Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, рішення від 12 липня 2007 року).

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.

Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, за встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням поданих у справу доказів, з огляду на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що законним володільцем джерела підвищеної небезпеки відповідача АТ «Укрзалізниця» заподіяно позивачу моральну шкоду, оскільки позивач передчасно втратила рідного сина, близьку людину, який був її опорою та підтримкою, відповідачем не доведено, що смерть потерпілого сталася внаслідок його умислу або непереборної сили, тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки не виключається, однак з урахуванням обставини завдання шкоди, поведінки загиблого, зокрема того, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок того, що останній здійснював перехід залізничних колій, не впевнившись у відсутності поїзда, обставини завдання шкоди, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі меншому, ніж заявлено позивачем, та приходить переконання що, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, 100 000 грн є достатнім розміром моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

У зв`язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог, з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1000,00 грн, що вираховується наступним чином: 300 000 грн /заявлені позовні вимоги/: 100 000 грн /задоволені позовні вимоги/= 3; 3000 грн/ сума судового збору/:3 = 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 1187, 1193 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Українська Залізниця" про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Акціонерного Товариства "Українська Залізниця" на користь позивача ОСОБА_1 - 100 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

В частині позовних вимог по стягненню 200 000 грн моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з відповідача Акціонерного Товариства "Українська Залізниця" у дохід держави судовий збір у розмірі 1000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 АДРЕСА_2 Адреса листування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" адреса вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 40075815.

Повний текст судового рішення складено 23 червня 2026 року.

Суддя