Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №522/23281/23-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2984/26

Справа № 522/23281/23-Е

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М. В.

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 13.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №5535502, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 25 000,00 грн, строк надання кредиту – 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка – 1,99 % в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 25 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

29.05.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 119 525,00 грн, з яких: 25 000,00 грн - тіло кредиту та 94 525,00 грн - нараховані проценти.

З урахуванням того, що до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №29-05/2023-Ф від 29.05.2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 89 675,00 грн, нараховані відсотки за 60 календарних днів – 29 850,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 28 березня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №5535502 від 13.02.2022 року в розмірі 119 525,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом – 25 000,00 грн, процентів за користування кредитом – 94 525,00 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що 13.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5535502, згідно якого остання отримала кредит в сумі 25 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. 29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №29-05/23-Ф, за яким до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №5535502 про надання споживчого кредиту. Суд встановив, що відповідач в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув та станом на 04.12.2023 року його заборгованість становить 119 525,00 грн, з яких: 25 000,00 грн заборгованість за кредитом, 94 525,00 грн – сума процентів за користування кредитом. Жодних доказів сплати грошових коштів за кредитним договором, що б спростовувало наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У березні 2025 ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд заочного рішення від 28 березня 2024 року.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 29 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2024 року по справі №522/23281/23-Е та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду цим обставинам.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було доведено факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору №5535502 від 13.02.2022 року в електронному вигляді з ТОВ «Авентус Україна». Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач вказаний договір не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, і паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, проте позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачеві. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору, а також докази, що підтверджують перерахування ТОВ «Авентус Україна» коштів відповідачеві згідно із договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів.

Скаржник зазначає, що суд не взяв до уваги відсутність будь-яких підтверджень отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №5535502 від 13.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» договором факторингу №29-05/23-Ф від 29.05.2023 року. Відповідачем встановлено факт зміни умов договору в односторонньому порядку як кредитодавцем, так і позивачем, в результаті таких дій позивачем було здійснено неправомірне нарахування відсотків за період з 13.11.2022 року по 11.01.2023 року, тобто таке нарахування відсотків відбулося ще до набуття права грошової вимоги позивачем. До суду першої інстанції надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу в форматі PDF, DOC(X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. До матеріалів справи не долучено виписку з особового рахунку відповідача, докази на підтвердження видачі боржнику кредитних коштів, не вказано як саме та коли відбувалось перерахування грошових коштів, здійснених витрат та зарахувань тощо.

Скаржник наголошує, що позивачем не надано суду детального розрахунку суми заборгованості за процентами, штрафними санкціями саме в такому розмірі, як ним заявлено. За користування кредитними коштами передбачено нарахування процентів, відповідно до п. 1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Відповідно до п. 3.4 розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку, однак, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що всупереч договору кредитор в односторонньому порядку припинив нарахування відсотків з 25.02.2022 року по 30.04.2022 року. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Крім того, з 05.07.2022 року по 12.11.2022 року за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків. Також, в односторонньому порядку первісним кредитором продовжено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою. Позивачем було здійснено неправомірне нарахування відсотків за період з 13.11.2022 року по 11.01.2023 року, тобто ще до набуття права грошової вимоги позивачем. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та фінансова установа не мали права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Окрім того, скаржник ставить під сумнів відповідність поданих паперових копій електронних доказів, які долучені до позовної заяви оригіналам, а саме: кредитний договір №5535502 від 13.02.2022 року та договір факторингу, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» №25-05/2023-Ф від 29.05.2023 року.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Представник скаржника ОСОБА_1 – адвокат Пузін Денис Миколайович копію ухвали про відкриття провадження від 30.06.2025 року отримав 30.06.2025 року о 23:21:07 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» апеляційну скаргу з додатками та копію ухвали про відкриття провадження від 30.06.2025 року отримало 30.05.2025 року о 7:14:35 та 30.06.2025 року о 23:21:07 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура його укладання детально описана в позовній заяві. На підтвердження укладання договору №5535502 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна», позивачем надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A558408», який відповідно до вимог чинного законодавства власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Крім того, відповідачем на підтвердження укладення кредитного було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок кредитора, що підтверджується карткою обліку договору, що була надана до позову, та відповідними квитанціями. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції, яка є предметом судового розгляду. У зв`язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 по 30.04.2022 за всіма кредитними договорами; а в період з 01.05.2022 по 05.07.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. 05.07.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків у сумі 34 626 грн та надання можливості виконання боргових зобов`язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов`язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача, однак наданою можливістю споживач не скористався. У період з 06.07.2022 по 12.11.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. Позивачем нараховано відсотки за 60 календарних днів (13.11.2022 - 11.01.2023) в межах строку договору відповідно до наступного: 25000 грн х 1,99% = 497,5 грн х 60 календарних днів = 29 850 грн. Нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

29.05.2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу №29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранст Україна» та представник скаржника ОСОБА_1 – адвокат Пузін Денис Миколайович про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чном шляхом отримання судові повістки-повідомлення 15.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 13.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5535502, згідно якого остання отримала кредит в сумі 25 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. 29.05.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №29-05/23-Ф, за яким до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №5535502 про надання споживчого кредиту. Суд встановив, що відповідач в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув та станом на 04.12.2023 року його заборгованість становить 119 525,00 грн, з яких: 25 000,00 грн заборгованість за кредитом, 94 525,00 грн – сума процентів за користування кредитом. Жодних доказів сплати грошових коштів за кредитним договором, що б спростовувало наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №5535502 про надання споживчого кредиту.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000,00 грн, тип кредиту – кредит, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів,тип процентної ставки - фіксована (п. 1.3-1.5 договору).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, а знижена процентна ставка – 0,597 % в день, яка застосовується відповідно до умов, визначених п. (п. 1.5.1, п. 1.5.2 договору).

Як вбачається із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що єдодатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022, датою останнього платежу визначено 08.02.2023, тобто дата закінчення погодженого строку кредитування.

При цьому, згідно п. 1.4.1 договору, у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

З боку ОСОБА_1 договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A558408 13.02.2022 о 14:48:16.

Колегія суддів вважає, що спірний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Згідно пункту 1.2 договору про надання споживчого кредиту на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.4кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання споживчого кредиту №5535502 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 25 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. №2786 від 5.06.2023, згідно якої ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (ЄДРПОУ35442539) повідомляє про успішність операцій згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020, зокрема операції №1064623522 про перерахування 25 000,00 грн 13.02.2022 о 14:49 згідно замовлення 27797483 на номер картки № НОМЕР_1 .

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п.2.1 договору про надання споживчого кредиту №5535502.

Отже, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, вказану відповідачем особисто в договорі про надання споживчого кредиту, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.03.2026 витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів у період з 12.02.2022 року по 14.02.2022 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк», у сумі 25 000,00 грн від ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230).

Згідно листа АТ «Універсал Банк» за вих. №БТ/Е-17252 від 29.04.2026, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 . Щодо поповнення картки № НОМЕР_1 , банк зазначив, що у період з 12.02.2022 по 14.02.2022 року було зарахування коштів у сумі 25 000,00 грн, а також повідомив, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у банку відсутня інформація щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надходив за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) банк не може.

Скаржником ОСОБА_1 не надано доказів на спростування перерахування 13.02.2022 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн, в той же час докази виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №5535502 щодо підтвердження перерахування коштів на користь відповідача наявні в матеріалах справи.

Укладаючи договір про надання споживчого кредиту сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1) п.1.5.1 стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, 2) п.1.5.2 знижена процентна ставка 0, 597 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 15.03.2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором №5535502 від 13-02-2022 вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» здійснювало нарахування процентів наступним чином: у період з 13.02.2022 по 24.02.2022 – за зниженою процентною ставкою 0,597 % в день; у період з 25.02.2022 по 30.04.2022 включно – нарахування процентів не здійснювалось; у період з 01.05.2022 по 05.07.2022 за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день; 05.07.2022 кредитодавець здійснив списання нарахованих процентів у розмірі 34 626,00 грн, після чого заборгованість ОСОБА_1 почала становити 25 000,00 грн, тобто тіло кредиту; у період з 06.07.2022 по 12.11.2022 включно - за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день; у період з 13.11.2022 по 28.05.2023 включно – нарахування процентів не здійснювалось та загальна сума заборгованості відповідача становила 89 675,00 грн.

Згідно пп. 3 п. 4.1 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.05.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу №29.05/23-Ф, згідно п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в моментпідписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.05.2023 до договору факторингу №29.05/2023 від 29.05.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 89 675,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 25 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 64 675,00 грн.

Отже, сторонами договору факторингу №29.05/23-Ф від 29.05.2023 року визначено, що фактор ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває права вимоги в момент підписання сторонами договору акту прийому-передачі реєстру боржників.

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29.05/2023 від 29.05.2023 підписано його сторонами 29.05.2023 року.

З моменту підписання обома сторонами договору факторингу №27.05/24-Ф акту прийому-передачі реєстру боржників, до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 року.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на її електронну пошту, вказану при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло всіх прав за зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 року.

Окрім того, як зазначає позивач, ним здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою за 60 календарних днів (з 13.11.2022 по 11.01.2023) в межах строку дії договору відповідно до наступного розрахунку: 25 000,00 грн х 1,99 % = 497,5 грн х 60 календарних днів = 29 850,00 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості та зазначає, що вищенаведені розрахунки проведені без дотримання норм матеріального права, що регулюють правовідносини в сфері факторингу.

Колегія суддів зазначає, що акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29.05/2023 від 29.05.2023 підписано його сторонами 29.05.2023 року та саме з цього моменту до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 року.

В той же час, станом на 29.05.2023 року строк кредитування, погоджений сторонами договору про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 року, а саме – Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 закінчився, адже за його умовами тривав 360 днів, що унеможливлює нарахування позивачем у справі відсотків за користування кредитом за своїм розсудом.

Більш того, у картці обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором №5535502 від 13.02.2022 первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна» відобразив детальний розрахунок тих нарахувань, що ним здійснювалось в межах всього строку дії кредитного договору та саме цей кредитодавець як сторона кредитного договору мав право як здійснювати нарахування процентів за зниженою чи стандартною процентною ставкою, так і списувати заборгованість відповідача, застосовуючи при цьому програму лояльності, індивідуальні знижки тощо.

Посилання скаржника на те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та фінансова установа не мали права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні документи які б свідчили про нарахування позичальнику як 3% річних, так й інфляційних втрат.

Витяг з реєстру боржників від 29.05.2023 до договору факторингу №29.05/2023 від 29.05.2023 містить інформацію, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 89 675,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 25 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 64 675,00 грн. Саме ця сума і підлягає стягненню на користь позивача у справі, адже згідно укладеного договору факторингу він набув право дійсної грошової вимоги, строк платежу за якою вже настав (наявна вимога).

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, помилкового стягнувши з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у заявленому позивачем розмірі 119 525,00 грн, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з 119 525,00 грн до 89 675,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 25 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 64 675,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що подані паперові копії електронних доказів, які долучені до позовної заяви не відповідають їх оригіналам, а саме: кредитний договір №5535502 від 13.02.2022 року та договір факторингу, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» №25-05/2023-Ф від 29.05.2023 року з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством.

Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації (стаття 12 Закону №851-IV).

В апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що у суді першої інстанції позивачем не було доведено факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору №5535502 від 13.02.2022 року в електронному вигляді з ТОВ «Авентус Україна». Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач вказаний договір не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала.

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 зазначено, що якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Враховуючи ту обставину, що витребування оригіналу кредитного договору, укладеного в електронній формі, має значення для правильного вирішення справи, з метою забезпечення справедливого, об`єктивного, неупередженого та своєчасного розгляду справи, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, Одеський апеляційний суд ухвалою від 26.03.2026 витребував у позивача оригінал електронного доказу кредитного договору №5535502 від 13.02.2022 року, оформлений відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», який наданий не був.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних доказів на спростування належності відповідача як банківської картки, так і номеру мобільного телефону зазначених в кредитному договорі, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача остання не надала.

Посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, колегія суддів не приймає, оскільки кредитний договір укладено 13.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», із позовом до суду звернулося ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», в той же час відповідачем під час розгляду даної справи клопотань про витребування у ТОВ «Авентус Україна» доказів для спростування зазначених вище обставин не заявлялося.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі ненадання витребуваних доказів згідно ухвали суду не може свідчити про безпідставність вимог, пред`явлених у позовній заяві відповідачу. У цій справі не підлягають застосуванню положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України, оскільки у сукупності із іншими доказами підтверджуються обставини, що на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку у період з 12.02.2022 по 14.02.2022 року відбулося зарахування коштів у розмірі 25 000,00 грн. Вказані обставини свідчать про виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 щодо перерахування грошових коштів на користь відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про відсутність доказів укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору спростовуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи. Більш того, за відсутності будь-яких договірних відносин з ТОВ «Авентус Україна», що намагається довести відповідач, факт отримання вказаних коштів у розмірі 25 000,00 грн мав викликати обґрунтовані сумніви у їх походженні, однак докази на підтвердження звернення відповідача до товариства з приводу з`ясування природи цих коштів чи їх повернення як помилково наданих у матеріалах справи відсутні.

Окрім того, з акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29.05/2023 від 29.05.2023 вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» передав, а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» прийняв реєстр боржників кількістю 15232, при цьому реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає. Самі ж витяги з реєстру боржників містять інформацію про боржників, їхній РНОКПП, номер кредитного договору, загальну суму заборгованості та суму за основною сумою боргу та відсотками, кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань. Кредитний договір укладено 13.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», в той же час відповідачем клопотань про витребування доказів у первісного кредитора заявлено не було.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з 119 525,00 грн до 89 675,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 25 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 64 675,00 грн.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ПУМБ» №4270 від 19.12.2024 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підлягають задоволенню частково на 75,03 % (89 675,00 грн х 100/ 119 525,00 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 611,04 грн (2 147,20 грн. х 75,03/100).

За подання апеляційної скарги відповідач мала сплатити 3 220,80 грн та фактично сплачено 3 221,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Приват Банк» №0.0.4414744259.1 від 16.06.2025 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 24,97 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 24,97 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, тобто від 3 220,80 грн, а саме 804,23 грн.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з користь ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 806,81 грн (1 611,04 грн – 804,23 грн).

Позивачем рішення суду не оскаржується, апеляційна скарга не містить окремих доводів щодо судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відщкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначила, що витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 8 000,00 грн, на підтвердження чого надала:

- договір про надання правової допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою Мариною Володимирівною;

- звіт про надання правової допомоги згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022, складений 08.07.2025, згідно якого адвокат Крюкова М.В. надала, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: 1) правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі з ОСОБА_1 , 2) подання до суду відзиву, кількість годин - 4 год, вартість – 8 000,00 грн;

- платіжну інструкцію №7008 від 08.07.2025, з якої вбачається переказ ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» коштів у розмірі 8 000,00 грн на рахунок адвоката Крюкової М. В.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Пузін Д.М. відзив на апеляційну скаргу отримав 09.07.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Проте, від відповідача як заперечень щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, так і клопотання про не співмірність заявлених до стягнення витрат не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі №927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №910/20852/20.

Матеріали справи свідчать про те, що позиція позивача з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції представником позивача не подавалось, тобто обсяг наданої правничої допомоги фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу, який фактично дублює вимоги позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме обсягу та складності наданих представником позивача послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, ураховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, принципам співмірності та розумності судових витрат та критерію їх реальності.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №5535502 від 13.02.2022 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з 119 525,00 грн до 89 675,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом – 25 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 64 675,00 грн.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судового збору у розмірі 2 147,20 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 806,81 грн, витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова