Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №950/2690/25 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2690/25

Провадження № 2-др/950/12/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі головуючого судді – Косолапа В.М., розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ майна,

в с т а н о в и в:

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03.06.2026 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ майна.

05.06.2026 представник відповідача, адвокат Ковальчук Н.О., звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України нею, до закінчення судових дебатів, було зроблено заяву про відшкодування судових витрат. Так, 18.11.2025 між нею та відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги. Обсяг наданої допомоги визначено в Акті від 18.11.2025. Всього адвокатом було надано правничої допомоги на суму 38000,00 грн., яку представник просить стягнути з позивача, ухваливши додаткове рішення у даній справі.

Ухвалою від 11.06.2026 заяву призначено до розгляду.

Адвокат Земщук О.С. проти задоволення заяви представника відповідача заперечувала, 19.06.2026 надіслала до суду відповідне клопотання. Зазначає, що докази на відшкодування витрат на правничу допомогу мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Подання доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат, оскільки їх розмір повинен бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності.

Представник вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям неминучості та необхідності, зокрема: - консультування клієнта (10 годин) та підготовку пояснень у справі не підтверджені належними доказами, письмові пояснення надані суду безпосередньо самим відповідачем; - заявлені витрати на підготовку та подачу клопотань на суму 4000,00 грн. не відповідають критеріям співмірності та необхідності, правової чи кваліфікаційної необхідності та складності; - заявлені витрати на участь у судових засіданнях на суму 24000,00 грн. є процесуальним зловживанням та спробою надмірного збагачення сторони, не відповідають принципу співмірності, є лише домовленістю відповідача та адвоката, принципи та критерії між якими не можуть погіршувати матеріальне становище позивача.

22.06.2026 представник позивача подала до суду заяву у якій просила провадження за заявою адвоката Ковальчук Н.О. закрити, оскільки станом на 05.06.2026 представник не мала повноважень для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки її повноваження припинились.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

03.06.2026 судом ухвалено рішення яким частково задоволено вимоги позивача, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у порядку поділу майна подружжя, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля марки FORD, модель FUSION, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 229365,00 грн. (т. 2 а.с. 110-113).

Відповідно до ч. 1, п.п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача подала: копію договору про надання правової/правничої допомоги № б/н від 18.11.2025 (т. 2 а.с. 120-124); додаток № 1 до договору від 18.11.2025, яким визначено складові правничої допомоги та їх вартість (т. 2 а.с. 125-126); додаток № 2 Акт про надану правову допомогу до договору від 18.11.2025, відповідно до якого адвокат надав клієнту правничу допомогу на загальну суму 38000,00 грн. (т. 2 а.с. 127-128); копію ордеру від 18.11.2025 (т. 2 а.с. 129); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (т. 2 а.с. 130).

Як свідчить Акт про надану правову допомогу від 05.06.2026, адвокатом надано правничу допомогу на загальну суму 38000,00 грн., в тому числі:

- консультація клієнта, підготовка письмових пояснень (10 год.) на загальну суму 10000,00 грн. (1000,00 грн./год.);

- підготовка та подання клопотання про виклик та допит свідків, про приєднання доказів (2 год.) на загальну суму 2000,00 грн. (1000,00 грн./год.);

- підготовка та подання клопотання про приєднання доказів (1 год.) на суму 1000,00 грн. (1000,00 грн./год.);

- підготовка та подання клопотання про приєднання судової практики (1 год.) на суму 1000,00 грн. (1000,00 грн./год.);

- представництво інтересів клієнта з 25.11.2025 по 04.05.2026 (8 судоднів) на загальну суму 24000,00 грн. (3000,00 грн./1 судодень).

Представник позивача заперечувала проти стягнення таких витрат з позивача, оскільки, на її думку, консультація клієнта та підготовка письмових пояснень протягом 10 годин не підтверджені належними доказами, письмові пояснення підписані та подані безпосередньо позивачем; витрати на підготовку клопотань не відповідають критеріям співмірності та необхідності; витрати на участь у судових засіданнях не відповідають принципу співмірності.

Дослідивши надані на підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розміру докази, суд доходить наступного висновку.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У додатковій постанові від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 Верховний Суд вказав, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Загальна вартість правничої допомоги, заявлена до відшкодування становить 38000,00 грн. При цьому у перелік наданих послуг включено консультації клієнта та складання письмових пояснень, на які адвокатом витрачено 10 годин часу.

Відповідно до п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, в тому числі: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто надання консультацій та складання письмових пояснень є видами адвокатської діяльності.

Щодо питання чи відповідає критерію розумності заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу на суму 10000,00 грн. суд зазначає, що дійсно, письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи підписані відповідачем, однак указане не виключає їх підготовку представником. Також, як свідчать докази щодо направлення документів поштою, такі направлялися саме представником відповідача – адвокатом Ковальчук Н.О. (т. 1 а.с. 184-188).

Таким чином в цій частині правничої допомоги суд вважає, що така була дійсною та необхідною та з урахуванням предмету спору, відповідає критерію розумності її розміру.

Щодо правничої допомоги, пов`язаної з підготовкою клопотань на загальну суму 4000,00 грн., суд погоджується з представником позивача в тій частині, що такі витрати не були неминучими та обґрунтовано необхідними, оскільки такі могли бути викладені одним документом, додані до письмових пояснень або заявлені усно, тобто не потребували значного часу для їх підготовки та відповідної кваліфікації у сфері права.

Щодо витрат на участь у судових засіданнях та надання у зв`язку із цим послуг на суму 24000,00 грн., суд вважає такі витрати явно завищеними, оскільки судові засідання мали різну тривалість та процесуальний результат. Так у судовому засіданні 25.11.2025 представник відповідача був відсутній; судове засідання 16.12.2025 тривало 9 хвилин; судове засідання 26.02.2026 тривало 26 хвилин; судове засідання 20.03.2026 тривало 20 хвилин; судове засідання 12.05.2026 тривало 9 хвилин.

Тобто, на думку суду, витрати на представництво Гнатюка В.В. у судових засіданнях є завищеними та не відповідають критерію їх відповідності меті надання правничої допомоги з урахуванням досягнутого результату.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу до 15000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням від 03.06.2026 судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 на 76 %. Таким чином витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 , мають бути відшкодовані в розмірі 24 % позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, а саме на суму 3600,00 грн.

Щодо доводів представника позивача в частині відсутності у адвоката Ковальчук Н.О. повноважень на звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Протягом усього часу розгляду даної цивільної справи інтереси відповідача представляла адвокат Ковальчук Н.О. При цьому представництво відповідача було реальним, активно здійснювалось представником, яка приймала участь у судових засіданнях, надавала пояснення, заявляла клопотання, підтримувала свою позицію тобто надавала адвокатські послуги.

Таким чином відсутні підстави вважати, що представник відповідача не мала повноважень на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, враховуючи те, що правнича допомога уже була фактично надана.

Протилежний підхід до вирішення такого питання становив би непропорційне втручання у право відповідача на правничу допомогу та відшкодування таких витрат, що свідчило би про формальний спосіб вирішення клопотання представника відповідача.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263-265, 270 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву представника ОСОБА_2 , адвоката Ковальчук Надії Олександрівни, про розподіл судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) 3600,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.06.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП