Вирок від 21 червня 2026 р. у справі №950/945/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/945/26

Номер провадження 1-кп/950/176/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12026200590000093, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 квітня 2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Капустинці Липоводолинського району Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює лісорубом ФОП « ОСОБА_5 », зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за угодою про визнання винуватості, укладеною 07 квітня 2026 року між прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним - ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026200590000093 від 03 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, разом із реєстром матеріалів досудового розслідування, розписками про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також угодою про визнання винуватості.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується у невиконанні судового рішення, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Судом встановлено, що постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року у справі № 581/814/25 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Постанова Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року набрала законної сили 15 грудня 2025 року та підлягала обов`язковому виконанню на всій території України.

Надалі ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність зазначеної постанови суду, про набрання нею законної сили та про застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати судове рішення та утриматися від керування транспортними засобами, умисно його не виконав.

Так, близько 11 год. 20 хв. 30 березня 2026 року ОСОБА_4 , всупереч постанові суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та став учасником дорожньо-транспортної пригоди по провулку Шевченка в м. Лебедин Сумської області.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про постанову суду, яка набрала законної сили, умисно не виконав її в частині позбавлення права керування транспортними засобами, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

07 квітня 2026 року між прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, беззастережно погодився з формулюванням підозри та обвинувачення, визнав фактичні обставини кримінального провадження, зобов`язався співпрацювати зі слідством і судом у цьому кримінальному провадженні.

Сторони угоди погодили правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України та узгодили призначення йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Прокурор ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що її укладено добровільно, у передбаченому законом порядку, за участю захисника, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, права обвинуваченого не порушені, а узгоджене покарання відповідає тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та обставинам провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою винуватість визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді, зазначив, що угоду уклав добровільно, без застосування до нього насильства, примусу, погроз чи обіцянок, не передбачених угодою. Обвинувачений підтвердив, що розуміє характер обвинувачення, правову кваліфікацію своїх дій, вид і розмір узгодженого покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання.

Захисник ОСОБА_3 підтримав позицію обвинуваченого, просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказавши, що ОСОБА_4 усвідомлює зміст угоди, наслідки її затвердження, свою процесуальну позицію сформував добровільно та за належного забезпечення права на захист.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що постанова Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року у справі № 581/814/25 набрала законної сили 15 грудня 2025 року, а тому була обов`язковою для виконання ОСОБА_4 у частині позбавлення його права керування транспортними засобами.

Частина 1 ст. 382 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Суд приходить до висновку, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, містять усі необхідні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Об`єктом кримінального правопорушення є встановлений порядок виконання судових рішень та авторитет судової влади. Злочин посягає не лише на формальний обов`язок особи виконати судове рішення, а й на публічний інтерес у забезпеченні обов`язковості судових актів, без чого неможливе ефективне правосуддя.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення у діях ОСОБА_4 виразилася в умисному невиконанні постанови Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року, яка набрала законної сили, шляхом керування транспортним засобом після позбавлення його права керування транспортними засобами.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом. Судом встановлено, що ОСОБА_4 достовірно знав про постанову суду, її зміст, про застосування до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, однак усвідомлено керував автомобілем «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 30 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки та злочини, а злочини - на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. З огляду на санкцію ч. 1 ст. 382 КК України, яка передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення волі на строк до трьох років, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення належить до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно зі ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, а також в інших випадках, визначених законом, з урахуванням установлених КПК України обмежень.

Суд приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні угоду укладено щодо нетяжкого злочину, потерпілий у провадженні відсутній, а отже закон не забороняє укладення угоди про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 472 КПК України угода про визнання винуватості повинна містити формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості, узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості від 07 квітня 2026 року містить формулювання підозри та обвинувачення, правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України, істотні для цього кримінального провадження обставини, беззастережне визнання ним своєї винуватості, узгоджене покарання у виді штрафу та згоду сторін на його призначення.

Статтею 473 КПК України передбачено наслідки укладення та затвердження угоди. Зокрема, сторони обмежуються у праві оскарження вироку, постановленого на підставі угоди, а обвинувачений відмовляється від здійснення певних процесуальних прав, які мав би під час судового розгляду в загальному порядку.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди. Обвинувачений підтвердив, що розуміє обмеження права на апеляційне оскарження, розуміє, що суд не досліджуватиме всі докази в обсязі, властивому загальному судовому розгляду, і погоджується з таким порядком судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний з`ясувати в обвинуваченого, чи розуміє він характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, права, передбачені законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.

Під час судового засідання судом з`ясовано, що ОСОБА_4 розуміє характер обвинувачення за ч. 1 ст. 382 КК України, визнає фактичні обставини кримінального правопорушення, усвідомлює правову кваліфікацію, вид покарання у виді штрафу, розмір штрафу 8500 грн, а також наслідки затвердження угоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо її умови суперечать вимогам КПК України або закону; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Перевіряючи угоду за наведеними критеріями, суд приходить до висновку, що підстав для відмови у її затвердженні не встановлено.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, оскільки угоду укладено належними сторонами, у письмовій формі, за участю захисника, із зазначенням обвинувачення, правової кваліфікації, істотних обставин, беззастережного визнання винуватості, узгодженого покарання та наслідків її затвердження.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства, оскільки кримінальне провадження завершується постановленням обвинувального вироку, обвинувачений визнає винуватість у посяганні на авторитет правосуддя, а призначення узгодженого покарання забезпечує реалізацію мети кримінальної відповідальності та загальної превенції.

Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Обвинувачений діяв за участю захисника, свою позицію підтвердив у судовому засіданні, потерпілий у кримінальному провадженні відсутній, цивільний позов не заявлено, матеріальна та моральна шкода не встановлена.

Даних про недобровільність укладення угоди судом не встановлено ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що угоду укладено добровільно, без насильства, примусу, погроз чи обіцянок, не передбачених угодою. Участь захисника ОСОБА_3 під час укладення угоди та її розгляду судом підтверджує належне забезпечення права обвинуваченого на захист.

Фактичні підстави для визнання винуватості наявні, оскільки обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді, узгоджуються між собою, містять посилання на постанову суду, що набрала законної сили, факт обізнаності ОСОБА_4 про її зміст, факт подальшого керування ним транспортним засобом після позбавлення права керування, а також беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 53 КК України штраф є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених законом.

Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді штрафу. Узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, відповідає санкції ч. 1 ст. 382 КК України та положенням Загальної частини КК України.

Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, повністю визнав винуватість, щиро розкаявся, кримінальне правопорушення належить до категорії нетяжких злочинів, матеріальна та моральна шкода не завдана, цивільний позов не заявлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн є законним, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 07 квітня 2026 року між прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_3 , та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 17, 22, 26, 100, 124, 314, 369, 370, 371, 373, 374, 394, 468, 469, 472, 473, 474, 475, 476 КПК України, ст. ст. 12, 50, 53, 65, 66, 67, 382, 389-1 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 квітня 2026 року між прокурором Лебединського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026200590000093 від 03 квітня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, яким затверджено угоду, та про призначення судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389-1 КК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду.

Вирок, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником або законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, установлених ст. 474 КПК України, у тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди, або затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, у якому згідно із законом угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Суддя: ОСОБА_7