Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №367/8057/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8057/24

Провадження №2/367/747/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого - судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення коштів на утримання майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення коштів на утримання майна.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що є власником житлового приміщення загальною площею 56,1 кв м, житловою площею 28,6 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири № ННЕ 144741 від 19 квітня 2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 квітня 2019 року.

Як зазначає позивач, в квартирі, проживають інші члени його родини, а саме дружина, ОСОБА_2 , а також спільні малолітні діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також вказує, що його дружина, ОСОБА_2 , займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується наступними даними: дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі: 31.01.2024, 31.01.2024, 2010350000000493400, здійснюючи діяльність за кодами КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 47.24 роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах, ця діяльність фактично і зараз здійснюється у вищезгаданій квартирі.

Зазначає, що неодноразово піднімав питання в розмовах із відповідачем щодо припинення комерційної діяльності в рамках квартири, де вони проживають, або хоча б розділення витрат на оплату комунальних послуг між ним та відповідачем, проте відповідач завжди відмовлялася від таких пропозицій. Тобто з моменту державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 не приймає жодної участі в сплаті комунальних послуг, через постійне здійснення комерційної діяльності, вартість комунальних послуг для квартири стрімко зросла, позивачу доводиться сплачувати за ці послуги одноосібно.

В свою чергу, позивачем за вказаний період регулярно здійснювались оплати житлово-комунальних послуг на утримання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями квитанцій про сплату на загальну суму 17412,69 грн. (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять гривень 69 копійок).

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму, а також судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіною І.М., зареєстрований в реєстрі за № 522 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164212815.

Згідно копії довідки за вих. № 79/02/24 від 07.08.2024 за підписом голови правління Сорокіної Т.В., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 , разом з ним проживають: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 . Також зазначено, що за даною адресою сплачуються внески на утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі за вивезення ТПВ.

Як видко з довідки № 19967/0/2-24/3 від 27.08.2024, наданої Департаментом цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_2 була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 з 11.06.2022.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії квитанцій, що підтверджують факт оплати послуг за комунальні послуги щодо квартири АДРЕСА_4 на загальну суму 17412,69 грн.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до ч. 5 даної статті, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли відносини з приводу утримання квартири, що підлягають вирішенню на підставі Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За змістом ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.

Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частина 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення частини витрат на комунальні послуги, які були сплачені ним.

Вищенаведеними нормами права передбачено, що власник та члени його сім`ї, наймачі квартири зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги у рівних частинах.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до приписів ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, надані позивачем докази не підтверджують того, що відповідач дійсно здійснює підприємницьку діяльність у належній йому квартирі та не здійснює свою участь в утриманні майна, в якому проживає родина.

За таких обставин позивачем не доведено, що його права як власника квартири було порушено.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Отже, за результатами розгляду цієї справи суд доходить висновку, що права позивача як власника квартири не порушені, внаслідок чого у позові слід відмовити.

З огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВВЛИВ :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.М. Третяк