Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №461/3310/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3310/26

Провадження №3/461/1359/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., за участі секретаря судового засідання Яцишин В.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 214735 від 03.05.2026 року ОСОБА_1 02.05.2026 року близько 23 год. 25 хв. за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 17, словесно погрожував, чіплявся до громадян, голосно висловлювася нецензурною лайкою, пошкодив ножем жалюзі закладу “Наливки зі Львова”, чим порушив громадський спокій та порядок.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав, пояснив, що дійсно вчинив дії, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши думку особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, беручи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, суд вважає, за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Диспозицією ст.173 КУпАП передбачено дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що

відповідно до ч. 1 ст. 296 КК ( 2341-14 ) хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (далі - КпАП).

Пунктом 5 вказаної постанови передбачено, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.05.2026 року близько 23 год. 25 хв. за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 17, словесно погрожував громадянам, чіплявся до них, голосно висловлювався нецензурною лайкою та пошкодив ножем жалюзі закладу «Напивки зі Львова», чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають дійсності. Також зазначив, що на момент вчинення правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 , пов`язані з пошкодженням ножем майна закладу, можуть містити ознаки кримінального правопорушення, у зв`язку з чим не можуть бути належним чином оцінені виключно в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст.251 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оскільки в діях останнього вбачаються ознаки іншого (кримінального) правопорушення.

Згідно з ст. 253 КУпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

В п.17 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №10 “Про судову практику у справах про хуліганство” вказано, що установивши при розгляді матеріалів про дрібне хуліганство в діях особи ознаки злочину, суддя має закрити провадження за ст. 173 КУпАП і направити ці матеріали прокурору для вирішення питання про порушення кримінальної справи та організації її розслідування.

Згідно ч.2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 7-9, 174, 247, 252, 253, ч.2 ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП - закрити.

Копію постанови направити до Галицької окружної прокуратури м. Львова (79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця 9) для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя В.Є. Радченко