Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №133/3475/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3475/25

Провадження № 22-ц/801/1308/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач: Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокуСправа № 133/3475/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною, на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Дурач О. А. в м. Козятин, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -

встановив:

В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» (надалі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») вернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 липня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 534103002 (надалі – Договір), який підписано електронним підписом позичальника, відповідно до умов якого, Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 17 500 грн 23.07.2024 (п. 2.3.), позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти та сплатити проценти за їх користування впродовж дисконтного періоду (30 днів) в розмірі 0,5% в день, на період після 22.08.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється за Індивідуальної процентною ставкою 1,36 відсотків в день від суми кредиту, а в разі несплати процентів та після завершення дисконтного періоду – в розмірі 1,5 % в день.

30 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за Договором факторингу № МВ-ТП/15, в тому числі за Договором, укладеним з ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості за Договором становить 69 310,63 грн, з яких 17 499,22 грн – заборгованість за тілом кредиту, 51 811,41 грн – заборгованість за процентами.

Відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 534103002 від 23.07.2024 р. в загальній сумі 69 310,63 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту – 17 499,22 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за кредитом – 51 811,41 грн., станом на 23.03.2025 р;

- стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Таліон Плюс» витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідач уклали в електронній формі кредитний договір № 534103002, який підписаний сторонами електронними підписами. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту (тіло кредиту, проценти) в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду. До позивача на законних правових підставах (договори факторингу) перейшло право вимоги до відповідача по вищевказаному кредитному договору № 534103002 від 23.07.2024 р.

Не погодившись з таким рішенням, 20 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Мотальову-Кравець В. Ю., подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи. Як вбачається з договору сторони обумовили строк кредиту 30 днів, тобто до 22.08.2024 року (п. 3.11. Договору), він вносив платежі по кредиту на загальну суму 22 737 грн, а саме: 22.08.2024 – 2 835 грн; 30.09.2024 – 10 238 грн; 28.10.2024 – 6 664 грн та 10.01.2025 – 3 000 грн.

Відповідач дійсно один раз здійснив пролонгацію, сплативши через 30 днів заборгованість по відсоткам, натомість наступні платежі відбувалися з пропуском 30-денного строку, а тому пролонгація не відбувалася, тому строк кредитування завершився 21.09.2024 року, однак кредитор надалі продовжив нарахування процентів.

Відповідач наводить власний розрахунок заборгованості станом на 21.09.2024 року, який становить 4 738 грн:

-за період з 23.07.2024 по 22.08.2024 року, виходячи з умов Договору (17 500 грн * 0,54 % * 30 днів) 2 835 грн відсотків;

-за період з 22.08.2024 по 21.09.2024 року, виходячи з умов Договору (17 500 грн * 1,36 % * 30 днів) 7 140 грн відсотків;

-2 835 грн + 7 140 грн = 9 875 грн + 17 500 грн (тіло) = 27 475 грн – 22 737 грн (сплата відповідача) = 4 738 грн.

Нарахування відсотків після спливу строк кредитування є неправомірним, тому заборгованість відповідача складає 4 738 грн, а не 69 310,63 грн як заявляє позивач.

Також відповідач вказує, що він відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки згідно військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний у ЗСУ 25 лютого 2022 року, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 25 лютого 2022 року по 23 червня 2023 року, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 15 червня 2023 року по теперішній час, також ОСОБА_1 має посвідчення НОМЕР_4 від 21 червня 2023 року, а тому стягнення судом першої інстанції процентів суперечить нормам матеріального права.

Таким чином, враховуючи, що він сплатив 22 737 грн по кредиту, з урахуванням строку кредитування (до 21.09.2024 року), борг перед позивачем погашено в повному обсязі.

01 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Таліон Плюс» Дорошенко О. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Основними доводами відзиву є те, що згідно п. 11.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. Пунктом 7.3. Договору визначено, що Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту – 22.08.2029.

Відповідач після закінчення строку Дисконтного періоду свого зобов`язання відповідно до мов Договору не виконав, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до 25.05.2025 року включно).

Долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості, повністю узгоджуються з законодавчими нормами та умовами Договору № 534103002 від 23.07.2024 року.

Направленням на електронну адресу листом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 30.12.2024 року відповідачу було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору – ТОВ «Таліон Плюс». Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача також повідомив боржника про отримання прав вимог відносно нього.

На підтвердження обгрунтування апеляційної скарги та належності ОСОБА_1 до пільгової категорії військовослужбовців, передбачених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» апеляційному суду були надані документи: військовий квиток серії НОМЕР_1 , посвідчення учасника бойових дій, однак дані докази не були надані суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не має брати їх до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступне:

- 23 липня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 534103002, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання/ведення позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказаний відповідачем/позичальником номер телефону 0-988262056 у порядку визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 17 500 грн 23.07.2024 (п. 2.3.). На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Дисконтний період кредитування 22 серпня 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником (п. 7.1.). Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту – 22.08.2029 року (п. 7.3.3). Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії на строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на які відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (п. 3.1.). Сторони погодили, що встановлений в. п. 3.1 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахований процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 3.2.). Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2 835 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через особистий кабінет. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати який настав (зокрема неустойки). Після поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору (п. 3.3.). На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1 % за день користування таким Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1 % за день користування таким Траншем (п. 8.3.). Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3 Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтована загальна вартість Кредиту складе 25 375 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів аза користування Кредитом у розмірі 7 875 грн та суму кредиту у розмірі 17 500 грн. Орієнтована реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 9 089,90 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою Траншу за весь строк кредитування 479325 грн) / (сума першого Траншу за Договором 17 500 грн) / (строк кредитування 1 826 днів) х 100 % = 1,50 відсотків в день (п. 8.4.) За період від дати видачі першого Траншу до 22.08.2024 (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою 0,54 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 197,10 відсотків річних (8.5.1.). У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного період (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поповнення, на період після 22.08.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється за Індивідуальної процентною ставкою 1,36 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 495,51 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку (п. 8.5.2). За умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту за всіма отриманими Траншами протягом 6 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтована загальна вартість Кредиту складає 20 335 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2 835 грн та суму Кредиту у розмірі 17 500 грн (п. 8.6.);

- 30 грудня 2024 року ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором до ТОВ «Таліон Плюс» за Договором факторингу № МВ-ТП/15 (а.с.12-14 );

- згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 23.07.2024 року ОСОБА_1 за Договором № 534103002 від 23.07.2024 року отримав кредит в розмірі 17 500 грн, початковий строк Дисконтного періоду кредитування 30 днів, строк кредитування 1 828 днів;

- згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вносив платежі по кредиту на загальну суму 19 735,72 грн, а саме: 22.08.2024 року – 2 835 грн; 30.09.2024 року – 10 237 грн; 28.10.2024 року – 6 663,72 грн. Крім того, ОСОБА_1 за період з 23.07.2024 року по 30.12.2024 року нараховано на тіло кредиту 17 500 заборгованість за процентами 36 224,09 (а.с. 17 – 18);

- згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 10.01.2025 року вніс платіж по кредиту в розмірі 3 000 грн. За період з 30.12.2024 по 25.05.2025 року йому нараховано на тіло кредиту 17 500 заборгованість за процентами 54 811,41 грн (а.с. 19).;

- ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги ТОВ «Таліон плюс» (а.с. 35).

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додані нові докази, а саме:

- ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 (а. с. 108);

- згідно військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний у ЗСУ 25.02.202 року, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 25.02.2022 по 23.06.2023, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 15.06.2023 року по теперішній час (а.с. 105 – 107);

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, проте вказує на нарахування процентів поза межами строку кредитування та на те, що він як військовослужбовець не повинен сплачувати проценти.

Щодо доводів апеляційної скарги про невірне нарахування процентів за Договором.

На момент укладення Договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання позичальником кредитного траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 22 серпня 2029 року.

Відповідач вносив кошти на погашення кредиту: 22.08.2024 року – 2 835 грн; 30.09.2024 року – 10 237 грн; 28.10.2024 року – 6 663,72 грн; 10.01.2025 року - 3 000 грн.

Отже, він продовжував користуватися кредитом після завершення першого Дисконтного періоду в 30 днів та відбулася пролонгація кредиту, після чого кредитодавцем була застосована індивідуальна процентна ставка в розмірі 1,36 %, а з 01.12.2024 року – 1,5 %, що підтверджується наданими розрахунками заборгованості ( а. с. 17-19).

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, оформлюючи договір на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ознайомився з текстом договору, а тому мав змогу ознайомитися з правилами та паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

В своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування (дисконтного періоду) у 30 днів, а також передбачили право кредитора протягом п`яти років, або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання, нарахувати відсотки у визначеному договором розмірі.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Тому апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги про неправильне нарахування процентів не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, кредитор правильно відніс внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості за процентами, що відповідає приписам статті 534 ЦК України, а висновок суду першої інстанції про наявність кредитної заборговансоті за тілом кредиту в розмірі 17 499, 22 грн та заборгованості за процентами в розмірі 51 811, 41 грн, - є вірним та ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про звільнення відповідача як військовослужбовця від сплати процентів.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. (Аналогічна позиція викладена в постанові КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19).

На підтвердження статусу військовослужбовця ОСОБА_1 надав копію військового квитка (а.с. 105 – 107); ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с. 108).

Ці докази були надані відповідачем до апеляційної скарги, проте апеляційний суд вважає за можливе їх прийняти, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті356, частин першої-третьої статті 367ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.

В справі, що розглядається, відповідач був об`єктивно обмежений у можливості подання вказаних вище доказів, оскільки він перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. на звороті), а ухвала Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року про відкриття провадження у справі, якою було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, була направлена на адресу його місця проживання (а.с. 65) та повернулась неврученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 70). За таких обставин апеляційний суд виснує, що ОСОБА_1 об`єктивно, з поважних причин не мав можливості надати суду першої інстанції відповідні докази на підтвердження свого статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим такі докази приймаються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, у період укладення та виконання умов Договору, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15, тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, чого судом першої інстанції, хоча й з об`єктивних причин, проте враховано не було.

Враховуючи вищенаведене та приписи законодавства, колегія суддів вважає, що та обставина, що позивач не знав і нараховував заборгованість включно зі всіма складовими, а суд першої інстанції також ухвалював рішення, не маючи даних про вказані обставини, не спростовують права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а тому рішення суду в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України), враховуючи принцип пропорційності(частина 1 статті 141 ЦПК України).

Позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн (а. с. 8 на звороті) та суд першої інстанції вірно визначив, що сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню, становить 3 500 грн (рішення в цій частині не оскаржується). Отже, позивач поніс судові витрати в розмірі 7 922, 40 грн.

Ціна позову становить 69 310,63 грн, до задоволення підлягає 24,53 % (17 000 х 100/69310,63), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 940, 99 грн (7 922,40 х 24,53 %).

Відповідач сплатив 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 104), тому з позивача на його користь слід стягнути 2 742,28 грн (3 633,60 х 75,47%).

Виходячи з приписів частини 10 статті 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути 801,29 грн (2 742,28 – 1 940,99).

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною, задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованості за відсотками у розмірі 51 811,41 гривень за Договором кредитної лінії № 534103002 від 23 липня 2024 року, та в частині розподілу судових витрат, - та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» в стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 51 811,41 гривень за Договором кредитної лінії № 534103002 від 23 липня 2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 801,29 грн понесених ним судових витрат.

В іншій частині Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: п. і. 14017, Чернігівський район, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: п. і. АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк