Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №466/2863/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2863/26

Провадження № 3/466/1272/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В., за участю неповнолітнього ОСОБА_1 , в присутності законного представника неповнолітнього – ОСОБА_2 , захисника неповнолітнього, адвоката Мельничука І.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента 2 курсу Львівського поліграфічного фахового коледжу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

згідно протоколу серії ЕПР 1 №622811 від 24.03.2026р. встановлено, що 23.03.2026р. о 00.20год. у м. Дубляни, вул. Коцюбинського, 6, Львівської області гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen CC д.н.з. НОМЕР_1 , а саме рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб Audi Е-tron д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3.б., п. 10.9. Правил дорожнього руху України.

При розгляді матеріалів адміністративної справи в суді 19.06.2026 ОСОБА_1 в присутності свого законного представника, матері ОСОБА_2 свою вину визнав лише у вчиненому правопорушенні, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП. Пояснив, дійсно не отримував прав на керування транспортними засобами, а лише відвідував курси (навчався). В той день він взяв автомобіль, який належить тітці, і поїхав до дівчини. Зазначив, що не керував даним автомобілем, оскільки автомобіль стояв припаркований на вул. Коцюбинського, 6 у м. Дубляни, і він разом з дівчиною перебували в салоні даного автомобіля. В подальшому до даного автомобіля підійшли двоє осіб, один з яких був батько цієї дівчини, ОСОБА_3 разом з нападником почали наносити удари по автомобілю.

Факту вчинення ним ДТП та залишення місця ДТП не визнає, оскільки був змушений поїхати з місця з метою збереження власного життя та життя своєї дівчини.

Захисник неповнолітнього, адвокат Мельничук І.А. просив закрити справи відносно ОСОБА_1 за ст. 124, ч.2 ст. 126, ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 був змушений поїхати з метою збереження власного життя. Залишення місця пригоди обумовлювалося діями інших осіб, які несли реальну та безпосередню загрозу його життю та здоров`ю, у зв`язку з чим він діяв в умовах крайньої необхідності для відвернення більшої шкоди. Окрім того зазначає, що відносно одного з нападників, яким являється ОСОБА_4 , саме через цю подію було порушено адміністративну справу №444/1646/26 ( дрібне хуліганство) та 17.06.2026 року суддею Жовківського районного суду Львівської області Мікулою В.Є. було його притягнуто до адміністративної відповідальності і цю обставину також підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічним матеріалам справи.

В подальшому захисник Мельничук І.А. подав заяву про звершення розгляду справи без його участі, та участі ОСОБА_1 .

Суддя дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази, приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому вони, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.124 КУпАП складом адміністративного правопорушення є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п.10.9. ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно з п.2.3.б. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути безпосереднім доказом вини правопорушника, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Рапорт інспектора патрульної поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника поліції про законність своїх дій, який в розумінні доказу, не входить в перелік ст. 251 КУпАП.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. В силу принципу презумпції невинуватості при розгляді справ про адміністративні правопорушення всі сумніви у винності особи тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, пояснення, надані ОСОБА_1 та його захисником, адвокатом Мельничук І.А., свідчать про відсутність у нього прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки залишення місця пригоди обумовлювалося діями інших осіб, які несли реальну та безпосередню загрозу його життю та здоров`ю, у зв`язку з чим він діяв в умовах крайньої необхідності для відвернення більшої шкоди, а матеріали справи не містять доказів на спростування цих пояснень.

У судовому засіданні було досліджено та оглянуто відеозапис, з якого вбачається, що невстановлені особи наносять удари по автомобілю, після чого вказаний автомобіль з метою уникнення подальших ушкоджень та небезпеки залишає місце зупинки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, враховуючи даний конституційний принцип, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть бути визнані достовірними, оскільки не ґрунтуються на об`єктивних доказах, не встановлено і таких доказів в ході розгляду справи.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст.247, 283, 284 КпАП України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В. В. Свірідова