Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №440/2659/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

справа № 440/2659/25

адміністративне провадження № К/990/53539/25

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Голинський О.О.,

представник відповідача - Прокопчук О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року (суддя Г.В. Костенко) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (судді: Чалий І.С. (головуючий), Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі № 440/2659/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2024 №00151030704, №00151050704, №00151070704, №00151080704.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача викладених ним у акті перевірки щодо недотримання позивачем чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що господарські відносини з відповідними контрагентами носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами та у відповідності до вимог чинного законодавства були відображені у бухгалтерській та податковій звітності. Також, позивач вказує про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, в частині дисконтування заборгованості та заниження податку на додану вартість, оскільки відсутні умови визначення такої заборгованості як довгострокової, що не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.10.2024 №00151030704, №00151050704, №00151070704, №00151080704.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.10.2024 №00151030704, №00151050704, №00151070704, №00151080704 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства. Судами встановлено та зазначено, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, що не було спростовано контролюючим органом жодними належними доводами та доказами. Крім того, судами встановлено та зазначено про необґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, в частині дисконтування заборгованості, та заниження податку на додану вартість, оскільки відсутні умови визначення такої заборгованості як довгострокової, що не було спростовано судами попередніх інстанцій жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 440/2659/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» зареєстроване як юридична особа 08.02.2008 та є платником податку на додану вартість.

З 30.07.2024 по 26.08.2024 ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт від 16.09.2024 № 12465/16-31-07-04-02/35665790, в якому зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, §4.25, §4.33, §4.34, §4.49 Концептуальної основи фінансової звітності, § 7, § 15, § 69, § 71 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», § 11 МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», § 9, § К364, § К365, § 47 МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», § 5.1.1, § 5.7.7 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», в результаті чого завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування (збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (рядок 02 декларації) в загальній сумі 296715032 грн, в т.ч. у розрізі податкових періодів: за 2021 рік - 733287 грн, за 2022 рік - 605119 грн, за 2023 рік - 1175130 грн, за 1 кв. 2024 рік - 297011295 грн; пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 164484 грн, в т.ч.: за квітень 2021 - 32898 грн, жовтень 2021 - 63529 грн, січень 2022 - 33478 грн, червень 2022 - 34579 грн; пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість за березень 2024 року в сумі 311958 грн; пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено не реєстрацію податкових накладних у ЄРПН в терміни, встановлені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 476442,62 грн; пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено не реєстрацію податкових накладних у ЄРПН в терміни, встановлені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на суму податку на додану вартість 298817,63 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 16.09.2024 № 12465/16-31-07-04-02/ГУ ДПС у Полтавській області 23.10.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00151030704, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 299524831,00 грн; № 00151050704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 205605,00 грн; № 00151070704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 311958,00 грн; № 00151080704 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з ПДВ у сумі 37400,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області, позивач подав скаргу від 23.10.2024 до Державної податкової служби України, але рішенням про результати розгляду скарги від 15.01.2025 за № 1174/6/99-00-06-01-01-06 залишено без змін всі податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області, а скаргу позивача - без задоволення.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та американською компанією Блумберг Файненс Л.П. укладений договір № 2995928 від 12.05.2016, предметом якого є отримання позивачем послуги «Блумберг профешнл» - права на використання інформації, даних, програмних продуктів через відповідний термінал. Таке право доступу є неексклюзивним та не передбачає можливості передачі такого права іншим особам (п. 1 Договору).

Сторонами договору підписані акти наданих послуг: від 23.05.2021 на суму 5910,00 доларів США; від 23.08.2021 на суму 5910,00 доларів США; від 23.11.2021 на суму 5910,00 доларів США; від 23.02.2022 на суму 5910,00 доларів США; від 23.05.2022 на суму 5910,00 доларів США; від 23.08.2022 на суму 6060,00 доларів США; від 23.02.2023 на суму 12120,00 доларів США; від 23.06.2023 на суму 6060,00 доларів США; від 23.08.2023 на суму 6060,00 доларів США; від 23.11.2023 на суму 6060,00 доларів США; від 23.02.2024 на суму 6060,00 доларів США.

У перевіряємий період позивач здійснив операції з нарахування процентів на користь нерезидента Enwell Energy PLC, а саме згідно договорів позик UA/L1 від 09.04.2009, UA/L2 від 11.12.2009. Операції з нарахування процентів позивачем на користь нерезидента Enwell Energy PLC у перевіряємий період визнаються контрольованими та зазначені вище операції відображені у Звітах про контрольовані операції у повному обсязі.

Для встановлення відповідності умов контрольованих операцій з нарахування процентів за договорами позик UA/L1 від 09.04.2009, UA/L2 від 11.12.2009 принципу «витягнутої руки» згідно з п. «б» п.п. 39.5.3.1 п. 39.5 ст. 39 ПК України, позивач використовував базу даних Bloomberg Professional, яка надає інформацію про зіставні операції та осіб. Необхідність використання послуг від компанії «Bloomberg Finance обумовлена потребою регулярного систематичного аналізу рівня процентних ставок встановлених для співставних запозичень Товариства, прогнози курси валют з метою планування діяльності позивача.

На підтвердження зазначеного позивачем було надано копію листа від 23.09.2020 № 105, адресованого податковому органу, який був наданий як відповідь на його запит № 32641/10/16-31-05-03-17 від 27.08.2020 про надання пояснення щодо відповідності умов контрольованих операцій Товариства принципу «витягнутої руки». Додатками до цього листа надавалися скрін-копії відомостей і інформації із бази Bloomberg, фактично використаної Товариством для здійснення аналізу потенційно співставних позик на основі комерційних і фінансових умов для розрахунку ринкових діапазонів процентних ставок в контрольованих операціях Товариства. Державна фіскальна служба України листом від 29.10.2015 № 22908/6/99-99-19-02-02-15 визначила, що комерційні бази даних компаній, в тому числі Bloomberg, можуть використовуватись як загальнодоступне джерело інформації про зіставні операції та осіб для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» згідно з п. «б» п.п. 39.5.3.1 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 440/17605/21 за позовом ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025, судами встановлено, що в Реєстрі послуг (документ, що є частиною Угоди) адреса знаходження обладнання і адреса для виставлених рахунків є вул. Ділова, 5, м. Київ.

Так, згідно з підпунктом (а) п. 2 «Термін дії» Угоди, ця Угода набирає чинності з дати її затвердження ПП і діє протягом двох років, починаючи з дати першого випадку надання Послуг. При цьому, Угода автоматично поновлюється на наступні дворічні періоди (підпункт (б) п. 2 «Термін дії» Угоди).

Отже мінімальний строк дії угоди з компанією «Bloomberg Finance LP» на використання термінала «Блумберг» є виключно два роки та може автоматично поновлюватися на наступні дворічні періоди. Термін дії договору встановлено політикою компанії «Bloomberg Finance LP».

На момент укладення Угоди з компанією «Блумберг» (12.05.2016) позивач мав законні підстави для використання частини офісного приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Димитрова (перейменована на вул. Ділова). Про це зазначено в Договорі суборенди № 017/2-СЕ від 01.06.2017. Право користування існувало у позивача з 2013 року. Факт отримання послуг за договором суборенди нежитлового приміщення за вказаною адресою підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

З 1 вересня 2018 року позивач використовує іншу адресу: м. Київ, вул. Ярославська, 58 (договір суборенди). При цьому на момент укладання цього договору суборенди Угода з компанією «Bloomberg Finance LP» вже набула чинності на наступний дворічний строк шляхом автоматичного поновлення.

Разом з тим, під час перевірки контролюючим органом не надано оцінку вищезазначеним обставинам.

Крім того, в Реєстрі послуг контактною особою користувача (Товариства) та контактною особою для виставлення рахунка є: ОСОБА_1 , НОМЕР_1, який був представником (англомовним представником) позивача під час укладення Угоди, яка була укладена англійською мовою, а потім була перекладена українською власними силами товариства. ОСОБА_1 був на той час керівником департаменту інформаційних технологій і автоматизації (тобто спеціаліст в сфері IT (інформаційних технологій)) ТОВ «Смарт-Холдинг», яке має корпоративний зв`язок з Товариством. ОСОБА_1 надав технічну допомогу в укладенні з «Блумберг» Угоди. Реєстрація відповідального співробітника виконується на вказаному порталі після укладання Угоди. У разі виникнення запитань чи технічних проблем, вони вирішуються зверненням до менеджерів Блумберг з зареєстрованої поштової скриньки або дзвінком на контактні номери телефону. З умовами укладання договору з компанією «Bloomberg Finance LP» можна ознайомитися на їх сайті https://www.bloomberg.com/notices/tos/#subscription.

На підтвердження цього позивачем до суду першої інстанції надано один із електронних листів від Блумберг, адресований ОСОБА_2 , який підтверджує первинну комунікацію із Блумберг. Подальша комунікація з Блумберг відбувалась та відбувається і зараз через спеціалізований інтернет-портал Блумберг (посилання - https://service.bloomberg.com) на якому зареєстрований обліковий запис Товариства 30281725, вказаний в Угоді як «ACCOUNT № 30281725».

Доступ до цього порталу мали (а також мають на теперішній час) виключно співробітники Товариства. Зокрема, на сьогоднішній день це ОСОБА_3 , який є спеціалістом в сфері IT (інформаційних технологій), який отримує автоматичну розсилку рахунків на свою електронну поштову адресу s.stepanenko@regalukraine.com, тобто він забезпечує технічне адміністрування взаємовідносин з Блумберг. Реєстрація відповідального співробітника виконується на вказаному порталі після укладання Угоди. У разі виникнення запитань чи технічних проблем, вони вирішуються зверненням до менеджерів Блумберг із зареєстрованої поштової скриньки або дзвінком на контактні номери телефону.

Отже, від того, що особа зазначена як контактна (на момент укладення Угоди) чи отримала рахунок від Bloomberg в якості контактної особи, не означає, що саме ця особа є фактичним отримувачем послуг, які надавались Bloomberg позивачу в межах Угоди.

Судами встановлено, що зазначене підтверджується підпунктом (а) пункту 9 «Об`єм Послуг» Угоди.

Також зазначено, що Товариством в особі його фахових спеціалістів здійснювався пошук в базі даних Bloomberg Professional потенційно зіставних позик, з метою розрахунку ринкових діапазонів процентних ставок в контрольованих операціях з нарахування процентів за договорами позик UA/L1 від 09.04.2009, UA/L2 від 11.12.2009 із застосуванням критеріїв зіставності, які найбільш об`єктивно відображають комерційні та фінансові умови здійснення контрольованих операцій і вплив яких на ціну операцій є істотним. На підставі розрахункових даних, отриманих з бази даних Bloomberg, Товариством проведено розрахунок ринкового рівня процентних ставок в контрольованих операціях, зокрема згідно з Порядком розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей трансфертного ціноутворення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 381. Результати ринкового діапазону контрольованих операцій використовувались товариством для заповнення Звіту про контрольовані операції та заповнення додатка ТЦ (самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань платника податку) податкової декларації з податку на прибуток, а також для складання документації, як того вимагає податкове законодавство.

На підтвердження наведеного позивачем надані до суду, зокрема: скрін-копії пошуку позик в базі даних Bloomberg Professional, скрін-копії пошуку інформації з метою виконання коригувань фінансових та комерційних умов потенційно зіставних позик в базі даних Bloomberg для розрахунку ринкових діапазонів процентних ставок в контрольованих операціях 1 та 2; лист-запит від Блумберг до ОСОБА_4 на уточнення адреси ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед», щоб надіслати підписану версію договору; портал Блумберг, де зареєстрована компанія ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед».

Крім того, судами встановлено, що дати складання актів наданих послуг вказані в преамбулі до кожного акту, які також надавалося до перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та ТОВ «Смарт Бізнес Сервіс» укладено договір про надання бухгалтерських послуг № 010-21-198 від 22.11.2021. ТОВ «Смарт Бізнес Сервіс» надаючи позивачу «послугу в сфері ведення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), в сфері ведення податкового обліку» згідно з пунктом 1.1. договору, здійснює їх надання «з урахуванням особливостей, визначених цим договором».

Пунктом 1.4.7. цього договору визначено, що для цілей цього Договору Сторони домовились, що під час надання Послуг Виконавець не здійснює складання податкової декларації з податку на прибуток підприємств (а звітність з контрольованих операції є складовою частиною податкової декларації з податку на прибуток). Крім того, договором також не охоплюється і складання документації з трансфертного ціноутворення.

Отже, ТОВ «Смарт Бізнес Сервіс», надаючи позивачу послугу в сфері ведення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), в сфері ведення податкового обліку (п. 1.1. договору про надання бухгалтерських послуг № 010-21-198 від 22.11.2021), здійснює їх надання з урахуванням особливостей, визначених цим договором.

Крім того, згідно листа ТОВ «Смарт Бізнес Сервіс» від 16.06.2025 № 02-01-13-25 щодо надання ним послуг ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» з ведення бухгалтерського обліку Товариства, у тому числі формування (складання) документації в сфері трансферного ціноутворення, підтверджується, що безпосередньо саме позивач використовує базу даних Bloomberg Finance L.P. для визначення обсягу оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки» по господарським операціям, які у розумінні ПК України є контрольованими операціями, а ТОВ «Смарт Бізнес Сервіс» не здійснює в інтересах Позивача формування (складання) документації в сфері трансферного ціноутворення, що свідчить про те, що і доступ до бази Bloomberg Finance L.P. здійснює виключно сам позивач, оскільки згідно Угоди таке право доступу є неексклюзивним та не передбачає можливості передачі такого права іншим особам.

Отже, безпосередньо позивач, на виконання вимог статті 39 ПК України, визначає обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки» по господарським операціям, які у розумінні цього Кодексу є контрольованими операціями та сам позивач визначає найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення, використовуючи, зокрема, базу даних Bloomberg Finance. В свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження використання бази Bloomberg Finance L.P. саме ТОВ «Смарт Бізнес Сервіс», у тому числі подання звітів про контрольовані операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нерезидентом «Регал Петролеум (Джерсі) Лімітед» (Regal Petroleum (Jersey) Limited), Велика Британія, адреса: АSL House, 12-14 David Plase St. Helier, Jersey JE2 4TD Channel Island, (АЛС Хаус, 12-14 Дейвід Плейс, Сейнт Хеліер, Джерсі, JE2 4TD Ченел Айлендс), id. Code: 83838, Account No 40900USD01 in Bank of Skotland, SWIFT BIC: BOFSGB2LXXX, IBAN: GB61 BOFS 1220 1240 9001 01 Acc.No 40900USD01, уповноважена особа G.Potter - Продавець, та ТОВ «Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) Лімітед» - Покупець в особі директора Ю.В. Лазарєва укладений контракт купівлі-продажу від 01.06.2008 № ІС-2 на поставку обладнання для добування, розвідування та розробки родовищ вуглеводів.

Ціна контракту складає 30 мільйонів доларів (тридцять мільйонів) США і складається з позиційних цін компонентів предмета контракту, відповідно до додатків «Специфікації» до цього контракту. Предмет контракту: товар відповідно до специфікації. Вартість контракту: 30000000 дол. США. Умови поставки: Поставка здійснюється відповідно до умов Додатків «Специфікацій», за адресою: Україна, с. Яхники, Лохвицького р-н, Полтавської області.

Умови оплати згідно з пунктом 5.1. в редакцією додатку № А до контракту від 01.08.2008 - оплата вартості Предметів Контракту відповідно до Додатків «Специфікацій» до цього контракту здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Продавця в терміни, письмово або усно погоджені між Покупцем та Продавцем.

20.03.2019 договором про внесення змін до контракту купівлі-продажу № від 01.06.2008 було змінено Продавця на Регал Петролеум ПЛС, у зв`язку укладанням між компанією «Регал Петролеум (Джерсі) Лімітед» (Regal Petroleum (Jersey) Limited) та Регал Петролеум ПЛС договору відступлення права вимоги відповідно до якого «Регал Петролеум (Джерсі) Лімітед» (Regal Petroleum (Jersey) Limited) (попередній продавець) передав право вимоги, а також всі свої права, інтереси, обов`язки та зобов`язання за контрактом Регал Петролеум ПЛС (новому продавцю).

01.06.2020 сторонами укладено договір про внесення змін до контракту купівлі-продажу № ІС-2 від 01.06.2008, в якому пункт 5.1 контракту виклали в такій редакції: « 5.1. Оплата вартості Предметів Контракту відповідно до Додатків «Специфікацій» до цього контракту здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Продавця в терміни, письмово або усно погоджені між Покупцем та Продавцем». Цим договором про внесення змін, сторони змінили строк дії контракту, виклавши пункт 11.1 контракту у такій редакції: « 11.1. Цей Контракт набуває чинності з дати його належного підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2030 року».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі відповідач зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постанові від 16.09.2024 у справі № 620/5624/22, у якій Суд зазначив, що для правильного вирішення спірних правовідносин необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду: від 11.12.2018 у справі № 826/19299/15, від 22.10.2019 у справі № 818/8880/13-а, від 31.10.2019 у справі № 804/20741/14, від 14.09.2022 у справі № 520/1162/21, від 27.05.2022 у справі № 300/1565/19, від 24.10.2024 у справі № 160/4504/23, від 19.06.2020 у справі № 160/1446/19, від 24.08.2023 у справі № 440/2552/20, зокрема, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійсненні та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували та розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

Також, в доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства щодо обов`язкових реквізитів первинних документів оформлених за господарськими операціями позивача з його контрагентом (щодо змісту таких операцій), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статі 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі, зокрема, зазначаючи про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, що не було спростовано контролюючим органом жодними належними доводами та доказами. Крім того, судами встановлено та зазначено про необґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, в частині дисконтування заборгованості та заниження податку на додану вартість, оскільки відсутні умови визначення такої заборгованості як довгострокової, що не було спростовано судами попередніх інстанцій жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

13. Суд зазначає про передчасність (в частині) таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

14. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з положеннями пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

При цьому, Суд звертає увагу, що контролюючим органом в межах спірних правовідносин ні в акті перевірки, ні в апеляційній та касаційній скаргах не ставиться під сумнів сплата позивачем за отримання послуг з користування системою Bloomberg Professional, укладання відповідних угод щодо отримання доступу до такої тощо, тоді як відповідач зазначає про відсутність доказів використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договору з відповідним контрагентом.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами), що позивачем, в особі його фахових спеціалістів, здійснювався, зокрема, пошук в базі даних Bloomberg Professional потенційно зіставних позик, з метою розрахунку ринкових діапазонів процентних ставок в контрольованих операціях з нарахування процентів за договорами позик UA/L1 від 09.04.2009, UA/L2 від 11.12.2009 із застосуванням критеріїв зіставності, які найбільш об`єктивно відображають комерційні та фінансові умови здійснення контрольованих операцій і вплив яких на ціну операцій є істотним. На підставі розрахункових даних, отриманих з бази даних Bloomberg, товариством проведено розрахунок ринкового рівня процентних ставок в контрольованих операціях, зокрема згідно з Порядком розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей трансфертного ціноутворення. Результати ринкового діапазону контрольованих операцій використовувались Товариством, зокрема, для заповнення Звіту про контрольовані операції та заповнення додатка ТЦ (самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань платника податку) податкової декларації з податку на прибуток, а також для складання документації, як того вимагає податкове законодавство (на підтвердження позивачем було надано акти наданих послуг, скрін-копії інформації з бази даних Bloomberg Professional використаної з метою виконання коригувань фінансових та комерційних умов потенційно зіставних позик в базі даних Bloomberg для розрахунку ринкових діапазонів процентних ставок в контрольованих операціях та ін.).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що використання Товариством у власній господарській діяльності бази Bloomberg також підтверджується за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 (рішення набрало законної сили) у справі № 440/17605/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025.

Таким чином, Суд зазначає про правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо підтвердження позивачем використання Товариством у власній господарській діяльності бази Bloomberg, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

15. Щодо доводів відповідача про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, в частині дисконтування заборгованості, Суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 63 МСБО 39 якщо є об`єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності фінансових активів, що оцінюються за амортизованою собівартістю, то суму збитку оцінюють як різницю між балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка фінансового активу (тобто ефективною ставкою відсотка, обчисленою при первісному визнанні). Балансову вартість активу слід зменшити прямо або застосовуючи рахунок резервів. Суму збитку слід визнавати у прибутку чи збитку».

Згідно з параграфом 60 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» суб`єкт господарювання подає поточні та непоточні активи і поточні та непоточні зобов`язання як окремі класифікації у своєму звіті про фінансовий стан відповідно до параграфів 66 - 76, за винятком випадків, коли подання, що базується на ліквідності, надає інформацію, що є обґрунтованою та більш доречною.

Відповідно до параграфу 61 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» незалежно від прийнятого методу подання, суб`єкт господарювання розкриває суму, що очікується до відшкодування або погашення через більш ніж дванадцять місяців, для кожного рядка активів та зобов`язань, яка об`єднує суми, що очікуються до відшкодування або погашення протягом: a) не більше дванадцяти місяців після звітного періоду та б) через більш ніж дванадцять місяців після звітного періоду.

У відповідності до положень параграфу 69 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» суб`єкт господарювання класифікує зобов`язання як поточне, якщо: а) він сподівається погасити це зобов`язання в ході свого нормального операційного циклу; б) він утримує це зобов`язання в основному з метою продажу; в) зобов`язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду; г) він не має безумовного права відстрочити погашення зобов`язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду (див. параграф 73). Умови зобов`язання, які можуть, за вибором контрагента, привести до його погашення через випуск інструментів власного капіталу, не впливають на його класифікацію.

Згідно з параграфом 73 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» якщо суб`єкт господарювання очікує та має намір рефінансувати зобов`язання або перенести його на пізнішу дату принаймні на дванадцять місяців після звітного періоду, згідно з існуючою кредитною угодою, він класифікує зобов`язання як непоточне, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду. Проте, коли рефінансування зобов`язання або його перенос на пізнішу дату виконується не за бажанням суб`єкта господарювання (наприклад, немає угоди про рефінансування), можливість рефінансування не береться до уваги та зобов`язання класифікується як поточне.

Таким чином, з аналізу наведених вище положень вбачається, що суб`єкт господарювання повинен класифікувати наявні у нього фінансові зобов`язання як поточні та непоточні, при цьому критерієм віднесення зобов`язань до поточних, зокрема, є обов`язок погашення такого зобов`язання протягом дванадцяти місяців після звітного періоду. За загальним правилом, такий період становить один рік. Водночас, якщо суб`єкт господарювання має безумовне право відстрочити погашення зобов`язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітного періоду, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду, таке зобов`язання підлягає класифікації як непоточне.

За визначеннями, наведеними у параграфі 11 МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»:

фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб`єкта господарювання та фінансового зобов`язання або інструмента капіталу у іншого суб`єкта господарювання;

фінансове зобов`язання - це будь-яке зобов`язання, що є: а) контрактним зобов`язанням: б) контрактом, розрахунки за яким здійснюватимуться або можуть здійснюватися власними інструментами капіталу суб`єкта господарювання;

справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов`язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.

За правилами підпункту «а» параграфу 4.2.2 пункту 4.2 «Класифікація фінансових зобов`язань» розділу 4 «Класифікація» МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» суб`єкт господарювання класифікує всі фінансові зобов`язання як такі, що у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, користуючись методом ефективного відсотка, за винятком, зокрема, фінансових зобов`язань за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Такі зобов`язання, в тому числі похідні фінансові інструменти, які є зобов`язаннями, у подальшому оцінюються за справедливою вартістю.

За визначеннями, наведеними у пункті 9 МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»:

амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов`язання - це сума, за якою фінансовий актив чи зобов`язання оцінюється при первісному визнанні, мінус виплати основної суми, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективного відсотка та мінус будь-яке зменшення (прямо чи через застосування рахунку резервів) унаслідок зменшення корисності або неможливості отримання;

метод ефективного відсотка - це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов`язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов`язань) та розподілу доходу чи витрат від відсотків на відповідний період;

ефективна ставка відсотка - це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні платежі або надходження грошових коштів протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента та, якщо доцільно, протягом коротшого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Відповідно до параграфу 5.1.1 пункту 5.1 «Первісна оцінка» розділу 5 «Оцінка» МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов`язання суб`єкт господарювання оцінює їх за їхньою справедливою вартістю (див. параграфи 5.4.1 - 5.4.3 та Б5.4.1 - Б5.4.17) плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов`язання, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Параграф 5.2.1 пункту 5.1 розділу 5 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» встановлює, що після первісного визнання суб`єкт господарювання оцінює фінансовий актив відповідно до параграфів 4.1.1 - 4.1.5 за справедливою вартістю (див. параграфи 5.4.1, 5.4.2 та Б5.4.1 - Б5.4.17) або амортизованою собівартістю (див. параграфи 9 та КЗ5 - КЗ8 МСБО 39).

Визначаючи справедливу вартість фінансового активу чи фінансового зобов`язання для цілей застосування цього МСФЗ, МСБО 32, МСБО 39 та МСФЗ 7, суб`єкт господарювання застосовує параграфи Б5.4.1 - Б5.4.17 (параграф 5.4.1 пункту 5.4 «Оцінка за справедливою вартістю» розділу 5 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»).

Приписи параграфу 5.4.3 пункту 5.4 розділу 5 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» передбачають, що справедлива вартість фінансового зобов`язання із характеристикою «до запитання».

Згідно з параграфом Б5.1.1 додатка А МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» справедливою вартістю фінансового інструмента при первісному визнанні є, як правило, ціна операції (тобто справедлива вартість наданої або отриманої компенсації, див. також параграф Б5.4.8). Проте, якщо частина компенсації надана або отримана не за фінансовий інструмент, а за щось інше, то справедливу вартість фінансового інструмента оцінюють, застосовуючи відповідний метод оцінювання (див. параграфи Б5.4.6 - Б5.4.12).

Тобто, за змістом вказаних положень МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» суб`єкти господарювання, які ведуть бухгалтерський облік за правилами МСФЗ, подають у балансі фінансові зобов`язання за однією з двох оцінок: за справедливою вартістю; за амортизованою собівартістю (параграф 5.2.1 пункту 5.1 розділу 5 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»). При цьому первісна оцінка фінансового зобов`язання здійснюється за їхньою справедливою вартістю (параграф 5.1.1 пункту 5.1 розділу 5 МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»). Приписи пункту 9 МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», які визначають поняття «амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов`язання», свідчать, що при обранні суб`єктом господарювання указаного виду оцінки застосовується ефективна ставка відсотка, яка передбачає дисконтування (тобто, приведення майбутньої вартості грошового потоку до теперішньої) фінансового зобов`язання.

Суб`єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих вхідних даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних (параграф 61 МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості») .

Параграф 62 МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості» передбачає, що мета застосування методу оцінки вартості - визначити ціну, за якою відбулася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов`язання між учасниками ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов. Три широко застосовувані методи оцінки вартості такі: ринковий підхід, витратний підхід та дохідний підхід. Основні аспекти цих підходів стисло викладені в параграфах Б5-Б11. Для оцінки справедливої вартості суб`єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, що відповідають одному або кільком зазначеним підходам.

Параграф Б4 Додатка Б МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості» описує особливості визначення справедливої вартості при первісному визнанні.

Серед іншого, дохідний підхід перетворює майбутні суми (наприклад, грошові потоки або доходи та витрати) в одну поточну (тобто дисконтовану) величину. Якщо використовується дохідний підхід, то оцінка справедливої вартості відображає нинішні ринкові очікування стосовно таких майбутніх величин (параграф Б10 Додатка Б МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості»).

До методів оцінки вартості при застосуванні дохідного підходу, зокрема, належить метод на основі теперішньої вартості (пункт «а» параграфу Б11 Додатка Б МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості»).

За визначенням, наведеним у параграфі Б13 Додатка Б МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», теперішня вартість (тобто застосування дохідного підходу) - це механізм, що використовується для того, щоб пов`язати майбутні величини (наприклад, грошові потоки або значення) з теперішньою величиною за допомогою ставки дисконту.

Отже, залежно від обраного суб`єктом господарювання методу оцінки справедливої вартості з урахуванням особливостей, визначених МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», у певних випадках майбутні суми грошового потоку також підлягають дисконтуванню. При цьому, системний аналіз наведених вище приписів МСБО та МСФЗ свідчить, що оціненими за теперішньою вартістю (тобто, з урахуванням дисконту) можуть бути і поточні зобов`язання.

Водночас, Суд зазначає, що при обчисленні справедливої вартості довгострокової позики суми майбутнього грошового потоку підлягають обов`язковому дисконтуванню згідно з параграфом Б5.1.1 додатка А МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Так, згідно положень вказаного параграфу, справедливу вартість довгострокової позики або дебіторської заборгованості, за якими не нараховуються відсотки, можна оцінити як теперішню вартість усіх майбутніх надходжень грошових коштів, дисконтованих із застосуванням переважної ринкової ставки (переважних ринкових ставок) відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строком, типом ставки відсотка та іншими ознаками) з подібним показником кредитного рейтингу. Будь-яка позичена додаткова сума є витратами або зменшенням доходу, якщо вона не відповідає критеріям для визнання як деякий інший тип активу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ході проведення перевірки здійснено дисконтування методом «за амортизованою собівартістю, користуючись методом ефективного відсотка».

Параграфом 45 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи» визначено: «У випадках, коли вплив вартості грошей у часі суттєвий, сума забезпечення має бути теперішньою вартістю видатків, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов`язання».

Параграфом 46 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи» визначено: «Внаслідок вартості грошей у часі, забезпечення, пов`язані з вибуттям грошових коштів, які виникають невдовзі після звітного періоду, є більш обтяжливими, ніж забезпечення з пізнішим терміном вибуття такої самої суми грошових коштів. Отже, забезпечення дисконтуються в тих випадках, коли цей вплив є суттєвим».

Згідно з параграфом 47 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи» ставка (або ставки) дисконтування мають бути ставкою (ставками) до оподаткування, яка відображає (які відображають) поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та ризиків, притаманних зобов`язанню. Ставка (або ставки) дисконтування не має (не мають) відображати ризики, на які були скориговані оцінки майбутніх грошових потоків.

Параграфом 11 МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» визначено: «Фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб`єкта господарювання та фінансового зобов`язання або інструмента капіталу у іншого суб`єкта господарювання».

Контролюючий орган в межах спірних правовідносин виходив з того, що вказаний договір (Контракт) є фінансовим інструментом, а тому облік фінансових зобов`язань, що виникають за даним договором, регламентується МСБО 39 «Фінансові інструменти: визначення та оцінка».

Згідно параграфу 5.1.1. Міжнародного стандарту фінансової звітності (МСФЗ) 9 «Фінансові інструменти»: «Суб`єкт господарювання під час первісного визнання оцінює фінансовий актив або фінансове зобов`язання за його справедливою вартістю...». Самі ж принципи МСФЗ витікають з теорії вартості грошей, за якою сума, отримана або сплачена в майбутньому, коштує менше, ніж та ж сума, отримана або сплачена в поточному періоді (через інфляцію, ризики, можливість альтернативних доходів). Дисконтують зазвичай довгострокові позики, оскільки вплив дисконтування на короткострокову заборгованість прийнято вважати несуттєвим.

Відповідно до параграфу 9 МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» метод ефективного відсотка - це метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов`язання (або групи фінансових активів чи фінансових зобов`язань) та розподілу доходу чи витрат від відсотків на відповідний період. Ефективна ставка відсотка - це ставка, яка точно дисконтує попередньо оцінені майбутні платежі або надходження грошових коштів протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента та. якщо доцільно, протягом коротшого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу чи фінансового зобов`язання.

Відповідно до параграфу 47 МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» фінансові зобов`язання (заборгованість за позикою) після первісного визнання за справедливою вартістю, оцінюють за амортизованою собівартістю на кожну наступну звітну дату із застосуванням методу ефективного відсотка.

У якості ставки дисконтування § К364 МСБО 39 пропонує використовувати ринкову ставку відсотка на подібний інструмент (подібний за валютою, строком, типом ставки відсотка та іншими ознаками) з подібним показником кредитного рейтингу. Якщо суб`єкт господарювання ініціює позику, до якої застосовується позаринкова ставка відсотка, § КЗ65 МСБО 39 передбачає визначення позики за її справедливою вартістю. В такому випадку суб`єкт господарювання має нарощувати дисконт з відображенням у прибутку чи збитку із застосуванням метода ефективної ставка відсотка.

Отже, різниця між справедливою вартістю та вартістю погашення фінансового зобов`язання (дисконт) амортизується суб`єктом господарювання протягом періоду з дати придбання (одержання) до дати його погашення за методом ефективного відсотка. Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Суд зазначає, що суть процесу дисконтування полягає у приведенні вартості майбутніх платежів до значення еквівалентної суми на теперішній момент.

В межах спірних правовідносин, судами встановлено та зазначено, що кредиторська заборгованість за спірним Контрактом класифікується позивачем як поточне зобов`язання відповідно до параграфу 69 МСБО 1.

При цьому, Суд звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не надавали жодної належної оцінки такої класифікації позивачем вказаної та визнаної ним кредиторської заборгованості за Контрактом. Так, щодо вказаної обставини суди лише зазначили, що суб`єкт господарювання класифікує зобов`язання як поточне, якщо: він сподівається погасити це зобов`язання в ході свого нормального операційного циклу; та умов оплати зазначені в п. 5.1 Контракту (окремо погоджені строки погашення кредиторської заборгованості відповідають визначенню поточної заборгованості без конкретної дати погашення заборгованості, оскільки в будь-який момент Продавець має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості відповідно до умов Контракту). Також суди зазначили, що станом на період, що перевірявся, відсутні умови визначення заборгованості як довгострокової, оскільки первісний строк погашення такої заборгованості був встановлений у Контракті та Договором про внесення змін до Контракту від 01.06.2020 не вносились зміни щодо строку та умов оплати за Контрактом.

Суд звертає увагу, що у відповідності до п. 5.1 Контракту (в новій редакції) оплата вартості Предметів Контракту відповідно до Додатків «Специфікацій» до цього контракту здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Продавця в терміни, письмово або усно погоджені між Покупцем та Продавцем». Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків, що фактична відсутність строків погашення кредиторської заборгованості (обумовлених умовами п. 5.1 Контракту) є підставою для визначення такої заборгованості як - поточної, з урахуванням одночасної наявності вказаних судами умов: сподівання позивача погасити це зобов`язання в ході свого нормального операційного циклу та можливості у Продавця вимагати повернення усієї суми такої заборгованості відповідно до умов Контракту.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач зазначаючи про порушення позивачем вимог чинного законодавства виходив з наступного. Так, згідно оприлюднених даних облікова ставка Національного банку України становила 14,5 % річних, тоді як процентна ставка згідно договору 0 % річних. Отже, процентна ставка, визначена договором позики, є суттєво нижчою за облікову ставку НБУ (ставку рефінансування), яка є ринковою ставкою для суб`єктів грошово-кредитного ринку при залученні та розміщенні грошових ресурсів. Отже, на дату виникнення фінансового зобов`язання за позикою, до якої застосовується позаринкова ставка відсотка, боржник має визначити теперішню (справедливу вартість) такого зобов`язання.

Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до складу інших фінансових доходів підприємства в момент отримання позики і до складу інших фінансових витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Для розрахунку теперішньої вартості зобов`язання контролюючим органом використовувалась наступна формула:

PV = FV/(1+і)n,

де FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; i - ставка дисконтування; n - число періодів.

Контролюючий орган зазначив, що дохід від дисконтування необхідно відобразити у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку. Фактично контролюючий орган наголошує, що факт відображення заборгованості платником у бухгалтерському обліку та фінзвітності як короткострокової не змінює її фактичної довгостроковості та необхідності дисконтування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач при розрахунку дисконтування під символом «n» зазначив дату завершення Контракту 31.12.2030 (дата закінчення дії Контракту). При цьому, відповідач визначив, як дату коли позивач мав би нарахувати дисконтування за Контрактом та віднести цей дисконт в дохід. Так, контролюючий орган визначив дату початку нарахування позивачу дисконтування зобов`язання за Контрактом - 31.03.2024 (останній день перевірки). Спірний Контракт укладено у 2008 році та останні зміни до Контракту були внесені у 2020 році, в яких було зафіксовано строк дії Контракту - 31.12.2030.

Суд зазначає, що для правильного вирішення справи, судам попередніх інстанцій також необхідно встановити правильність розрахунку відповідачем вартості спірного зобов`язання, з урахуванням початку періоду виникнення зобов`язання за Контрактом, кінцевим терміном його виконання (з урахуванням умов Контракту та додатків до нього), правильність визначення відповідачем розміру наявної заборгованості, чи на дату балансу зобов`язання за вказаним Контрактом були довгостроковими / короткостроковими (з урахуванням вказаних положень та вимог чинного законодавства).

16. Щодо посилань контролюючого органу на незастосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах: від 11.12.2018 у справі № 826/19299/15, від 22.10.2019 у справі № 818/8880/13-а, від 31.10.2019 у справі № 804/20741/14, від 14.09.2022 у справі № 520/1162/21, від 27.05.2022 у справі № 300/1565/19, від 24.10.2024 у справі № 160/4504/23, від 19.06.2020 у справі № 160/1446/19, від 24.08.2023 у справі № 440/2552/20 (що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійсненні та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків), а також у постанові від 16.09.2024 у справі № 620/5624/22 (якій Суд зазначив, що для правильного вирішення спірних правовідносин необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні) Суд звертає увагу на наступне.

Так, контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

17. Суд зазначає, що відповідач у касаційній скарзі обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій (в частині) не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Суд зазначає, що положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

19. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

22. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вказаним вимогам не відповідають.

23. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

24. За правилами частин другої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 440/2659/25 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 23.10.2024 № 00151030704 прийнятого Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 440/2659/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 22.06.2026.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова