Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №442/840/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/840/26

Провадження №2/442/739/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, –

за участю представників

від позивача: Радецький А.М.,

від відповідача: не з`явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить на підставі ст.ст. 275, 277, 280 ЦК України визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до її гідності, честі та недоторканість її ділової репутації, поширену ОСОБА_2 інформацію у коментарях в соціальній мережі Інтернет Фейсбук за посиланнями на сторінці ГО „ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” під статтею „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав” ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: безпідставні висловлювання

– „...А вона з чужої квартири з братом викрадала не свої речі. ОСОБА_3 чекав машиною під домом сусіди бачили....”.

– „Люба радецька Яка планувала зі своїм братом ОСОБА_4 радецьким вигнати з трьохкімнатної квартири свого чоловіка...”, „... А люба зі своїм братом ОСОБА_4 радецький крадькома вивозила речі з квартири батьків чоловіка,....”.

– зі сторінки „ ОСОБА_5 ” – „ ОСОБА_6 ” „попередній мужик ОСОБА_7 був кращий за ОСОБА_8 , він любу бив і дусив а вас ОСОБА_4 гонив як пса ще й хотів вам хату запалити...”.

– зі сторінки „ ОСОБА_9 ” – „... нащо ти видзвонюєш, чого ти зі своїм братом ОСОБА_4 радецький погрожуєте вас ніхто не боїться, дітей не дозволяєте бачити з татом, гірше для дітей”; зобов?язати ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі публічно вибачитися перед ОСОБА_1 на сторінці ГО „Чистий Борислав” у мережі Інтернет Фейсбук за безпідставні образи та звинувачення; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування спричиненої моральної шкоди 50 000 (п?ятдесят тисяч) грн 00 коп.; стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Фейсбук на сторінці ГО „Чистий Борислав” була опублікована стаття „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав”. Під цією статтею активно були висловлені коментарі з приводу захисту та критики тої чи іншої сторони. В тому числі свої коментарі висловила відповідачка, яка публікували як з особистої сторінки у мережі Фейсбук „Неля Мисів” та зі сторінки своєї невістки „ ОСОБА_9 ”. Вказує, що в цих коментарях відповідач безпідставно висловлювалася в сторону позивача та називала його викрадачем, а саме: „.... А вона з чужої квартири з братом викрадала не свої речі. ОСОБА_3 чекав машиною під домом сусіди бачили....”. В інших коментарях: „ ОСОБА_10 радецька Яка планувала зі своїм братом ОСОБА_4 радецьким вигнати з трьохкімнатної квартири свого чоловіка....”, „... А люба зі своїм братом ОСОБА_4 радецький крадькома вивозила речі з квартири батьків чоловіка,....”. Ще в іншому коментарі безпосередньо відповідач зі сторінки „ ОСОБА_5 ” – „ ОСОБА_6 ” адресувала наступне „попередній мужик ОСОБА_7 був кращий за ОСОБА_8 він любу бив і дусив а вас ОСОБА_4 гонив як пса ще й хотів вам хату запалити...”.

Під іншим коментарем зі сторінки „ ОСОБА_9 ” – „... нащо ти видзвонюєш, чого ти зі своїм братом ОСОБА_4 радецький погрожуєте вас ніхто не боїться, дітей не дозволяєте бачити з татом, гірше для дітей”.

Вказує, що публікуванням таких коментарів з боку відповідача було порушено особисті немайнові права позивача. Станом на день підготовки позову дану статтю, так і коментарі до неї було переглянуто 33 користувачами та здійснено 37 поширень зі сторінки ГО „Чистий Борислав”, тобто дану інформацію поширилася не невизначену кількість користувачів мережі Фейсбук в тому числі з близького оточення позивача. Вказує, що в коментарях міститься негативне та образливе ставлення відповідачки до позивача. Вищенаведені висловлювання мають негативний зміст стосовно позивача, а споживачі цієї інформації почали негативно сприймати позивача з огляду на такі висловлювання. Вказує, що позивач є публічною особою, знаючим у місті Бориславі так і за його межами, оскільки свого часу був депутатом Бориславської міської ради Львівської області протягом 2010-2015 років. Зараз входить до всеукраїнської громадської організації „Народний антикорупційний нагляд”. Працює в Управлінні транспорту АТ „Укрнафта”, в якому займає посаду механіка з випуску автотранспортних засобів. Крім цього, з 2007 року займається підприємницькою діяльністю, тобто зареєстрований як фізична особа – підприємець та займається роздрібною торгівлею залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. Є примірним сім?янином, одружений протягом вже 27 років, в шлюбі виховує з дружиною трьох дітей. Має багато друзів, користується авторитетом серед колег на роботі та партнерів по підприємницькій діяльності. Не конфліктний, завжди готовий допомогти як рідним так і потребуючим, завжди підтримував свою сестру та її дітей, як матеріально так і морально. Після того, як сестра вирішила розірвати шлюб із колишнім чоловіком, допоміг їй матеріально, зокрема придбав житло, в якому зараз проводяться ремонтні роботи, і на той час оплачує сестрі з дітьми квартиру, яку винайняв для тимчасового проживання, допоки не завершаться ремонтні роботи у придбаній квартирі. Завжди намагається вирішити будь-яку ситуацію мирним шляхом, без конфліктів та розголосу. Тому, зазначає, що поширення про нього недостовірної негативної інформації в коментарях у мережі Фейсбук серед широкого кола осіб підривало його авторитет та завдало великої шкоди його діловій репутації. Вказує, що вищевказані висловлювання є саме фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки є констатацією фактів, висловлені без припущень, і ці факти можуть бути перевірені, на відміну від оціночних суджень. у тому контексті, як подані звинувачення, позивач вважає, що це є недостовірна інформація про нього та з дуже великою ймовірністю може створити у стороннього об?єктивного спостерігача негативний образ позивача як провокатора чи особи, яка створює конфлікти та бажає їх настання.

Вважає, що відповідальність за поширення образливої та неправдивої інформації та, як наслідок, порушення права позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, несе відповідач, як власниця сторінки (акаунта) у соціальній мережі Фейсбук як „ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” та від імені „ ІНФОРМАЦІЯ_5 ”, оскільки має доступ та можливість з цієї сторінки висловлюватися та з яких на сторінці ГО „ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” були висловлені згадані вище коментарі.

Наголошує, що написання у мережі Фейсбук зазначених вище коментарів під статтею на сторінці ГО „ ІНФОРМАЦІЯ_1 „ „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав” 09 січня 2026 року нанесло позивачу моральні страждання, що є підставою на відшкодування з боку відповідача йому моральної шкоди. Так як, сам факт поширення недостовірної негативної інформації про особу завдає шкоди її немайновим правам, оскільки посягає на соціальне буття особи. Наголошує, що позивач має позитивну репутацію у суспільстві на території Бориславської територіальної громади, як і за її межами, оскільки був депутатом Бориславської міської ради Львівської області протягом 2010-2015 років, крім цього, був кандидатом у депутати до цієї ж ради в наступних роках, займався активною громадянською діяльністю з приводу розвитку міста, антикорупційної діяльності. Крім того, тривалий час займається соціально-корисною, у тому числі, благодійною діяльністю, багато допомагає ЗСУ. Тому питання недоторканості ділової репутації є надзвичайно важливим для нього, оскільки з цим пов?язана довіра жителів громади, інтереси якої відстоює позивач у своїй громадській діяльності, а також довіра суспільства у сфері благочинної діяльності та здійснення підприємницької діяльності зокрема.

Отже, наголошує, що поширенням недостовірної негативної інформації відносно позивача призвело до його душевних переживань та завдано моральну шкоду. Після цих безпідставних звинувачень у мережі Фейсбук з боку відповідача позивач має душевні переживання у зв?язку з порушенням його права на повагу до честі і гідності внаслідок поширення недостовірної негативної інформації про нього, вважає, що суми у розмірі 5 000 грн є достатньою сатисфакцією моральної шкоди, спричиненої позивачу поширенням відповідачем недостовірної інформації щодо нього. Вважає такий розмір відшкодування справедливим, розумним та справедливим, у тому числі, враховуючи, що майновий стан відповідача відшкодування такого розміру шкоди є співмірним з принципом недопущення безпідставного збагачення позивача за рахунок відшкодування моральної шкоди. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив такий задовольнити. Уточнив, що в мотивувальній частині позову помилково зазначено розмір моральної шкоди 5 000 грн замість вірного розміру 50 000 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про слухання справи за останнім відомим місцем проживання та на офіційному веб-сайті судової влади України. За таких обставин суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим, статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України „Про інформацію” поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Належними відповідачами у справах про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (ст.ст. 50, 51 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” веб-сайт – сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, зокрема об`єктів авторського права та/або суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту та/або облікового запису власника такого веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу в мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та/або числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка – складова частина веб-сайту, розташована за спеціальною адресою в мережі Інтернет; власник веб – особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки – особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Отже, автором публікацій і дописів на персональній веб-сторінці у соціальній мережі Facebook є власник веб-сторінки, який незалежно від власника веб-сайту розміщує інформацію на веб-сторінці та управляє нею. Власник соціальної мережі Facebook не бере безпосередньої участі у розміщенні інформації власником веб-сайту, недостовірність якої доводить позивач.

Відтак належним відповідачем у разі поширення інформації в мережі Фейсбук є власник веб-сторінки.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 01.06.2022 у справі № 713/1710/19, від 06.03.2019 у справі № 760/2753/17, від 13.04.2020 у справі № 303/3794/18-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2026 у мережі Фейсбук на сторінці ГО „Чистий Борислав” була опублікована стаття „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав”. Під цією статтею із сторінки у мережі Фейсбук „Неля Мисів” наявні коментарі, зокрема:

– „Люба радецька Яка планувала зі своїм братом ОСОБА_4 радецьким вигнати з трьохкімнатної квартири свого чоловіка...”

– „... А люба зі своїм братом ОСОБА_4 радецький крадькома вивозила речі з квартири батьків чоловіка,....”.

–„ ОСОБА_6 ” „попередній мужик ОСОБА_7 був кращий за ОСОБА_8 , він любу бив і дусив а вас ОСОБА_4 гонив як пса ще й хотів вам хату запалити...”.

Як зазначає позивач, відповідач ОСОБА_2 є власником сторінки у мережі Фейсбук „Неля Мисів”.

Разом з тим, відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, як і не надала заперечень щодо наявності та змісту публікації, поширеної із сторінки у мережі Фейсбук „Неля Мисів”, а також належність облікового запису „Неля ОСОБА_11 ” в соціальній мережі Facebook, від імені якого розміщені коментарі, як і ту обставину, що відповідач є автором спірних коментарів.

Отже, позов пред`явлено до належного відповідача.

Також під статтею „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав” із сторінки у мережі Фейсбук „Кристина Вахив” наявні коментарі, зокрема:

– „...А вона з чужої квартири з братом викрадала не свої речі. ОСОБА_3 чекав машиною під домом сусіди бачили....”.

– „... нащо ти видзвонюєш, чого ти зі своїм братом ОСОБА_4 радецький погрожуєте вас ніхто не боїться, дітей не дозволяєте бачити з татом, гірше для дітей”.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про інформацію” оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно позиції ЄСПЛ щодо різниці між поняттями „оціночне судження” та „факти”, зокрема у пункті 39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі „Нова Газета” і Бородянський проти Росії” вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено.

У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі „Фельдек проти Словаччини” суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Твердження – це висловлення, в якому об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21) „частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Лінгенс проти Австрії” від 08.07.1986).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 757/55559/20-ц, вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Дослідивши інформацію, яка поширена зі сторінки у мережі Фейсбук „Неля Мисів”, суд приходить до висновку, що вона виражена у посиланні на конкретні факти та події, що відбулися, носить стверджувальний характер, містить посилання на конкретні грошові суми, не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди відповідача. Інформацію, поширену у публікації відповідача можна перевірити на предмет її дійсності, а тому не є оціночними судженнями.

Ч. 2 ст. 302 ЦК України передбачено обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги цивільно-процесуального законодавства в частині доказування та подання доказів, позивач повинен довести недостовірність інформації, а відповідач навпаки –те, що поширена ним інформація відповідає дійсності.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тверджень відповідача, поширених у коментарях у мережі Фейсбук на сторінці ГО „Чистий Борислав” під статею „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав”. Відтак поширена інформація в цій частині не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.

Позивач стверджує, що є публічною особою, знаючим у місті Бориславі так і за його межами, оскільки свого часу був депутатом Бориславської міської ради Львівської області протягом 2010-2015 років. Зараз входить до всеукраїнської громадської організації „Народний антикорупційний нагляд”. Працює в Управлінні транспорту АТ „Укрнафта”, в якому займає посаду механіка з випуску автотранспортних засобів. Крім цього, з 2007 року займається підприємницькою діяльністю, тобто зареєстрований як фізична особа –підприємець та займається роздрібною торгівлею залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. Одружений протягом вже 27 років, в шлюбі виховує з дружиною трьох дітей.

На підставі викладеного, суд вважає, що поширена інформація про позивача без надання належних підтверджень, доказів зазначеного, є негативною та дискредитуючою, формує негативну оцінку особи позивача в очах суспільства.

Відповідно до статті 277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідач, не подала відзиву на позовну заяву, та не використала жодної можливості спростувати позовні вимоги та долучений до матеріалів справи докази.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що інформація поширена відповідачем ОСОБА_2 у коментарях в соціальній мережі Інтернет Фейсбук за посиланнями на сторінці ГО „ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” під статтею „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав” ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: „Люба радецька Яка планувала зі своїм братом ОСОБА_4 радецьким вигнати з трьохкімнатної квартири свого чоловіка...” , „.. А люба зі своїм братом ОСОБА_4 радецький крадькома вивозила речі з квартири батьків чоловіка,....”. „ ОСОБА_6 ” „попередній мужик ОСОБА_7 був кращий за ОСОБА_8 , він любу бив і дусив а вас ОСОБА_4 гонив як пса ще й хотів вам хату запалити...” є недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до гідності, честі та недоторканість його ділової репутації, оскільки в ній містяться відомості про події та факти, які не відповідають дійсності.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” приниження честі та гідності й ділової репутації фізичної особи внаслідок протиправних дій є підставою захисту порушених прав та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” № 1 від 27.02.2009 способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні „трансформують” шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування „обчислює” шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Абзац 2 частини 3 статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін „інші обставини, які мають істотне значення” саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/10999/22 (провадження № 61-13517св23), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.п. 3, 9 Постанови № 4 від 31.03.1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок поширення відповідачем інформації, яка містить принизливі висловлювання та образливі вирази щодо позивача, принижено його честь, гідність і ділову репутацію, чим завдано позивачу моральну шкоду, яка виразилася у душевних переживаннях, оскільки, як зазначає позивач, питання недоторканості ділової репутації є надзвичайно важливим для нього, з цим пов?язана довіра жителів громади, інтереси якої відстоює позивач у своїй громадській діяльності, а також довіра суспільства у сфері благочинної діяльності та здійснення підприємницької діяльності зокрема.

Тому, з урахуванням обставин справи та зібраних у справі доказів, характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань від поширення щодо нього інформації образливого характеру та дотримуючись вимог розумності, справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

При цьому, позивачем не доведено належними та достовірними доказами, що відповідач мала доступ до сторінки сторонньої особи та публікувала коментарі зі сторінки „ ОСОБА_9 ”, яка, як зазначає позивач, належить не відповідачу, а її невістці.

Щодо визнання недостовірними коментарів у мережі Фейсбук на сторінці ГО „Чистий Борислав” під статтею „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав” зі сторінки у мережі Фейсбук „Кристина Вахив”, зокрема:

– „...А вона з чужої квартири з братом викрадала не свої речі. ОСОБА_3 чекав машиною під домом сусіди бачили....”.

– „... нащо ти видзвонюєш, чого ти зі своїм братом ОСОБА_4 радецький погрожуєте вас ніхто не боїться, дітей не дозволяєте бачити з татом, гірше для дітей”, суд зазначає таке.

Позивач у поданій позовній заяві зазначає, що власником сторінки у мережі Фейсбук „Кристина Вахив” є невістка відповідача. Проте вважає, що коментарі з цієї сторінки публікувала відповідач.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” власник веб-сторінки – особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Суб`єкт права на обліковий запис повинен дбати про збереження його даних для входу у цей запис і не може наполягати на тому, що лише визнаного ним недбалого поводження з власними даними достатньо для того, щоб не відповідати за позовом. Враховуючи наведене, оскільки позивачем не доведено, що саме відповідачем поширено інформацію зі сторінки „ ОСОБА_9 ”, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2 995 грн 20 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до гідності, честі та недоторканість його ділової репутації, поширену ОСОБА_2 інформацію у коментарях в соціальній мережі Інтернет Фейсбук за посиланнями на сторінці ГО „ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” під статтею „Не пустив дітей і колишню дружину додому: як працює (і не працює) захист прав” ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

– „Люба радецька Яка планувала зі своїм братом ОСОБА_4 радецьким вигнати з трьохкімнатної квартири свого чоловіка...”,

– „... А люба зі своїм братом ОСОБА_4 радецький крадькома вивозила речі з квартири батьків чоловіка,....”.

–„ ОСОБА_6 ” „попередній мужик ОСОБА_7 був кращий за ОСОБА_8 , він любу бив і дусив а вас ОСОБА_4 гонив як пса ще й хотів вам хату запалити...”.

Зобов?язати ОСОБА_2 протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі публічно вибачитися перед ОСОБА_1 на сторінці ГО „Чистий Борислав” у мережі Інтернет Фейсбук за безпідставні образи та звинувачення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2 995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 20 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , року народження ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; тел. НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст судового рішення складено 22.06.2026.

Суддя Ю.С. Кучаковський