Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №438/477/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/477/26

Провадження № 3/438/215/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 червня 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т.,

за участі секретаря судового засідання Кекош Н.С.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Борислав Львівської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , місце проходження служби начальник відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Потічної Н.Ю., прокурорів Гуйван Л.В., Тидаша О.І., викривача ОСОБА_2 , представника викривача адвоката Півуш Р.Б.,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області Львівської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», та працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_3 , 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року, не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів, який виник у неї під час готування/підписання відповідей заявникам, щодо можливих порушень нею чи ОСОБА_3 , тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_3 , не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями готуючи/ підписуючи відповіді заявникам щодо можливих порушень нею чи ОСОБА_3 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_3 , поставила резолюцію «Не заперечую» на заяві ОСОБА_4 - сина ОСОБА_3 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року, які надійшли їй, як начальнику відділу освіти , та не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту, який виник у неї під час підписання даних заяв, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_3 , не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями поставши резолюцію «Не заперечую» на заяві ОСОБА_4 - сина ОСОБА_3 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року, які надійшли їй, як начальнику відділу освіти, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала. Від надавання показань у судовому засіданні щодо себе відмовилась, зіславшись на ст.63 Конституції України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Потічна Н.Ю., вину своєї підзахисної заперечила та пояснила, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Захисником заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП, суть якого зводиться до відсутності складу адміністративних правопорушень та відсутності факту прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів через відсутність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовим чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявності повноважень на прийняття рішення; 4) наявності факту реального випливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Зокрема позиція захисту визначається тим, що ОСОБА_1 фактично не готувала відповідей заявникам щодо можливих порушень нею чи ОСОБА_3 . Зазначені відповіді готувала відповідний спеціаліст відділу освіти за її дорученням, а п. ОСОБА_1 ставила свій електронний підпис. Захисник також зазначила, що відповідно до посадової начальника відділу освіти Бориславської міської ради безпосереднім керівником п. ОСОБА_1 є заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади, а не міський голова. ОСОБА_1 була зобов`язана підготувати чи підписати відповіді заявникам 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року саме за дорученням вищезгаданих посадовців. Меру та його заступнику з питань діяльності виконавчих органів влади безумовно було відомо про наявність конфлікту між викривачем ОСОБА_2 та начальником відділу освіти ОСОБА_1 та директором навчального закладу ОСОБА_3 , відповідно ОСОБА_1 нікого з Бориславської міської ради Львівської області не повідомляла про конфлікт інтересів, оскільки вважала, що відсутній приватний інтерес та конфлікту інтересів немає.

У судовому засіданні прокурори ОСОБА_6 та Тидаш О.І. просили визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст.172-7та ч. 2 ст.172-7КУпАП та на підставі статті 36 КУпАП, піддати її стягненню в межах санкції за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, у виді штрафу, оскільки вважають її вину доведеною під час розгляду в суді.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила суду, що дійсно займає посаду директора Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області. У даному навчальному закладі за сумісництвом працює вчителем математики її безпосередній керівник, - начальник відділу освіти Бориславської міської ради ОСОБА_1 . Свідок ствердила, що перебуває із керівником школи виключно у ділових стосунках. Свідок повідомила, що двічі зверталась до свого безпосереднього керівника начальника відділу освіти ОСОБА_1 стосовно укладеного трудового договору сина свідка ОСОБА_4 . ОСОБА_1 не заперечувала щодо укладення та продовження трудового договору ОСОБА_4 з навчальним закладом, директором якого є свідок.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив суду, що займає посаду міського голови Бориславської міської ради. Повідомив також, що зазвичай всі звернення що стосується роботи навчальних закладів скеровував своєму заступнику з питань діяльності виконавчих органів влади, той у свою чергу доручав це начальнику відділу освіти. З ОСОБА_1 перебуває виключно в ділових стосунках. Свідок ствердив, що п. ОСОБА_1 жодного разу не повідомляла щодо наявності у неї реального конфлікту.

Викривач ОСОБА_2 , допитана в якості свідка, пояснила суду що перебуває із свідком ОСОБА_3 у неприязних стосунках, оскільки остання зловживала своїми посадовими обов`язками керівника навчального закладу під вирішення трудових спорів за заявою свідка. Свідок ОСОБА_3 перебуває у дружніх стосунках із своїм безпосереднім керівником начальником відділу освіти ОСОБА_1 . Остання в свою чергу працювала за сумісництвом в навчальному закладі, яку очолює ОСОБА_3 . Свідок вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У п. 1 ч. 1 Закону України «Про запобігання корупції» закріплено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті.

Статтею 81 Цивільного Кодексу України закріплено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції» закріплено, що особи, зазначені у п. 1, підпункті "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Пунктами 1-3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або у колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; частиною 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», визначено, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» містяться визначення поняття реального конфлікту інтересів, під яким розуміють суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» містяться визначення поняття потенційного конфлікту інтересів, під яким розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» містяться визначення поняття приватного інтересу, під яким розуміють будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що особи, зазначені у п. 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Незважаючи на заперечення сторони захисту, суд (суддя) дійшов висновку про наявність події та складу адміністративних правопорушень в обставинах, за яких відносно ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, враховуючи те, що відповідно розпорядження міського голови Бориславської міської ради від 15 квітня 2016 року за №88-ос «Про призначення ОСОБА_8 в порядку переведення «останню в порядку переведення призначено на посаду начальника відділу освіти міської ради (посада віднесена до 5 категорії посад). Відповідно на ОСОБА_1 розповсюджувалася дія Закону України «Про запобігання корупції».

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» пряме підпорядкування визначено як відносини прямої організації або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контроль за їх виконанням.

Відповідно методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції станом на 03.02.2025: Дискреційні повноваження – повноваження осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково зміст чи обсяг рішення, яке приймається органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або обирати на власний розсуд один із кількох варіантів рішень, передбачених проектом акту, встановлювати строки, підстави та порядок прийняття рішень (Методологія проведення антикорупційної експертизи, затверджена наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 18.05.2023 № 109/23 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції»).

На думку суду у ОСОБА_1 приватний інтерес проявився в тому, що вона перебуваючи на посаді начальника відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області та одночасно за сумісництвом працюючи вчителем математики ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради, перебувала у прямому підпорядкуванні як працівник у працедавця директора навчального закладу, здійснювала розгляд звернень громадян, в яких оскаржувались дії її керівника навчального закладу та її дії як начальника відділу освіти, готувала/підписувала відповіді заявникам, 26.09.2024, 28.01.2025, 20.02.2025, 21.02.2025, 24.02.2025, 25.02.2025, 17.04.2025, 29.04.2025, 19.12.2025, 24.12.2025.

Між приватним інтересом ОСОБА_1 та її повноваженнями, пов`язаними із готуванням, підписанням відповідей виникла суперечність, що мала вплив на об`єктивність та неупередженість прийняття нею відповідного рішення, оскільки вона могла як позитивно так і негативно розглянути звернення, як і вжити заходів до директора школи, притягнути до дисциплінарної відповідальності, також розглядаючи звернення відносно себе суперечить її інтересам, присутні об`єктивність і неупередженість. Суперечність полягала в тому, що, з однієї сторони, в особи наявний вказаний вище приватний інтерес, а з іншої ОСОБА_1 , має здійснювати свої повноваження, в тому числі під час готування, підписання відповідей виключаючи вплив приватного інтересу на реалізацію своїх повноважень. Враховуючи викладене, така суперечність, що мала вплив на об`єктивність та неупередженість вчинення дій та прийняття рішень, у розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.

Крім того, суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 , та її службовими повноваженням зумовлена тим, що під час готуванням відповідей на звернення ОСОБА_1 , перебуваючи в прямому підпорядкуванні як вчитель в керівника навчального закладу ОСОБА_3 , змушена шукати баланс між приватним інтересом, що полягає у можливості отримання певних благ та мати гарні відносини з своїм керівником та необхідністю виконувати свої службові обов`язки начальника, виключаючи можливість будь якого впливу приватного інтересу.

Відповідно доп.2.4 Методичних рекомендацій НАЗК №13 від 21 жовтня 2022 року «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об`єктивні та не упереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, ОСОБА_1 не повідомляла безпосереднього керівника про виникнення у неї реального конфлікту інтересів.

Відповідно приватний інтерес ОСОБА_1 вступив у суперечність із її службовими повноваженнями, що вплинуло на об`єктивність та неупередженість прийняття нею рішення та вчинення нею дій під час виконання зазначених повноважень, що є реальним конфліктом інтересів.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 будучи суб`єктом, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила у встановленому законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення під час готування/підписання відповідей заявникам 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року та накладенні резолюції «Не заперечую» на заяві ОСОБА_4 - сина ОСОБА_3 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення під час готування/підписання відповідей заявникам 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року та накладенні резолюції «Не заперечую» на заяві ОСОБА_4 - сина ОСОБА_3 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року, відповідно її дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності у неї реального конфлікту інтересів, суд відхиляє, як неспроможні та такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності, оскільки ОСОБА_1 у зв`язку із перебуванням у прямому підпорядкуванні у керівника навчального закладу ОСОБА_3 та одночасно маючи у прямому підпорядкуванні керівника навчального закладу ОСОБА_3 , в силу Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Крім цього, суд звертає увагу, що у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства та лише у разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона вправі була не повідомляти про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника чи не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Враховуючи викладене, доводи захисниці про відсутність складу адміністративних правопорушень відхиляються як недоведені.

Щодо решти непроаналізованих заперечень представника суд (суддя) зазначає наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, підстав для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП не встановлено.

Правовими підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення є наявність достатніх даних, які у своїй сукупності вказують на вчинення особою адміністративного корупційного правопорушення.

Зібравши докази, необхідні для притягнення особи до відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, уповноваженою особою складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення на підставі зібраних матеріалів перевірки.

Оскільки ОСОБА_1 визнається винною у вчиненні правопорушень, що передбачені ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, до неї застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної статті, при накладенні якого враховуються характер вчиненого правопорушення, особа винної (вік, стан здоров`я), ступінь вини, майновий стан. Обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність не встановлено.

При цьому, застосуванню підлягають приписи ст. 36 КУпАП, якими унормовано, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

З урахуванням приписів ст. 36 КУпАП до винної особи застосовується стягнення покарання за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, що співвідноситься з вчиненим правопорушенням та цілком відповідає меті адміністративного стягнення, передбаченій у ст. 23 КУпАП, враховуючи кількість порушень, даних про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (наявність сталих соціальних зв`язків, офіційного працевлаштування, відсутність притягнень до адміністративної відповідальності, особистісні чинники (статус внутрішньо-переміщеної особи, наявність неповнолітньої дитини на утриманні, статусу учасника бойових дій).

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026), що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Далі, як вбачається із протоколу №381 від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області Львівської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», так ОСОБА_1 , будучи учителем Бориславської ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради, перебуваючи у прямому підпорядкуванні директора Бориславської ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 ОСОБА_3 , поставила резолюцію «Не заперечую» на заявах ОСОБА_4 , сина ОСОБА_3 , №339 від 10.05.2024 , які надійшли їй, як начальнику відділу освіти, та не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту, який виник у неї під час підписання даних заяв, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, із протоколу № 382 від 07 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», так ОСОБА_1 , будучи учителем Бориславської ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради, перебуваючи у прямому підпорядкуванні директора Бориславської ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 ОСОБА_3 , поставила резолюцію «Не заперечую» на заявах ОСОБА_4 , сина ОСОБА_3 , №339 від 10.05.2024 , які надійшли їй, як начальнику відділу освіти, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Датою вчинення ОСОБА_1 вищезазначених адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією правоохоронний орган визначив 10 травня 2024 року.

Разом з тим, суд зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Таким чином, на час розгляду судом справи відносно ОСОБА_1 за ст. 1 ст. 172-7 так за ч.2 ст.172-7 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з цим, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, у суду відсутні підстави зазначати в резолютивній частині постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч.2 ст. 172-6 КУпАП, оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч.ч.1,2 ст.172-7, 245,247, 252, 280,283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення:

- за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;

- за ч.2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень .

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Штраф має бути сплачений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не пізніше 15-ти днів з дня вручення їй копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови не пізніше 15-ти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, встановлений статтею 307 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 штраф у подвійному розмірі, відповідно до статті 308 КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців, що обчислюється з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП по епізодам вчинення адміністративних правопорушень 10 травня 2024 року в цій частині провадження закрити на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках здійснення нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 22.06.2026 року.

Суддя Андрій СЛИШ