Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №460/6782/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/6782/24 пров. № А/857/5581/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Нор У.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю, який звільнився з військової служби за станом здоров`я та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому спірну одноразову грошову допомогу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивача було звільнено як призваного під час мобілізації, а не як військовослужбовця, в якого був контракт, тобто не відповідно п.п.“б” п.3 ч.5 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232). За таких обставин, відсутні законні підстави для здійснення нарахування та виплати одноразової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як мобілізованого військовослужбовця, який звільнився з військової служби за станом здоров`я.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 №151 від 30.05.2024 майора ОСОБА_2 звільнено відповідно до п.п.“б” п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232.

17.06.2024 представник позивача адвокат Пузирко О.О. звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як такому, що звільнився з військової служби за станом здоров`я.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати станом на день звільнення (30.05.2024) одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення згідно ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011), ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як і документів на підтвердження відсутності підстав для її виплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом №2232, відповідно до абз.1 ч.4 ст.2 якого, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 40 Закону №2232 визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон №2011, відповідно до ст.12 якого, військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині першій статті 9 Закону №2011 закріплена гарантія держави достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення військовослужбовцям в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України “Про розвідку”, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна норма закріплена в Розділі XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби).

Згідно п.5 розд.XXXII Порядку №260, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються : звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

При цьому, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” (зі змінами) (п.8 розд.XXXII Порядку №260).

Здійснивши системний аналіз приведених вище норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вжите в ч.2 ст.15 Закону №2011 поняття “календарна вислуга років” застосовується не для визначення необхідної для призначення одноразової грошової допомоги вислуги років, а для визначення розміру такої допомоги : “в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби”.

Таким чином, ч.2 ст.15 Закону №2011 відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.04.2021 по справі №380/2427/20.

З матеріалів справи видно, що позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пункту за п.п."б" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232 - за станом здоров`я.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що загальна вислуга позивача на момент звільнення з військової служби становила 14 років 08 місяці 01 день, що свідчить про дотримання ним умови про наявність 10 і більше років вислуги для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011 позивач, який має вислугу більше 10 років, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Однак, відповідач при виключенні позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 не виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення даного позову.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року по справі №460/6782/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук