Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №753/23992/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23992/24

провадження № 2/753/3382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Зубицької Л.М.,

представника позивача - адвоката Прасол А.С.,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Даниленко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Узагальнені доводи позивача

05.12.2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.03.2025 року, просить суд в порядку поділу майна, набутого за час шлюбу, визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,5 кв.м., житлова площа 76 кв.м.; та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1000 га., кадастровий номер: 8000000000:90:307:0027, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); а за відповідачкою визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га., кадастровий номер: 8000000000:90:307:0044, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Узагальнені доводи відповідачки

Відповідачка правом подання відзиву на позов не скористалась, проте в судовому засіданні позов визнала частково - просила суд відступити від принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності з огляду на таке: 1) позивач не надав належних та переконливих доказів походження грошових коштів, а також підтвердження їх наявності на момент придбання спірного майна; 2) для придбання спірного майна використані у більшій частині особисті кошти відповідачки, оскільки вона працювала головним тренером Збірної команди України з кікбоксингу, президентом Федерації з кікбоксингу України, працювала у Всеукраїнській профспілці спортсменів представників в сфері фізичної культури, спорту та патріотичного виховання та отримувала стабільну заробітну плату, а крім того, вона отримала дохід від продажу своєї чемпіонської медалі, натомість позивач не працював та не мав доходу; 3) на утриманні позивачки перебуває їх спільна дитина, на утримання якої позивач має заборгованість зі сплати аліментів.

Посилаючись на вказані обставини, відповідачка вважала, що їй має належати 3/4 частки (або 75 %) спірного майна, а позивачу - 1/4 частка (або 25 %).

Рух справи

05.12.2024 року у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу справу передано судді ОСОБА_3 (а.с. 31 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 37-38 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24.03.2025 року залишено без розгляду заяву представника відповідачки про відвід судді ОСОБА_3 (а.с. 94-95 т. 1).

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26.03.2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 105-107 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі (а.с. 109-111 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про повернення до стадії підготовчого провадження (а.с. 146, 148-151 т. 1).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27.05.2025 року залишено без задоволення заяву представника позивача про забезпечення позову (а.с. 173-177 т. 1).

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Скорини Т.І. про виклик свідків (а.с. 196-204 т. 1).

Протокольною ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18.08.2025 року долучено до матеріалів справи клопотання представника позивача - адвоката Пащенка П.М. про постановлення окремої ухвали (а.с. 228-232 т. 1).

04.12.2025 року протоколом повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М. у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_3 (а.с. 29-31).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22.12.2025 року справу прийнято до провадження судді Осіпенко Л.М. у порядку загального позовного провадження (а.с. 32 т. 2).

Ухвалами Дарницького районного суду міста Києва від 06.04.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про повернення до стадії підготовчого провадження та визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача (а.с. 115, 118-119 т. 2).

Розгляд справи по суті розпочато 06.04.2026 року.

У судовому засіданні позивач та його представники - адвокати Зубицька Л.М. і Прасол А.С. підтримали позов з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а також зробили заяву про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат: 215 140,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 15 140,00 грн. - витрат на сплату судового збору.

У судовому засіданні відповідачка та її представник - адвокат Даниленко Т.І. заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відступити від принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, визнавши за позивачем право власності на 1/4 частку, а за відповідачкою на 3/4 частки спірного майна.

Встановлені судом обставини

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.07.2019 року, який розірвано заочним рішенням у справі № 755/2626/23 Дніпровського районного суму міста Києва від 14.07.2023 року, яке набрало законної сили 15.08.2023 року (а.с. 11-12 т. 1).

Сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає з відповідачкою та на утримання якої з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти судовим наказом, виданим Дніпровським районним судом міста Києва 29.09.2023 року у справі № 755/14350/23 (провадження № 2/753/3382/26).

09.04.2020 року відповідачка за згодою позивача за договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. за реєстровим № 292 та № 290, придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,5 кв.м., житлова площа 76 кв.м та земельну ділянку за вказаною адесою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), кадастровий номер 8000000000:90:307:0027, загальною площею 0,1000 га (а.с. 13-14, 15-16 т. 1).

У п. 9 кожного з вказаних договорів вказано на те, що чоловік покупця - ОСОБА_1 надав згоду на укладення договорів, яку посвідчено 09.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. за реєстровим № 285 (а.с. 20 т. 1).

Зі змісту нотаріальної заяви про згоду вбачається, що позивач ОСОБА_1 надав свою згоду відповідачці ОСОБА_2 на укладення договорів купівлі-продажу за грошові кошти, набуті ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, на будь-яких умовах та за ціною, визначених на її розсуд.

Право власності на придбані відповідачкою житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано за нею.

20.05.2021 року позивач за згодою відповідачки за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. за реєстровим № 363 придбав земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:307:0044, загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 15-16, 19, 21 т. 1).

У п. 10 вказаного договору вказано на те, що дружина покупця - ОСОБА_2 надала згоду на укладення цього договору, яка посвідчена 20.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. за реєстровим № 360 (а.с. 21 т. 1).

Зі змісту нотаріальної заяви про згоду вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 надала свою згоду позивачу ОСОБА_1 на укладення договорів купівлі-продажу за грошові кошти, набуті ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, на будь-яких умовах та за ціною, визначених на його розсуд.

Право власності на придбану позивачем земельну ділянку зареєстроване за ним.

Отже, судом встановлено та визнається сторонами, що спірне нерухоме майно придбане в період зареєстрованого шлюбу сторін.

Застосовані судом норми права

У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована одним із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11. 2018 року у справі № 372/504/17).

Стаття 70 СК України щодо розміру часток дружини та чоловіка при поділі майна, передбачає, крім рівності часток у спільному сумісному майні подружжя (ч. 1 ст. 70 СК України), також випадки, коли про поділі майна частка може бути збільшена або зменшена судом, а саме:

відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї;

відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Оцінка суду

Між сторонами виник спір з приводу поділу нерухомого майна, яке придбане у період зареєстрованого шлюбу кожним з подружжя за оплатними договорами.

Перш за все суд зауважує на юридично не визначену поведінку відповідачки у змагальному процесі, яка чітко не виклала свою позицію по суті справи у відзиві на позов, не скориставшись цим правом, а під час розгляду справи, заявивши про відступ від рівності часток у поділі майна подружжя, посилалась на обставини, які є суперечливими.

Зокрема, неналежне виконання позивачем обов`язку щодо спати аліментів на дитину може бути підставою для відступу від рівності часток. Натомість використання на купівлю спірного майна особистих коштів одного з подружжя не може бути підставою для відступу від рівності часток. У такому разі за встановленості цієї обставини визнається право особистої власності на частку у придбаному майні того з подружжя, хто сплатив за майно особисті кошти.

Щодо заперечень відповідачки проти позову

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачки проти позову з таких підстав.

Щодо доводів відповідачки про використання для купівлі спірного майна власних коштів, то суд застосовує до правовідносин сторін правовий висновок Верховного Суду, виснуваний у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 року справі № 712/3590/22, у якому досліджувалось питання, чи свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна, зафіксованої у такому договорі.

У цій справі Верховний Суд виснував, що наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

Відповідачка, заперечуючи проти позову, стверджувала, що сплатила більшу частину власних коштів на придбання спірного майна.

Проте ці доводи відповідачки не мають значення для вирішення справи з огляду на те, що надавши нотаріальну згоду на купівлю майна позивачем та отримавши таку згоду від позивача на купівлю нею майна, відповідачка погодилась з тим, що майно придбане за спільні сумісні кошти, і на придбане майно розповсюджується правовий режим спільного сумісного майна подружжя.

Щодо доводів відповідачки про наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів на дитину, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20. У зазначеній постанові Верховний Суд роз`яснив, що самі по собі факт проживання дитини з одним із батьків та наявність у іншого з батьків заборгованості зі сплати аліментів не є підставами для збільшення частки одного з подружжя при поділі спільного майна.

При цьому відповідачка не навела інших обставин, передбачених частинами другою та третьою статті 70 Сімейного кодексу України, які могли б бути підставою для відступу від принципу рівності часток подружжя при поділі спірного майна.

Окремо суд зазначає, що у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів законодавством передбачені належні способи захисту прав одержувача аліментів та дитини. Зокрема, відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України одержувач аліментів має право на стягнення з платника неустойки (пені) за прострочення їх сплати.

Крім того, статтею 190 Сімейного кодексу України передбачена можливість укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею матері, з якою проживає дитина, або самій дитині права власності на нерухоме майно, що належить платнику аліментів.

Таким чином, у випадку наявності заборгованості зі сплати аліментів закон встановлює ефективні механізми захисту прав та інтересів дитини й одержувача аліментів. Тому сам факт існування такої заборгованості, за відсутності інших обставин, передбачених законом, не може бути підставою для відступу від принципу рівності часток подружжя при поділі спільного майна.

Інший підхід фактично призвів би до обмеження права власності одного із співвласників поза межами та способом, визначеними законом. При цьому статтею 41 Конституції України гарантовано непорушність права приватної власності, а статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Щодо обраного позивачем способу захисту права

Судом встановлено, що спірне майно придбане сторонами за час перебування у шлюбі, тобто є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу у порядку, встановленому чинним законодавством.

Оскільки між сторонами виник спір з приводу часток у спільному сумісному майні, поділ спірного майна може бути здійснено шляхом встановлення режиму спільної часткової власності без його фактичного поділу (виділу в натурі).

У разі такого спору визнання за кожним з подружжя права власності на 1/2 частку нерухомого майна є ефективним способом поділу майна, за якого спільна сумісна власність трансформується на спільну часткову власність, внаслідок чого кожен з подружжя отримує статус повноцінного власника своєї окремої частки.

З моменту набрання законної сили рішенням щодо розподілу майна подружжя таке майно втрачає статус спільної сумісної власності подружжя.

Висновок суду

З вказаних вище підстав позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Процесуальні питання

Щодо постановлення окремої ухвали

15.09.2025 року представником позивача - адвокатом Пащенком П.М. подано клопотання про постановлення окремої ухвали відносно адвокатів, які представляли інтереси відповідачки, - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , повідомивши Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури про неналежне виконання адвокатами своїх професійних обов`язків.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом до ч. 2, ч. 6 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом, яка надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 262 ЦПК України окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Верховний Суд свої постановах неодноразово виснував, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком» (постанови КЦС ВС від 12.04.2018 року у справі № 761/32388/13-ц, від 19.05.2021 у справі № 755/15473/20).

Клопотання про постановлення окремої ухвали обґрунтовано процесуальною поведінкою адвокатів, яка на думку представника позивача, свідчити про умисне затягування представниками відповідачки розгляду справи та зловживання процесуальними правами.

Проте, процесуальна поведінка представників відповідачки, яка полягає у поданні до суду різноманітних заяв, клопотань, заперечень та інших процесуальних документів, свідчить про реалізацію ними наданих процесуальним законом прав та відображає їх суб`єктивне бачення способу здійснення представництва і захисту прав та інтересів своєї довірительки.

Суд не визнавав процесуальні дії, вчинені адвокатами, що представляли інтереси відповідачки, зловживанням процесуальними правами, адже реалізація учасниками справи процесуальних прав, передбачених ЦПК України, є складовою принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Отже, відсутні передбачені законом підстави для задоволення клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали.

Щодо судових витрат

При вирішенні справи суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, яке буде вирішено в окремому судовому засіданні з ухвалення додаткового рішення відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 137, 141, 263, 265, 355 ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,5 кв.м., житловою площею 76 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1682954580000.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:90:307:0027, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1000375780363;

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:307:0044, загальною площею 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2363225880000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя: Л.М. Осіпенко