Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 21 червня 2026 р.
Справа: №380/14375/25
Суддя: Кухтей Руслан Віталійович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14375/25 пров. № А/857/10600/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Кацюби Андрія Мироновича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року (ухвалене головуючою-суддею Карп`як О.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про його виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232), згідно його тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 та довідки ВЛК №62/1910/1729 від 25.03.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Кацюба А.М. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлено Довідку №62/1910/1729 від 25.03.2022 та визнано його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 10а, 23а, графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ Б, про що зроблена відповідна відмітка у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного. З метою перевірки даних він зареєструвався в мобільному додатку «Резерв +» та виявив, що в мобільному додатку були внесені неправильні дані, зокрема, не внесено відомостей про виключення його з обліку на підставі висновку ВЛК від 25.03.2022. З цього приводу він звертався до відповідача і просив внести відповідні зміни, однак отримав відмову. Вказує, що проходив ВЛК 25.03.2022 і на той час висновок був складений без жодних порушень законодавства чи встановленого механізму його проходження, а роз`яснення начальника 16 Регіонального ВЛК, на яке покликається ІНФОРМАЦІЯ_2 було дане лише 27.04.2022. При цьому, під час проходження ВЛК, свідоцтво про хворобу не видавалися і висновки не надсилалися в 16 регіональний ВЛК.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Мохнатий А.Г. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що згідно Довідки ВЛК, виданої Галицько-Франківському ОРТЦ №62/1910/1729 від 25.03.2022 за №5506, мол.лейтенанта ОСОБА_1 , 1991 р.н., проведено медичний огляд ВЛК 25.03.2022. В графі “Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)” вказано : Лікворна киста лівої скроневої частки ХВБНМК з синкопальними станами. Ускладнений остеохондроз з нестабільністю С5 -С6 килою 8мм, стеноз позвоночної артерії. На підставі статті 10а, 23а, графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ Б. “Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку”.
У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого позивачу 14.08.2020 зазначено, що останній 25.03.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що у відповідь на вимогу внести зміни до військово-облікових даних відповідач листом №7616 від 18.06.2025 повідомив представника позивача про наступне : “...Відповідно до довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 №62/1910/1729 від 25.03.2022, молодший лейтенант ОСОБА_1 на підставі статті 10а, 23а, графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ Б визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. На підставі зазначеної довідки здійснено запис в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного офіцера № НОМЕР_1 офіцера запасу ОСОБА_1 . Надалі даний запис у військовому квитку визнаний нечинним, а відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного відображені у зв`язку із виявленням порушень встановленого механізму виключення з військового обліку відповідно до роз`яснення Начальника 16 Регіональної ВЛК №137 від 27.04.2022 (вказівка ІНФОРМАЦІЯ_3 №263/озп від 28.04.2022). Відтак ОСОБА_1 необхідно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби та за наявності підстав, оформлення свідоцтва про хворобу в порядку, визначеному Положенням №402”.
Судом встановлено, що позивач із застосунку «Резерв+» виявив, що в додатку відображаються некоректні дані, зокрема те, що відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 досі не внесено відомостей про його виключення з обліку на підставі висновку ВЛК від 25.03.2022, чим порушено ч.6 ст. 37 Закону №2232.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність станом на час звернення позивача до суду підстав для зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку без дотримання процедури, передбаченої пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом №2232 та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до ст.70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Предметом спору у даній справі є саме звернення позивача не із заявою про виключення з військового обліку, а із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку, адже позивач на момент звернення із такою заявою вже виключений з військового обліку, а письмове звернення стосується необхідності відображення даних про виключення у інформаційно-комунікаційній системі «Резерв +».
Законом №2232, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, не передбачено жодної правової підстави для поновлення виключених з військового обліку осіб на військовому обліку військовозобов`язаних, відсутня регламентована законодавством процедура повторного взяття виключених громадян на військовий облік.
З матеріалів справи видно, що згідно довідки ВЛК №62/1910/1729 від 25.03.2022 щодо позивача (мол. лейтенанту ОСОБА_1 , 1991 р.н.) проведено медичний огляд ВЛК 25.03.2022. В графі «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» вказано: Лікворна киста лівої скроневої частки ХВБНМК з синкопальними станами. Ускладнений остеохондроз з нестабільністю С5 -С6 килою 8мм, стеноз позвоночної артерії. На підставі статті 10а, 23а, графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ Б. «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Медичний огляд позивача ВЛК проведено 25.03.2022 та видана довідка ВЛК №62/1910/1729 від 25.03.2022, тобто визначення ступеня придатності позивача до військової служби здійснено відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 у редакції від 16.04.2021.
Також, у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого позивачу 14.08.2020, у розділі 14 «відмітки про військовий облік» зазначено, що позивач 25.03.2022 виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вищевказане відповідає нормам, чинним на момент виключення позивача з військового обліку, а саме положенням п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232 (у редакції від 29.10.2022), згідно якої виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з тим, вбачається невідповідність даних тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст.32 Закону №2232 (у редакції від 29.10.2022), військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Колегія суддів зазначає, що стосовно позивача належним чином проведено процедуру виключення з військового обліку військовозобов`язаних, оскільки відомості про виключення у зв`язку із визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відображені у його тимчасовому посвідченні, що вказує на наявність законних підстав для набуття позивачем статусу невійськовозобов`язаного.
При цьому, роз`яснення начальника 16 Регіонального ВЛК, на яке покликається ІНФОРМАЦІЯ_2 було дане лише 27.04.2022.
Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 містить відмітку про виключення з військового обліку, то вказані відомості повинні бути відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Колегія суддів також звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачається підстав, обставин чи умов, які призводять до втрати статусу невійськовозобо`язаного (виключеного з військового обліку), як і механізму, алгоритму, порядку чи процедури повторного взяття на військовий облік громадян, які виключені з обліку, що підтверджується відповідними засвідченими записами чи штампами у військово-обліковому документі, що визначає належність його власника до військового обов`язку.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Як встановлено судом, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не були внесені відомості про постанову ВЛК «непридатний з виключенням з військового обліку» за датою «25.03.2022».
Разом з тим, актуальний витяг із інформаційної системи «Резерв+» містить інформацію про те, що позивач є військовозобов`язаним.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для надання позивачу такого статусу слугувало те, що постанова позаштатної постійно діючої ВЛК від 25.03.2022 була скасована у зв`язку з роз`ясненням начальника Р16 ВЛК №137 від 27.04.2022.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на Наказ №402, яким визначено, що постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформляється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби підлягає затвердженню штатною ВЛК. При цьому, суд наводить посилання на вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 у останній редакції від 22.08.2025, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що медичний огляд позивача ВЛК проведено 25.03.2022, тобто визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби здійснено відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 в редакції від 16.04.2021, що не враховано судом першої інстанції.
Згідно п.22.5. розділу 22 «Оформлення постанов ВЛК» Положення від 16.04.2021, свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:
1) на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
2) на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.
У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
Таким чином, оскільки позивач не належав до жодної із вищенаведених категорій осіб, стосовно позивача при визнанні його під час дії воєнного стану ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку не передбачалось процедурної вимоги оформлення свідоцтва про хворобу.
Відповідно до п.22.7 розділу 22 «Оформлення постанов ВЛК» Положення від 16.04.2021, постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
У подальшому, процедурна вимога щодо оформлення свідоцтва про хворобу під час дії особливого періоду на військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку відобразилась у Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 (в редакції від 04.05.2024) (п.22.5 розділу 22 «Оформлення постанов ВЛК»), тобто через тривалий час з дати оформлення довідки ВЛК №62/1910/1729 від 25.03.2022 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку.
Колегія суддів наголошує, що після виключення з військового обліку позивач назавжди втратив статус військовозобов`язаного, а тому з моменту його виключення на нього не поширюються нововведення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008. Визначення ступеня придатності позивача відбувалось в межах проведення 25.03.2022 медичного огляду військово-лікарською комісією на підставі вимог, регламентованих Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (в редакції від 16.04.2021).
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Пунктом 1 частини 2 статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов`язковою до виконання на території України.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява №126/05, п.102-111).
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).
У рішенні Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Саме тому будь-які вимоги щодо особистого прибуття позивача до відповідача з метою проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби та за наявності підстав, оформлення свідоцтва про хворобу в порядку визначеному Положенням №402, є прямим порушенням існуючих конституційних прав і свобод позивача в статусі невійськовозобовязаного.
Колегія суддів зазначає, що позивач проходив ВЛК 25.03.2022 і на той час висновок був складений без жодних порушень законодавства чи встановленого механізму його проходження, а роз`яснення начальника 16 Регіонального ВЛК, на яке покликається ІНФОРМАЦІЯ_2 було дане лише 27.04.2022.
На думку колегії суддів, право позивача на реалізацію щодо нього встановлених законом гарантій, наявності відомостей у Реєстрі про його виключення з військового обліку, не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівниками ВЛК.
Більше того, відмова відповідача привести у відповідність дані Реєстру з тимчасовим посвідчення військовозобов`язаного та виключити його з військового обліку суперечить принципу правової визначеності.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що під час проходження позивачем ВЛК, свідоцтво про хворобу не видавалися і висновки не надсилалися в 16 регіональний ВЛК.
Разом з тим, на виконання ч.5 ст.33 Закону №2232 постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 було затверджено Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів (далі - Порядок №1487).
Згідно п.20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".
Отже, системний аналіз приведених вище норм вказує на те, що внесенню змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів передує подання особою мотивованої заяви та відповідних доказів на підтвердження відповідних обставин.
15.05.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232 та виправити відповідну помилку, проте відповіді не отримав.
05.06.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання повної інформації щодо розгляду його заяви від 15.05.2025.
У листі №7616 від 18.06.2025 відповідач повідомив представника позивача, що відповідно до довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 №62/1910/1729 від 25.03.2022, молодший лейтенант ОСОБА_1 на підставі статті 10а, 23а, графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ Б. Визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. На підставі зазначеної довідки здійснено запис в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного офіцера № НОМЕР_1 офіцера запасу ОСОБА_1 . Надалі даний запис у військовому квитку визнаний нечинним, а відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного відображені у зв`язку з виявленням порушень встановленого механізму виключення з військового обліку відповідно до роз`яснення Начальника 16 Регіональної військово-лікарської комісії №137 від 27.04.2022 (вказівка ІНФОРМАЦІЯ_3 №263/озп від 28.04.2022). Відтак ОСОБА_1 необхідно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби та за наявності підстав, оформлення свідоцтва про хворобу в порядку визначеному Положенням №402.
Постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 було затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559).
Відповідно до п.3, 4 Порядку №559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через : електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін : у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, після отримання заяви позивача, за наслідком її розгляду, повинен прийняти рішення про внесення змін до такого реєстру або ж надати мотивовану відмову у внесенні цих змін.
При цьому, норми п.4 Порядку №559 не передбачають обов`язкової особистої явки військовозобов`язаного до ТЦК та СП або його відділу для вирішення питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до п.22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232.
Згідно п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку
Відповідно до абз.2 п.81 Порядку №1487, особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.
У зв`язку із наведеними норами, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на необхідність особистого прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки норми Порядку №1487 не передбачають особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 осіб, які раніше були виключені з військового обліку із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині неналежного розгляду заяви позивача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, а відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей або мотивованої відмови свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232 згідно інформації наявної у його паперовому військово-обліковому документі, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 9 Закону №1951-VIII та п.3, 4 Порядку №559 чітко визначено, що виправленню недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів передує звернення особи з відповідною заявою до органу ведення Реєстру.
Відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін до Реєстру, зокрема, внесення відомостей, зазначених у військово-обліковому документі громадянина України, який був виключений з військового обліку, після отримання відповідної заяви особи повинен прийняти рішення про внесення/невнесення змін до Реєстру.
Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.
У контексті цієї справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.01.1024 по справі №240/4894/23.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обгрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах
З огляду на такий підхід ЄСПЛ до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.05.2025 по справі №160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.
Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року по справі №380/14375/25 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2025 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 та довідки ВЛК №62/1910/1729 від 25 березня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua