Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №127/17819/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17819/26

Провадження № 3/127/3693/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 о 21.14 год по вул. Крутий Узвіз, 15 в м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху та перестроюванням не переконався, що це буде безпечно, не надав дорогу автомобілю марки Honda, р.н. НОМЕР_3 , який рухався смугою, на яку він перестроювався, внаслідок чого відбулось їх зіткнення. У результаті цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про вручення судової повістки у формі смс-повідомлення. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення був обізнаний.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі (далі – ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Надані суду матеріали не свідчать, що ОСОБА_1 не може з`явитись у судове засідання з поважних причин. Тому суд вважає за можливе здійснити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

З диспозиції статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі – ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.3 ПДР.

Зі змісту пункту 10.3 ПДР випливає, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

До протоколу про адміністративні правопорушення суду надана схему місця ДТП, відповідно до якої зафіксоване розташування автомобіля марки Honda, р.н. НОМЕР_3 , виявлені на зазначеному автомобілі та автомобілі марки Mercedes-Benz, р.н. НОМЕР_2 , пошкодження.

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт недотримання ОСОБА_1 вимог пункту 10.3 ПДР. Недотримання ОСОБА_1 зазначених вимог ПДР призвело до наслідків – згаданої вище ДТП. Тому суд вважає, що дії останнього охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення ним нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує, що згідно з наданим суду рапортом працівника поліції ОСОБА_1 раніше був притягнутий до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).

Тому Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 13.03.2023 за № 180, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.05.2023 за № 727/39783 (далі – Інструкція) ця Інструкція визначає порядок формування та ведення в центральному органі управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органах поліції (далі - орган (підрозділ) поліції) інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» (далі - ІП «Адмінпрактика») інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП), призначеної для забезпечення формування поліцією інформаційних ресурсів щодо автоматизованого обліку адміністративних правопорушень, крім адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, та порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, у тому числі зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (далі - адміністративні правопорушення), та осіб, які їх вчинили.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу ІІ Інструкції інформаційними ресурсами ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП є інформація, що отримана в межах компетенції органами (підрозділами) поліції, про вчинені адміністративні правопорушення та осіб, які їх вчинили, відповідно до кодів, що містяться в системі ІПНП.

Зі змісту абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Інструкції випливає, що реєстрація інформації про вчинені адміністративні правопорушення та осіб, які їх вчинили, в ІП «Адмінпрактика» системи ІПНП здійснюється на підставі протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративні правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами, протоколів про адміністративне затримання, оформлених відповідно до законодавства України.

Наведене вище свідчить, що користувачами ІП «Адмінпрактика» є уповноважені підрозділи органів поліції, до яких органи прокуратури та суд не належать. Крім того, ця база є похідною від процесуальних документів, отриманих відповідно до чинного законодавства. Також суд вважає за доцільне зауважити, що статтею 24 Кодексу України про адміністративні правопорушенні (далі – КпАП) визначено види адміністративних стягнень, статтею 33 КпАП – загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а пунктом 1 частини першої статті 284 КпАП – що адміністративне стягнення накладається виключно постановою.

У постанові від 09.09.2020 (справа № 761/28347/15-к) ВС зазначив, що витяг з реєстр досудових розслідувань є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.07.2012, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Аналогічні висновки щодо використати відомостей з ЄРДР ВС були зроблені й у постанові від 26.01.2024 (справа № 466/9158/14-к), 04.10.2021 (справа № 724/86/20) тощо.

Хоча ці висновки ВС були зроблені щодо використання в якості доказу відомостей, що внесені до ЄРДР, однак суд вважає, що ці висновки можуть бути застосовані у цьому випадку, оскільки на підтвердження факту вчинення інших правопорушень, ніж те, що є предметом судового дослідження, надані суду матеріали містять витяг «Армор». При цьому суд вважає, що наявність у наданих суду матеріалах відповідних витягів «Армор» не може бути розцінене в якості доказів, оскільки підтвердженням факту притягнення особи до юридичної відповідальності, зокрема адміністративної, може бути лише процесуальний документ, а саме належним чином завірена копія постанови.

Отже, зважаючи на ту обставину, що факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності належними доказами підтверджений не був, суд вважає, що здійснення посилання на цю обставину при вирішенні питання щодо виду та міри стягнення, яке слід застосувати до нього, буде безпідставним. Разом з тим, суд встановив, що ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суду завчасно та належним чином суд не повідомив. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 у судові засідання суд був позбавлений можливості вирішити питання щодо наявності обставин, які пом`якшують його відповідальність. Надані ж суду матеріали про наявність таких обставин не свідчать. Отже, аналізуючи надані суду матеріали, зважаючи на те, що допущене ОСОБА_1 порушення вимог ПДР призвело до ДТП, тому суд дійшов до переконання, що останній належних висновків для себе не зробив, що може свідчити про можливість вчинення ним нових порушень в майбутньому. Саме тому з метою попередження вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 124, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 6 (шість) місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: