Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №147/615/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/615/26

Провадження № 2-а/147/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

у березні 20026 року представник позивача - адвокат Басараб О.Д. через систему «Електронний суд» звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, в якому просить: постанову №1672 від 21.06.2025 винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст. 210-1 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.06.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №1672 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 грн. Підставою для винесення вказаної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом ТЦК та СП у час та місце, зазначені в повістці, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З винесеною постановою він не погоджуюся та не визнає свою вину, оскільки не отримував жодної повістки та не був повідомлений про необхідність прибути до ТЦК та СП. Повідомив, що йому стало відомо про притягнення до адміністративної відповідальності з застосунку «ДІЯ», будь-яких інших повідомлень не отримував. Після такого повідомлення в застосунок «ДІЯ» він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де написав заяву про видачу протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

10.03.2026 у відповідь на заяву йому видали копію постанови №1672 від 21.06.2025 та повідомили, що протоколу немає.

Згідно з інформацією, викладеною у постанові №1672 від 21.06.2025 вбачається, що на підтвердження вини відсутні будь-які докази, а саме: відсутні протокол та інформація з ЄДРПВР.

Стверджує, що він сумлінно ставиться до своїх обов`язків щодо військового обліку, має оформлену відстрочку від мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повістку про виклик та необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 23.03.2026 залишено позов без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

03 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Басараб О.Д. надійшла заява про усунення недоліків з додаванням доказів.

Ухвалою судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду задоволено та поновлено позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

27 травня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що Указом Президента від 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію. На виконання Указу Президента від 24 лютого 2022 року за № 65/2022 територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» проводяться заходи із загальної мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року за №154 «Про затвердження положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Першочерговими завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, окрім іншого, є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. Отже, нормативно-правовими актами закріплено основоположні завдання, що покладаються на органи військового управління, до пріоритетних з яких віднесено виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, здійснення заходів із призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних громадян.

В своєму позові позивач посилається на те, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 за №1672 від 21.06.2025 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Військовозобов`язаний вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Крім того, позивач посилається на порушення його процесуальних прав при притягненні до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до змісту п.2 Правил військового обліку, які є додатком 2 до постанови КМУ від 30 грудня 2022 року за № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Ознайомившись із позовом, відповідач вважає вимоги та твердження позивача необґрунтованими з огляду на наступне: при перебуванні позивача у приміщенні відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення; щодо того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не з`явився на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у час та місце зазначені в повістці, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, позивач безпосередньо в протоколі під його власний підпис був ознайомлений про день, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте на розгляд не прибув, про причини поважності не прибуття не повідомив.

Тобто, твердження позивача, що йому стало відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності із застосунку «ДІЯ», підлягають критичній оцінці суду, оскільки ОСОБА_4 отримав другий примірник протоколу під власний підпис та добре був обізнаний щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності 21.06.2025 о 10 год., проте зацікавленості щодо справи не виявив.

Відповідно до змісту ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Щодо відсутності будь-яких доказів в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зазначили, що відповідач володів достатнім обсягом письмових доказів на підтвердження не прибуття позивача за викликом ТЦК та СП, а тому прийняв законне та обґрунтоване рішення, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності з урахуванням його не прибуття на розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи усе вищевикладене, відповідач вважає постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.06.2025 за №1672 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП законною та обґрунтованою, а адміністративний позов до відповідача таким, що задоволенню не підлягає.

Тому відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.

28 травня 2026 року представником позивача Басараб О. подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що причини на які посилається відповідач як на підставу поновлення процесуального строку не заслуговують на увагу, оскільки поважність пропуску такого строку останнім не доведено належними та допустимими доказами.

Щодо протоколу який відповідач надає до відзиву, зазначає наступне. Ними особисто було подано заяву про видачу протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. 10.03.2026 у відповідь на його заяву видали копію постанови №1672 від 21.06.2025 та повідомили що протоколу немає.

Щодо протоколу, який надає відповідач, то такий було складено всупереч ст. 256 КУпАП. Протокол та постанова є різними актами як за функціями так і за змістом. Протокол лише фіксує факт правопорушення. Постанова є рішенням у справі про адміністративне правопорушення. Тому у протоколі зміст порушення викладається стисло. У постанові він може бути викладений ширше, також може бути надане правове обґрунтування притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає. У протоколі існують розбіжності. Тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву задоволено, прийнято поданий представником відповідача відзив на позов у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.

У судове засідання 16.06.2026 позивач не з`явився, 12.06.2026 представник позивача адвокат Басараб О. подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився хоча належним чином повідомлені про дату та час розгляу справи, клопотань про відкладення не надходило.

Згідно з ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлені наступні обставини.

21.06.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №1672 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 (а.с. 9). Суть правопорушення: ОСОБА_1 не з`явився за викликом ТЦК та СП у час та місце, зазначені в повістці, чим порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення: протоколом, інформацією з ЄДРПВР. На підставі ч.3 ст. 210-1 КУпАП постановив: накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн. У графі «копію постанови отримав» відсутні дата отримання та підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

З наявної інформації в «РЕЗЕРВ+» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тип відстрочки п.9 ч.1 ст. 23, відстрочка до 01.05.2026. Адреса проживання АДРЕСА_1 (а.с. 6).

З довідки переселенця №520-7500644629 сформованої 13.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідачем разом з відзивом на позов надано суду: копію постанови №1672 від 21.06.2025 винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 ; копію протоколу №1672 про адміністративне правопорушення від 14.06.2025; облікові дані з ЄДРПВР щодо ОСОБА_1 ; інформацію з ЄДРПВР щодо історії повісток ОСОБА_1 ; роздруківку з сайту «Укрпошта» щодо доставки листа ОСОБА_1 .

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу. Суб`єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого ним рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У частині третій статті 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно з ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Відповідно до ч.10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч.1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п. 21, 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМ України від 16.05.2024 №560 (далі- Порядок №560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Варто зазначити, що правопорушення, визначені статтями 210, 210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або СЗРУ), а повноваженнями щодо накладення стягнення за вчинення правопорушень наділяються керівники таких формувань.

З наданого відповідачем до відзиву протоколу №1672 про адміністративне правопорушення складеного 14.06.2025 встановлено, що у протоколі не вказано повні анкетні дані особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (зазначено лише ОСОБА_5 ). Також зазначено місце проживання лише м. Княжичі, що не дає можливості ідентифікувати особу.

Також не повністю вказані дані особи, уповноваженої на складання протоколу.

Крім цього, не розкрито суть правопорушення (причини виклику), лише вказано, що ОСОБА_6 не з`явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4 у час і місце, визначені в повістці.

Поруч з підписом особи відносно якої складено протокол відсутня дата про отримання протоколу, що не доводить факту поінформованості про день розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також у протоколі №1672 про розгляд справи зазначена дата, а потім переправлена, тобто є виправлення.

Жодна норма КУпАП не передбачає виправлення допущеної у протоколі про накладення адміністративної відповідальності описки.

Усі недоліки підтверджують порушення вимог ст. 256 КУпАП під час складання протоколу.

Крім того, відповідач стверджує про належне повідомлення ОСОБА_7 про дату та час розгляду справи про адміністративне порушення, отримання порушником повістки про виклив до ТЦК та СП.

З наявної в матеріалах справи інформації з ЄДРПВР вбачається, що 27.02.2025 ОСОБА_8 було направлено повістку Укрпоштою.

Суд звертає увагу, що в протоколі №1672 зареєстроване місце проживання ОСОБА_7 м.Княжичі, у постанові №1672 вказано АДРЕСА_2 , а повістку було направлено на адресу м. Херсон. Вказане також підтверджується роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта» за трекінгом 0610235296155.

Усе в сукупності не дає підстав вважати, що особу щодо якої складено протокол та винесено постанову належним чином повідомлено про дату та час прибути до ТЦК та СП (вручено повістку).

Як вбачається із оскаржуваної постанови №1672 від 21.06.2025, доказів про отримання позивачем повістки про виклик до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні.

Згідно з положеннями п.40 Порядку 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Ані до протоколу про адміністративне правопорушення, ані до відзиву на позов матеріалів фото- і відеофіксації вручення повістки позивачеві відповідачем не надано.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

До того ж, за приписами ч.1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи, за відсутності позивача, позбавило його прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.

Відсутність доказів належного повідомлення особи щодо якої скадено протокол та винесено постанову свідчить про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, за наслідками якої було винесено спірну постанову, враховуючи вищевказані норми ст. 268 КУпАП, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суб`єкт владних повноважень не надав суду пояснень та відповідних доказів, чому існують розбіжності в реєстрації місця проживання та направлення поштової креспонденції на іншу адресу, ніж зазначена в протоколі.

Відтак, у випадку недотримання відповідачем в процесі винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП процедури, вказане свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та порушення відповідачем при її винесенні принципу належного урядування.

Приходячи до такого висновку, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, суд зауважує, що у спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови від 21.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 280 КУпАП, ст. ст. 72-77, 229, 241-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову №1672 від 21 червня 2025 року винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя А.М. Мудрак