Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №125/182/26 — Барський районний суд Вінницької області

125/182/26

1-кп/125/6/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2025 за № 12025020140000293, про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бар Вінницької області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця, неодруженого, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

УСТАНОВИВ:

Порушуючи вимоги статті 41 Конституції України, статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець стрілець-санітар 3 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти НОМЕР_1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 старший матрос ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

08.12.2025 близько 22:40 ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21099, д.н.з НОМЕР_3 , рухаючись автомобільною дорогою по вул. Туніка біля будинку № 38 у м. Бар Жмеринського району Вінницької області зі сторони вул. Довбуша у напрямку вул. Героїв Майдану, у момент об?єктивної появи у полі зору автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_4 , який стояв на проїзній частині дороги справа за ходом його руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди та допустив наїзд на задню ліву частину автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_5 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки ВАЗ 21099, д.н.з НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з отриманими тілесними ушкодженнями у вигляді ВЧМТ та струс головного мозку був госпіталізований до КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради та у подальшому переведений до КНП «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка», де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з НОМЕР_6 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкрита черепно-мозкова травма: синці на обличчі, крововиливи в м?які покрови голови, перелом кісток основи та склепіння черепа, перелом кісток лицевого черепа, субдуральна гематома (клінічно), внутрішньо мозкова гематома (клінічно), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку, яка виникла від дії тупого твердого предмету (предметів) - та належить до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася набряком та дислокацією головного мозку. Між відкритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_7 є причинний зв`язок.

Водій ОСОБА_3 відразу після дорожньо-транспортної пригоди залишив місце події разом із своїм автомобілем марки ВАЗ 21099, д.н.з НОМЕР_6 , який покинув біля лісу, що розташований неподалік Жіночого монастиря на честь Барської ікони Божої Матері, розташованого за адресою: вул. Покровська, 1, с. Гайове Жмеринського району Вінницької області.

ОСОБА_3 за викладених вище обставин порушив вимоги пунктів 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України. Згідно з пунктом 12.2 ПДР - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Згідно з пунктом 12.3 ПДР - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди. Згідно з пунктом 13.1 ПДР - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв?язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що 08.12.2025 до нього прийшов ОСОБА_8 , який був сильно п`яний, тому обвинувачений погодився його підвезти. ОСОБА_9 також був п`яний, вони удвох ще випили пляшку горілки, попросили проїхатися з ним, коли ОСОБА_10 їхав додому. Коли він «зачепив» ту машину, то спитав пасажирів: «Все добре? Всі живі, здорові?», бо удар був у передню стінку з правого боку ближче до лобового скла. Навіть удару не було, просто шкрябнуло по машині.

Уже в «берізках» обвинувачений побачив, що у ОСОБА_11 розсічений лоб справа. Пелих викликав швидку. Обвинувачений вказав, що після ДТП він запитував пасажирів, чи все нормально, вони сказали, що так, і оскільки удар був не сильний, то він не зупинився і поїхав далі. Ні у поліцію, ні у лікарню обвинувачений не звертався, оскільки не знав, що пасажир ОСОБА_7 у тяжкому стані. Коли дізнався, що пасажир помер, то хотів йти в поліцію, але поліцейські вже прийшли за ним.

На запитання прокурора обвинувачений суду пояснив, що у той день не вживав алкоголь. В автомобілі він сидів за кермом, справа попереду сидів ОСОБА_8 , на задньому сидінні за водієм сидів ОСОБА_7 . ОСОБА_12 по автомобілю був у передню праву стійку ближче до лобового скла. Після удару обвинувачений спитав чи все нормально, всі сказали, що так, їдемо далі.

Під час вказаної ДТП обвинувачений тілесних ушкоджень не отримав, у автомобілі ні він, ні пасажири не були пристебнуті.

Після ДТП з ОСОБА_13 не спілкувався, не знав про стан потерпілого, після оголошення підозри також не спілкувався ні з потерпілою, ні з ОСОБА_14 .

На запитання прокурора чи відчуває обвинувачений розкаяння, - вказав, що відчуває розкаяння; під час ДТП перелякався, не розумів, що робить.

На запитання захисника обвинувачений суду повідомив, що автомобіль, яким він керував, належить йому, але не оформлений на нього. Зазначив, що на автомобілі, з яким відбулося зіткнення, не було світла, він побачив його в останню мить, на момент ДТП швидкість автомобіля була 40-50 км/год. Різниця у відстані від місця ДТП до лікарні, та від місця ДТП до місця, де зупинився обвинувачений, - не суттєва.

На запитання потерпілої обвинувачений пояснив, що коли швидка приїхала, то він залишився стояти біля авто, а ОСОБА_15 пішли до швидкої. Підтвердив, що у той вечір телефонував ОСОБА_16 .

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що застала сина у лікарні у важкому стані. Просила урахувати, що водій ОСОБА_10 залишив місце ДТП, проїхав ще 4 км, що є самостійним порушенням ПДР, не вчиняв дій щодо надання допомоги пасажирові свого автомобіля - потерпілому ОСОБА_17 , що також є порушенням ПДР. Не викликав швидку, не намагався надати допомогу, хоча сам є військовим медиком.

Пізніше, під час судових дебатів, потерпіла вказала, що не бачить розкаяння у діях обвинуваченого, як з його поведінки під час ДТП, після ДТП, так і під час розгляду справи, адже він не цікавився станом здоров`я її сина, вперше попросив вибачення після того, як був затриманий та суд розглядав питання тримання його під вартою, не пропонував жодної допомоги.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що є батьком потерпілого. 09.12.2025 близько 00:30 йому зателефонували з лікарні, сказали про сина і сказали, щоб він приїхав.

На запитання прокурора свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що син ввечері близько 20:00-22:00 вийшов з дому в магазин за цигарками, до магазину йти близько 5 хв.

З обвинуваченим свідок не знайомий.

У лікарні сина він побачив у болоті, у крові, були синці на обличчі. Єдине, що встиг спитати свідок, це з ким він був, ОСОБА_19 сказав: « ОСОБА_20 », далі йому стало погано і він вже не міг говорити.

Обвинувачений ОСОБА_10 не спілкувався зі свідком після події.

Свідок ОСОБА_21 на запитання прокурора суду пояснила, що є бабусею потерпілого. 09.12.2025 подзвонив лікар ОСОБА_22 і вони поїхали у лікарню. Поліцейські у лікарні сказали, що ОСОБА_19 знайшли у полі між м. Бар і с. Гармаки.

У ОСОБА_19 свідок бачила велику гематому на обличчі, очі були випуклі, на лобі як розрізана рана близько 5-6 см; з носа, вух текла кров; і голова, і одяг були у крові. Також свідок бачила у ОСОБА_19 зліва зверху вибиті зуби. Ростислав не говорив зі свідком.

Свідок спілкувалася з ОСОБА_19 увечері 08.12.2025, він пішов ночувати до батька, бо батько має інвалідність та ОСОБА_19 йому допомагав.

Свідок ОСОБА_23 на запитання прокурора суду пояснив, що 08.12.2025 близько 23:00 йому подзвонив його сусід ОСОБА_10 , який сказав, що було ДТП, та щоб він вийшов на вулицю. Вони зустрілися біля його будинку АДРЕСА_2 , пішли до авто, яке було в кінці вулиці в лісочку, де нема вже дороги. Автомобіль був побитий, зігнутий дах справа, раніше свідок бачив це авто, ним користувався ОСОБА_10

ОСОБА_10 пояснив, що було двоє потерпілих, їх забрала швидка. Польовою дорогою ОСОБА_10 переїхав на автомобілі далі приблизно на 500 м.

Вони продовжили спілкуватися поки до ОСОБА_24 не подзвонила поліція, він відповів на дзвінок та свідок не чув їх розмови та більше ОСОБА_24 він не бачив. Наступного разу вони побачилися вже після Нового року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що 08.12.2025 він був на святкуванні дня народження у товариша. Близько 17:00 до нього зателефонував ОСОБА_10 і запропонував зустрітися. Свідок сказав, що зателефонує після дня народження. Після дня народження свідок зателефонував ОСОБА_26 та пішов до нього. Коли ОСОБА_10 підвозив ОСОБА_27 додому, то останньому зателефонував ОСОБА_7 , вони призначили зустріч неподалік дому. ОСОБА_7 прийшов, вони купили пляшку горілки і біля дому ОСОБА_27 розпивали її в машині у ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_28 не пам`ятає, чому ОСОБА_10 розпочав рух, свідок помітив, що вони рухаються по вул. Туніка у напрямку центральної дороги. Потім свідок помітив, що їхала патрульна машина, ОСОБА_29 звернув з дороги, вони зачекали десь 15 хвилин та продовжили рух. На швидкості відбувся різкий удар, свідок пам`ятає багато скла. ОСОБА_29 зупинив автомобіль у лісопосадці, свідок вийшов з автомобіля, світив ліхтариком. Ростислав питав свідка, де його зуби, ОСОБА_19 був увесь у крові. Свідок викликав швидку допомогу, пояснював куди їхати. Потім повів ОСОБА_19 до машини швидкої допомоги, бо бачив їхні маячки. Далі свідок передав ОСОБА_30 . Щоб знайти дорогу до машини швидкої допомоги, мед брат та свідок ОСОБА_31 світили ліхтариками та йшли на світло цих ліхтариків назустріч одне одному. Коли машина швидкої допомоги забрала ОСОБА_19 , ОСОБА_31 повернувся на місце, де було авто, але там вже нікого не було. Потім приїхала поліція.

Свідок пояснив, що від серпня 2025 року він не спілкувався з ОСОБА_32 , раніше, у 2018 році, разом з ним працювали. З ОСОБА_33 вони потоваришували бо живуть по-сусідству.

На запитання прокурора свідок уточнив, що пили горілку в авто він і ОСОБА_19 . ОСОБА_34 сидів за кермом, наче не пив. Коли автомобіль їхав, то ОСОБА_19 сидів позаду свідка.

Після зіткнення вони продовжили рух і зупинилися у лісопосадці. Свідок не звернув увагу, що робив ОСОБА_10 , бо свідок займався ОСОБА_33 .

Автомобіль швидкої допомоги приїхав приблизно через 10-15 хв від дзвінка.

Під час ДТП свідок також отримав травму, був струс головного мозку та розбитий ніс, свідок був у схвильованому стані та не думав про себе.

На запитання захисника свідок суду пояснив, що вони з ОСОБА_32 приїхали до його ( ОСОБА_35 ) дому і розпивали горілку. Вони мали залишитися там і залишити авто.

Усі події детально свідок не пам`ятає через сильний стан сп`яніння.

У ОСОБА_19 бачив справа рану роздерту.

На запитання потерпілої свідок пояснив, що до магазину «Джила» вони з ОСОБА_32 під`їхали приблизно о 21:00 початок 22:00 години та підтвердив, що він телефонував ОСОБА_17 о 20:48. ОСОБА_19 прийшов на зустріч тверезий.

На запитання потерпілої свідок ОСОБА_28 зазначив, що ОСОБА_10 наче з ними також випивав та підтвердив, що у авто було три пластикових стаканчика. Свідок повідомив, що хотіли проїхатися з ОСОБА_36 .

Під час дзвінка - виклику швидкої допомоги свідок повідомив свої несправжні дані, бо злякався.

На запитання головуючого свідок ОСОБА_28 повідомив, що напевно всі троє вживали алкоголь, горілки була одна пляшка, не пам`ятає чи випили вони її.

Після удару свідок казав, щоб ОСОБА_10 зупинив авто, але він не зупинив.

У зв`язку з поясненнями свідка ОСОБА_25 обвинувачений ОСОБА_10 доповнив, що автомобіль він збирався залишити ОСОБА_37 , щоб той таксував.

На запитання головуючого свідок суду пояснив, що ОСОБА_10 мав би одразу поїхати до лікарні, бо удар був сильний і свідок також «прибився».

У день аварії, свідок до 5 години ранку був у поліцейському відділку, тому ОСОБА_29 не дзвонив. На другий день після аварії у ОСОБА_24 був вимкнений телефон і більше він на зв`язок не виходив.

Під час судового розгляду були досліджені такі письмові докази:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 09.12.2025 з фототаблицями та схемою місця ДТП, відповідно до якого оглянуто відрізок дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, зафіксовано розміщення і положення автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_5 , відображено наявні сліди на проїзній частині дороги;

- протокол огляду від 10.12.2025 з ілюстративною таблицею та фототаблицями, де зафіксовано огляд частини земельної ділянки біля лісу, що розташований праворуч від автодороги сполученням м. Бар - с. Гармаки, навпроти Жіночого монастиря, де виявлено автомобіль ВАЗ 21099 без номерних знаків, номер шасі: НОМЕР_7 , зафіксовано розміщення і положення автомобіля, відображено пошкодження та вилучено об`єкти для дослідження;

- висновок експерта № 1370 (експертиза розпочата 18.12.2025 (розтин проводився з 11:00 до 12:30), експертиза закінчена 14.01.2026), відповідно до даних якого, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено відкрита черепно-мозкова травма: синці на обличчі, крововиливи в м?які покрови голови, перелом кісток основи та склепіння черепа, перелом кісток лицевого черепа, субдуральна гематома (клінічно), внутрішньо мозкова гематома (клінічно), субарахноїдальний крововилив, забій головного мозку, яка виникла від дії тупого твердого предмету (предметів) - та належить до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилася набряком та дислокацією головного мозку. Між відкритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_7 є причинний зв`язок;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27258-ІТ від 25.12.2025 за результатами судової експертизи технічного стану транспортного засобу, відповідно до даних якого: 1) на момент експертного огляду робоча гальмівна система, система рульового керування автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах системи рульового керування та робочої гальмової системи автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , на момент огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено; 2) оскільки під час огляду у вузлах та агрегатах робочої гальмової системи та системи рульового керування автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено;

- протокол проведення слідчого експерименту від 17.12.2025 зі схемою, що проводився у присутності понятих, біля будинку № 38 по вул. Туніка у м. Бар Вінницької області, де 08.12.2025 сталася ДТП, унаслідок якої отримав тілесні ушкодження ОСОБА_7 ; з метою встановлення видимості вантажного автомобіля статистичний автомобіль ВАЗ 21099 було віддалено від місця зіткнення. На автомобілі ВАЗ 21099 було увімкнено ближнє світло фар та двигун працював на середніх обертах. При наближенні автомобіля ВАЗ 21099 до статистичного вантажного автомобіля була встановлена гранична видимість останнього, яка становить 56,0 м з місця водія автомобіля ВАЗ 21099; при цьому видимість елементів дороги становить 75,0 м. Під час проведення слідчого експерименту визначення видимості проводилося у визначений час доби та погодних умов, а також обстановки, що відповідає часу та обставинам вчинення ДТП;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27673-ІТ від 19.12.2025 за результатами інженерно-транспортної експертизи, відповідно до даних якого: 1) у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до технічних вимог пунктів 13.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху; 2) у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди; 3) у діях водія автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , ОСОБА_3 вбачаються невідповідності пункту 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди;

- протокол проведення слідчого експерименту від 20.12.2025 та схемою, що проводився за участю підозрюваного, у присутності понятих, у м. Бар Вінницької області, з метою перевірки і уточнення відомостей та обставин вчинення ДТП, під час якої ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, унаслідок чого помер; підозрюваний ОСОБА_3 повідомив обставини вчинення ним 08.12.2025 ДТП, показав, де він знаходився біля магазину «Джила», крім того, показав місце ДТП, місце, де висадив пасажирів, та місце, де залишив свій автомобіль;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27674-ТР від 26.01.2026 за результатами судової трасологічної експертизи, відповідно до даних якого: 1) чотири уламки з твердого полімерного матеріалу чорного кольору з семи об?єктів наданих на дослідження, які виявлені та вилучені 08.12.2025 за фактом ДТП біля будинку № 38 по вул. Туніка у м. Бар Жмеринського району Вінницької області, співпадають за кольором, матеріалом виготовлення, товщиною, але, судячи за їх формою країв, відсутністю спільних ліній розділення, не співпадання слідів експлуатаційного та виробничого характеру, до розділення не складали одне ціле. Корпус правого дзеркала заднього виду та розсіювач покажчика поворотів - до розділення складали одне ціле. Ущільнювач немає спільних ознак з шістьма об?єктами наданими на дослідження та являється самостійним елементом;

- висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» за результатами проведення судової-медичної експертизи крові № 36 (експертиза розпочата 07.01.2026, закінчена 15.01.2026) встановлено, що кров ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО;

- висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» за результатами проведення судової-медичної експертизи крові № 37 (експертиза розпочата 07.01.2026, закінчена 15.01.2026) встановлено, що кров ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО;

- висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» за результатами проведення судової-медичної експертизи № 38 (експертиза розпочата 07.01.2026, закінчена 16.01.2026), відповідно до даних якого: 1) кров від трупа ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (висновок експерта № 36 від 15.01.2026); 2) кров підозрюваного ОСОБА_3 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (висновок експерта № 37 від 15.01.2026); 3) у плямах на змивах РБК: з поверхні підлокотника (об?єкт № 2), з внутрішньої сторони заднього лівого порогу (об?єкт № 3), зі спинки чохла водійського сидіння з лівого боку (об?єкт № 4), з чохла переднього пасажирського сидіння (об?єкт № 5), вилучених під час огляду автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 , знайдено кров людини. При серологічному дослідженні виявлений антиген Н, а в об?єктах № 3, № 5 ще й ізогемаглютинини анти-А і анти-В. Таким чином, кров у вказаних об?єктах може походити від будь-якої людини з групою крові О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, що не виключає її походження як від трупа ОСОБА_7 , так і від підозрюваного ОСОБА_3 ; 4) у плямах на змиві РБК з важеля КПП автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_8 (об?єкт № 1), наявності крові не встановлено;

- висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» за результатами проведення судово-медичної експертизи крові № 80 від 08.01.2026, відповідно до даних якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_7 : методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено; наявність в крові похідних барбітурової кислоти, алкалоїдів групи опію, похідних 1, 4-бензодіазепіну, фенотіазіну та фенілалкіламіну, а також тетрагідроканабінолу не виявлено; у зв?язку з недостатньою кількістю доставленого матеріалу, провести дослідження крові на наявність наркотичних чи психотропних речовин не виявляється можливим;

- копія посвідчення водія серії НОМЕР_9 від 15.11.2007 на ім`я ОСОБА_3 ;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 09.12.2025, відповідно до якої: автомобіль марки RENAULT MASTER, д.н.з. НОМЕР_10 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025020140000293 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителю АДРЕСА_3 , з подальшим його зберіганням за місцем його проживання, з розпискою ОСОБА_39 ; осип пластмаси, корпус правого дзеркала заднього виду і ущільнювач скла поміщені до спеціального пакета Національна поліція України № QYH0066559, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025020140000293 від 09.12.2025 та передано на зберігання до кімнати речових доказів Відділення поліції № l Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 10.12.2025, відповідно до якої: автомобіль марки ВАЗ 21099, д.н.з НОМЕР_8 , номер шасі: НОМЕР_7 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025020140000293 від 09.12.2025 та поміщено на територію спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Відділення поліції № l Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області; чохол з керма, змив з важеля коробки перемикання передач (КПП), змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні підлокітника з боку у верхній частині зі сторони сидіння водія, змив речовини бурого кольору (РБК) із внутрішньої поверхні заднього лівого порога, чохол із сидіння водія, змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього водійського сидіння, з боку зі сторони задніх лівих дверей, змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього пасажирського сидіння зі сторони заднього сидіння у верхній частині, які поміщено до паперових конвертів Національна поліція України, які опечатано, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025020140000293 від 09.12.2025 та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Відділення поліції № 1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області;

- квитанція № 375, 35 від 10.12.2025 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 30.01.2026, відповідно до якої уламки пластмаси, корпус правого дзеркала заднього виду і ущільнювач скла поміщені у спеціальний пакет Експертної служби МВС України за № 6295298 та передано до кімнати речових доказів Відділення поліції № 1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області;

- квитанція № 34 від 31.01.2026 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження;

- постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 30.01.2026, відповідно до якої чохол із сидіння водія і первинна упаковка, поміщені у спеціальний пакет Експертної служби МВС України за № 6295122, чохол з керма і первинна упаковка, поміщені у спеціальний пакет Експертної служби МВС України за № 6295121, і відрізок марлевого бинта з первинною упаковкою, поміщені до спеціального сейф пакета № 8890161, - передано до кімнати речових доказів Відділення поліції № 1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області;

- квитанція № 6 від 31.01.2026 про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження;

Витяг з ЄРДР від 09.12.2025, заява про залучення до провадження як потерпілої від 19.12.2025, постанова про призначення групи слідчих від 09.12.2025, постанова про визначення групи прокурорів від 09.12.2025, рапорти ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, постанова про зміну кваліфікації від 17.12.2025, копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , постанова про зміну кваліфікації від 17.12.2025, постанова про залучення потерпілого до кримінального провадження від 19.12.2025, постанови про призначення експертиз, постанови про відібрання зразків для проведення експертизи, протоколи відібрання зразків для дослідження, повідомлення про підозру від 19.12.2025; пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_3 ; протокол затримання особи, на виконання ухвали (вироку) суду від 12.01.2026, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 30.01.2026, протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30.01.2026, що надані прокурором, стверджують допустимість доказів, здобутих під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду.

Під час судового провадження суд дослідив докази у тому обсязі, як про це просили сторони кримінального провадження. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_3 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.

Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, та, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена наданими та дослідженими судом доказами.

За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за частиною другою статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Обираючи міру покарання суд керується таким.

Згідно з положеннями статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд бере до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Цей злочин є тяжким, і таким, що спричинив втрату життя людини. Людина і її життя відповідно до статті 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

Як дані, що характеризують особу винного, суд ураховує, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 притягується вперше, що підтверджується даними вимоги ІЦ; посередньо характеризується за місцем проживання, що підтверджується даними довідки-характеристики Барської міської ради Вінницької області № 03/246 від 15.12.2025; відповідно до даних довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Барської міської ради № 08-58/661 від 16.12.2025, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входить мати - ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що підтверджується даними довідки Комунального некомерційного підприємства "Барська міська лікарня" Барської міської ради.

Крім того, стороною захисту було надано такі документи:

- копію посвідчення серії НОМЕР_11 , видане 16.01.2015, згідно з даними якого ОСОБА_3 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій;

- копію довідки військової частини НОМЕР_12 № 5 від 20.01.2015, згідно з даними якої старший солдат ОСОБА_3 у періоди з 05.07.2014 по 17.09.2014 та з 18.11.2014 по 17.01.2015 приймав участь у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей;

- копію довідки військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 41/17970 від 16.10.2024, згідно з даними якої старший матрос ОСОБА_3 07.10.2024 під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби в угрупуванні морської піхоти ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОСУВ «Хортиця», під час бойових дій з Російськими збройними формуваннями поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, отримав поранення;

- копію довідки військо-лікарської комісії військової частини НОМЕР_13 № 8671 від 17.10.2024, згідно з даними якої за результатами проведеного медичного огляду ВЛК в/ч НОМЕР_13 старшому матросу ОСОБА_3 встановлено діагноз: Y36. Стан після вибухового поранення (07.10.2024). Згідно з наказом МОЗ України від 04.07.2007 № 370 поранення тяжкого ступеню; поранення, пов`язане з проходженням військової служби; потребує відпустки для лікування терміном на 30 календарних днів;

- копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 17549 від 09.10.2024 КНП «Міська клінічна лікарня № 16 Дніпровської міської ради», згідно з даними якої старший матрос ОСОБА_3 у період з 07.10.2024 по 09.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні;

- копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3475 від 16.10.2024 КП «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради, згідно з даними якої ОСОБА_3 у період з 09.10.2024 по 16.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні;

- копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1995 від 06.12.2024 КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради, згідно з даними якої ОСОБА_3 у період з 27.11.2024 по 06.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.

У обвинувальному акті вказано, що обставиною, яка, згідно з ч. 1 ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання обвинуваченого - є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. На наявність такої обставини вказував і захисник.

Однак суд не вбачає ознак щирого каяття обвинуваченого, з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 643/13256/17 зробив висновок щодо ознак щирого каяття, як обставини, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого, який полягає у тому, що, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не формальне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка особи після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Під час судового розгляду ОСОБА_3 визнав свою вину, однак у судовому засіданні було встановлено, що він не намагався усунути завдану шкоду: не цікавився станом здоров`я потерпілого, не надавав будь-якої допомоги на лікування під час перебування потерпілого у лікарні, та станом на час розгляду справи у суді не намагався відшкодувати завдану шкоду, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не виявляв бажання виправити наслідки своїх дій. Суд вважає, що під час судового розгляду не було встановлено, що обвинувачений надав критичну оцінку власній поведінці, засуджує таку поведінку, у подальшому не вчинятиме подібних правопорушень.

Не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду і така обставина як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Суд вважає, що своєю поведінкою обвинувачений навпаки перешкоджав кримінальному провадженню: не зупинився після зіткнення з автомобілем, не повідомив про подію органи поліції, вчиняв дії щодо приховування авто та своєї причетності до події (зняв номерні знаки), не приймав участь у першочергових слідчих діях, чим у тому числі перешкодив встановленню чи перебував під час ДТП водій у тверезому стані, можливість чого була втрачена безповоротно, а вказана обставина є суттєвою у питанні кваліфікації дій водія; навіть за кілька днів після ДТП до органів поліції самостійно не з`явився. На окрему увагу заслуговує те, що у своїх показаннях обвинувачений зазначив, що, коли дізнався про смерть потерпілого, то хотів з`явитися до поліції, але не встиг, бо був затриманий поліцейськими; однак відповідно до матеріалів кримінального провадження: ДТП сталася 08.12.2025, смерть потерпілого настала 17.12.2025, а затриманий ОСОБА_3 був 12.01.2026, тобто майже через місяць, тому суд не розцінює повідомлене обвинуваченим як прояв каяття чи сприяння розкриттю кримінального провадження, чи усвідомлення своєї вини та бажання нести відповідальність за скоєне.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років, яке за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то суд з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення та особи обвинуваченого, вважає за необхідне призначити його на строк три роки, яке буде необхідним для попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту та убезпечення на майбутнє інших громадян від суспільно небезпечних помилок обвинуваченого.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що підстав призначати покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, як про те зазначив у судових дебатах прокурор, немає. Разом з тим, у суду нема підстав призначати мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією частини 2 статті 286 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, як зазначив захисник.

З огляду на викладене, самі лише дані про особу обвинуваченого про те, що він брав участь у АТО, має статус учасника бойових дій, у жовтня 2024 року під час бойових дій з Російськими збройними формуваннями, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, отримав поранення, тобто виконував свій громадянський обов`язок, - безумовно викликає повагу та вдячність, однак на думку суду не нівелює ті обставини, які були встановлені під час судового розгляду та, на думку суду, не дають підстав для висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з положенням пункту 7 частини першої статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов, у якому вона просила стягнути з обвинуваченого на її користь 100000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування та поховання сина, та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 гривень.

В обґрунтування моральної шкоди потерпіла зазначила, що досудовим розслідування встановлено, що 08.12.2025 приблизно о 22:40 ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21099, н.з. НОМЕР_8 , рухаючись автомобільною дорогою по вул. Туніка у м. Бар Жмеринського району Вінницької області, зі сторони вул. Довбуша у напрямку вул. Героїв Майдану, у районі будинку № 38 у момент об`єктивної появи у полі зору автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_4 , який стояв на проїзній частині дороги справа за ходом його руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди та допустив наїзд на задню ліву частину автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_5 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки ВАЗ 21099, д.н.з НОМЕР_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з отриманими тілесними ушкодження у вигляді ВЧМТ, забою головного мозку важкого ступеня, внутрішньо мозкового крововиливу у лобній ділянці справа з проривом у шлуночкову систему, правобічної гострої субдуральної гематоми, перелому лобної кістки, перелому клиновидної кістки зліва був госпіталізований о 23:51 до КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради та у подальшому переведений до КНП «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка», де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.

Водій ОСОБА_3 відразу після ДТП залишив місце події і разом з потерпілим поїхав на вулицю Водзяновського, де у березовій посадці, що розташована праворуч від автодороги сполученням м. Бар - с. Гармаки навпроти Жіночого монастиря залишив потерпілого ОСОБА_7 у важкому стані. Обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем стрільцем-санітаром, отже у його обов`язки входить надання першої медичної допомоги - зупинка кровотечі, супровід поранених до медичних пунктів. Він, перебуваючи біля свого будинку, не надав необхідної допомоги, не викликав швидку, а просив сусіда про допомогу сховати автомобіль, зняв з автомобіля державні номери та пішов додому. Потерпіла зазначає, що внаслідок таких дій обвинуваченого її син не був вчасно доставлений у лікарню - ДТП сталося о 22:40, а доставлений був о 23:51 - ВЧМТ ускладнилася, що понесло за собою важкі наслідки і смерть. Потерпіла акцентує увагу, що водій ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху, згідно з якими він був зобов`язаний - для забезпечення безпеки дорожнього руху , - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі; а у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний - негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. У разі неможливості виконати перелічені дії, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди та транспортного засобу, у лікарні повідомити свої дані та повернутися на місце пригоди; повідомити про ДТП поліцію та чекати на прибуття поліцейських.

Матеріальну шкоду потерпіла обґрунтувала витратами на лікування та поховання сина, та визначила у розмірі 100000 грн.

У відшкодування моральної шкоди просила стягнути 100000 гривень. Зазначила, що смерть її 23-річного сина спричинила їй надзвичайно тяжкі, глибокі та незворотні моральні страждання, постійний психологічний біль, втрату душевної рівноваги, порушення звичного способу життя та тривалі емоційні наслідки. Втрата дитини є найтяжчою формою моральної шкоди, оскільки є незворотною та позбавляє матір найвищої життєвої цінності - життя власної дитини. З урахуванням смерті її молодого сина, його віку - 23 роки, незворотності втрати, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, потерпіла просить стягнути моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

У позовній заяві потерпіла зазначила про витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

У судовому засіданні потерпіла цивільний позов підтримала з підстав, викладених у ньому, та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 вимоги цивільного позову повністю визнав та не заперечував проти його задоволення.

Вирішуючи цивільний позов суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з частиною першою статті 129 Кримінального процесуального кодексу України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У законодавстві про кримінальну відповідальність в основному застосовується поняття «шкода» як суспільно небезпечні наслідки кримінального правопорушення на конкретному рівні з позначенням сфери, в якій проявляється цей негативний результат («майнова шкода», «шкода здоров`ю»), так і суспільно небезпечні наслідки як збірне невизначене поняття.

Виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 Кримінального процесуального кодексу під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

При цьому майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи (позбавлення заробітку внаслідок втрати працездатності чи його зменшення тощо), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на лікування, протезування, сторонній догляд, поховання; втрата особами, що перебували на утриманні померлого, його заробітку).

Ці висновки кореспондуються з нормами цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди.

Так, частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, майнова шкода, яка завдана злочином, може полягати у витратах на лікування та поховання особи, яка потерпіла від злочину.

Оскільки суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, зокрема визнав доведеним порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, то на обвинуваченого слід покласти обов`язок з відшкодування завданої злочином шкоди на користь потерпілої.

До позовної заяви потерпіла долучила копії квитанцій та чеків щодо здійснення витрат на лікування у сумі - 9438,78 грн та поховання сина - 74930 грн, усього на суму - 84368,78 грн.

Разом з тим, під час судового розгляду цивільний позов обвинувачений визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінюючи визнання позову обвинуваченим, суд виходить з того, що таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, з огляду на те, що матеріальна шкода, яку просить стягнути потерпіла полягає у здійсненні витрат на лікування сина.

Отже, вимоги цивільного позову щодо відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, у сумі 100000 гривень підлягають повному задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з вимогами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28.05.1985, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому у роз`ясненнях, що містяться у пунктах 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Відповідно до частини четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її суть, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

На переконання суду розмір моральної шкоди в сумі 100000 грн відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, тому позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

У позовній заяві потерпіла вказала про здійснення витрат на правову допомогу в сумі 2500 гривень, з цього приводу суд зазначає таке.

Положення частини другої статті 120 КПК України регламентують, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Положеннями частини першої статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до пункту 1 частини першої статті 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Оплата праці адвоката є результатом відповідних домовленостей між адвокатом та його клієнтом і визначається договором про надання правової допомоги.

Відповідно до статей 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Однак, до позовної заяви потерпіла не долучила договір про надання правової допомоги; акт приймання-передачі послуг та детальний опис робіт до договору про надання професійної правничої допомоги. Також не долучено квитанції про сплату потерпілою гонорару.

Суд зазначає, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого; такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли, однак, у зв`язку з відсутністю документів для підтвердження здійснення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення таких витрат з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого слід стягнути процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз у загальній сумі 14930,49 грн (висновок експерта № СЕ-19/102-25/27673-ІТ від 19.12.2025 - 2228,50 грн, висновок експерта № СЕ-19/102-25/27258-ІТ від 25.12.2025 - 3119,90 грн, висновок експерта № СЕ-19/102-26/466-БД від 23.01.2026 - 6016,49 грн, висновок експерта № CE-19/102-25/27674-ТР від 26.01.2026 - 3565,60 грн), що документально підтверджені.

На виконання положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд дійшов висновку про необхідність скасування арештів, що були накладені під час досудового розслідування ухвалами слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 № 125/2399/25 на: автомобіль марки «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_14 , 2021 року випуску, номер шасі: НОМЕР_15 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 належить на праві власності ОСОБА_41 ; осип пластмаси, корпус правого дзеркала заднього виду і ущільнювач скла; автомобіль марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_8 , 2006 року випуску, номер шасі: НОМЕР_7 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_17 належить на праві власності ОСОБА_42 ; чохол з керма; змив з важеля коробки перемикання передач (КПП); змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні підлокітника з боку у верхній частині зі сторони сидіння водія; змив речовини бурого кольору (РБК) із внутрішньої поверхні заднього лівого порога; чохол із сидіння водія; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього водійського сидіння, з боку зі сторони задніх лівих дверей; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього пасажирського сидіння зі сторони заднього сидіння у верхній частині.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був затриманий 12.01.2026 та до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який діє і на даний час. Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання законної сили вироком суду слід залишити тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 127-128, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України та ст. 65-67 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили.

Строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання законної сили вироком суду, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 21.08.2026, залишити тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 12.01.2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «Renault Master» державний номерний знак НОМЕР_14 , 2021 року випуску, номер шасі: НОМЕР_15 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 належить на праві власності ОСОБА_41 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_38 , жителю АДРЕСА_3 , з подальшим його зберіганням за вказаною адресою, - повернути власнику;

- осип пластмаси, корпус правого дзеркала заднього виду і ущільнювач скла, поміщені до спеціального пакета Національна поліції України № QYH0066559, які передано на зберігання до кімнати речових доказів відділення поліції №1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

- автомобіль марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_8 , 2006 року випуску, номер шасі: НОМЕР_7 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_17 належить на праві власності ОСОБА_42 , який поміщено на територію спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, за адресою: Вінницька область, м. Бар, майдан Святого Миколая, 14 - повернути власнику.

- чохол з керма, який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано; змив з важеля коробки перемикання передач (КПП), який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні підлокітника з боку у верхній частині зі сторони сидіння водія, який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано; змив речовини бурого кольору (РБК) із внутрішньої поверхні заднього лівого порога, який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано; чохол із сидіння водія, який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього водійського сидіння, з боку зі сторони задніх лівих дверей, який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього пасажирського сидіння зі сторони заднього сидіння у верхній частині, який поміщено до паперового конверта Національна поліція України, який опечатано, які передано на зберігання до кімнати речових доказів Відділення поліції №1 Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 14930,49 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять гривень сорок дев`ять копійок).

Скасувати арешт, що накладений ухвалами слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 18.12.2025 № 125/2399/25 на: автомобіль марки «Renault Master» державний номерний знак НОМЕР_14 , 2021 року випуску, номер шасі: НОМЕР_15 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_16 належить на праві власності ОСОБА_41 ; осип пластмаси, корпус правого дзеркала заднього виду і ущільнювач скла; автомобіль марки «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_8 , 2006 року випуску, номер шасі: НОМЕР_7 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_17 належить на праві власності ОСОБА_42 ; чохол з керма; змив з важеля коробки перемикання передач; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні підлокітника з боку у верхній частині зі сторони сидіння водія; змив речовини бурого кольору (РБК) із внутрішньої поверхні заднього лівого порога; чохол із сидіння водія; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього водійського сидіння, з боку зі сторони задніх лівих дверей; змив речовини бурого кольору (РБК) із зовнішньої поверхні чохла спинки переднього пасажирського сидіння зі сторони заднього сидіння у верхній частині.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому, що він має право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Також роз`яснити обвинуваченому, що він має право приймати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, якщо кримінальне провадження буде розглядатися цим судом.

Суддя