Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №240/10128/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10128/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

22 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія) працювала та проживала в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи від 23.07.1991 № 106 (далі - Постанова № 106) входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.1993 Житомирською обласною державною адміністрацією, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

2.2 Позивач 20.02.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2.3 Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Тернопільській області, яким 28.02.2025 було прийнято рішення №064150017722 про відмову у призначенні пенсії, оскільки на момент аварії по 31 липня 1986 року заявницею не підтверджено факту проживання чи роботи на території зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки не застосовується, що передбачено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Страховий стаж становив 35 роки 4 місяці 18 днів. Додаткове зниження величини пенсійного віку на 1 рік за повних 2 роки проживання або роботи ( з 14.04.1988 по 29.01.1994 та з 08.02.1995 по 27.08.1996 на території зони гарантованого добровільного відселення складає 07 років 04 місяці 07 днів), право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку заявниця набуде із зниженням пенсійного віку на 3 роки по досягненню 57 років.

2.4 Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2025 № 032350024045 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.02.2025.

- у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено.

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

3.2 Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що позивачем надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2025 № 032350024045 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

4.2 Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та із зниженням пенсійного віку є гарантованим конституційним правом людини, що базується на положеннях статей 19, 46 та 40 Конституції України, а також нормах спеціального законодавства, які регулюють питання соціального захисту громадян, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

1.2 Відповідно до статті 46 Конституції України кожен має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.3 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення та виплати пенсій.

1.4 За змістом статті 26 цього Закону, у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.

1.5 Водночас особливості реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі — Закон № 796-XII).

1.6 Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

1.7 Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

1.8 Згідно з абзацом 4 частини другої статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від аварії на Чорнобильській АЕС, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років (категорія 3).

1.9 Приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

1.10 Аналіз наведених норм свідчить про те, що стаття 55 Закону № 796-XII передбачає дві самостійні умови для диференціації величини зниження пенсійного віку:

1) наявність права на початкову величину зниження (3 роки), яка пов`язується виключно із фактом проживання або роботи в зоні забруднення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986;

2) наявність права на додаткове зниження (1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи), передумовою для якого є обов`язкове проживання чи робота у відповідній зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

1.11 Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 556/1153/17 та від 11.04.2018 у справі № 565/1829/17.

1.12 Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

1.13 Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що посвідчується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.1993.

1.14 Оцінюючи аргументи сторін щодо правового значення наявного у позивача посвідчення, апеляційний суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену в постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 30.09.2020 у справі № 572/1921/17 та від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17. Відповідно до цих висновків, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право на пільги, є відповідне посвідчення, тоді як довідки про період проживання чи роботи є підставами для його видачі.

1.15 Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням пункту 5 Порядку № 501 (у редакції, чинній на момент видачі посвідчення позивачу), таке посвідчення само по собі не є беззаперечним та єдиним доказом конкретного періоду проживання чи роботи для розрахунку точної кількості років зниження віку за ст. 55 Закону № 796-XII, оскільки воно могло бути видане як на підставі проживання на день аварії, так і на підставі трирічного проживання станом на 01.01.1993. Відтак, пенсійний орган зобов`язаний оцінювати сукупність інших наданих заявником документів.

1.16 Судом встановлено, що на підтвердження проживання та роботи в м. Коростень позивач надала відповідачу та суду такі документи:

1) трудову книжку № НОМЕР_2 та архівний витяг Архівного відділу Коростенської міської ради від 03.01.2024 № Ч-12, які беззаперечно доводять факт безперервної роботи позивача в м. Коростень на посаді лаборанта санітарно-епідеміологічної станції з 13.04.1988 по 30.07.1997;

2) довідку Коростенської міської ради від 25.07.2023 № 2560 та виписки з домових книг № 197 від 28.07.1996 і № 303 від 25.11.1997, які підтверджують постійне проживання та реєстрацію позивача у м. Коростені у періоди з 14.04.1988 по 29.01.1994 та з 08.02.1995 по 27.08.1996.

1.17 На основі детального дослідження вказаних документів судом встановлено, що загальний період роботи позивача на території зони гарантованого добровільного відселення становить 9 років 3 місяці 17 днів. При цьому безпосередньо у період до 01.01.1993 тривалість її роботи складає 4 роки 8 місяців 20 днів, що повністю задовольняє вимогу закону щодо обов`язкового проживання чи роботи в цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

1.18 Здійснюючи розрахунок величини зниження пенсійного віку, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не працювала/проживала в м. Коростень у період з 26.04.1986 по 31.07.1986, право на початкову величину зниження віку на 3 роки у неї відсутнє. Проте за формулою «1 рік зниження за кожні повні 2 роки проживання чи роботи», виходячи з наявного сумарного стажу роботи та проживання у зазначеній зоні, позивач набула право на додаткове зниження пенсійного віку на 4 роки.

1.19 Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність у позивача страхового стажу (35 років 4 місяці 18 днів) відповідачем не заперечується та повністю відповідає вимогам ст. 26 Закону № 1058-IV з урахуванням його зменшення.

1.20 З огляду на встановлене право позивача на зниження віку на 4 роки, загальний пенсійний вік для неї зменшується з 60 до 56 років. Оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату звернення із заявою до пенсійного органу (20.02.2025) вона повністю досягла 56-річного віку. Таким чином, позивач набула усіх передбачених законом підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

1.21 За таких обставин Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області під час розгляду документів позивача в порядку екстериторіальності дійшло помилкового висновку про відсутність у заявниці права на зниження пенсійного віку, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

1.22 Стосовно визначення належного відповідача за зобов`язальною вимогою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за принципом екстериторіальності органом, що здійснював правову оцінку документів, визначав стаж та приймав спірне рішення про відмову, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, обов`язок щодо призначення пенсії має бути покладений саме на цей територіальний орган. Позовні вимоги до ГУ ПФУ в Житомирській області правомірно залишені судом без задоволення.

1.23 Вказаний підхід повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

1.24 Щодо дати, з якої має бути призначена пенсія, суд першої інстанції обґрунтовано керувався пунктом 1 статті 45 Закону № 1058-IV, згідно з яким пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією. Оскільки ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою 20.02.2025, пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати.

1.25 За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування ухваленого судового рішення.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.